Правовий статус залызниць

Стаття 22. Права та обов’язки залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту

Залізниці, підприємства, установи та організації залізничного транспорту загального користування мають право:

а) встановлювати межі зон підвищеної небезпеки;

б) у разі несвоєчасної оплати за перевезення стягувати з вантажовідправників (вантажоодержувачів) пеню у розмірі і порядку, встановлених Статутом залізниць України;

в) вимагати від вантажовідправників та вантажоодержувачів безумовного додержання вимог і норм щодо використання засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт, тари, спеціалізованих контейнерів, які виключають пошкодження рухомого складу, споруд та пристроїв колійного господарства і забезпечують схоронність вантажів.

Права залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування (перевізників) на прийняті до перевезень вантажі захищаються нарівні з правами власників вантажу. Перевізники мають право вимагати повернення вантажу, що перебуває в чужому незаконному володінні, а також на відшкодування збитків, заподіяних розкраданням, знищенням чи його псуванням (для можливості повернення власнику вантажу).

У разі псування, знищення, розкрадання вантажу, власник якого невідомий, шкода компенсується перевізнику в порядку, встановленому Статутом залізниць України.

32.Основи організації перевезень на залізничному транспорті

Стаття 8. Основи організації перевезень на залізничному транспорті

Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов’язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізниць та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Господарська діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом провадиться на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством.

17. Планування та організація перевезення вантажів залізничним транспортом.

Перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов’язань здійснюється місячне планування перевезень.

Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень — спеціальними інструкціями.

Місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.

Замовлення на перевезення за встановленою номенклатурою вантажовласники або за їх дорученням експедиторські організації, а також морські та річкові порти подають відповідним залізницям. Замовлення складаються за встановленою формою у вагонах, а у випадках, передбачених Правилами, — і в тоннах.

У разі потреби одночасно з місячним замовленням надаються плани перевезень вантажів маршрутами.

18.Особливості договору перевезення вантажів залізницею.Перевізні документи.

Особливістю є складання провізних документів.Це накладна та інші залізничні документи на вантаж.

Накладна-це основний перевізний документ встановленої форми оформлення до статуту залізниці та правил перевезення вантажів і наданий залізниці разом із вантажем.Накладна є обов’язковим двостороннім договором для перевезення вантажів між залізницею і вантажевідправником,а також на користь третьої особи вантажоодержувача.Накладна є також ще й договором на заставу.В накладній зазначається:

1)відомості про вантажовідправника(назва та поштовий адрес);

2) відомості про вантажоодержувача(код,адреса);

3) відомості про вантаж(маса,вартість,кількість місць);

4)шв.вантажу(велика,вантажна).

Сторони договору: - залізниця;

- вантажовідправник;

- вантажоодержувач.

Перевізні документи:

1. Вантажна квитанція про прийняття вантажу до перевезення.

2. Вантажна відомость.

3. Документи,які необхідні для митного контролю.

4. Сертифікат на вантаж.

35. Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за

участю залізниць та інших видів транспорту

Залізничний транспорт здійснює перевезення вантажів, пасажирів, пошти і багажу у взаємодії з іншими видами транспорту через систему змішаних сполучень.

Для прямого змішаного сполучення відкриті усі залізничні станції, що здійснюють операції з вантажними перевезеннями, а також за переліком, встановленим Мінтрансом, — морські і річкові порти.

Наливні вантажі, вибухові і сильнодіючі отруйні речовини до перевезення у прямому змішаному сполученні не приймаються.

Перелік швидкопсувних, небезпечних, легкозаймистих вантажів, що потребують супроводу провідниками відправників або одержувачів, у прямому змішаному сполученні встановлюється органами управління відповідних видів транспорту за погодженням з Мінекобезпеки.

36.Відповідальність залізниці за договором перевезення вантажів.

За незабезпечення залізницею подачі вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень та за невикористання вантажовідправником поданих вагонів і контейнерів чи відмову від вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень сплачується штраф у таких розмірах:

за вантажі, перевезення яких планується у тоннах і вагонах, -

з тонни по 5 відсотків ставки добової плати за користування вагонами;

за вантажі, перевезення яких планується тільки у вагонах (контейнерах), — за вагон (контейнер) по дві добові ставки плати за користування вагонами (контейнерами).

За незабезпечення завантаження маршруту з винної сторони стягується на користь іншої сторони, крім штрафу за невиконання плану перевезень, штраф за маршрут у розмірі трьох добових ставок плати за користування вагонами.

