Небезпечні та шкідливі фактори, найбільш характерні для дорожньо-мостового будівництва

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори класифікуються слідуючим чином:

· фізичні (підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони, температура, шум, вібрація, тиск, вологість, іонізуюче випромінювання в робочій зоні, освітленість)

· хімічні

--за характером дії на організм людини(загально токсичні, подразнюючі, канцерогенні, мутагенні, сенсабілізаційні)

--за шляхом проникнення в організм людини(через дихальні шляхи, кишково-шлунковий тракт та шкіряний покрив).

· біологічні (мікроорганізми(бактерії, віруси, ріккетсії, спірохет, гриби, найпростіші), макроорганізми(рослини ти тварини)).

· психофізіологічні.(фізичні перевантаження(статичні, динамічні, гіподинамія), нервово-психічні перевантаження (розумові перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження)).

Зменшити дію шкідливих виробничих факторів до безпечних значень можна за рахунок виконання комплексу організаційних та технічних заходів по утворенню здорових та безпечних умов праці. Ці заходи передбачають покращення всіх вище зазначених факторів.

Охорона праці - це система правових, соціальне-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Питання № 16 незрозуміло потрібно чи ні Для цілеспрямованої діяльності по поліпшенню умов праці необхідно знати фактори, що впливають на їхнє формування. Відповідно до класифікації, розробленої НДІ праці, ці фактори об'єднані в три групи: (І) соціально-економічні, (ІІ) технічні й організаційні, (ІІІ) природно-природні.

Перша група факторів є визначальною й обумовлена пануючими в суспільстві виробничими відносинами. Сюди відносяться: нормативно-правові фактори (закони про працю, правила, норми, стандарти і т.п. і практика державного і суспільного контролю за їх дотриманням); соціально-психологічні фактори, що характеризують відношення працівника до праці, психологічна клімат у колективі і т.п.; суспільно-політичні фактори (суспільні форми руху за створення сприятливих умов праці, винахідництво і т.п.); економічні фактори (система пільг і компенсацій, моральне і матеріальне стимулювання і т.п.).

Друга група факторів впливає на формування матеріально-речовинних елементів умов праці (засобу праці, предмети і знаряддя праці, технологічні процеси, організаційні форми виробництва, застосовувані режими праці і відпочинку і м. п.).

Третя група факторів характеризує вплив на працівників кліматичних, геологічних і біологічних особливостей місцевості, де протікає робота.

У процесі виробництва весь цей складний комплекс факторів, що впливають на формування умов праці, об'єднаний різноманітними взаємними зв'язками.

Класифікація виробничих будівель по ступені пожежної безпеки та вогнестійкості.

Все производственные здания подразделяются по взрывной, взрыво-пожарной и пожарной опасности на 6 категорий: А, Б, В, Г, Д, Е.

К категории А относят склады баллонов со сжатым горючим газом, бензосклады, помещения стационарных, кислотных и щелочных аккумуляторных установок, насосные станции по перекачке жидкостей с температурой вспышки паров до 28 ^оС. Б – мазутное хозяйство электростанции и насосные станции по перекачке жидкостей с температурой вспышки паров 28-120 ^оС. В – лесопильные, деревообрабатываемые, столярные цехи, автогаражи. Г – печные отделения газогенераторных станций, кузницы, котельные – обрабатывающие незгораемые вещества и материалы в горячем расплавленном состоянии. Д – обработка незгораемых материаллов в холодном виде – холодная обработка металла, компресорные станции. Е: Д+холодная обработка незгораемых веществ и материаллов с применением горючих газов и взрывоопасной пыли в малом количестве.

А – пожежовибухонебезпечні, Б, В – пожежонебезпечні, Г, Д – вогненебезпечні, Е – з можливістю вибуху без наслідків пожежі.

Вогнестійкість – здатність конструкції виконувати несучу або захисну організацію під час пожежі. Характеризується границею вогнестійкості часу, на протязі якого в умовах пожежі конструкція продовжує виконувати свої функції. Будматеріали по займанню діляться на: 1. Негорючі – нездатні до горіння під дією джерела займання (цегла, бетон). 2. Тяжкогорючі – здатні горіти під дією джерела займання, але перестає горіти після їх видалення (асфальтобетон). 3. Горючі – здатні горіти під дією джерела займання і після їх видаленя.

Оказание первой доврачебной помощи пораженному электрическим током

Спасение жизни человека, пораженного электрическим током, во многом зависит от быстроты и правильности действий лиц, оказывающих помощь. Доврачебную помощь нужно начать оказывать немедленно, по возможности на месте происше­ствия, одновременно вызвав медицинскую помощь. Прежде всего нужно как можно скорее освободить пострадавшего от действия электрического тока. При невозможности отключить электроустановку от сети нужно сразу же приступить к освобо­ждению пострадавшего от токоведущих частей, не прикасаясь при этом к пострадавшему. Если пострадавший находится на высоте, нужно предотвратить возможность его травмирования при падении. При освобождении человека от напряжения до 1000 В можно воспользоваться канатом, палкой, доской и дру­гим сухим предметом, не проводящим ток. Можно оттянуть пострадавшего за сухую одежду. При оттаскивании за ноги не следует касаться обуви или одежды пострадавшего без изоля­ции своих рук, так как обувь и одежда могут быть сырыми и проводить электрический ток. Для изоляции рук лучше всего воспользоваться диэлектрическими перчатками, а при их отсут­ствии — обмотать руку любой сухой материей. Рекомендуется при этом действовать одной рукой.

От токоведущих частей напряжением свыше 1000 В постра­давшего нужно освобождать с помощью штанги или изоли­рующих клещей, рассчитанных на соответствующее напряже­ние, надев при этом диэлектрические перчатки и боты. Следует помнить об опасности шагового напряжения, если провод ле­жит на земле. Если нельзя быстро отключить питание линии электропередачи, нужно замкнуть провода накоротко, набро­сив на них гибкий провод достаточного сечения, один конец которого предварительно заземлить (присоединить к металли­ческой опоре, заземляющему спуску и др.). Если пострадавший касается одного провода, то часто достаточно заземлить толь­ко этот провод.

Меры доврачебной помощи после освобождения пострадав­шего зависят от его состояния. Если он в сознании, нужно обеспечить ему на некоторое время полный покой, не разрешая ему двигаться до прибытия врача.

Если пострадавший дышит очень редко и судорожно, но прощупывается пульс, надо сразу же делать искусственное ды­хание по способу «изо рта в рот» или «изо рта в нос».

При отсутствии дыхания и пульса, расширенных зрачках и нарастающей синюшности кожи и слизистых оболочек нужно делать искусственное дыхание и непрямой (наружный) массаж сердца. Оказывать помощь нужно до прибытия врача, так как известно много случаев, когда искусственное дыхание и массаж сердца, проводимые непрерывно в течение 3...4 ч, возвращали пострадавших к жизни.