Фурса С. Я.. Цюра Т. В

Докази і донизування у цивільному процесі

нюс їх сприйняття. Наприклад, "Отже, належність доказів — це міра, що визначає залучення до процесу по конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів".²"¹ Таким чином, робиться спроба налагодити взаємозв'язок між належним доказом і потріб­ним, належним і достатнім. Але, вважаємо, це різні критерії які мають характеризувати скоріш процес доказування, ніж окремий доказ, якісною оцінкою якого є його належність до справи, а точ­ніше до певної юридичної обставини. В той же час в процесі дока­зування у його суб'єктів, безумовно, виникає питання стосовно потреби в доказах і в забезпеченні їх достатності для підтверджен­ня юридичних обставин. При цьому не завжди особи можуть знайти саме той доказ, який с "потрібним" за умовою його належ­ності.

Наприклад, в одній цивільній справі виникла потреба довести факт, що громадянин К. під час знаходження в шлюбі придбав гараж, а після смерті дружини його відчуджив. Коли постало пи­тання про підтвердження цих двох обставин, то було встановлено невідповідну законодавству юридичну практику оформлення до­говорів купівлі-продажу гаражів, за якою цегляні гаражі фактич­но продавались, але перехід прав на них здійснювався лише "за рішенням загальних зборів членів кооперативу". При чому, реаль­но такі збори не відбувались, а оформлялись лише протоколи за заявою "продавця" і "покупця". Тому підтвердити факт купівлі-продажу такого гаражу належними (правовстановлюючими) до­кументами, які б посвідчувались в нотаріальному порядку, не­можливо. Отже, можна ставити питання про потрібні докази, але тоді виникає необхідність встановлювати й реальні докази по кон­кретній справі, що порушуватиме правило допустимості засобів доказування.

В розглядуваному випадку вважаємо, що в разі порушення осо­бами вимог законодавства має провадитись перевірка дійсності такої угоди. Коли цегляний гараж переходить до іншого володіль­ця (по-суті власника) лише за рішенням загальних зборів без відпо­відного його оформлення, то така угода з урахуванням порушення

прав інших осіб (державі не сплачено мито, спадкоємці залиши­лись без належної їм частки спадщини) не може вважатись закон­ною і вона має визнаватись недійсною. Тобто в цій ситуації буде переглядатись законність такої угоди, а рішення суду стане під­ставою звільнення від доказування. В цій ситуації відсутність "потрібного" доказу, а краще говорити допустимого доказу, була компенсована рішенням суду. Тому в багатьох випадках саме рі­шення суду по справах окремого провадження і, зокрема, про вста­новлення юридичного факту є тим можливим доказом, що замі­нює собою допустимий засіб доказування.²⁰¹

Цікавою також була ситуація, коли судом для дослідження розрахунку, зробленого у зв'язку з виходом одного із учасників товариства з обмеженою відповідальністю, була призначена експертиза, в той час, як одна із сторін просила визнати доціль­ним замість цього залучити до участі в справі для дачі висновку районну державну податкову адміністрацію.

Таким чином, можна встановити, що нове поняття "потрібні докази" не має практичного застосування при розгляді цивільних справ, а може застосовуватись лише в діяльності суб'єктів дока­зування на стадії збирання доказів.

Поняття "достатність доказів" назвати новим важко, оскільки воно має доволі широке застосування в юридичній літературі та судовій практиці. З цим поняттям пов'язується можливість оці­нити певну обставину як встановлену. При цьому, в судовій прак­тиці кожна сторона надає суду свій аналіз достатності доказів, але суд в своему рішенні має констатувати обґрунтованість сторо­нами заявлених позовних вимог. Якщо розглянути підстави ска­сування рішення суду і постановления нового (ст. 309 нового ЦПК), то не важко помітити, що пункти 1 і 2 стосуються процесу доказування, а 3 і 4 процесу доведення. Так, підставами для скасу­вання рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішен­ня є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

"' Степаном Т. Поняття і значення належності еудоаих доказі* у господарському процесі. // Підприємництво, господарство і право, МІ. 2002. -С.19.

^т Голод Б. Труднощі доказування нацюиалсоціалістських переедідумяь.// Прало України. 2002.»8-С. 109 111