Правовий статус АТП

Основною ланкою автотранспортної галузі є автотранспортне підприємство. У своїй діяльності вони керуються зако­нами України «Про підприємства в Україні», «Про автомо­більний транспорт» та Статутом автомобільного транспорту УРСР.

Управління підприємством здійснюється на основі єдино­начальності директором або уповноваженою на те особою, які діють в межах компетенції встановленої галузевими нор­мами. До складових частин автопідприємств входять: цехи, відділи, служби, виробництва, господарства, майстерні, які діють відповідно до положень, що були затверджені керів­ництвом автопідприємства. Держдепартамент автомобільного транспорту з метою встановлення єдиних вимог у діяльності транспортних підприємств розробляє і затверджує типові та примірні положення про діяльність окремих служб і підроз­ділів.

Автотранспортні підприємства виступають як юридичні особи, вони мають певні права та обов'язки, володіють ци­вільною правоздатністю у повному обсязі. Правоздатність автопідприємств, як і будь-якого іншого юридичного суб'єкта правовідносин, є спеціальною. Це означає, що вони можуть набувати права і нести обов'язки, вступати у правовідносини з іншими підприємствами і установами, громадянами тільки відповідно до встановленої мети своєї діяльності. Автотранс­портні підприємства діють на основі статуту, затвердженого компетентним органом, який згідно з законодавством прий­няв рішення про створення підприємства.

Питання управління автомобільною галуззю не може бути повним без розгляду системи управління у галузі дорожнього руху.

До компетенції Кабінету Міністрів України у цій сфері віднесено:

1) підготування проектів законів, нормативних актів, з питань дорожнього руху і його безпеки, а також відповідальність за їх порушення;2.встановлення повноважень органів виконавчої влади і управління;формування державних органів управління у сфері дорожнього руху та їх керівництво;3.розробка державних програм розвитку дорожнього руху і його безпеки та організація фінансування;4.контроль за виконанням законодавства про дорожній рух;5.встановлення єдиного порядку організації дорожнього руху і його безпеки, єдиних вимог до проектування та будівництва, утримання і реконструкції дорожнього господарства;6.встановлення єдиних вимог до конструкції і технічного стану транспортних засобів, які експлуатуються в Україні;7.встановлення порядку надання ліцензій і сертифікатів на здійснення діяльності, пов'язаної з автотранспортними перевезеннями та їх забезпеченням.

Автотранспортні підприємства і організації, вантажовідправники, вантажоодержувачі і пасажири, а також громадяни, які користуються автомобілями на умовах прокату, несуть матеріальну відповідальність за порушення зобов’язань, що випливають з перевезень вантажів, пасажирів і багажу та прокату автомобілів, на підставі цього Статуту.

Будь-які угоди автотранспортних підприємств і організацій з вантажовідправниками, вантажоодержувачами і пасажирами, а також з громадянами, які користуються автомобілями на умовах прокату, що мають на меті змінити відповідальність або звільнити від відповідальності, покладеної на автотранспортні підприємства та організації, вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, а також на громадян, які користуються автомобілями на умовах прокату, вважаються недійсними і будь-які відмітки про це в путьових листах, товарно-транспортних та інших документах, не передбачені цим Статутом або Правилами, не мають сили.

45.Правова регламентація дорожнього руху в Україні. Учасники дорожнього руху.

Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автодороги, вулиці, залізничні переїзди та інші місця, що призначені для переміщення людей і вантажів з допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху відно­сять водіїв і пасажирів транспортних засобів, пішоходів, вело­сипедистів, погоничів тварин. Вони мають право на:

безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, що були заподіяні у зв'язку з невідповідним станом шляхів і вулиць вимогам безпеки руху;вивчення норм і правил дорожнього руху;отримання від державних органів інформації про стан дорожнього руху;оскарження дій посадових осіб ДАІ, якщо з їх боку було порушено норми законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов'язані:

1) знати вимоги чинного законодавства та неухильно дотримуватись його норм;створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати шкоди своїми діями іншим учасникам;

2) виконувати розпорядження органів держнагляду і контролю за дотриманням законодавства про дорожній рух. До управління транспортними засобами можуть бути до­пущені лише ті громадяни, які досягли встановленого Зако­ном віку, не мають медичних обмежень і пройшли певну під­готовку з управління транспортними засобами і успішно склали іспит з теоретичної і практичної частини.Право на управління транспортними засобами надається:мототранспортними засобами і мотоколяскам — з 16-річного віку;автомобілями усіх видів, трамваями і тролейбусами — з 18-річного віку;автобусами та вантажними автомобілями, обладнаними для перевезення понад вісім пасажирів — з 19-річного віку.

Право на управління транспортним засобом підтверджу­ється посвідченням встановленого зразка. На території Украї­ни діють національні та міжнародні посвідчення на право уп­равління транспортними засобами, які відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.

До участі в дорожньому русі на території України допус­каються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих у країні правил, стандар­тів, нормативів, та ті, що мають сертифікати на відповідність цим вимогам і пройшли технічний огляд. З метою збережен­ня автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні показники яких перевищують встановлені нормативи, допус­каються за окремими дозволами та за встановленою платою. Конструкція транспортних засобів повинна відповідати вимогам сучасних правил, нормативів, стандартів, встановле­ному рівню викиду забруднюючих атмосферу речовин, а нор­мативно-технічна документація повинна відповідати встанов­леним нормам та бути узгоджена з відповідними державними органами. Транспортні засоби, що ввозяться в Україну з-за кордону, підлягають перевірці на відповідність діючим стандартам і по­винні мати сертифікат встановленого зразка.

Позбавлення права на управління транспортним засобом застосовується до повного усунення причин, що заважають водію безпечно управляти транспортним засобом, а у випад­ках невиконання ним встановлених обов'язків — на строк, зазначений у чинному законодавстві.Позбавлення права на управління транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення у водія посвідчення уповно­важеною особою ДАІ МВС України за рішенням суду.

