Загальна характеристика підприємства гірничовидобувної промисловості

Вступ

Україна знаходиться у стані глибокої екологічної й економічної кризи. Основними причинами складного екологічного становища в країні є:

– інтенсивне використання всіх видів природних ресурсів, що тривало десятиліттями без урахування можливостей природних регіонів до самовідтворення та самоочищення;

– тривала адміністративно - командна концентрація на невеликих територіях значної кількості потужних промислових комплексів та інших гігантів соціалістичної індустрії, прискорення реалізації гігантських планів втручання в природне середовище;

– повне нехтування традицій господарювання, можливостей природних ареалів та інтересів корінного населення;

– повна відсутність об’єктивних довготермінових екологічних експертиз усіх планів і проектів розвитку промисловості,енергетики, транспорту протягом післявоєнного періоду;

– використання на більшій частині виробництва застарілих технологій і обладнання, які досить давно потребують заміни;

– відсутність ефективно діючих законі щодо охорони навколишнього природного середовища та підзаконних актів для їх ефективної реалізації;

– відсутність об’єктивної інформації для населення стосовно екологічного становища довкілля, причин його погіршення, винних у забрудненні та шляхів поліпшення ситуації;

– дуже низький рівень екологічної освітине лише широких верств населення, а й керівників підприємств, державних організацій та установ, загальна низька екологічна свідомість і культура;

– різке збільшення негативних економічних, соціально-політичних та екологічних процесів в Україні у зв’язку із найбільшою техногенною катастрофою ХХ ст.

– відсутність дієвих економічних стимулів ресурсо та енергозбереження;

– відсутність ефективного державного контролю за використанням законів про охорону природи і системи ефективної відповідальності за шкоду навколишньому природному середовищу.

Формування ринкових основ господарювання, створення самостійного цілісного народногосподарського комплексу, на жаль,не привели до позитивних зрушень у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища. В сучасних умовах ми маємо неефективний, застарілий еколого-економічний виробничий потенціал, недостатню правову базу щодо охорони природи, недосконалу систему управління, економічні стимули раціоналізації природокористування, що недостатньо функціонують.

Саме тому значну увагу як теоретиків, так і практиків привертають аспекти загострення екологічної ситуації, зокрема погіршення якості життя у результаті забруднення навколишнього природного середовища та наслідки антропогенних катастроф. Основними антропогенними джерелами розширення екологічної кризи в Україні є великі промислові комплекси – споживачі сировини, енергії, повітря, води, землі і, разом з тим, значні забруднювачі навколишнього природного середовища практично всіма видами (механічними, хімічними, фізичними, біохімічними) шкідливих речовин. Сконцентровані вони біля родовищ корисних копалин, великих міст і водних об’єктів: Донбас, Центральне Придніпров’я, Кривий Ріг, Прикарпаття, Керч, Маріуполь, більша частина обласних центрів. Однією із галузей, яка згубно впливає на всі компонентинавколишнього природного середовища (атмосферу, земельні і водні ресурси, надра), є вугільна промисловість.

Крім того, техногенний вплив від здійснення гірничих робіт поширюється і на прилеглі території. Останніми роками із зростанням видобутку вугілля, а також процесом закриття і ліквідації особливо збиткових шахт відбувається посилення негативного впливу на довкілля підприємствами вугільної промисловості.

Загальна характеристика підприємства гірничовидобувної промисловості

Промисловість є основою індустріалізації економіки світу, вона має вирішальний вплив на рівень економічного розвитку всіх країн. Її поділяють на дві великі групи - видобувну і обробну.

Основними галузями видобувної промисловості є гірничо-видобувна, лісозаготівельна, морський промисел та рибальство. Частка видобувних галузей у структурі промисловості світу становить 15,7%, у тому числі в розвинених країнах - 8,8%, а в країнах, що розвиваються - 46,8%.

В структурі видобутку мінерально - сировинних ресурсів важливе місце посідають: кам'яне вугілля, нафта і газ, руди чорних і кольорових металів, фосфорити та різні солі. Видобуток і збагачення прив'язані, як правило, до районів залягання сировини, а остаточна переробка тяжіє до місць споживання продукції. Характерно, що розвинені країни світу після впровадження заходів, спрямованих на подолання сировинної та енергетичної кризи 70-х років, зробили помітний крок в напрямку зміцнення своєї ресурсної бази. Так, досить високий рівень розвитку видобувної промисловості відмічається у Північній Америці (США і Канада). Ця частина світу посідає друге місце в світі за видобутком нафти і кам'яного вугілля і одне з перших місць за видобутком фосфоритів.

