Методи ціноутворення в умовах ринку

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

За ринкових умов господарювання можуть застосовуватися такі методи ціноутворення:

1. Метод „ витрати + прибуток ”, за яким ціна (Ц) обчислюється за формулою:

Ц = С + П,

де С – собівартість продукції;

П – величина прибутку в ціні. Прибуток визначається у відсотках до собівартості.

2. Отримання цільової норми прибутку – метод ціноутворення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Підприємства намагаються встановити ціну, включаючи в неї прибуток, що планується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості і при встановленні ціни за цією методикою враховується залежність між загальними витратами і виручкою та обсягом продажу:

Ц = В + ,

де В - величина змінних витрат на одиницю продукції;

В - постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік);

П - загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції;

N – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

3. Метод оцінки споживчої вартості передбачає оцінку споживчого ефекту, який одержує споживач від використання товару.

4. Пропорційне ціноутворення – метод, при якому підприємства виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. При цьому методі (його ще називають „за рівнем конкуренції”) ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів.

5. Метод швидкого повернення витрат використовується з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення вкладених коштів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіхові їх на продукції ринку.

Існує ще ряд інших методів ціноутворення, але при використанні будь-якого з них надалі ціна коригується, використовується ряд знижок і доплат до ціни.

Основними чинниками, що впливають на рівень ціни на продукцію є:

- рівень витрат на виробництво і реалізацію продукції;

- співвідношення попиту і пропозиції;

- гнучкість попиту;

- ступінь державного регулювання цін;

- умови поставок продукції;

- взаємовідносини між покупцем і продавцем;

- інші.

Державне регулювання ціноутворення визначається відповідними законодавчими актами. У ст.10 Господарського Кодексу України йдеться про те, що цінова політика є одним із основних напрямків економічної політики держави і вона спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності гуртових та роздрібних цін.

У ст.192 Господарського Кодексу України йдеться, що політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.