Завдання. 1. Навчитися обґрунтовувати необхідність застосування фізичних вправ з лікувальною метою у вербальному спілкуванні з товаришем по групі

1. Навчитися обґрунтовувати необхідність застосування фізичних вправ з лікувальною метою у вербальному спілкуванні з товаришем по групі. Скласти план взаємного спілкування.

2. Обдумайте, які відмінні особливості лікувальної фізкультури, крім тих, що указані в тексті, Ви б могли ще виділити. Обґрунтуйте свою думку.

2. Засоби лікувальної фізичної культури

2.1. Основні засоби лікувальної фізичної культури

Засоби лікувальної фізкультури – це сукупність видів фізичної культури, які застосовують для досягнення їх позитивного впливу на організм.

До основних засобів лікувальної фізкультури відносять, передусім, фізичні вправи, природні фізичні чинники, лікувальний масаж (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Засоби лікувальної фізкультури

2.2. Фізичні вправи

Найбільш поширеним засобом фізичної реабілітації є фізичні вправи.

Фізичні вправи – це організована форма рухів, які спрямовані на виконання завдань фізичного виховання і підпорядковані його закономірностям.

2.2.1. Класифікація фізичних вправ

Фізіологічна класифікація фізичних вправ

За механізмом енергозабезпечення фізичні вправиподіляють наанаеробні та аеробні.

Анаеробні вправи – з переважно анаеробними механізмами забезпеченням рухового акту. До них належать вправи швидкісного, швидкісно-силового і силового характеру (біг з максимальною швидкістю, стрибки, метання, боротьба та ін.).

Аеробні вправи – енергетичне забезпечення здійснюється за рахунок аеробних механізмів (вправи на загальну витривалість – ходьба, біг в помірному темпі, лижні та велосипедні прогулянки тощо).

Раціональне використання аеробних навантажень сприяє покращенню гемодинаміки, відбувається перебудова та вдосконалення функціонування системи транспорту кисню, покращується аеробна здатність організму, яка визначає фізичну працездатність.

Позитивний вплив аеробних навантажень на функцію серця проявляється підвищенням скоротливої здатності міокарда, економністю його роботи, сприятливим впливом на ферментні системи та електролітний баланс серцевого м’яза.

Під час занять відбувається перебудова функції вегетативної нервової системи в бік підвищення тонусу її парасимпатичної ланки, що робить коронарні судини менш чутливими до спазмогенних впливів факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.

Аеробні навантаження сприяють підвищенню резервних можливостей всіх органів та систем. Нормалізується функціональний стан нервової системи, особи стають більш урівноваженими. Сповільнюється розвиток атеросклеротичних процесів. Нормалізується артеріальний тиск. Зменшується маса тіла. Підвищується імунітет та стійкість організму до виникнення захворювань чи їх рецидивів.

Залежно від аеробної потужності (відсотка максимального споживання кисню (МСК) під час виконання фізичних вправ) аеробні вправи поділять на вправи такої інтенсивності:

- максимальної – 95-100% від МСК;

- близько максимальної – 80-90% від МСК;

- субмаксимальної – 70-80% від МСК;

- середньої – 55-60% від МСК;

- малої – менше ніж 50% від МСК.

За характером рухового акту та динамічного стереотипу фізичні вправи класифікуються як циклічні (ходьба, біг, плавання тощо) та ациклічні (стрибки, метання, боротьба, ігри тощо).

Циклічні вправи. Їм характерне повторення одних і тих же рухів. Вправи відрізняються за потужністю виконаної роботи. Потужність вправ визначається затраченими зусиллями і тривалістю виконаної роботи:

максимальної потужності – тривалість роботи можлива лише в межах 20-30 с, обмін речовин відбувається в анаеробних умовах і супроводжується утворенням значного кисневого дефіциту;

субмаксимальної потужності – робота має допустиму тривалість від 5 с до

4-5 хв. Обмін речовин відбувається переважно в аеробних умовах;

великої потужності – енергетичні процеси відбуваються переважно в аеробних умовах. Тривалість вправ – від 3-5 до 30 с;

помірної потужності – енергетичні процеси відбуваються в стані кисневої рівноваги. Тривалість заняття від 30 хв до двох і більше годин.

Ациклічні вправи. В них не повторюються одні і ті ж рухові акти. За характером діяльності ациклічні вправи бувають:

– стабільними, їх методика передбачає повторення стандартних рухових дій (важка атлетика, метання, стрибки тощо); найчастіше це силові, швидкісно-силові вправи;

– ситуаційні, їхній характер рухів залежить від ситуації (ігрові види фізичних вправ, боротьба, фехтування тощо).

Особам старшого віку та хворим (за відповідними показаннями) призначають переважно аеробні циклічні вправи.

За характером м’язових зусиль фізичні вправи можуть бути статичні, динамічні та змішані.

Динамічні (ізотонічні вправи) – це вправи, при яких напруження м’язів супроводжується їх скороченням, що призводить до рухів у суглобах.

Статичн і вправи (ізометричні) – це вправи, при яких внаслідок напруження м’язів їх довжина залишається постійною, тому рухів у суглобах не відбувається.