Найвищим рівнем видобувної промисловості виділяється Азія (видобуток нафти, кам'яного вугілля, залізної руди). На Африканському материку видобувають велику кількість бокситів і фосфоритів (друге місце), а також нафти (третє місце). Друге місце за видобутком залізної руди посідає Південна Америка, а перше місце за видобутком бокситів - Австралія.

Характерною особливістю гірничовидобувної промисловості світу є збільшення концентрації видобутку у найбільш вигідних районах залягання корисних копалин. До них належать: узбережжя Мексиканської затоки США (видобуток нафти, природного газу, сірки і фосфоритів); гірський Захід США (видобуток кам'яного вугілля, сировини для гірничої хімії); Північний і Західний гірничовидобувний пояс Австралії (залізні руди, боксити, марганець, алмази); Південно-Чілійський гірський район Південної Америки (кольорові, дорогоцінні і рідкісні метали) та ін.

Гірнича справа зародилася разом з людським суспільством, і, поки існує на Землі людина, вона не перестане займати велике місце в економічній діяльності людства.

Розвиток гірничої справи характеризується постійною взаємодією людини та природи у процесі добування корисних копалин. Ця взаємодія та протидія з природою йдуть у боротьбі за стійкість бортів кар’єрів проти їх зсунення, з тиском гір у підземних гірничих розробках, з раптовими викидами газу тощо.

У зв’язку з цим людина повинна досліджувати закономірності поведінки порід, їх фізичні властивості та в постійній боротьбі з природними явищами обрати раціональнізасоби добування корисних копалин.

Україна входить в число провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленню земної кори процесів, обумовило широкий діапазон корисних копалин, що складають мінерально-сировинну базу країни. Україна, яка займає всього 0,4% земної суші і де проживає 0,8% населення планети, має в своїх надрах 5% мінерально-сировинного потенціалу світу. В Україні за даними Геоінформу розвідано 20 тис. родовищ та проявів 111 видів корисних копалин. (за даними УНІАН - 200 видів корисних копалин., 120 з яких використовує людство сьогодні). З них 7807 родовищ. 94 видів корисних копалин. мають промислове значення і враховуються Державним балансом запасів. Найбільше економічне значення мають кам’яне вугілля, нафта і газ, залізні і марганцеві руди, самородна сірка, кам'яна і калійна солі, нерудні будівельні матеріали, мінеральні води. Їх родовища знаходяться у різних геологічних регіонах України. За розвіданими запасами деяких корисних копалин України випереджає РФ, США, Великобританію, Францію, ФРН, Канаду та інш. Зокрема, за запасами і видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна в кінці ХХ ст. займала провідне місце серед країн СНД, Європи і світу.

Гірнича промисловість України має потужний гірничодобувний потенціал і займає одне з провідних місць серед європейських країн з видобутку залізних і марганцевих руд, кам’яного і бурого вугілля, руд кольорових і рідкісних металів, самородної сірки, кам’яної та калійної солей, виробництву феромарганцю і глинозему. Видобувають також нафту і газ, індустріальні мінерали – доломіт, каолін, графіт, кварц та інш.

Економіка України забезпечена вже розвіданими геологічними запасами на 20-30 років наперед. Проте в ХХ ст. при перебуванні України в складі СРСР внаслідок низької технологічної культури та специфічної політики центру стосовно республік часто мало місце екстенсивне і нераціональне використання надр. Цьому сприяло і те, що МСК України розвивався як частина єдиної економічної системи СРСР в умовах міжреспубліканського розподілу праці. Некомплексне, нераціональне використання надр призвело до передчасного відпрацювання багатьох родовищ корисних копалин: газу, нафти, сірки, ртуті, флюсової сировини, дорогоцінного каменю, води тощо. На початку ХХІ ст. МСК України об’єднує понад 2000 гірничодобувних і переробних підприємств, має розвинену наукову і технологічну структуру. До промислового освоєння на кінець ХХ ст. залучено 3349 родов., тобто 40-75% розвіданих запасів різних видів корисних копалин. Тут зосереджено бл. 1/3 всіх виробничих фондів держави і бл. 20% трудових ресурсів промисловості, щорічно виробляється до 25% ВНП.

