Аналіз впливу діяльності гірничовидобувних підприємств на навколишнє середовище

Сьогодні всі проблеми екології охопили усі країни та континенти, торкнулися інтересів та потреб кожного мешканця на планеті, набули загального, глобального характеру. Цей стан обумовлений рядом обставин, з числа яких слід виділити наступні:

• співвідношення за масштабами прояву та ступеня впливу на навколишнє середовище процесів та виробництв, які створюються рукою та волею людини, з природними процесами, які протікають в природі;

• в забрудненні навколишнього природного середовища значна частка припадає на мінерально-промисловий комплекс.

Вплив гірничого виробництва на природне середовище починається з геологорозвідувальних робіт.

Тут можна виділити такі види порушень навколишнього середовища:

• геомеханічні (зміни природної структури гірського масиву, рельєфу місцевості, поверхневого шару землі, грунтів, у тому числі вирубування лісів, деформація поверхні);

• гідрогеологічні (зміна запасів, режиму руху, якості та рівня грунтових вод, водного режиму грунтів, винесення у ріки та водойми шкідливих речовин з надр землі)

• хімічні (зміна складу і властивостей атмосфери та гідросфери, в тому числі й підкислення, засолення, забруднення вод, збільшення фітотоксичних елементів у воді та повітрі);

• фізико-механічні (забруднення повітря, його підігрів, зміна властивостей грунтового покриву та інше);

• шумове забруднення, вібрація грунту та гірського масиву, викиди породи при вибухах; погіршення прозорості атмосфери та інші можливі явища, які супроводжують гірничі розробки, негативно впливаючи на навколишнє середовище.

Таблиця 4.1 – Негативні наслідки вуглевидобування

2.1 Вплив на атмосферу.

Забруднення атмосфери при веденні гірничих робіт відбувається головним чином зарахунок пилу та газів, які утворюються при вибухах, а також природного газовиділення на шахтах та рудниках. Підраховано, що в середньому в світі щорічно при здійсненні вибухів виділяється біля 8 млн. т газів, що значно менше природного газовиділення, тому що лише на вугільних родовищах в атмосферу потрапляє більше 90 млн. т метану.
Збільшення вмісту в атмосфері молекулярного і зв′язаного азоту також відбувається в основному за рахунок надходження в повітряну сферу оксидів азоту, що утворюються при спалюванні мінерального палива в теплових двигунах.
Окрім газового забруднення спостерігаються неухильне „запилення” повітряного середовища – збагачення її аерозолем.
Основними джерелами забруднення атмосфери аерозолями є газопилові викиди промислових підприємств і вихлопні гази транспортних машин.
Істотний вклад в забруднення атмосфери вносять підприємства гірничого комплексу при підземній і відкритій розробці родовищ.
Основними джерелами забруднення атмосфери при підземній розробці родовищ є газопилові викиди з підземних гірських виробок, газопилові викиди з породних відвалів і складів корисних копалин. В даному випадку під викидами розуміється надходження в атмосферу з підземних гірських розробок рудного (шахтного) повітря, маса якого може бути досить зачною, хоча концентрація забруднюючих речовин в ньому звичайно не настільки м′яка.
З урахуванням викладеного можна констатувати, що рудне повітря, що подається на поверхню, забруднює атмосферу. Кількість такого своєрідного
Забруднюється атмосфера в процесі відкритої розробки родовищ і газоподібними продуктами в результаті експлуатації транспортних і технологічних машин з двигунами внутрішнього згорання, при виконанні підривних робіт і при виділенні газів з гірських порід. На кар’єрах, при автомобільному транспортуванні гірських порід практично безперервно в повітряне середовище викидаються вихлопні гази чисельних потужних дизельних двигунів
Вибухи зарядів ВР, особливо масові, пов′язані з надходженням в повітряне середовище не тільки пилу, але і значної кількості газоподібних продуктів. Заряди масових вибухів нерідко досягають тисячі тон, при цьому в атмосферу викидається від сотень до тисяч кубометрів шкідливих газів. Основна маса газових продуктів викидається на значну висоту (до 200-300 м) і розповсюджується за межі контуру кар’єра.
Велика кількість шахт і кар’єрів порушує режим підземних вод, що змінює природні ландшафти, на поверхні з’являються великі насипні конусоподібні горби, терикони, які часто горять, викидаючи в атмосферу багато диму. У вугільній промисловості відвали, що горять, є одним з основних джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу. На 2006 рік горіло 172 відвали з 913 у цій галузі. Другим за значенням джерелом забруднення атмосфери, пов’язаним з видобутком вугілля, є виділення з надр різних газів у значній кількості (в шахтах вони часто призводять до вибухів і людських жертв). Катастрофічними за наслідками є також займання вугілля в лавах, раптові викиди вугілля і порід, прориви води з верхніх горизонтів або з відкритих водойм, тощо.
Охорона повітряного простору на території гірничо-добувного підприємства має здійснюватись у двох основних напрямках:

- попередження та зменшення викидів пилу і шкідливих газоподібних речовин, які виділяються при протіканні виробничих процесів;

- старанне врахування природних чинників при виборі промислового майданчика і розташуванні окремих об'єктів.

Заходи першої групи повинні закладатися ще на стадії проектування підприємства шляхом застосування технологічних агрегатів з мінімальним пило- та газоутворенням, шляхом застосування заходів з подавлення, локалізації джерел пиле- та газовиділення. Зокрема, при проектуванні слід застосовувати вибухові речовини з нульовим або близьким до нього кисневим балансом, застосовувати водяну забійку свердловин, зрошувати водою блок, який маємо підривати, та уже відбиту гірську масу після вибухових робіт і в процесі навантаження; зволожувати автомобільні дороги, покривати їх спеціальними розчинами, які зв'язують пил.

Дуже важливу роль в забезпеченні чистоти повітряного простору в районі гірничого підприємства і близько розташованого житлового масиву відіграють планувальні заходи, які передбачають різнобічне врахування і використання природних чинників: рельєф місцевості, рози вітрів, частоти туманів, наявності фонового промислового забруднення атмосферного повітря. 6

У цих випадках при експлуатації підприємства для підтримання нормального санітарного стану повітряного простору необхідно передбачати утворення санітарно-захисної зони між підприємством та житловими районами і проводити своєчасну технічну і біологічну рекультивацію порушених площ та відвалів. Серед організаційно-економічних заходів щодо охорони повітряного басейну статистикою виділяється п'ять основних напрямків, які передбачають:

- удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види палива);

будівництво і введення у дію нових пилогазоочисних установок і споруд;

- підвищення ефективності існуючих очисних установок (включаючи їх модернізацію, реконструкцію і ремонт);

- ліквідацію окремих джерел забруднення;

- перепрофілювання підприємств (цехів, дільниць) на випуск іншої продукції.

В окрему групу виділені "інші заходи", спрямовані на збереження атмосферного повітря. Ці заходи розробляються відповідними суб'єктами господарювання під наглядом органів державного регулювання у сфері екології. Вони самі обирають технологію, обсяги і асортимент продукції, формують та реалізують інвестиційну політику щодо оновлення та модернізації технології власного виробництва з метою зменшення обсягів викидів шкідливих речовин.

Отже, охорона навколишнього середовища залежить від соціально-економічних умов, від того, як суспільство дбає про людину, про її здоров'я, поліпшення умов праці й відпочинку. Сучасна наука розробила ряд ефективних заходів щодо охорони атмосферного повітря, що дає всі підстави сподіватися на позитивне розв'язання даних питань у недалекому майбутньому