Компетенція Суду

ЗМІСТ

ВСТУП 3

КОМПЕТЕНЦІЯ СУДУ 4

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕДУРИ РОЗГЛЯДУ СУДОМ СПРАВИ

ПО СУТІ 6

ОСБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ СУДУ 12

ВИСНОВКИ 15

СПИСОК ДЖЕРЕЛ 16

ВСТУП

Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод, 1950 р. ратифікована ВР України 17.07.97. Конвенція є міжнародно-правовим договором, відповідно до якого значна частина європейських держав узяла на себе зобов'язання дотримувати основні права людини. Вона служить своєрідним продовженням і розвитком Загальної декларації. Але на відміну від неї Конвенція не тільки проголосила основні права людини, але і створила особливий механізм їхнього захисту, що полягає насамперед у функціонуванні Європейського суду по правах людини. Після ратифікації Конвенції і ряду додаткових Протоколів до неї всі громадяни України одержали право на звернення до Європейського суду з прав людини зі скаргою на неправомірні дії державних органів України, що порушують їхні цивільні права. Це право закріплене в ст. 55 (ч. 3) Конституції України, у якій говориться, що «кожний має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і воль у відповідні міжнародні судові органи або у відповідні органи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Крім того, у Європейському суді по правах людини можуть бути розглянуті і міждержавні суперечки по скаргах держав-учасників на порушення Конвенції іншою державою. Європейський суд по правах людини був заснований у 1959 р. для забезпечення зобов'язань держав-членів, прийнятих відповідно до Конвенції. У функції Суду входить розгляд скарг про порушення прав, гарантованих Конвенцією, поданих одною державою проти іншого, фізичною особою, групою осіб або неурядовою організацією. Власне кажучи рішення Європейського суду зводяться до відповіді тільки на одне питання: було або не було в конкретному випадку порушення положень Конвенції.

КОМПЕТЕНЦІЯ СУДУ

Європейський суд з прав людини – це міжнародний суд, створений з метою контролю за дотриманням країнами-членами Ради Європи їхніх зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Кожна держава, що підписала Конвенцію, визнає юрисдикцію Суду. Його остаточні рішення є обов’язковими для виконання. Крім того, обов’язковими для національних судів та правоохоронних органів є також тлумачення норм Конвенції, які дає Суд.

Європейський суд з прав людини знаходиться у м. Страсбург (Франція). Офіційними мовами Суду є англійська та французька.

Юрисдикція Суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції i протоколів до неї. Суд розглядає індивідуальні звернення, а також наділений повноваженнями щодо надання консультативних висновків щодо тлумачення Конвенції та протоколів до неї.

Розглядаючи справи про порушення державою-учасницею Конвенції взятих зобов’язань, Європейський суд з прав людини не є вищою інстанцією відносно національних судів і не перевіряє законність їхніх рішень. Він не може скасовувати чи змінювати рішення національних судів.

Під час розгляду індивідуальних заяв Суд вирішує питання про те, чи справді держава в особі її органів влади або посадових осіб допустила порушення взятих на себе зобов’язань в межах Конвенції та протоколів до неї.

За умови визнання факту порушення Суд застосовує до держави відп

Звернутися до Європейського суду з прав людини (далі – Суд) можна лише за таких умов:

1. намір оскаржити поведінку держави (в особі її органів), яка порушила право чи свободу або не забезпечила їх захисту;

2. йдеться про порушення права чи свободи, що гарантується Європейською конвенцією з прав людини;

3. вичерпано усі доступні Вам ефективні національні засоби юридичного захисту,

4. не пропущено строку звернення до Суду;

5. справа ще не розглядалася Судом (крім випадків, якщо з’явилися нові факти у справі), а також не була подана на розгляд іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, ж з’явилисянові факти у справі.

При зверненні до Суду важливо враховувати умови прийнятності, адже як свідчить практика понад 90% звернень, які надходять до суду відхиляються з підстав неприйнятності через недотримання умов звернення.

У Європейському суді з прав людини (далі – Суд) можна оскаржити лише поведінку (рішення, дії, бездіяльність) держави в особі її органів, установ, організацій, посадових осіб чи інших владних суб’єктів. Європейський суд з прав людини до поведінки держави прирівнює і діяльність органів місцевого самоврядування.

Відповідачем у Суді завжди є уряд держави, проти якої подається заява. Україну як відповідача у Європейському суді з прав людини представляє Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.

Слід мати на увазі, що розгляд скарг на дії приватних осіб або держав, які не є учасницями Європейської конвенції про захист прав людини, не належить до компетенції Суду.