46.Організація дорожнього руху. Державне управління у сфері ДР

Організація ДР здійснюється спеціалізованими службами, положення про які затверджую-ся відповідними держ органами з безпеки ДР. Організація ДР на авто дорогах, вулицях та залізнич переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів і автоматизованих систем керування дорожнім рухом, що відповідає вимогам діючих в Укр. стандартів, на основі погоджених з Державтоінспекцією МНС Укр. Зміни в орг-ції ДР з метою підвищення інтенсивності руху ТЗ за рахунок зниження рівня безпеки не допускаються. При винекнені загрози безпеки ДР відповідні посадові особи ДАІ МНС, дорожніх і комунальних служб мають право вносити оперативні зміни в організацію ДР. При виникненні місць концентрації ДТП всі заходи щодо ліквідації причин та їх умов виконуються позачергово.

Державне управління у сфері ДР та його безпеки здійснюється КМУ, органами виконавчої влади АРК, місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та спеціально уповноваженими на це держ органами.

1. До компетенції КМУ належ.:

-підготовка проектів законів, нпа з питань ДР;

-формування держ органів управл в сфері ДР;

-фінансування, керівни-во, контроль за виконання держ програм розвитку ДР та його безпеки;

-контроль за виконання зак-ва про ДР;

2. До компетенц органів закон-ва та виконання влади АРК:

-прийняття нпа з питань ДР та його безпеки (крім тих, що належ до компетенц ВРУ та КМУ);

-затвердж регіон програм розвитку ДР;

-керівництво діяльністю по організації ДР;

3. До компетенції міської та район Ради народ депутатів і міської та районої виконавч влади:

-виконання вимог зак-ва та рішень органів держ виконавч влади про ДР і його безпеку;

-орг-ція ДР на території міста і району;

4. До компетенції селищної та сільської ради нар. деп. та їх виконавч органів у сфері ДР:

-забезпеч викон-ня вимог зак-ва;

-розробка, затвердження та виконання місцевих програм безпеки ДР.

5.Компетенція органів те ритор-го громад-го само вряд встановл. відповідними місцевими радами народних депутатів.

6. Компетенція власників авто доріг, вулиць та залізнич переїздів:

-розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для ДР стані доріг, вулиць, залізн. переїздів, тощо.

7. Компетенція власників ТЗ:

-здійснення заходів щодо розвитку, експлуатації та утримання ТЗ;

-організація та здійснення заходів щодо медичного забезпечення безпеки ДР, тощо.

47.Розкрийте ст-ру законів Укр., що регулюють діяльність авто тр-ту.

Законо-во про авто тр-т скл. з ЗУ «Про т-т», ЗУ «про авто т-т», ЗУ «Про дорож.рух», та інші НПА.

ЗУ «про т-т»

Розділ 1 «Заг.положення» (1-20)

Р 2 «Трансп. сис. укр» (21-40)

Р 3 «Заключ.положення» (41,42)

ЗУ «про авто т-т»

Р1 «Заг положення організ. та експлуат авто т-ту» (1-34)

Р2 «внутр. перевез пасаж. Авто т-том» (35-54)

Р3 «внутр. перевез вантажів авто т-том» (55-63)

Р4 «міжнар. перевез. пасаж. і вантаж. авто т-том» (64-67)

Р5 «заключні полож.» (68-70)

Р6 «Прикінцеві полож.»

ЗУ «про дорожн. рух»

Р1 «заг.полож» (1-3)

Р2 «комплектація КМУ, законодавч і виконавч влади АРК,обл.,міськ,район та інш місц рад народ депутатів, мін-ств, інш центр орг-ів держ виконавч влади» (4-13)

Р3 «права та обов’язки учасн дорож руху(ДР)» (14-20)

Р4 «Авто дороги, вулиці» (21-28)

Р5 «ТЗ» (29-37)

Р6 «Стандарт-ція та нормув та орган ДР» (38-41)

Р7 «Планув-ня та фінан-ня заходів щодо забезпеч безпеки ДР» (42-44)

Р8 «Медичне забезпеч безпеки ДР» (45-48)

Р9 «Охорона навкол серед-ща» (49-50)

Р10 «Контроль у сфері ДР» (51-52)

Р11 «Відпові-ть за порушення закон-ва про ДР» (53)

Р12 «Міжнародні угоди» (54)

Статут авто т-ту УРСР

Р1 «Заг полож-ня»

Р2 «Рухом склад, авто шляхи, споруди, обладнаня для орг-ції перевез вантаж і обслг пасаж»

Р3 «Планув та орга-я перевез вантажів»

Р4 «Перевез пасаж, багжу і пошти»

Р5 «Прокат легков авто»

Р6 «Тарифи і розрахунки за перевез»

Р7 «Пряме, змішане сполуч за участю інш видів т-ту»

Р8 «Транс-експед операціі та послуги, що викон-ся підпр-ми і організ. авто т-том заг корист»

Р9 «Відповід-ть авто тр-х підпр-м і орг, вантажовідпр., вантажоодерж., пасаж., а також громадян які корист авто на умовах прокату, акти, претензії, позови»

Р10 «Контроль за роботою авто т-ту».

49.Організація перевезень авто транспортом заг.користування.Правова регламентація.

Організація перевезень вантажів автомобільним транспортом загального користування здійснюється перевізниками за замовленнями вантажовласників (уповноважених ними осіб), а також у межах поставки продукції для державних потреб.

Організація перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування здійснюється в межах повноважень урядовим органом державного управління на автомобільному транспорті, місцевими державними адміністраціями та, в межах делегованих цим Законом повноважень, органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Організація туристичних перевезень та перевезень на замовлення здійснюється перевізниками у встановленому законодавством порядку виходячи з попиту на такі послуги. Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах своїх повноважень організовують відповідно до законодавства перевезення пасажирів автомобільним транспортом на території відповідного населеного пункту.

50.Послуги пасажирського авто тр-ту заг користування. Особливості договору перевезення пасажирів автотранспортом.

Договір про перевезення пасажира автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між перевізником та пасажиром у письмовій формі (пасажирський квиток, договір, квитанція тощо). Істотними умовами договору є:

найменування та місцезнаходження перевізника;

вид, маршрут перевезення, вартість перевезення та час відправлення і прибуття до пункту призначення.

Договір про перевезення пасажира автомобільним транспортом загального користування вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, при туристичних перевезеннях, перевезеннях на замовлення — з моменту посадки в автобус. Цей договір набирає чинності з моменту посадки пасажира в автомобільний транспортний засіб і діє до моменту його висадки у пункті призначення. Договір перевезення пасажира на таксі набуває чинності з моменту посадки пасажира.

