Особливості процедури розгляду Судом справи по суті

Якщо заяву попередньо було визнано прийнятною, Суд повідомляє державу-відповідача про подання заяви і просить надати позицію Уряду щодо викладених у заяві обставин.

Під час розгляду справи Суд ухвалює рішення щодо прийнятності заяви, а також щодо суті справи. Ці питання можуть вирішуватися в окремих процесуальних документах або одному рішенні.

Якщо Суд ухвалив рішення про прийнятність заяви, він може вимагати надати додаткові докази, які стосуються вимог сторін. Наприклад, Суд може просити заявника обґрунтувати вимоги щодо „справедливої сатисфакції”.

Під час розгляду справи Суд може з власної ініціативи, або за клопотанням однією чи обох сторін, ініціювати процедуру ухвалення «пілотного рішення». Це можливо,якщо викладені у заяві факти підтверджують існування структурних або системних проблем чи інших дисфункції, які призводять чи можуть призвести до подібних звернень. Перед тим, як ініціювати таку процедуру суд спочатку просить сторін висловити свої думки щодо того, чи справді звернення є результатом існування системних проблем та чи доцільно проводити процедуру «пілотного рішення». Будь-яке звернення, щодо якого застосовується процедура «пілотного рішення» є приорітетним та розглядається першочергово.

За необхідності, до вжиття Урядом належних заходів для виконання пілотного рішення, Суд може тимчасово відкласти розгляд усіх аналогічних скарг. У разі ухвалення пілотогого рішення Суд належним чином повідомляє заявників про відкладення розгляду скарг у зв’язку з цим, а також про прогрес у виконанні відповідного рішення. У разі невиконання Урядом пілотного рішення, Суд відновлює розгляд усіх відкладених звернень.

На завершення етапу комунікації (обміну Урядом і заявником аргументами) Суд може запропонувати сторонам досягти дружнього врегулювання (примирення) і попросити кожну зі сторін подати Суду свої пропозиції щодо шляхів такого врегулювання.

Переговори про дружнє врегулювання ведуться за посередництвом секретаря Суду. За допомогою дружнього врегулювання можна швидко досягнути своєї мети. Уряд держави-відповідача зазвичай погоджується на примирення, якщо у подібних справах Суд уже констатував порушення Конвенції.

Процедура примирення є конфіденційною, тому навіть якщо врегулювати спір мирно не вдалося і справа розглядається у судовому засіданні, жодна сторона не може використовувати як доказ вини опонента подання ним пропозиції щодо примирення.

Якщо сторони досягли дружнього врегулювання, провадження у справі припиняється і справа вилучається з Реєстру Суду. У таких випадках заявнику варто все обміркувати та порадитися з адвокатом, щоб забезпечити виконання Урядом взятих зобов’язань.

Слід зауважити, що не завжди Суд приймає дружнє врегулювання. Суд може визнати навіть погоджені сторонами умови примирення такими, що не відповідають ступеню порушення права, і продовжити процес.

Якщо сторонам не вдалося досягти примирення і заявник відмовляється прийняти запропоновані Урядом умови мирової угоди, останній може звернутися до Суду з клопотанням (односторонньою декларацією) з проханням вилучити заяву з Реєстру Суду. Суд задовільнить таке клопотання, навіть не зважаючи на вимогу заявника продовжити розгляд звернення, якщо Уряд публічно визнає порушення Конвенції та пропонує надати адекватну компенсацію і/або, за необхідності, вжити виправних заходів.

У тих нечастих випадках, коли приймається рішення провести публічне (відкрите) слухання, судовий розгляд відбувається у приміщенні Суду у Страсбурзі за участю представників сторін. За бажанням заявник може бути особисто присутнім на слуханні його справи або може діяти через представника. Засідання проводяться однією з офіційних мов Суду (англійською або французькою). Слухання у справі за загальним правилом проводять публічно, якщо лише Суд не ухвалить інше рішення. Кожен, хто бажає, може потрапити на публічне слухання, прийшовши до приміщення Суду і пред’явивши документ, що посвідчує особу. Під час слухання проводиться відеозйомка, яка у той же день транслюється на веб-порталі Суду (починаючи з 14 годин 30 хвилин за місцевим часом).

