Модель соціально-економічного розвитку США

Починаючи із 70-х рр. багато країн (США, західноєвпрпейські країни і ін.) у своєму розвитку використовують інноваційну модель.

Інноваційна модель розвитку — економічна модель підйому продуктивних сил країни, яка базується на використанні високих технологій, що сприяють створенню конкурентноздатної продукції для зовнішнього ринку.

Відповідно до існуючих даних у структурі інновацій сучасних розвинутих країн світу майже 60% складають такі інновації, що мають проривне значення, або відносяться до великих технологічних досягнень. Частка інновацій, зв'язаних тільки з удосконаленням традиційних технологічних процесів, у таких країнах має тенденцію до зменшення й у найбільш розвинених країнах вона не перевищує 10-12%.

Іншою важливою рисою інноваційно-орієнтованої економіки є стабільні зростання частки наукомісткого сектора виробництва, зокрема в доданій вартості. В обробній промисловості розвинутих країн він складає в середньому 35-40% у доданій вартості й у зайнятості. Приблизно таке ж значення має показник частки високотехнологічної продукції в загальному випуску продукції.

Активне впровадження інновацій в економіці супроводжується зниженням матеріалоємності й енергоємності виробництва, зростанням продуктивності праці і відповідно підвищенням конкурентноздатності країни. (Наприклад, протягом останніх 40 років ВВП п'ятнадцяти країн, що раніш входили в ЄС, збільшився більш ніж у 5 разів, у той час як зайнятість у цих країнах виросла лише на 20%, а робочий час навіть скоротився на 18-25%).

Результатом розширення кластерів високотехнологічних вироб­ництв, що характерні для інноваційно активних країн, зробив значне структурне зрушення у світовому експорті на користь продукції високо- і середньотехнологічних галузей.

Інноваційна модель економіки має складний характер. Вона складається з багатьох елементів, що знаходяться в динамічному взаємозв'язку. Головними елементами інноваційної моделі є:

· система продукування наукових знань і інновацій;

· система утворення і підвищення кваліфікації;

· система комерціалізації наукових знань і інновацій;

· система використання інновацій;

· система керування і регулювання інноваційного розвитку економіки.

Кожна з наведених систем грає свою роль у функціонуванні інно­ваційної моделі і відсутність хоча б однієї з них, унеможливлює дося­гнення позитивних результатів. Для інноваційної моделі характерна переорієнтація прямого державного втручання в економічні процеси на більш ефективні методи опосередкованого впливу:

створення умов для зростання ринкового попиту на інновації;

сприяння розвитку конкурентного середовища;

надання пріоритетної підтримки розвиткові науки й утворення;

забезпечення захисту інтелектуальної власності;

забезпечення підвищення якості робочої сили і випереджальної динаміки росту її вартості.

В цілому інноваційно-орієнтована економіка може бути визначена низкою специфічних особливостей, до найважливіших із яких відносяться:

· чітко визначену спрямованість відтворювального процесу на досягнення високої технологічної конкурентноздатності країни за рахунок наукових знань, технологій і інформації;

· наявність соціально-економічної інфраструктури, що відповідає задачам зростання технологічної конкурентноздатності до рівня найбільш розвинутих країн світу;

· наявність технологічного і виробничого потенціалу - матеріальних і людських ресурсів, здатних забезпечити випуск конкурентної високотехнологічної продукції.