Пасажир може відмовитися від договору про його перевезення та одержати у встановленому порядку компенсацію вартості проїзду.

Дія договору про перевезення пасажира автомобільним транспортом може бути припинена за ініціативою пасажирського перевізника чи водія автомобільного транспортного засобу, якщо пасажир:

перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння;

порушує громадський порядок;

пред’являє заборонений до перевезення багаж або багаж, який за габаритами не відповідає встановленим нормам;

порушує інші вимоги правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

51.Правовий статус пасажира при перевезенні автомобільним транспортом.

Пасажир має право:

одержувати від перевізника, водія, на зупинках автобусних маршрутів загального користування, автостанціях та автовокзалах інформацію про послуги автомобільного транспорту загального користування;

безоплатно провозити з собою на автобусних маршрутах загального користування одну дитину дошкільного віку без надання їй окремого місця;

безоплатно перевозити з собою на автобусних маршрутах загального користування ручну поклажу, а також відповідно до законодавства про захист прав споживачів і правил перевезень користуватися іншими правами.

Пасажир зобов’язаний:

мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду — відповідне посвідчення;

виконувати вимоги правил користування автомобільним транспортом.

52.Особливості договору перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Автомобільний транспорт загального користування надає послуги з перевезення вантажів і між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, а також комплекс допоміжних операцій, пов’язаних з цими перевезеннями.

Перевезення вантажів виключно для власних потреб власників автомобільних транспортних засобів, що перевозять ці вантажі, можуть здійснюватися відомчим та індивідуальним автомобільним транспортом.

До перевезень вантажів автомобільним транспортом належать технологічні автомобільні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об’єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюються у прямому та змішаному сполученні. У прямому сполученні перевезення вантажу здійснюються одним автомобільним транспортним засобом без перевантаження на інший. У змішаному сполученні перевезення вантажу здійснюються кількома видами транспорту.

До комплексу допоміжних операцій, пов’язаних із перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать:

завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу;зберігання вантажу;транспортно-експедиційні послуги. Правила перевезень вантажів авто транспортом затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є:

найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення. Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування має право отримати компенсацію згідно з законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.

Замовник за договором про перевезення вантажу зобов’язаний:

забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу; утримувати власні під’їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху; здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув’язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків вантажу; забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці і техніки безпеки при вантажних операціях.

53.Перевізні документи на перевезення пасажирів, вантажу автотранспортом.

Документами на перевезення вантажів є:

для вантажного перевізника — ліцензія та документ, що засвідчує використання автомобільного транспортного засобу на законних підставах, а для вантажного перевізника, який є одночасно водієм, — також визначені законодавством документи на вантаж, реєстраційні документи на автомобільні транспортні засоби, посвідчення водія, документ встановленого зразка про проходження медичного огляду;

для водія, який працює на умовах найму, — визначені законодавством документи на вантаж, посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, документ встановленого зразка про проходження медичного огляду.

Автомобільні транспортні засоби, що використовуються для надання послуг з перевезення вантажів, повинні мати ліцензійну картку.

При внутрішніх і міжнародних перевезеннях вантажу відомчим автомобільним транспортом для власних потреб його власника застосовуються документи, визначені частиною першою цієї статті, крім ліцензії.

Внутрішні перевезення індивідуальним автомобільним транспортом вантажу, що є особистим майном власника автомобільного транспортного засобу, здійснюються за наявності у водія реєстраційних документів на автомобільні транспортні засоби та посвідчення водія.

Документами на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування є:

для пасажирського перевізника — ліцензія, договір із замовником на перевезення пасажирів, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах;

для водія автобуса — посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, квитково-обліковий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), дозвіл замовника на перевезення;

для пасажира — квиток на проїзд в автобусі і на перевезення багажу (для пільгового проїзду — посвідчення особи встановленого зразка).

Документами на перевезення пасажирів автобусами на замовлення та при туристичних перевезеннях є:

для пасажирського перевізника — ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах;

для водія автобуса — посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист.

Документами на перевезення пасажирів таксі є:

для пасажирського перевізника — ліцензія на право надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу;

для водія таксі — посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, дорожній лист.

Автомобільні транспортні засоби, що використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів, повинні мати ліцензійну картку.

54.Особливості договору про перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні

за участю автотранспорту та інших видів транспорту.

Автомобільний транспорт загального користування здійснює перевезення вантажів, пасажирів і багажу в тісній взаємодії з іншими видами транспорту — залізничним, морським, річковим і повітряним, організовуючи систему прямих змішаних сполучень: автомобільно-залізничних, автомобільно-водних, автомобільно-водно-залізничних, автомобільно-повітряних та інших сполучень.

Перевезення в прямому змішаному сполученні провадиться за єдиним транспортним документом, складеним на весь шлях слідування.Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні провадиться на підставі Правил перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні, що затверджуються Міністерством автомобільного транспорту УРСР спільно з відповідними транспортними міністерствами і відомствами.

При перевезенні вантажів у прямому змішаному сполученні застосовуються норми статутів, кодексів, правил і тарифів, що регулюють перевезення на відповідному виді транспорту.

Перевезення пасажирів і багажу в прямому змішаному сполученні провадиться на підставі окремих угод Міністерства автомобільного транспорту УРСР з відповідними транспортними міністерствами і відомствами. До прямого змішаного вантажного сполучення включаються:

а) автотранспортні підприємства і організації, що знаходяться на території УРСР, — за переліком, який встановлюється Міністерством автомобільного транспорту УРСР, а ті, що знаходяться на територіях інших союзних республік, — за переліками, що встановлюються органами управління автомобільним транспортом цих республік; б) всі залізничні станції, відкриті для операцій по вантажних перевезеннях;в) морські порти —за переліком,що встановлюється Міністерством морського флоту;г) річкові порти і пристані, що знаходяться на території УРСР, — за переліком, який встановлюється Головним управлінням річкового флоту при Раді Міністрів УРСР, а ті, що знаходяться на територіях інших союзних республік, — за переліком, який встановлюється органами управління річковим транспортом цих республік; д) аеропорти цивільного повітряного флоту —за переліком, що встановлюється Міністерством цивільної авіації.

