Сплата фрахту

Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором фрахтування судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Поняття договору лізингу судна

За договором лізингу судна власник судна (лізингодавець)

зобов’язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно.

Лізингоодержувач зобов’язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном і його вартість за договором морського лізингу.

Договір лізингу українського державного судна може бути укладено лише з дотриманням вимог, передбачених статтею 17 цього Кодексу.

Докази укладення договору лізингу

Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі.

Наявність і зміст договору лізингу судна можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

Реквізити договору лізингу судна

У договорі лізингу судна повинні бути вказані найменування сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні дані.

Морехідний стан судна

Лізингодавець зобов’язаний передати судно лізингоодержувачу в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором лізингу судна.

Лізингодавець несе відповідальність за будь-які недоліки судна, що існували в момент його передачі лізингоодержувачу і про які він не заявив під час передачі судна.

Відмова від договору лізингу судна

Лізингоодержувач вправі відмовитися від договору лізингу.

73.Повітряний транспорт. Поняття, склад.Структура повітряного простору.

Повітряний транспорт — це цивільні повітряні судна, місця для їх приземлення (аеродроми, вертолітні майданчики) з обладнанням яке забезпечує зліт і посадку літальних апаратів, включаючи засоби зв’язку та керування повітряним рухом, сигнальні вогні тощо. Не належаті до об’єктів повітряного транспорту апарати на повітряній подушо (які тримаються над землею чи водою завдяки надлишковому типе повітря під корпусом), повітряні кулі без двигунів, парашути

Структура повітряного простору України

Структура повітряного простору, порядок її формування і зміни, правила використання повітряного простору визначаються державним органом по використанню повітряного простору України.

Використання повітряного простору України або окремих його районів може бути частково або повністю обмежено.

До елементів структури повітряного простору України належать повітряні траси і місцеві повітряні лінії України, повітряні коридори для перетинання державного кордону України, встановлені та невстановлені маршрути польотів, райони виконання авіаційних робіт, заборонені зони, зони обмеження польотів і небезпечні зони. Повітряна траса — це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для езпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами навігації, контролю та управління повітряним рухом.

Місцева повітряна лінія — це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами контролю та управління повітряним рухом.

Усі обмеження щодо використання повітряного простору України доводяться до відома заінтересованих юридичних і фізичних осіб України, інших держав і міжнародних авіаційних організацій через канали систем аеронавігаційної інформації.

Постійно діючі заборонені зони і зони обмеження польотів обов’язково включаються до збірників аеронавігаційної інформації і наносяться на аеронавігаційні карти.

Порядок використання повітряного простору України

Порядок використання повітряного простору України визначається Положенням про використання повітряного простору України його додержання забезпечується державною системою використання повітряного простору України.

Положення про використання повітряного простору України та Положення про державну систему використання повітряного простору України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

74. Повітряне судно: поняття, види, реєстрація.

Повітряні судна поділяються на державні, цивільні і експериментальні.

Повітряне судно — це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі.

Повітряне судно є державним, якщо воно використовується на військовій, митній, прикордонній та міліцейській службах і зареєстровано у реєстрі державних повітряних суден.

Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстровано у державному реєстрі цивільних повітряних суден.

Повітряне судно є експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт. Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься.

Сертифікація типу цивільного повітряного судна

Цивільне повітряне судно нової конструкції (нового типу) повинно бути сертифіковано на відповідність його діючим в Україні нормам льотної придатності і мати сертифікат типу.

Сертифікат типу видає державний орган з питань сертифікації та реєстрації.

Власником сертифіката типу є розробник повітряного судна.

У разі зміни затвердженої конструкції типу (типової конструкції) повітряного судна або зміни його експлуатаційно-технічної документації, які впливають на льотну придатність, цей тип повітряного судна повинен пройти додаткову сертифікацію і одержати доповнення до сертифіката типу.

Сертифікація цивільних повітряних суден, а також контроль за їх відповідністю нормам льотної придатності здійснюється за правилами сертифікації цивільних повітряних суден України.