За основними руховими властивостями:

- на швидкість – здатність до збільшення частоти рухів та прискорення темпу м’язових скорочень, зумовлених скороченням латентного періоду довільної рухової реакції, збільшенням швидкості протікання біохімічних процесів, прискоренням чергування скорочення і розслаблення м’язів та ін. Вправи на швидкість застосовуються в легкій атлетиці, плаванні, ковзанярському спорті, велоспорті (робота на коротких дистанціях);

- на витривалість – здатність до тривалого збереження працездатності і підвищеній протидії втомі при силових, швидкісних та інших видах фізичних навантажень: навантаження на довгих та наддовгих дистанціях (в легкій атлетиці, плаванні, греблі, в ковзанярському спорті, велоспорті);

- на силу – здатність до значних м’язових скорочень та виконання вправ з підвищеними вимогами до прикладених зусиль (у важкій та легкій атлетиці (метання, штовхання), в боротьбі, в спортивній гімнастиці);

- на спритність, гнучкість, стрибучість (в спортивній, художній гімнастиці, акробатиці, в легкій атлетиці (стрибки), стрибки з трампліна (лижники, плавці), слалом, фігурне катання та ін.).

За характером впливу на організм фізичні вправи можуть бути:загальнозміцнювальні та спеціальні.

Загальнозміцнювальні вправи спрямовані на загальне тренування організму. Вправи повинні виконуватися перед спеціальними.

Спеціальні вправи – виконуються для удосконалення функцій окремих груп м’язів, органів та систем.

Класифікація фізичних вправ у лікувальній фізкультурі

У лікувальній фізкультурі застосовують гімнастичні, спортивно-прикладні, ігрові, трудові фізичні вправи. Найбільш узагальнена класифікація подана у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Класифікація фізичних вправ

Гімнастичні	Спортивно-прикладні	Ігрові	Трудові
За анатомічним принципом: – для верхніх, нижніх кінцівок, – для шийного відділу хребта, – для м’язів шиї, кінцівок тощо. За величиною навантаження: – без додаткового навантаження, – з додатковим навантаженням, – в розслабленому стані. За характером м’язової діяльності: – ізотонічні (динамічні), – ізометричні (статичні), – ексцентричні. За використанням предметів та приладів: – без предметів та з предметами, – на знаряддях та біля них. За впливом на організм: – загальнозміцнювальні, – спеціальні. За ознакою активності: – активні, пасивні, – уявні, – рефлекторні. За складністю виконання: – прості, – складні. За методичною спрямованістю: – дихальні, – на координацію, на увагу, – в рівновазі, на розслаблення, – ритмопластичні, коригувальні, – на розвиток сили, з опором, – для збільшення рухомості в суглобах та ін. За переважним впливом на окремі функції: – на рухові функції, – на чутливі функції, у тому числі, вестибулярні, – на вісцеральні функції тощо	Ходьба: - дозована, - теренкур.   Біг: - швидкий, - повільний, - підтюпцем.   Плавання: - в басейні, - у відкритих водоймах.   Гребля: - у водоймах, - на тренажерах. Їзда на велосипеді: - на відкритій місцевості, - на велотренажерах.   Катання: - на лижах, - на ковзанах.   Прогулянки Екскурсії Туризм Метання   Побутові дії	Ігри:   На місці - настільні, - забавні; Малорухомі   Рухомі - спортивні, - забавні;   Танці(як організована форма ігор)	Побутові Загально- зміцнювальні Забавні Відновні Професійні

2.2.2. Гімнастичні вправи

Серед фізичних вправ найбільш поширеними є гімнастичні вправи.Гімнастичними називаються вправи, які характеризуються штучним поєднанням рухів: цілеспрямованим виконанням різних вправ з певних вихідних положень, з точно передбаченим напрямком, амплітудою, швидкістю рухів. Гімнастичні вправи розвивають м’язову силу, зміцнюють зв’язковий апарат, покращують рухомість в суглобах, удосконалюють координацію рухів. Виражений вплив мають вони і на внутрішні органи. Так, ритмічно повторювані вправи для окремих суглобів верхніх та нижніх кінцівок стимулюють діяльність серцево-судинної системи, вправи для тулуба – системи дихання.

 

Класифікація гімнастичних вправ

За анатомічним принципом

Класифікація передбачає врахування анатомічної ділянки впливу, певної частини м’яза, окремого м’яза, м’язових груп чи систем, на які спрямовані вправи. Це є вправи для верхніх, нижніх кінцівок, шийного відділу хребта, тулуба, органів черевної порожнини, привідних м’язів стегна тощо (рис.3.1 – 3.4).

Рис.3.1. Вправи для відновлення функції променево-зап’ясткового суглоба.

Рис.3.2. Вправи для відновлення функції гомілковостопного суглоба.

Рис.3.3. Вправи для відновлення функції плечових суглобів.

Рис. 3.4. Вправи для відновлення функції колінних суглобів.

Рис. 3.5. Вправи з резиновим амортизатором (гумовим бинтом).

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Date: 2015-12-13; view: 606; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...