Автотранспортні підприємства і організації, порти, пристані і аеропорти вважаються включеними в пряме змішане сполучення з моменту телеграфного повідомлення про це (з наступним опублікуванням у збірниках правил перевезень і тарифів транспортних міністерств і відомств). Вантажі в прямому змішаному сполученні приймаються до перевезення за планом, який затверджується в установленому порядку. Міністерство автомобільного транспорту УРСР та інші транспортні міністерства і відомства можуть за погодженням між собою приймати вантажі до перевезення у прямому змішаному сполученні понад план.

Приймання до перевезення і відвантаження з пунктів перевалки вантажів, що перевозяться дрібними відправками у прямому змішаному сполученні, провадяться за пред’явленням, з підсортуванням їх у випадках, передбачених Правилами перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні, при передачі на залізницю — на вантажосортувальній станції, при передачі на автомобільний, повітряний і водний транспорт-відповідно на автотранспортних підприємствах і в організаціях, у портах (на пристанях) і в аеропортах.

У пунктах перевалки транспортні підприємства і організації зобов’язані забезпечувати безперебійну і рівномірну подачу автомобілів, вагонів, суден під навантаження перевалочних вантажів, широко розвивати перевалку вантажів з одного виду транспорту на інший за прямим варіантом (без вивантаження на склад).

Плани перевалки розробляються і затверджуються в порядку, що встановлюється Правилами перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні.

Підприємства і організації Міністерства автомобільного транспорту УРСР та інших транспортних міністерств і відомств зобов’язані поповнювати непред’явлення вантажів або недовантаження їх, що були допущені в окремі дні першої або відповідно другої половини місяця, у наступні дні даної половини місяця. Вантажі, які необхідно перевозити в тарі для запобігання втраті, недостачі, псуванню і пошкодженню, повинні пред’являтися до перевезення у прямому змішаному сполученні в справній тарі, яка забезпечує їх збереження при перевалці і слідуванні в автомобілях, вагонах, суднах та інших транспортних засобах.

Умови упаковки вантажів, що перевозяться у прямому змішаному сполученні, повинні передбачатися у державних стандартах. Вантажі, які перевозяться наливом, ліс, що слідує водними шляхами у плотах, а також вибухові та сильно діючі отрутні речовини до перевезення у прямому змішаному сполученні не приймаються.

Перелік швидкопсувних, небезпечних, легкозаймистих вантажів, що приймаються до перевезення в прямому змішаному сполученні, вантажів, що потребують супроводу провідниками вантажовідправників або вантажоодержувачів, а також умови перевезень лісних вантажів навалом у прямому змішаному сполученні встановлюються спільно відповідними транспортними міністерствами і відомствами.

Зважування вантажів, що слідують у прямому змішаному сполученні, провадиться у пунктах перевалки при передачі їх з автомобільного транспорту на залізничний, водний і повітряний або навпаки — засобами залізниць, портів (пристаней) або аеропортів на вимогу сторони, яка приймає вантаж. Тарні і штучні вантажі, прийняті до перевезення за стандартною вагою або вагою, вказаною вантажовідправником на кожному вантажному місці, і прибулі в пункт перевалки у справній тарі, передаються з одного виду транспорту на інший без зважування, за кількістю місць і в такому ж порядку здаються вантажоодержувачу в пункті призначення.

Перевезення вантажів у контейнерах у прямому змішаному сполученні здійснюється між пунктами, що встановлюються відповідними транспортними міністерствами і відомствами.

Правила перевезень вантажів у контейнерах і строки обороту контейнерів встановлюються спільно відповідними транспортними міністерствами і відомствами.

За затримку контейнерів понад встановлені строки автотранспортні підприємства і організації, залізниці і пароплавства сплачують штраф за кожну добу затримки контейнера масою брутто більше 5 тонн у розмірі 2 карбованців, масою брутто 5 тонн і менше у розмірі 30 копійок. Умови роботи перевалочних пунктів визначаються вузловою угодою, що укладається автотранспортним підприємством або організацією з залізницею, пароплавством (портом), аеропортом строком на три роки.Порядок розробки і укладання вузлових угод встановлюється Правилами перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні. Керівник автотранспортного підприємства або організації, начальник станції, начальник порту (пристані) за взаємною угодою можуть згущати подачу автомобілів, вагонів, суден і пред’являти вантажі у розмірах, що перевищують добову норму перевалки. Строки доставки вантажів визначаються за сукупністю строків доставки їх автомобільним та іншими видами транспорту і обчислюються на підставі діючих на цих видах транспорту правил обчислення строків доставки вантажу. Форми облікових карток і порядок їх складання встановлюються спільно відповідними транспортними міністерствами і відомствами.

Автотранспортні підприємства і організації несуть відповідальність за невиконання добової норми вивозу вантажів і пред’явлення їх до перевалки. Відповідальність автотранспортних підприємств і організацій, залізниць і підприємств інших видів транспорту за збереження вантажів, прийнятих до перевезення у прямому змішаному сполученні, визначається статутами (кодексами, правилами), що діють на відповідному виді транспорту.

При встановленні вини автотранспортних підприємств і організацій, залізниць, пароплавств і аеропортів у втраті, недостачі, псуванні або пошкодженні вантажу відповідальність несуть, відповідно, автотранспортні підприємства і організації, залізниці, пароплавства і аеропорти.

Плата за перевезення вантажів стягується в порядку, що визначається правилами перевезення вантажів.

54.Особливості договору про перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за участю автомобільного транпорту та інших видів транспорту.

Автомобільний транспорт загального користування здійснює перевезення вантажів, пасажирів і багажу в тісній взаємодії з іншими видами транспорту — залізничним, морським, річковим і повітряним, організовуючи систему прямих змішаних сполучень: автомобільно-залізничних, автомобільно-водних, автомобільно-водно-залізничних, автомобільно-повітряних та інших сполучень.

Перевезення в прямому змішаному сполученні провадиться за єдиним транспортним документом, складеним на весь шлях слідування.

Автотранспортні підприємства і організації, порти, пристані і аеропорти вважаються включеними в пряме змішане сполучення з моменту телеграфного повідомлення про це (з наступним опублікуванням у збірниках правил перевезень і тарифів транспортних міністерств і відомств).

Вантажі в прямому змішаному сполученні приймаються до перевезення за планом, який затверджується в установленому порядку.