Сертифікат типу може бути анульовано або його дію може бути тимчасово припинено державним органом, що його видав, у разі виявлення недоліків, які загрожують безпеці польотів.

Цивільні повітряні судна підлягають обов’язковій реєстрації і можуть бути зареєстровані тільки в одній державі.

Цивільному повітряному судну, занесеному до державного реєстру повітряних суден України, видається реєстраційне посвідчення, що є фактом визнання його національної належності.

З моменту занесення повітряного судна до державного реєстру повітряних суден України всі записи, зроблені раніше стосовно цього повітряного судна у реєстрах повітряних суден інших держав, не визнаються Україною.

Таким же чином не визнається Україною занесення повітряного судна України до реєстру повітряних суден іншої держави, якщо це повітряне судно не виключено з державного реєстру повітряних суден України.

Цивільні повітряні судна підлягають перереєстрації у державному реєстрі цивільних повітряних суден України у разі зміни власника повітряного судна, а також в інших випадках, передбачених правилами реєстрації цивільних повітряних суден України.

Правила реєстрації цивільних повітряних суден України розробляються та вводяться в дію державним органом з питань сертифікації та реєстрації.

Реєстрацію планерів, дельтапланів, надлегких літальних апаратів, інших повітряних суден спортивного призначення, повітряних суден аматорської конструкції, аеростатичних апаратів, а також видачу посвідчень про їх реєстрацію здійснює державний орган чи установа, яким це право делеговано державним органом з питань сертифікації і реєстрації.

Державні повітряні судна підлягають реєстрації у реєстрі державних повітряних суден України. Правила реєстрації державних повітряних суден України встановлює Міністерство оборони України.

Повітряне судно виключається з відповідного державного реєстру повітряних суден у разі:

· зняття повітряного судна з експлуатації;

· передачі повітряного судна належним чином іншій державі, іноземній юридичній чи фізичній особі.

При виключенні повітряного судна з відповідного державного реєстру повітряних суден України реєстраційне посвідчення втрачає силу.

75 Повноваженя субектів управління повітряним транспортом

Державний департамент авіаційного транспорту (Укравіатранс) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінтрансу та йому підпорядковується.

У межах своїх повноважень Укравіатранс організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Укравіатрансу є:

• участь у межах його компетенції в реалізації державної політики з питань розвитку цивільної авіації;

• здійснення централізованого державного регулювання у галузіцивільної авіації;

• організація та забезпечення виконання авіаційних перевезень,робіт та послуг;

• проведення реєстрації та сертифікації об'єктів і суб'єктів цивільної авіації, ліцензування їх діяльності;

• здійснення нагляду за забезпеченням авіаційної безпеки і безпеки польотів повітряних суден цивільної авіації;

• реалізація затверджених Мінтрансом основних напрямів економічної, тарифної, фінансової, кадрової, науково-технічної, страхової, інвестиційної, соціальної політики та заходів щодо еко­логічної безпеки у галузі цивільної авіації;

• забезпечення захисту авіації від незаконного втручання в її діяльність;

• ефективне використання повітряного простору України, в тому числі у військових цілях;

• організація обслуговування повітряного руху в повітряному просторі України;

Директор Укравіатрансу:

♦ здійснює керівництво діяльністю Укравіатрансу і несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України і Міністром транспорту за виконання покладених на Укравіатранс завдань;

♦ призначає на посаду і звільняє з посади керівників струк­турних підрозділів та інших працівників Укравіатрансу, крім за­ступників директора;

♦ визначає ступінь відповідальності заступників Укравіатрансу та керівників його структурних підрозділів;

♦ притягає до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів та інших працівників Укравіатрансу, крім за­ступників директора Укравіатрансу;

♦ підписує видані у межах компетенції Укравіатрансу накази, організовує перевірку їх виконання;

♦ здійснює інші повноваження, передбачені законодавством та цим Положенням.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Укравіатрансу, а також обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі в Укравіатрансі утворюється колегія у складі директора Укравіатрансу (голова колегії), його заступників та керівників структурних підрозділів Укравіатрансу.