Залізниця і відправник несуть таку ж відповідальність за недотримання зобов’язань надпланових і позапланових перевезень вантажів за заявками відправника, прийнятими залізницею, а також за надолуження невиконання плану попереднього місяця.

За невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером).

37.Особливості договору перевезення пасажирів залізничним транспортом. Види проїзних документів.

Стаття 910. Договір перевезення пасажира та багажу

1. За договором перевезення пасажира одна сторона

(перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до

пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити

багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на

одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену

плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його

провезення.

2. Укладення договору перевезення пасажира та багажу

підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції,

форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів

(статутів).

Складова вартість проїзного документу:

1)плацкартна;

2)квиток;

3)3бір:

3.1.Комісійний

3.2.Страховий

3.3.ПДВ

Види проїзних документів:

1.Повні.

2.Пільгові.

3.Безплатні.

4.Дитячі.

5.Групові.

6.Службові.

38.Правовий статус пасажира на залізничному транспорті.

Порядок проїзду у вагонах пасажирських поїздів формування залізниць України та в межах України встановлюється Правилами поведінки громадян на залізничному транспорті, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

У виняткових випадках у разі ненадання місця в вагоні згідно з придбаним проїзним документом залізниця зобов’язана надати пасажиру за його згодою місце в іншому вагоні, можливо, і вищої категорії, але без додаткової оплати. Якщо пасажиру надається місце нижчої категорії, йому повертається різниця вартості проїзду. Порядок повернення платежів у разі відмови пасажира від запропонованого йому місця визначається Правилами.

Діти віком до шести років, які не займають окремого місця, мають право на безоплатний проїзд без проїзного документа. Діти віком від шести до чотирнадцяти років мають право на проїзд за дитячими проїзними документами з наданням місця

Пасажир має право на шляху прямування пасажирського поїзда зробити зупинку, з продовженням придатності проїзного документу в порядку.

У купейних, плацкартних та м’яких вагонах пасажири всіх поїздів не менше трьох разів на день забезпечуються чаєм, цілодобово кип’яченою гарячою та охолодженою водою, а в загальних вагонах — питною водою.

Постільні речі у пасажирському вагоні (матрац, подушка, наволочка, ковдра, простирадло та рушник) видаються провідником вагона за бажанням пасажира, за окрему плату, розмір якої встановлює суб’єкт господарської діяльності — власник (володілець) вагона. Доставка постільних речей на спальне місце пасажира і збирання її за 30 хвилин до прибуття пасажира до місця призначення є обов’язком провідника вагона.

Провідник вагона повинен надавати допомогу в застиланні постільної білизни інвалідам, хворим, людям похилого віку та пасажирам з малими дітьми.

Плата за користування постільними речами у пасажирському вагоні може справлятися також у квиткових касах.

Санітарно-гігієнічний та санітарно-технічний стан вагонів пасажирських поїздів, вагонів-ресторанів, вагонів приміських поїздів повинен відповідати вимогам санітарного законодавства.

26. Організація перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти

Залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.

Організація перевезень пасажирів, багажу та вантажобагажу встановлюється Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом, який затверджується Кабінетом Міністрів України, а умови перевезень — Правилами перевезень пасажирів.

Перевезення пошти здійснюється згідно з правилами, затвердженими Держкомзв’язку разом з Мінтрансом.

Ціни за послуги, пов`язані з перевезенням пасажирів, багажу та вантажобагажу, на які не поширюється державне регулювання, встановлюють надавачі послуг.

Залізниці забезпечують надання на вокзалах приміщення для обслуговування пасажирів поштовим, телеграфним і телефонним зв’язком, продажу періодичної преси, а також обробки і зберігання пошти.

Залізниці можуть надавати приміщення на вокзалах для обслуговування пасажирів міжміських і приміських автобусних сполучень і продажу квитків на інші види транспорту, якщо це не перешкоджає обслуговуванню пасажирів залізничного транспорту.

Під час будівництва нових і переобладнання існуючих вокзалів залізниці зобов’язані передбачити надання приміщень для обслуговування пасажирів засобами зв’язку в обсягах, погоджених з Держкомзв’язку.

Будівництво приміщень, спеціально призначених для відділів перевезень пошти, поза основними будівлями вокзалів, а також спеціальних тупиків, під’їзних колій, тунелів, сортувальних майданчиків, платформ та інших споруд, необхідних для обробки пошти, здійснюється за рахунок коштів, передбачених для Держкомзв’язку.

