Фурса С. Я.. Цюра Т. В. Докази і дока.іунипнм у цивільному процесі

Докази і дока.іунипнм у цивільному процесі

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими.

Як бачимо, в цій нормі практично залишено без змін положен ня ст. 312 чинного ЦІІК, яка діяла до внесення змін Законом N 2540-111 від 21.06.2001 p., яким було посилено принципи змагальності в цивільному процесі.

Отже, виникає питання про те, чи з'ясовує суд обставини, що мають значення для справи, чи сторони мають їх встановлювати, а також де проходить межа між повним і неповним з'ясуванням обставин справи. Якщо на перше запитання відповідь була надана у вищевикладеному матеріалі, то тут залишається конкретизу­вати, що перш ніж виносити судове рішення, суд має переконатись і встановити всі обставини справи, що мають значення при її вирі­шенні. Тут необхідно проаналізувати весь спектр юридичних об­ставин, починаючи від правильної сплати державного мита (судо­вого збору) і належного оформлення позовної заяви, та закінчуючи наданням пояснень по справі й інших доказів. Таким чином мож­на сказати, що незважаючи на обов'язок сторін довести ті обста­вини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і запере­чень, у суду має скластись предмет доказування у конкретнії) справі з урахуванням не тільки її матеріальних, а й процесуаль­них аспектів. Наприклад, передача повноважень стосовно участі в справі є багатоаспектним питанням, що може стосуватись як матеріальних аспектів, так і процесуальних, що випливає із ст. 44 нового ЦПК. Крім того, сама передача повноважень має здій снюватись у відповідності до вимог ЦІІК.

Тому умови, що зазначені в ст. 213 нового ЦПК і які стосу­ються суті судового рішення, мають бути чіткими і відповідати наступній процедурі перевірки судового рішення. Так, в цій стат­ті визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґруп тованим. У ч. 2 цієї норми зазначено, що законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирі­шив справу згідно з законом. Так, більшість теоретиків, вважа­ють, що умови законності - це відповідність дій суду (судді) вимо­гам закону. Зокрема, теоретики цивільного процесу під умовами законності розуміють дотримання судом процедури розгляду справи, а основні процесуальні помилки суду, які призводять до

Е

скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд, перелічені в ст. 311 нового ЦІІК.

Стосовно поняття "обґрунтованість судового рішення", що застосовується в ст. 213 нового ЦІІК, то слід його визнати непов­ним. Так, суд обґрунтовує рішення лише на тих доказах, які були досліджені у судовому засіданні, тобто в цьому визначенні гово­риться про процес доказування. Але під поняттям "обґрунтова­ність" необхідно розуміти, одночасно, і доведенність, і доказан-ність юридичних обставин, що проявлятиметься в спростуванні доказової сили доказів іншої сторони та доведенні достатності і юридичної вірогідності доказів, наданих особою.

Зокрема, це положення можна довести й посиланням на п. З ч, 1 ст. 215 нового ЦПК, що суд, викладаючи мотивувальну частина су­дового рішення, конкретизує свого позицію стосовно наданих в суді доказів (бере до уваги докази або їх відхиляє) та висловленних доводів, міркувань тощо. Так, у мотивувальній частині судом зазначаються встановлені ним обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні норматино-правові акти; чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Таким чином, поняття обгрунтування має включати для сто­рін процес доказування і доведення, а для суду оцінку не тільки наданих доказів, а й всіх доводів, висловлених сторонами під час судового засідання, які мають бути відтворені в обґрунтуванні суддею рішення по справі.

Звідси випливає безпосередній зв'язок судового рішення з та­кими поняттями як законність і обґрунтованність, але неможливо розглядати ці аспекти без суттєвого аналізу процедури фіксації всього процесу розгляду справи, що, безумовно, пов'язано з мож­ливістю суду в наступному доказати дотримання ним процедури розгляду справи та правильності постановленого ним рішення.