Персональний склад колегії затверджує Міністр транспорту.

Рішення колегії проводяться в життя наказами Укравіатрансу.

Граничну чисельність працівників та структуру Укравіатрансу зат­верджує Міністр транспорту. Положення про структурні підрозділи Укравіатрансу затверджує його директор.

Штатний розпис, кошториси доходів і видатків Укравіатрансу затверджує його директор за погодженням з Міністром транспорту та Мінфіном.

Укравіатранс утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Укравіатранс є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Повноваженя управління

1 ВРУ 2 КМУ 3Мінтранс 4Держанний департамент авіатранспорту

76 Правові основи діяльності повітряного транспорту

Повітряний кодекс України регулює діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і забезпечення безпеки авіації.

Авіація як галузь — це усі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден.

Дія Повітряного кодексу України поширюється на всіх користувачів повітряного простору України в частині, що їх стосується, як на території України, так і за її межами, якщо закони країни перебування користувача не передбачають іншого.

При виконанні повітряних перевезень перевізник та аеропорт зобов’язані дотримувати загальних правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також нормативів якості обслуговування пасажирів і клієнтури, встановлених відповідним органом державної виконавчої влади.

Повітряний перевізник на підставі загальних правил має право встановити свої правила повітряних перевезень, які спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень і не містять умов та норм обслуговування пасажирів і клієнтури нижчих за рівень вимог, встановлених відповідним органом державної виконавчої влади.

Умови і правила перевезення пошти погоджуються з Міністерством зв’язку України

Перевезення зброї, боєприпасів, вибухових і отруйних речовин, ядерного палива, радіоактивних речовин та інших вантажів, які належать до особливо небезпечних, здійснюються за дозволом компетентних органів згідно з спеціальними правилами, що встановлюються органами державного регулювання діяльності авіації України.

77 Особлівості договору повітряних перевезень Вантажу

Повітряні перевезення виконуються на підставі договору.

Кожний договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами).

Документами на перевезення є:

квиток — при перевезенні пасажира;

багажна квитанція — при перевезенні речей пасажира як багажу;

відповідні документи — при перевезенні вантажу, пошти та інших предметів.

Форми документів на перевезення та правила їх застосування встановлюються органом державного регулювання діяльності авіації України.

Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартера (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

78 собливості перевезеня пасажирів та багажу

Повітряним перевізником визнається будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки.

Стосовно іноземних повітряних перевізників визнаються права експлуатанта за документами, які видані компетентним органом відповідної зарубіжної держави і які відповідають вимогам міжнародних договорів та угод, учасницею яких є Україна.

Норми цього розділу не поширюються на перевезення, що здійснюються державними повітряними суднами.

Повітряні перевезення виконуються на підставі договору.

Кожний договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами).

Документами на перевезення є:

квиток — при перевезенні пасажира;

багажна квитанція — при перевезенні речей пасажира як багажу;

відповідні документи — при перевезенні вантажу, пошти та інших предметів.

Форми документів на перевезення та правила їх застосування встановлюються органом державного регулювання діяльності авіації України.

Повітряний перевізник може відмовити пасажиру в перевезенні у випадках, передбачених правилами перевезення на повітряних лініях, які встановлюються відповідними органами державної виконавчої влади.

Повітряний перевізник може відмовити пасажиру в перевезенні у випадках, передбачених правилами перевезення на повітряних лініях, які встановлюються відповідними органами державної виконавчої влади.

79 Трубопровідній транспорт. Понядья структура системи та види правове регулювання особлівості господарської діяльності

Систему трубопровідного транспорту України становлять:

магістральний трубопровідний транспорт;

промисловий трубопровідний транспорт.