Ділянки для будівництва зазначених приміщень повинні відводитися біля вокзалів із забезпеченням виходу на перон.

Органи зв’язку зобов’язані утримувати поштові вагони у непошкодженому стані згідно з Правилами технічної експлуатації залізниць України. Ремонт поштових вагонів, що належать підприємствам зв’язку, здійснюється за їх рахунок.

40. Тарифи на залізничні перевезення

Стаття 9. Тарифи на залізничні перевезення

Встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються з місцевих бюджетів.

Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні встановлюються відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства України.

Тарифи на перевезення пасажирів і багажу у приміському сполученні встановлюються відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. У разі застосування тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються з місцевих бюджетів.

Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні встановлюються відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства.

Плата за перевезення вантажів справляється залежно від відстані, яка визначається згідно з планом формування поїздів.

20.Поняття та види договорів про експлуатацію залізничної під”їзної колії.

Стаття 21. Взаємовідносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під’їзних колій

Відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під’їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Власники залізничних під’їзних колій, споруд та устаткування, вантажно-розвантажувальних комплексів, які не належать до залізничного транспорту загального користування за своїми пропускними і вантажопереробними можливостями, повинні забезпечувати необхідні обсяги перевезень, навантаження і розвантаження транспортних засобів, їх зберігання та ефективне використання.

Власники залізничних під’їзних колій здійснюють їх утримання на рівні, що забезпечує безпеку виконання робіт, ефективне використання рухомого складу, збереження вагонного парку та вантажу, який перевозиться.

Договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під’їзної колії із станцією примикання.

Термін дії договору про експлуатацію залізничної під’їзної колії і договору на подачу та забирання вагонів визначається сторонами. У випадку зміни технологічного устаткування або технології роботи станції чи залізничної під’їзної колії окремі пункти договору або увесь договір за вимогами однієї із сторін можуть бути переглянуті до закінчення терміну його дії.

Договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії і договір про подачу і забирання вагонів укладаються між залізницею або відповідною уповноваженою начальником залізниці організацією та підприємством, якому належить під’їзна колія.

У разі обслуговування під’їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії може укладатися залізницею з цим підприємством.

Порядок урегулювання розбіжностей, що виникають під час укладення, зміни та розірвання цих договорів, визначається згідно із законодавством.

Протиріччя з питаннь, пов’язаних з безпекою руху, вирішуються начальником залізниці.

Примикання споруджуваних залізничних під’їзних колій до існуючих допускаються з дозволу начальника залізниці і відповідного підприємства.

23. Автомобільний транспорт. Поняття, структура системи та види

Автомобільний транспорт є однією з найважливіших

галузей народного господарства. Практично не має жодного підприємства промисловості, будівництва, сільського господарства, зв'язку та інших галузей економіки де б не використовувався автомобільний транс­порт.

Автомобільний транспорт — самий мобільний з усіх існую­чих видів транспорту. З його допомогою здійснюється по­всякденний транспортний зв'язок між підприємствами, за­кладами та організаціями, між ними і підприємствами інших видів транспорту. Однією з особливостей автотранспорту є його можливість здійснювати доставку вантажів від складу відправника до складу отримувача.

Автотранспорт входить до єдиної транспортної системи України, як його складова частина.

Основні його функції:

—забезпечення нормального функціонування виробництва та обігу продукції промисловості та сільського господарства;

—забезпечення потреб будівництва;

—задоволення потреб населення в автоперевезеннях;

—забезпечення оборонних потреб держави.

У практичній діяльності автотранспорту бере участь велика кількість автотранспортних підприємств і організацій, в яких задіяний багаточисельний колектив. Ясна річ, що на­лежним чином організувати діяльність з перевезення ванта­жів, пасажирів, багажу, пошти, забезпечити високий рівень обслуговування пасажирів, їх безпеку при перевезеннях, збе­реження вантажів і багажу, раціонально використовувати ру­хомий склад і зменшувати транспортні витрати можливо ли­ше за умови чіткого врегулювання прав і обов'язків усіх сто­рін транспортного процесу. Це досягається встановленням державою спеціальних правил поведінки, на основі яких здій­снюється транспортна діяльність.

Автомобільний транспорт — це сукупність транспортних за­собів, з допомогою якого здійснюється перевезення пасажи­рів і вантажів автомобільними дорогами, а також виконання спеціальних виробничих функцій.

Виходячи з цього визначення систему транспорту в Украї­ні складають:

1) транспорт загального користування;

2) ві­домчий транспорт;

3) індивідуальний транспорт.