У пунктах перевалки транспортні підприємства і організації зобов’язані забезпечувати безперебійну і рівномірну подачу автомобілів, вагонів, суден під навантаження перевалочних вантажів, широко розвивати перевалку вантажів з одного виду транспорту на інший за прямим варіантом (без вивантаження на склад).

Вантажі, які необхідно перевозити в тарі для запобігання втраті, недостачі, псуванню і пошкодженню, повинні пред’являтися до перевезення у прямому змішаному сполученні в справній тарі, яка забезпечує їх збереження при перевалці і слідуванні в автомобілях, вагонах, суднах та інших транспортних засобах.

Вантажі, які перевозяться наливом, ліс, що слідує водними шляхами у плотах, а також вибухові та сильно діючі отрутні речовини до перевезення у прямому змішаному сполученні не приймаються.

Перевалочні роботи виконуються:

а) залізницею — при перевантаженні вантажів з вагонів і складів на автомобілі, а також з автомобілів у вагони і склади;

б) портом (пристанню) — при перевантаженні вантажів з суден і складів на автомобілі, а також з автомобілів на судна і склади;

в) аеропортом — при перевантаженні вантажів з літаків і складів на автомобілі, а також з автомобілів у літаки і склади.

Строки доставки вантажів визначаються за сукупністю строків доставки їх автомобільним та іншими видами транспорту і обчислюються на підставі діючих на цих видах транспорту правил обчислення строків доставки вантажу.

Розрахунки між автотранспортними підприємствами або організаціями, залізницями і пароплавствами по перевезеннях вантажів у прямому змішаному сполученні здійснюються:

по платежах і зборах, включених до перевізних документів, — у безакцептному порядку;

по всіх інших зборах і штрафах — в акцептному порядку по рахунках на загальних підставах.

Відповідальність за збереження вантажу до моменту фактичної передачі лежить на стороні, яка здає його, а після фактичної передачі — на стороні, яка приймає.

55. Правове регулювання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Міжнародні перевезення і вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких або обидва розташовані за межами території України.

Організація міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізниками відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Правила міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом забезпечує центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, який у межах повноважень:

організовує контроль за виконанням міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом;

розробляє пропозиції щодо розвитку міжнародного співробітництва у сфері міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом;

бере участь у проведенні заходів щодо укладання міжнародних договорів з питань міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом;

бере участь у роботі міжнародних організацій автомобільного транспорту;

забезпечує видачу дозвільних документів на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Контроль за здійсненням міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом проводить служба міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту в пунктах пропуску через державний кордон України.

Служба міжнародних автомобільних перевезень діє відповідно до законодавства та свого положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Функціями контролю за здійсненням міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом є:

контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень;

контроль технічного стану автомобільних транспортних засобів, що впливає на безпеку руху;

перевірка вагових і габаритних параметрів автомобільних транспортних засобів, оформлення та видача дозволів на проїзд цих засобів по території України у разі перевищення ними встановлених законодавством вагових та габаритних параметрів, а також при перевезенні небезпечних вантажів;

контроль та оформлення дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

облік автомобільних транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів;

перевірка транспортно-експедиційної документації та ліцензій на здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Міжнародним перевізником вантажів автомобільним транспортом є суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює таке перевезення відповідно до міжнародних договорів України, ліцензії та договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом, що використовується ним на законних підставах.

Міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюються:

автомобільним транспортом загального користування відповідно до договору перевезення;

відомчим та індивідуальним автомобільним транспортом для власних потреб їх власників;

перевізниками — нерезидентами України.

56. Відповідальність перевізників на автомобільному транспорті

За шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, перевізник несе відповідальність:

у разі втрати або нестачі багажу чи вантажу — в розмірі вартості багажу чи вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження (псування) багажу чи вантажу — в розмірі суми, на яку зменшилася вартість багажу чи вантажу;

у разі втрати багажу чи вантажу, зданого для перевезення з оголошенням його цінності, — в розмірі оголошеної цінності багажу чи вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження (псування) багажу чи вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, пасажир має право відмовитися від багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) — від вантажу і вимагати відшкодування завданих збитків.

Якщо багаж чи вантаж, за втрату або нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, пасажир має право вимагати видачі йому цього багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) — цього вантажу з урахуванням відшкодованих збитків.

Вартість багажу чи вантажу визначається виходячи з ціни, зазначеної в товарному чеку, товарно-транспортній накладній або передбаченої в договорі про перевезення, а в разі відсутності цих документів — виходячи із середньої вартості такого самого товару в місці та на час видачі багажу чи вантажу згідно з договором перевезення багажу чи вантажу автомобільним транспортом.

За втрату, нестачу або пошкодження (псування) багажу чи вантажу під час міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом перевізник несе відповідальність згідно з міжнародними договорами України.

За прострочення доставки вантажу до пункту призначення перевізник несе перед вантажовідправником (вантажоодержувачем) відповідальність згідно з умовами договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Перевізник звільняється від відповідальності за шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, якщо доведе, що вона настала внаслідок обставин, незалежних від нього.

57. Водний транспорт.Поняття та склад. Підстави об'єднання морського і річкового транспорту для розглядання.

До складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

До земель морського транспорту належать землі, надані в користування під:

морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;

гідротехнічні споруди і засоби навігаційної обстановки, судноремонтні заводи, майстерні, бази, склади, радіоцентри, службові та культурно-побутові приміщення та інші споруди, що обслуговують морський транспорт.

До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів.

Спорудження на підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об'єктів погоджується з адміністрацією портів.

До складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

До земель річкового транспорту належать землі, надані в користування під:

· порти, спеціалізовані причали, пристані і затони з усіма технічними спорудами та устаткуваннями, що обслуговують річковий транспорт;

· пасажирські вокзали, павільйони і причали;

· судноплавні канали, судноплавні, енергетичні та гідротехнічні споруди, службово-технічні будівлі;

· берегоукріплювальні споруди й насадження;

· спеціальні насадження для вирощування деревини, в тому числі ділової;

· вузли зв'язку, радіоцентри і радіостанції;

· будівлі, берегові навігаційні знаки та інші споруди для обслуговування водних шляхів, судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, майстерні, судноверфі, відстійно-ремонтні пункти, склади, матеріально-технічні бази, інженерні мережі, службові та культурно-побутові приміщення, інші об'єкти, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Для робіт, пов'язаних із судноплавством і сплавом на внутрішніх водних шляхах, поза населеними пунктами виділяється у встановленому порядку берегова смуга.