В Україні у великих обсягах ведеться видобуток кам'яного вугілля (2% від світового видобутку), залізних (4 %) і марганцевих (10%) руд, урану, титану, цирконію, ґерманію, графіту (4%), каоліну (18%), брому, вохри, нерудної металургійної сировини (кварцити, флюсові вапняки і доломити), хімічної сировини (самородна сірка, кам'яні і калійні сульфатні солі), облицювального каменю (ґраніти, габро, лабрадорити і ін.), скляного піску. В значній кількості видобувають з надр вуглеводневу сировину, буре вугілля, торф, цементну сировину, карбонатну сировину для хімічної і харчової промисловості, тугоплавкі і вогнетривкі глини, сировину для будівельних матеріалів, йод, бром, різноманітні мінеральні води, дорогоцінні і виробні камені, п'єзокварц і ін. У відносно невеликих обсягах видобувають також нікелеві руди, золото, скандій, гафній, янтар, цеоліти. Іде переоцінка запасів ртуті, що видобувалася раніше в значних обсягах. В різному ступені розвідані і підготовлені до експлуатації родовища хрому, свинцю, цинку, міді, молібдену, золота, берилію, літію, танталу, ніобію, скандію, ітрію, рідкісних земель, алмазів, металів платинової групи, плавкового шпату, фосфоритів, апатиту, горючих сланців, бішофіту і ін.

Запаси корисних копалин та виробничі потужності України дають можливість забезпечити себе та експортувати: залізо, марганець, титан, цирконій, графіт, каолін, самородну сірку, бентонітові та вогнетривкі глини, калійну та кухонну сіль, флюсову сировину, декоративно-облицювальні м-ли. Власний видобуток паливно-енергетичної сировини (нафти, газу, окремих сортів коксівного вугілля) на початку ХХІ ст. не задовольняє внутр. потреби країни. В У. імпортуються: нафта, газ, глинозем, кольорові, рідкісні, рідкісноземельні метали, плавиковий шпат та ін. В країні постійно збільшується видобуток нафти і газу, буд. м-лів, дорогоцінного каміння та ін. к.к. рничовидобувний навколишний середовище боротьба шкідливий

Розміщення окремих галузей гірничо видобувної промисловості в Україні

Нафтова і газова промисловість. Промислові запаси нафти встановлені в Передкарпатському, Дніпровсько-Донецькому і Причорноморсько-Кримському регіонах. У 1950-і рр. були відкриті і здані в експлуатацію родов. нафти в Полтавській, Сумській, Харківській і Чернігівській областях. Після 1945 в Україні були відкриті і здані в експлуатацію великі родовища природного газу: в західних областях – Угерське, Биктів - Бабчинське і інш., в східних – Шебелинське, Хрестищенське, Єфремівське, Кегічівське і інш., в Криму – Глібовське, Джанкойське, Стрілківське і інш. У 2002 р. в південній частині Азовського моря відкриті нові газові родовища - Казантипське, Керченське і Булганакське.

Вугільна промисловість України – найважливіша паливно - енергетична база держави. За видобутком вугілля Україна у 2001 р. займала 8-е місце в світі (після Китаю, США, Індії, Австралії, ПАР, РФ, Польщі та Індонезії). Основний вугільний басейн України – Донецький (92% видобутку). Інші басейни – Львівсько-Волинський кам’яновугільний та Дніпровський буровугільний. Освоюються нові вугільні райони – Західний Донбас (Дніпропетровська область) і Південний Донбас (між Донецьком і Маріуполем).

Залізорудна промисловість України високорозвинена. В країні в кінці ХХ ст. добувалося 13,5% від обсягу світового видобутку залізної руди. Основна продукція гірничодобувних підприємств: багаті руди (Fe 54-61%), концентрат (Fe 63,8-66%), залізорудні обкотиші і аґломерат. Україна займає 7-е місце в світі за виробництвом сталі. Основним районом залізорудної промисловості є Криворізький залізорудний басейн, який дає понад 90 % видобутку залізної руди. Розробляються родовища в Полтавській, Дніпропетровській і Запорізькій областях.

Марганцеворудна промисловість України – найпотужніша в світі. В кінці ХХ ст. країна добувала близько 29% світового обсягу марганцевих руд. Основною сировинною базою є Нікопольський басейн, де працюють Орджонікідзевський та Марганцевський ГЗК.