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

магістральний трубопровід — технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об’єктами і спорудами, зв’язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів;

промислові трубопроводи — всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо;

технічний коридор — земельна ділянка, в межах якої прокладено систему трубопроводів і комунікацій;

виконавча зйомка — нанесення розташування об’єкта на план землекористування та на інші картографічні матеріали;

дефектоскопія внутрішньої порожнини трубопроводу — визначення, реєстрування або передавання геометричних, фізичних та інших параметрів трубопроводу і його антикорозійного покриття, які характеризують його технічну надійність, за допомогою комплексу приладів, що розміщуються всередині трубопроводу;

діагностика — комплекс технічних заходів щодо визначення технічних параметрів трубопроводу;

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України “Про транспорт”, цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відносини підприємств трубопровідного транспорту в Україні, власниками яких є інші держави, регулюються цим Законом у частині, яка не суперечить міждержавним договорам України.

Нормативні акти, що визначають правила проектування, будівництва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції об’єктів трубопровідного транспорту, організацію безпеки та охорони праці під час їх будівництва та експлуатації, пожежної, екологічної безпеки та санітарні норми, є обов’язковими для підприємств, установ, організацій та громадян.

Метою законодавства про трубопровідний транспорт є регулювання відносин на всіх етапах створення та функціонування (проектування, будівництво, експлуатація, капітальний ремонт, реконструкція тощо) трубопровідного транспорту, встановлення гарантій безпеки життя та здоров’я населення, забезпечення охорони навколишнього природного середовища і національного багатства України від можливого негативного впливу під час експлуатації об’єктів цього виду транспорту.

Особливості застосування Закону України “Про підприємства в Україні” щодо підприємств трубопровідного транспорту визначаються цим Законом, а також актами Кабінету Міністрів України, що видаються на його основі.

Господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Економічні та соціальні відносини підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту, що виникають у процесі їх діяльності, грунтуються на принципах взаємної вигоди.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту регулюється актами законодавства України, що регламентують зовнішньоекономічні відносини.

80 перевезення в прямому змішаному сполученні. Взаемодії підпріемств різних видів транспорту. Правове регулювання. 106. Автомобільний транспорт загального користування здійснює перевезення вантажів, пасажирів і багажу в тісній взаємодії з іншими видами транспорту — залізничним, морським, річковим і повітряним, організовуючи систему прямих змішаних сполучень: автомобільно-залізничних, автомобільно-водних, автомобільно-водно-залізничних, автомобільно-повітряних та інших сполучень.

Перевезення в прямому змішаному сполученні провадиться за єдиним транспортним документом, складеним на весь шлях слідування.

Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні провадиться на підставі цього розділу Статуту і Правил перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні, що затверджуються Міністерством автомобільного транспорту УРСР спільно з відповідними транспортними міністерствами і відомствами.

В частині, не передбаченій цим розділом Статуту і вказаними Правилами, при перевезенні вантажів у прямому змішаному сполученні застосовуються норми статутів, кодексів, правил і тарифів, що регулюють перевезення на відповідному виді транспорту.

Перевезення пасажирів і багажу в прямому змішаному сполученні провадиться на підставі окремих угод Міністерства автомобільного транспорту УРСР з відповідними транспортними міністерствами і відомствами.

До прямого змішаного вантажного сполучення включаються:

а) автотранспортні підприємства і організації, що знаходяться на території УРСР, — за переліком, який встановлюється Міністерством автомобільного транспорту УРСР, а ті, що знаходяться на територіях інших союзних республік, — за переліками, що встановлюються органами управління автомобільним транспортом цих республік;

б) всі залізничні станції, відкриті для операцій по вантажних перевезеннях;

в) морські порти — за переліком, що встановлюється Міністерством морського флоту;

г) річкові порти і пристані, що знаходяться на території УРСР, — за переліком, який встановлюється Головним управлінням річкового флоту при Раді Міністрів УРСР, а ті, що знаходяться на територіях інших союзних республік, — за переліком, який встановлюється органами управління річковим транспортом цих республік;

д) аеропорти цивільного повітряного флоту — за переліком, що встановлюється Міністерством цивільної авіації.

