Показники стану, ефективності та забезпечення використання основних засобів

Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства. У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах: По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів. По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби. По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1) забезпечення підприємства основними засобами;

2) стан основних засобів;

3) ефективність використання основних засобів (рис.).

1 група ‑ До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

Фм=Фк/ВП

Фк – балансова вартість ОЗ

ВП – вартість виробленої продукції за звітний період

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2 - 0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища.

2 група ‑ Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

Кз = Зо/Фк

де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Зо - сума зносу основних засобів;

Фк - балансова вартість основних засобів.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:

Кп =1-Кз або Кп=100%-Кз

де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних засобів.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:

Ко = Фу / Фк;

Кв = Фв / Фк,

де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;

Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;

Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;

Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання.

Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів.

Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів.

Кпр = (Фу-Фв)/Фк,

3 група. До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача.

Фв = Вп / Фк

де Фв - фондовіддача основних засобів;

Вп - вартість виробленої продукції за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. Цей показник визначається за формулою:

Рф = (Пз/Фк)*100%,

де Рф - рентабельність основних засобів;

Пз - загальний прибуток за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

4) Капітальні інвестиції та джерела їх інвестування

Відновлення основного капіталу на діючих підприємствах здійснюється за рахунок капітальних інвестицій. Капітальні інвестиції - інвестиції, що спрямовуються у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання, створення необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для здійснення монтажу), а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва. Крім цього, до складу капітальних витрат відносяться: проектно-пошукові витрати; витрати на відведення земельних ділянок та переселення в зв'язку з будівництвом; витрати на технічний нагляд за будівництвом; витрати на науково-дослідницькі роботи, а передбачені в кошторисах на будівництво; витрати на утримання керівництва підприємств, які будуються; інші витрати, які не відносяться до монтажних та будівельних робіт, передбачені зведеним кошторисом на будівництво. Основним видом витрат, які належать до капітальних вкладень у будівництві, є будівельно-монтажні роботи.

В умовах ринкової економіки розрізняють два види інвестицій: реальні та фінансові.

Реальні (прямі) інвестиції – це вкладення капіталу в створення засобів виробництва. Фінансові інвестиції – це вкладення капіталу в цінні папери, а також його розміщення в банках або – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або іншого зиску для інвестора.

У залежності від джерел фінансування інвестиції бувають:

1) державні – інвестиції, спрямовані на створення та відновлення основного капіталу, джерелом фінансування яких є кошти Державного бюджету, державних підприємств і організацій, а також місцевих бюджетів;

2) державні централізовані – інвестиції, що спрямовані на створення і відновлення основного капіталу і фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету і бюджетних кредитів;

3) недержавні – інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів з недержавними формами власності.

Джерела отримання коштів для розширеного відтворення основного капіталу розподіляють на:

- власні;

- позичкові;

- залучені.

До власних джерел належать:

– частина чистого прибутку, що залишається після сплати дивідендів;

– страхові суми відшкодування втрат (якщо вони перевищують суми збитків);

– кошти, отримані від продажу основних фондів, інших активів.

До позичкових джерел належать:

– довгострокові кредити комерційних банків та інших фінансових структур;

– емісія облігацій;

– цільові державні кредити;

– інвестиційний лізинг;

– інвестиційний селенг.

До залучених джерел належать:

– емісія акцій;

– емісія інвестиційних сертифікатів;

– інвестиційні внески сторонніх вітчизняних та іноземних інвесторів;

– безповоротно надані державні кошти на цільове інвестування.

Прибуток як одне з основних власних джерел фінансування розширення капітальних вкладень підприємств, які працюють у ринкових умовах, спрямовується на фінансування відповідних витрат по розширенню основного капіталу в обсягах, що передбачаються підприємствами при його розподілі. Розміри цих відрахувань індивідуалізуються по кожному підприємству і складають від 30 до 80% суми прибутку, що залишається в підприємства.

Амортизаційні відрахування є основним власним джерелом фінансування простого відтворення основного капіталу підприємств. Проте, фактично на відновлення основного капіталу спрямовується не 100% амортизації, що нараховується, а тільки 80% у зв'язку з застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8.

Головними фінансовими критеріями оптимізації співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування інвестицій в основні засоби є:

- максимізація прибутку;

- фінансова стійкість.

Основними складовими фінансової оптимізації процесів відтворення основних засобів та інших необоротних активів є стратегія формування інвестиційних ресурсів фірми і попередня оцінка ефективності інвестиційних проектів.

У процесі розробки стратегії формування інвестиційних ресурсів фірми:

– прогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах щодо окремих етапів здійснення інвестиційної стратегії;

– визначається можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел (насамперед – прибутку, амортизації);

– визначається доцільність використання залучених коштів (виходячи з ситуації на фінансовому ринку, ставки відсотків);

– визначається можливість і доцільність забезпечення інвестиційних коштів за рахунок емісії акцій;

– контролюється досягнення раціонального співвідношення власних і позикових коштів та диверсифікація джерел позикових коштів з метою запобігання погіршення майбутнього фінансового стану за показниками фінансової стійкості та платоспроможності.