Підстави об’єднання морського та річкового транспорту для розглядання:

- річковий;

- водний (морський);

- загальний центр управління(Міністерство транспорту та зв’язку);

- використання подібних транспортних засобів;

- наявність значної кількості одноманітних юридичних категорій (порт, капітан, судно)

58. Повноваження суб'єктів управління водним транспортом

Отже, суб'єкти управління транспортом — це органи, ор­ганізації та їхні посадові особи, створені у встановленому законодавством порядку спеціально для здійснення управлін­ських функцій, наділені правами і обов'язками, щоб своїми діями реалізовувати надані права і виконувати покладені на них обов'язки.

Управління транспортом як цілісною єдиною системою персоніфіковано, уніфіковано та розподілено між органами державної влади відповідно до їх компетенції.

Управління транспортом здійснюють:

• Верховна Рада України;

• Кабінет Міністрів України;

• Міністерство транспорту України;

• спеціально уповноважені на це органи транспорту відповідно до чинного законодавства;

• місцеві органи виконавчої влади (держадміністрації) та органи місцевого самоврядування.

До компетенції Верховної Ради України з питань діяль­ності транспорту віднесено:

1) прийняття законів;

2) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

3) визначення основних засад використання транспорту і зв'язку;

4) організація і діяльність органів виконавчої влади;

5) засади місцевого самоврядування;

6) правові засади і гарантії підприємництва;

7) правовий режим воєнного і надзвичайного стану. Верховна Рада України може приймати до свого розгляду й інші питання в цій галузі. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Так, для водного транспорту Кабінет Міністрів:

а) затверджує перелік внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних;

б) вирішує спеціальні питання проведення технічного нагляду за суднами;

в) встановлює порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України;

г) визначає перелік Морських портів, які відкриті для заходу іноземних суден.

Міністерство транспорту України здійснює оперативне уп­равління у сфері морського і річкового транспорту:

1) регулює торговельне мореплавство шляхом затвердження правил, інструкцій та інших нормативних актів;

2) затверджує Правила перевезень вантажів, пасажирів і багажу;

3) бере участь в узгодженні Правил перевезень пошти;

4)затверджує Правила перевезень вантажів у прямому змішаному та прямому водному сполученні;

5) здійснює державний нагляд за торговельним мореплавством України;

6)бере участь у погодженні діяльності по відведенню землі водного простору для торговельного мореплавства, будування та будь-якої роботи в зоні дії навігаційного обладнання та морських шляхів;

7) визначає порядок присвоєння судну назви та ідентифікаційного номеру супутникового зв'язку;

8) дає дозвіл на заходження в територіальні води України ядерного судна;

9)встановлює порядок стягнення та розмір зборів за регістрацію суден у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

10)дає згоду на тимчасову втрату права плавання судна під Державним прапором України (за певних умов);

11)встановлює форму і правила ведення списку осіб суднового екіпажу, списку пасажирів, санітарного журналу та суднових радіо- і машинних журналів;

12)встановлює порядок стягнення та розмір зборів за виляння суднових документів;

13)встановлює мінімальний склад екіпажу судна, за якого дозволяється вихід у море;

14)затверджує Статут служби на морських суднах;

15)затверджує правила стосовно судновласника судна;

16)узгоджує Інструкцію по проведенню дізнання на морений суднах;

17) і затверджує Положення про капітана морського торговельного порту;

18) призначає капітана морського торговельного порту;

19 встановлює порядок розслідування аварійних морпригод;

20) встановлює Правила контролю суден;

21) і затверджує Положення про державну лоцманську морську службу; встановлює райони обов'язкового лоцманського проведення;

22)встановлює порядок стягнення і розмір лоцманського збору;

23) встановлює розмір особливої винагороди морському лоцману;

24)створює служби регулювання руху суден, які здійснюють радіолокаційне обслуговування суден;

25) встановлює Правила плавання в зоні інтенсивного судноплавства;

26)затверджує Типове положення про службу регулювання руху суден та Положення про лоцмана-оператора такої служби;

27)встановлює порядок стягнення та розмір збору за послуги служби регулювання руху суден;

28)встановлює платню за послуги агентських організацій;

29)у виключних випадках забороняє прийняття вантажів до перевезення у визначених напрямках;

30)дає дозвіл на каботажні перевезення поміж портами України;

32) встановлює порядок видання, перевірки і визнання свідоцтва про забезпечення відповідальності.

Існують такі державні органи управлін­ня окремими підгалузями транспортного комплексу:

На морському й річковому транспорті — Державний департамент морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот) як урядовий орган державного управління в галузі морського й річкового транспорту, що діє у складі Мінтрансу та підпорядковується йому. Положення про Державний департамент морського і річкового транспорту затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО березня 2000 р. № 584.

59. Розкрийте структуру законів України, що регулюють діяльність водного транспорту.

До законів України які регулюють діяльність водного транспорту належить закон України “Про транспорт”, також “Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР” та “Кодекс торгівельного мореплавства України”.

Закон України “Про транспорт” складається з трьох розділів:

Розділ I Загальні положення;

Розділ II Транспортна система України;

Розділ III Заключні положення.

Статті з 24 по 29 регулюють діяльність водного транспорту.

“Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР” складається з таких розділів:

Раздел I Общие положения

Раздел II Внутренние водные пути. Флот

Раздел III Порты, пристани, грузовое и коммерческое хозяйство

Раздел IV Планирование и организация перевозок грузов

Раздел V Перевозка пассажиров, багажа и почты

Раздел VI Буксировка плотов и судов

Раздел VII Порядок установления тарифов и сборов

Раздел VIII Перевозки в прямом смешанном и прямом водном сообщении с участием других видов транспорта

Раздел IX Ответственность пароходств, грузоотправителей, грузополучателей и пассажиров

Раздел X Акты, претензии и иски

“Кодекс торгівельного мореплавства України” складається з таких розділів:

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ II СУДНО

Розділ III ЕКІПАЖ СУДНА

Розділ IV МОРСЬКИЙ ПОРТ

Розділ V МОРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Розділ VI ФРАХТУВАННЯ СУДЕН

Розділ VII МОРСЬКЕ БУКСИРУВАННЯ

Розділ VIII МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ

Розділ IX НАДЗВИЧАЙНІ МОРСЬКІ ПОДІЇ

Розділ XI ПРЕТЕНЗІЇ ТА ПОЗОВИ

30. Основні суб'єкти діяльності водних транспортно-правових відносин. Правовий статус пароплавства, морського (річкового) порту, морського (річкового) судна.

Морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

Перелік морських портів України, відкритих для заходження іноземних суден, визначається Кабінетом Міністрів України та оголошується в Повідомленнях мореплавцям.

На території порту можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Морський порт не має права перешкоджати діяльності цих підприємств і організацій на території порту, а також втручатися в їх господарську діяльність, за винятком випадків, передбачених законодавством України, установчими документами цих підприємств і організацій.

На території України існують торговельні, рибні та інші спеціалізовані морські порти.

Торговельне судно означає самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що використовується:

1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об’єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі; 2) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо); 3) для наукових, навчальних і культурних цілей; 4) для спорту; 5) для інших цілей.

Риболовне судно— це будь-яке торговельне судно, що використовується для рибного або іншого морського промислу.

Знаряддя промислу є невід’ємною частиною риболовного судна, у зв’язку з чим морські події, пов’язані з пошкодженням знарядь промислу риболовного судна іншими суднами, класифікуються як зіткнення суден у морі.

Ядерне судно— це судно, що обладнане ядерною енергетичною установкою.

Пароходства, грузоотправители, грузополучатели и пассажиры несут материальную ответственность за перевозки на основании настоящего Устава.

Всякие предварительные соглашения пароходств с грузоотправителями, грузополучателями или пассажирами, имеющие целью изменить или устранить ответственность, возложенную на пароходства, грузоотправителей, грузополучателей или пассажиров, считаются недействительными, и всякие отметки об этом в накладной, не предусмотренные настоящим Уставом или Правилами, не имеют силы.

За невыполнение перевозок грузов в количестве, установленном планом на данный месяц, пароходства и грузоотправители несут материальную ответственность.

Пароходство, не подавшее тоннаж для перевозки грузов или тягу для буксировки плотов, а также грузоотправитель, не предъявивший груза или древесины в плотах или предъявивший их в меньшем количестве, чем это предусмотрено планом, обязаны уплатить 25 % провозной платы за все непредъявленное или невывезенное, но подготовленное к погрузке количество груза.

Если грузоотправитель предъявил груз или плот в состоянии, не соответствующем действующим Правилам перевозки и буксировки, и не привел его в надлежащее состояние в срок, обеспечивающий своевременную отправку или погрузку, этот груз или плот считается непредъявленным. Подача пароходством тоннажа, непригодного или не подготовленного для перевозки данного груза, приравнивается к неподаче тоннажа.

Непригодность или неподготовленность тоннажа должна быть установлена актом, подписываемым обеими сторонами. В случае разногласия непригодность тоннажа удостоверяется представителем судоходной инспекции.

Такую же ответственность несут пароходства и грузоотправители за невыполнение обязательств по внеплановой и сверхплановой перевозке или буксировке по заявкам грузоотправителей, принятым пароходствами.

62. Право плавання судна під прапором України. Правовий статус капітана судна

Поняття “українське судно” або “судно України” означає національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція України.

Національна належність судна визначається його державною реєстрацією в Україні і одержанням права плавання під Державним прапором України.

Право плавання під Державним прапором України має судно, яке є державною власністю або перебуває у власності фізичної особи-громадянина України, а також юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками, або судно, яке знаходиться у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру.

Одержання права плавання під Державним прапором України

Судно одержує право плавання під Державним прапором України з часу реєстрації його у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України та свідоцтва про одержання права плавання під цим прапором.

Судно, придбане за кордоном, користується правом плавання під Державним прапором України з часу видачі консулом України тимчасового свідоцтва, в якому засвідчується одержання цього права. Тимчасове свідоцтво є дійсним до реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, але не більше одного року.

За підняття на судні Державного прапора України без одержання права плавання під цим прапором винні особи несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Тимчасова втрата українським судном права плавання під Державним прапором України

Якщо власник українського судна передає його за бербоут-чартером іноземній фізичній або юридичній особі, то це судно за згодою Міністерства транспорту України (Міністерства рибного господарства України) може тимчасово втрачати право плавання під Державним прапором України за умови, що:

1) законодавство цієї іноземної держави не забороняє зміну прапора;

2) власник судна згоден на тимчасове переведення судна під прапор іноземної держави;

3) заставодержателі зареєстрованих застав судна згодні на тимчасове переведення судна під прапор іноземної держави.

На капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.

Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

Під час аварійних морських подій з судном, а також у разі зіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у результаті яких можуть бути пред’явлені претензії або позови до судновласника, капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для документального оформлення цих випадків у порядку, встановленому чинним законодавством України, а також провести попереднє розслідування аварійної морської події незалежно від її класифікування.

63. Особливості договору перевезення вантажу річковим транспортом. Перевізні документи.

Перевезення вантажів і буксирування плотів і судів по внутрішніх водних шляхах здійснюються за планами, затвердженим у встановленому порядку.

У річних планах установлюється загальний обсяг перевезень вантажів у тоннах з розподілом по міністерствах і відомствам, з виділенням перевезень вантажів по встановленій номенклатурі, а також обсяг вантажообігу в тонно-кілометрах.

Міністерства транспорту та звя’зку й органи керувань річкового транспорту складають із відправниками вантажу й власниками плотів і судів навігаційні договори на перевезення вантажів і буксирування плотів і судів.

У цих договорах визначаються умови перевезення й буксирування, не передбачені сьогоденням Уставом і заданими в його розвиток Правилами, але випливають із місцевих умов і зі специфічних особливостей вантажів.

Обсяги перевезень, що передбачають у договорах, повинні відповідати затвердженому плану перевезень вантажів.

Кількість вантажу, передбачена в плані на даний місяць, а також погоджене пароплавством до перевезення за заявкою відправника вантажу понад і поза планом, відправник вантажу повинен пред'являти до відправлення подекадно рівними частинами по пунктах відправлення й по пунктах призначення (для забезпечення роботи флоту за розкладом і за графіком руху) з подачею пароплавству або відповідно органу керування річкового транспорту при не пізніше, ніж за п'ять днів до початку декади, заявки на навантаження вантажів і буксирування судів і плотів.

