Оцінка фінансово-економічного стану підприємства

Фінансово-економічний стан – одна з найважливіших характеристик діяльності підприємства. Він залежить від результатів виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства здійснюється на основі наступних документів фінансової звітності підприємства:

· Баланс – документ, який відображає фінансовий стан підприємства на певну дату. В ньому наводяться активи і пасиви підприємства. Активи – те, чим володіє підприємство, і те, що йому винні; пасиви – суми заборгованостей самого підприємства.

В активі балансу підприємства виділені наступні розділи:

1. Необоротні активи.

2. Оборотні активи.

3. Витрати майбутніх періодів.

До пасиву балансу підприємства включені такі розділи:

1. Власний капітал.

2. Забезпечення наступних витрат і платежів.

3. Довгострокові зобов’язання.

4. Поточні зобов'язання.

5. Доходи майбутніх періодів.

· Звіт про фінансові результати – звіт про доходи, поточні витрати і фінансові результати, отримані підприємством за певний період.

· Звіт про рух грошових коштів – документ, який відображає надходження і витрачання грошових коштів в результаті діяльності підприємства в звітному періоді.

· Звіт про власний капітал – звіт, який характеризує зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Фінансовий стан підприємства можна оцінити за допомогою групи показників:

- прибутковості;

- ділової активності;

- фінансової стійкості;

- платоспроможності.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками - прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів, а щоб проаналізувати діяльність підприємства, його доповнюють показником рентабельності. Рентабельність – відносний показник ефективності роботи підприємства, який характеризує рівень прибутковості й визначається у відсотках (відношення прибутку до витрат). Розглянемо метод обчислення рентабельності підприємства: виробничих фондів (активів виробництва), власного капіталу, продукції і окремого виробу.

Рентабельність активів виробництва фондів (Р ) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства і обчислюється за формулою:

Р = ∙ 100,

де П - загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

- середня сума активів за річним балансом.

Рентабельність власного капіталу (Р ) – це показник ефективності використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Р = ∙ 100,

де П - чистий прибуток підприємства;

К - власний капітал підприємства.

Рентабельність продукції (Р ) (всієї продукції підприємства або окремих її видів). Характеризуючи міру прибутковості продукції по відношенню до витрат, пов’язаних з її виробництвом та реалізацією або по відношенню до ціни, показник рентабельності вказує на ступінь привабливості виробництва певної продукції порівняно з іншою.

Р = ∙ 100,

де П - прибуток від реалізації продукції за певний період;

В - поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Рентабельність окремого виробу (Р ) розраховують за формулою:

Р = ∙ 100

Рентабельність підприємства (Р ) характеризує загальну ефективність діяльності підприємства, є орієнтиром для майбутніх акціонерів на шляху прийняття рішення про інвестування коштів.

Р = ∙ 100,

де ОФс – середньорічна вартість основних фондів підприємства;

ОКс – середньорічний залишок обігових коштів;

НАс – середньорічна вартість нематеріальних активів.

Коефіцієнти ділової активності характеризують наскільки повно і раціонально підприємство використовує свої наявні засоби. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів (О ) – цепоказниккількості оборотів активів підприємства за певний період (за рік), тобто:

О = ,

де В – виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;

К - середня величина активів за той самий період.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (О ) визначається кількістю оборотів за певний період:

О = ,

де С - повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

М - середня величина запасів у грошовому вираженні.

Активність підприємства у сфері розрахунків із партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської і кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (t ) обчислюється за формулою:

t = ,

де З - дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);

Д - кількість календарних днів у періоді, за який обчислюються показники;

N - обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

Скорочення періоду оплати (t ) є економічно вигідним, оскільки зростає оборотність коштів, а тривалість є небажаною і вимагає з'ясування причин несвоєчасної оплати.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (t ) визначається співвідношенням:

t = ,

де Зк – величина кредиторської заборгованості постачальникам;

М – обсяг закупівельної сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вираженні.

Показники фінансової стійкості (стабільності) – це здатність підприємства виконувати свої коротко- та довгострокові зобов’язання за рахунок власних (автономних) активів. Фінансова стійкість характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу. Серед різних коефіцієнтів фінансової стійкості найбільш поширеними є коефіцієнт автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (Ка) показує, яку частку становлять власні засоби у вартості майна підприємства і визначається діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства (сума всіх джерел фінансування):

Ка =

Нормативним вважається значення показника 0,5; збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової стійкості підприємства. Якщо Ка < 0,5, то зростає ризик несплати боргів.

Коефіцієнт забезпечення боргів (Кзб) визначаєтьсяякспіввідношення власного та залученого капіталу:

Кзб =

Показники ліквідності характеризують здатність підприємства виконувати свої поточні зобов’язання за рахунок поточних активів. Вони показують наскільки короткострокові зобов'язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюються коефіцієнтами ліквідності: загальної, термінової, абсолютної.

Ліквідність – здатність підприємства в строк розрахувуватися по боргових зобов'язаннях.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л) (коефіцієнт покриття). Це відношення поточних (оборотних) активів до поточних зобов’язань:

Кз.л. =

Цей результат співвідноситься з одиницею і показує скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань.

При Кзл <2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока і є певний фінансовий ризик.

Коефіцієнт термінової ліквідності (Ктерм.л) – цевідношенняактивів високої ліквідності до поточних зобов'язань:

Ктерм.л =

Коли Ктерм.л. < 1, то платоспроможність підприємства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс. л) – це відношення грошових запасів та короткострокових цінних паперів (Г,Ц) до поточних зобов’язань:

Кабс.л. =

Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2 – 0,25.