До інфраструктури автомобільних шляхів сполучення належать:

автомобільні дороги, автовокзали, автостанції, зупинки автобусних маршрутів загального користування, майданчики для розвороту і відстою автобусів у початкових і кінцевих пунктах маршрутів, стоянки таксі, вантажні термінали (автопорти), вантажні автомобільні станції, контейнерні пункти, об’єкти дорожнього сервісу.

Вимоги до інфраструктури автомобільних шляхів сполучення

на автовокзалах та автостанціях забезпечується: прийом та відправлення автобусів і пасажирів;організація продажу квитків населенню; диспетчерське управління і регулювання руху автобусів; контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи підприємств, установ і організацій, розташованих на їх території.

Будівництво,ремонт і утримання об’єктів інфраструктури автомобільних шляхів сполучення здійснюються відповідно до вимог законодавства та з метою задоволення потреб споживачів послуг автомобільного транспорту загального користування. Ремонт і утримання об’єктів інфраструктури автомобільних шляхів сполучення здійснюються їх власниками.

43. Повноваження суб'єктів управління автомобільним транспортом

Управління автомобільним транспортом в Україні здійснюється таким чином. Загальне управління автотранспортною галуззю належить Міністерству транспорту України. Безпосередньо управління під­приємствами автомобільної галузі покладено на Державний департамент автомобільного транспорту, який керує автот­ранспортними, транспортно-експедиційними, авторемонтни­ми, промисловими та іншими підприємствами й організація­ми, установами, що перебувають у його підпорядкуванні.

Основним завданням Державного департаменту автомобільного транспорту є забезпечення державного регулювання діяльності автомобільного транспорту та здійснення контро­лю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, що виконують пасажирські та інші пере­везення автотранспортом, вимог нормативних актів, стандар­тів і норм, які регулюють перевезення пасажирів і вантажів автотранспортом, а також розроблення основних напрямків розвитку автомобільного транспорту, нових типів транспорт­них засобів, надання ліцензій, підготування нормативних до­кументів, що стосуються діяльності автотранспорту.

Виробничо-господарську діяльність з організації і вико­нання перевезень вантажів і надання інших транспортних по­слуг автотранспортом здійснюють автотранспортні управління Міністерства транспорту та автотранспортні підприємства.

Управління автотранспорту є територіальними органами Міністерства транспорту, що підпорядковані Державному де­партаменту автомобільного транспорту. Вони створюються у Республіці Крим і областях України. Управління виконують такі завдання:-розробляють проекти нормативно-технічної документації, пов'язані з регулюванням діяльності автомобільного транспорту, вдосконаленням контролю за виконанням транспортного законодавства;-забезпечують відповідно до законодавства державне регулювання діяльності та контроль за виконанням суб'єктами підприємницької діяльності правил перевезень пасажирів і вантажів, вимог законодавства щодо безпеки транспортного процесу, інших нормативних актів, які визначають порядок функціонування автотранспорту;-здійснюють у випадках, передбачених законодавством, сертифікацію транспортних засобів і послуг з перевезення пасажирів на постійних автобусних маршрутах;-проводять конкурси на перевезення пасажирів автотранспортом на міжміських і приміських маршрутах;-перевіряють відповідність облаштування автобусних маршрутів і автотранспортних засобів вимогам «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» і узгоджують відкриття маршрутів;-управління вирішують покладені на них завдання у взаємодії з іншими органами, діяльність яких пов'язана з наглядом і контролем за роботою автотранспорту. Управління очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з неї Міністром транспорту України за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. Своєчасну власну компетенцію в галузі управління дорож­нім рухом мають органи законодавчої і виконавчої влади рес­публіки Крим, областей і міст республіканського підпорядку­вання, а це:а) затвердження регіональних програм розвитку дорожнього руху;б)державний нагляд за виконанням норм законодавства про дорожній рух і його безпеку, за діяльністю підприємств транспорту незалежно від форм власності;в)формування фондів для фінансування державних програм, спрямованих на розвиток дорожнього руху;г)забезпечення розвитку мережі доріг місцевого значення, їх утримання та охорони;ґ) керівництво діяльністю з організації дорожнього руху;

д) організація вивчення населенням «Правил дорожнього руху», та проведення заходів виховного характеру;е) організація перепідготовки водіїв, здійснення заходів з надання допомоги особам, які постраждали від ДТП;є) контроль за стягуванням державних та місцевих подат­ків і мита у сфері дорожнього руху.