Екстремальні ситуації,що спричинюють стрес, поділяють на короткочасніта тривалі

Під час короткочасного стресу актуалізуються готові програми регулювання, а під час тривалого відбуваються необхідні адаптаційні перебудови функціональних систем, іноді дуже тяжкі й несприятливі для здоров'я людини.

Особливо детально досліджено першу стадію стресу, в якій розрізняють три періоди адаптації до стійких стресових впливів.

Спочатку (під час І періоду першої стадії) відбувається активізація адаптаційних захисних форм пристосування. У більшості людей у цей період спостерігаються емоційне напруження та підвищена працездатність. Тривалість цього періоду може становити хвилини або навіть години. Якщо адаптаційний захист не припиняє стресогенного впливу, настає II період першої стадії, під час якого формується новий рівень ФС, адекватний екстремальним вимогам середовища. Цьому періоду властиве погіршення ФС людини, зниження її працездатності.

Проте за значної умови мотивації в цей час може підтримуватися досить висока продуктивність праці людини за рахунок надмобілізації її резервів. Але таке перенапруження призводить до небезпечних наслідків – загострення прихованих хвороб, появи хвороб стресу (судинних, запальних, психічних).

Для III періоду першої стадії стресу характерна нестійка адаптація перед другою стадією стресу (фазою резистентності).

Біохімічні кореляти стресу. Нейроендокринна теорія виникнення й регуляції стрессу доводить, що стрес пов'язаний з ланцюгом реакцій, які починаються з вироблення гіпофізом адренокортикотропного гормону (АКТГ) і завершуються викиданням у кров суміші адреналіну та норадреналіну з мозкового шару надниркових залоз. Кров збагачується на 80-90% адреналіном та на 10-20% – норадреналіном. Як тільки вміст кортикостероїдів у крові досягає верхньої межі норми, спрацьовує механізм зворотного зв'язку, що призводить до зменшення утворення АКТГ у гіпофізі, і рівень кортикотропних гормонів у крові знижується.

Іноді після тривалих і загрозливих стресогенних впливів механізм зворотного зв'язку не спрацьовує, і тоді починається третя стадія стресу – фаза виснаження, коли надмірне накопичення адреналіну та НА в крові призводить до порушень діяльності серцево-судинної, дихальної та травної систем.

Захисна функція першої стадії стресу (стану тривоги) пов'язана з активуючим впливом адреналіну та НА ("аварійних гормонів") на діяльність серцево-судинної системи та обмін речовин (збільшення вмісту цукру в крові).

Під час другої стадії стресу (фази резистентності) збільшується рівень кортикостероїдів у крові. Це спричинює підсилення захисної функції організму, оскільки кортикостероїди мають антизапальну, десенсибілізуючу, антиалергічну, протишокову та антитоксичну дії.

Слід зазначити, що за особливостями функціонування симпато-адреналінової системи (співвідношенням виділення адреналіну та НА) можна прогнозувати успішність діяльності людини. Так, у спортсменів збільшення в передстартовий період НА в 2-3 рази є позитивним фактором, тоді як зростання вмісту адреналіну в крові в 5-10 разів – ознака надмірної психоемоційної напруженості, що призводить до зниження спортивних результатів.

Відомо, що адреналін здійснює швидку мобілізацію енергетичних можливостей організму, що дуже важливо під час короткочасних та інтенсивних навантажень. Адреналін – це гормон "короткої дії", оскільки він швидко руйнується в крові під впливом ферменту тоді як НА підтримує енергетику організму протягом тривалого часу. Ось чому у відповідь на дію стрессора секреція адреналіну починається раніше, ніж секреція НА. Стан переляку, тривоги, жаху, очікування небезпеки супроводжується виділенням у кров переважно адреналіну. Стан розумового й фізичного напруження, подолання психічних перешкод, витривалості звичайно реалізується на фоні високого вмісту в крові НА. Ось чому адреналін називають "гормоном тривоги", а НА – "гормоном гомеостазу".

Проте значення адреналіну ширше, ніж розуміння його як "гормо ну тривоги". Так, особи з високим вмістом в організмі адреналіну краще працюють у нормальних, не стресових ситуаціях, тоді як в умовах стресу більше пристосовані до діяльності особи з низьким вмістом адреналіну в крові.