Підприємства і організації Міністерства автомобільного транспорту УРСР та інших транспортних міністерств і відомств зобов’язані поповнювати непред’явлення вантажів або недовантаження їх, що були допущені в окремі дні першої або відповідно другої половини місяця, у наступні дні даної половини місяця.

. Вантажі, які необхідно перевозити в тарі для запобігання втраті, недостачі, псуванню і пошкодженню, повинні пред’являтися до перевезення у прямому змішаному сполученні в справній тарі, яка забезпечує їх збереження при перевалці і слідуванні в автомобілях, вагонах, суднах та інших транспортних засобах.

Перевезення вантажів у контейнерах у прямому змішаному сполученні здійснюється між пунктами, що встановлюються відповідними транспортними міністерствами і відомствами.

За затримку контейнерів понад встановлені строки автотранспортні підприємства і організації, залізниці і пароплавства сплачують штраф за кожну добу затримки контейнера масою брутто більше 5 тонн у розмірі 2 карбованців, масою брутто 5 тонн і менше у розмірі 30

81 Транзит вантажів

Законодавство про транзит вантажів складається з цього Закону, Митного кодексу України, міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів про транзит вантажів.

Цей Закон не поширюється на транзит пошти, багажу, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин, небезпечних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів, переміщення товарів з використанням трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Свобода транзиту вантажів забезпечується шляхом:

відсутності будь-якої дискримінації стосовно учасників транзиту, транзитного вантажу за ознакою його місця походження, відправлення, ввезення, вивезення чи призначення або у зв’язку з обставинами, що відносяться до права власності на цей вантаж або на транспортний засіб транзиту, місця реєстрації чи прапора останнього, а також при оподаткуванні операцій, пов’язаних з транзитом вантажів, за винятками адекватного реагування на дискримінаційні заходи стосовно України чи економічних санкцій міжнародних організацій, підтриманих Україною;

вільного вибору учасниками транзиту транзитних послуг, робіт (крім випадків, визначених законами та міжнародними договорами України), їх надавачів (виконавців), засобів транзиту, а також маршрутів транзиту;

відсутності необгрунтованих затримок і обмежень, у тому числі стосовно засобів транзиту, та звільнення від сплати будь-яких інших платежів, крім єдиного збору, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Транзитними вантажами є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.

Особи, винні у порушенні законодавства про транзит вантажів, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України

82 Міжнароде співробітнецтво в сфері перевезень. Правове регулювання міжнародніх перевезень

Міжнародне співробітництво у галузі залізничного транспорту

Здійснення співробітництва з організаціями залізничного транспорту іноземних держав, правовий захист з питань залізничного транспорту України та представництво інтересів України у відповідних міжнародних організаціях залізничного транспорту загального користування покладаються на Укрзалізницю.

Залізниці повинні здійснювати розвиток інфраструктури транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, підвищувати пропускну і переробну спроможність прикордонних передаточних пунктів, приводити парк рухомого складу і контейнерів, що виходять на іноземну мережу залізниць, у відповідність з міжнародними стандартами і вимогами.

Укрзалізниця, залізниці та інші підприємства, установи та організації залізничного транспорту загального користування можуть виступати як суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності і здійснювати її на підставі чинного законодавства України та міжнародних договорів України.

Для забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків України залізниці здійснюють міжнародні перевезення у прямому залізничному, прямому змішаному та непрямому міжнародному сполученнях.

Перевезення вантажів і пасажирів у прямому і непрямому міжнародному і прямому змішаному сполученнях регулюються чинним законодавством України і міжнародними договорами України.

Залізниці при міжнародних перевезеннях мають право на відшкодування витрат, пов’язаних з додатковими послугами, що не передбачені міжнародними договорами, за рахунок вантажовідправника і вантажоодержувача на основі договорів.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які поставляють продукцію на експорт з перевезеннями її залізницями України, можуть відраховувати частину валютних коштів залізницям у рахунок провізної плати та на відшкодування витрат на додаткові послуги.