У тих випадках, коли рівномірне відправлення вантажів по декадах, виходячи з вантажопідйомності судів і роду вантажу, неможливо, пароплавство й відправник вантажу погоджують, у яких кількостях по декадах повинен бути пред'явлений вантаж до перевезення.

У декадній заявці повинні бути зазначені точне найменування й кількість вантажу, пункти відправлення, пункти призначення й дні пред'явлення вантажу й плотів.

Неподання відправником вантажу декадної заявки надає право пароплавству використати флот протягом даної декади для перевезення вантажів інших відправників.

Пароплавство має право при наявності вантажу у відправника робити в межах кількості, передбаченого планом на місяць (по пунктах відправлення й призначення), згущення подачі тоннажу для створення укрупнених буксируемих складів і завантаження окремих судів, що випливають в одному напрямку, а також для заповнення недовантажень, що мали місце протягом даного місяця.

Перевезення боєприпасів, вибухових, отрутних і інших небезпечних вантажів виробляється за особливими правилами.

Вантажі приймаються до перевезення вантажною швидкістю або великою швидкістю з оплатою останньої по підвищеному тарифі.

Перевізні документи:

1) накладна

2) квитанція

3) дорожня відомість

4) інщі документи (митні санітарні)

5) посвідчення про якість (процент вологості)

6) посвідчення про відсоток сорності

64. Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за участю внутрішнього водного транспорту та інших видів транспорту

Внутренний водный транспорт обязан осуществлять перевозки грузов, пассажиров и багажа в тесном взаимодействии с другими видами транспорта — морским, железнодорожным, автомобильным и воздушным, организуя систему прямых смешанных сообщений железнодорожно-водных, железнодорожно-водно-автомобильных, водно-автомобильных, а в необходимых случаях и водно-воздушных, и прямого водного сообщения (с участием речных и морских пароходств).

Перевозки, осуществляемые несколькими пароходствами внутреннего водного транспорта без участия других видов транспорта, являются перевозками прямого внутреннего водного сообщения.

Перевозки в прямом сообщении производятся по единому транспортному документу, составленному на весь путь следования.

Планирование перевозок грузов, следующих в прямых смешанных сообщениях, производится в соответствии с Основными положениями о годовом и квартальном планировании перевозок грузов.

В прямое смешанное грузовое сообщение включаются:

а) речные порты, пристани и морские порты по спискам.

б) все железнодорожные станции, открытые для операций по грузовым перевозкам;

в) транспортно-экспедиционные конторы пароходств и железных дорог;

г) автохозяйства,

В прямое водное сообщение включаются речные порты, пристани и морские порты, транспортно-экспедиционные конторы пароходств, а также пристани управлений речного транспорта.

При перевозке грузов в прямом смешанном железнодорожно-водном или в прямом смешанном водно-автомобильном сообщении перевалочные работы в пунктах перевалки производятся средствами портов и пристаней.

Плата за перевозку грузов в прямом смешанном и в прямом водном сообщении взыскивается в следующем порядке:

а) по отправкам с железной дороги: на станции отправления -

за протяжение железнодорожного пути всех железных дорог, участвующих в перевозке, и в пункте назначения — за протяжение всего водного пути;

б) по отправкам из портов и с пристаней: в пункте отправления за протяжение водного пути всех речных или морских пароходств, участвующих в перевозке, и в пункте назначения — за протяжение железнодорожного пути;

в) по отправкам из морских портов при перевозке в прямом водном сообщении: в морском порту отправления — за протяжение морского пути и в пункте назначения — за протяжение внутреннего водного пути;

г) по отправкам из речных портов и с пристаней при перевозке в прямом водном сообщении: в речном порту или на пристани отправления — за все протяжение внутреннего водного пути и в морском порту назначения — за все протяжение морского пути.

66. Особливості договору перевезення пасажирів річковим транспортом. Правовий статус пасажира річкового транспорту

Пароходства должны обеспечивать потребность населения в пассажирских перевозках по внутренним водным путям, необходимые удобства для пассажиров, культурное обслуживание их на вокзалах и на судах и своевременную перевозку багажа.

Пассажирские суда должны быть оборудованы устройствами отопления, вентиляции, освещения, санитарными узлами и снабжены необходимым инвентарем.

Пароходства обязаны организовать движение судов, перевозящих пассажиров и багаж, по расписанию.

Суда, предназначенные для перевозки пассажиров, делятся:

а) в зависимости от скорости движения — на экспрессные, скорые, почтовые, пассажирские и экскурсионно-туристские;

б) в зависимости от дальности следования — на транзитные, местные, пригородные, внутригородские и работающие на переправах.

Каждый пассажир обязан иметь билет на проезд.

Пароходство обязано обеспечить продажу пассажиру проездного билета до указанного им порта (пристани) назначения и предоставить ему место в соответствии с билетом. Формы билетов и плацкарт, порядок продажи и пользования ими, срок их годности, а также правила проезда пассажиров по внутренним водным путям устанавливаются Министерством речного флота.

В помещении вокзалов для пассажиров должны быть вывешены расписания прибытия и отправления пассажирских судов, а также таблицы стоимости проезда пассажиров и перевозки багажа, объявления о времени открытия билетных и багажных касс и о наличии свободных мест на пассажирских судах.

В целях лучшего обслуживания пассажиров пароходства организуют предварительную продажу билетов в портах, на пристанях или городских станциях, а в крупных населенных пунктах — доставку билетов и багажа на дом за особую плату.

Пассажир имеет право:

а) получить место на судне в соответствии с приобретенным билетом;

б) провозить вместе с собой бесплатно одного ребенка в возрасте не старше 5 лет, если он не занимает отдельного места;

в) провозить с собой бесплатно ручную кладь на водоизмещающих судах не свыше 36 кг и на скоростных судах не свыше 20 кг.

Пассажир при желании может быть в пути следования переведен администрацией судна на место в высшем классе при условии предварительной оплаты разницы в стоимости проезда.

Если пассажиру не предоставлено место согласно билету, пароходство обязано предоставить пассажиру, при его согласии, место в другом классе, хотя бы и более высокой категории, не взимая доплаты. Если же пассажиру предоставлено место, стоимость которого ниже стоимости оплаченного им места, ему возвращается разница в стоимости проезда. При нево