Під час усного слухання заслуховуються представники кожної сторони. Порядок виступів визначається окремо у кожному конкретному випадку. Якщо під час засідання одночасно вирішується питання щодо прийнятності та відбувається розгляд справи по суті, то першим виступає представник відповідача, після чого представник заявника висловлює свою думку щодо його доводів. Якщо ж засідання присвячено лише розгляду справи по суті, то спочатку заслуховується представник заявника. Тривалість виступів сторін зазвичай не повинна перевищувати тридцяти хвилин, тому у виступі потрібно максимально стисло викласти свої основні доводи та точно відповісти на запитання, які виникли у Суду щодо справи. Після загальних виступів, сторонам надається право на висловлення заперечень і коментарів.

У разі публічного слухання справи рішення у справі оголошується не відразу після його закінчення, а через якийсь час (декілька тижнів). Приймається рішення шляхом голосування, у якому беруть участь усі судді, які розглядали справу. При цьому рішення не обов’язково має бути одностайним, кожен суддя, який брав участь у розгляді може висловити свою думку, яка може не збігатися з думкою інших суддів. Рішення ухвалюється більшістю голосів, а окремі думки суддів додаються до нього.

Усі рішення Суду складаються англійською або французькою мовою, а інколи й обома мовами. Ухвалене рішення надсилається сторонам у справі, а також заноситься до бази даних «HUDOC», яка функціонує на порталі Суду в Інтернеті. Тексти у базі доступні і англійською, і французькою мовами.

За результатами розгляду справи по суті Суд може:

1. встановити відсутність порушення державою-відповідачем порушення Конвенції та протоколів до неї;

2. визнати порушення державою-відповідачем положень Конвенції і (або) протоколів до неї. При цьому Суд може визнати порушення Ваших прав лише частково (тобто щодо частини фактів, на які Ви скаржилися, а інші визнати такими, які не є порушенням Конвенції).

Якщо ухваленим рішенням визнається порушення державою положень Конвенції, Суд одночасно вирішує питання щодо присудження заявнику компенсації матеріальної та/або моральної шкоди у формі справедливої сатисфакції (грошової компенсації) та судових витрат з урахуванням наданих заявником доказів таких витрат.

Зазвичай вимоги щодо компенсації висуваються заявником безпосередньо у формулярі заяви, а якщо цього не було зроблено – в окремому спеціальному документі, який потрібно подати не пізніше ніж через два місяці після ухвалення Судом рішення про прийнятність справи. Однак слід мати на увазі, що якщо Ви не виявили бажання отримати компенсацію за порушення Ваших прав, Суд не буде вживати відповідних заходів.

Зазвичай про присудження на користь заявника справедливої сатисфакції констатується безпосередньо у судовому рішенні, ухваленому по суті справи, рідше – в окремому рішенні після детального спеціального розгляду цього питання.

У практиці Суду часто трапляються випадки, коли Суд констатує, що сам факт визнання ним порушення державою Конвенції є справедливою сатисфакцією, і не присуджує її у грошовій формі.

У разі ухвалення пілотного рішення Суд визначає які саме заходи повинен вжити Уряд на національному рівні для виправлення ситуації. При цьому, Суд може визначити строк, протягом якого відповідні заходи маються бути вжиті. При ухваленні пілотного рішення Суд може відкласти питання про призначення особі виплати компенсації в цілому або в частині до вжиття Урядом конкретних заходів загального та індивідуального характеру. З рішення Суду може випливати обов’язок держави-відповідача вжити також індивідуальні заходи на користь заявника (наприклад, припинити порушення, повернути попереднє юридичне становище, вжити інших заходів щодо усунення негативних наслідків) або загальні заходи з метою попередження можливих аналогічних порушень у майбутньому (наприклад, внести зміни до національного законодавства).

Деякі рішення Суду є остаточними та не підлягають оскарженню. Зокрема, це ухвали про неприйнятність заяви; рішення Великої палати Суду.

Оскарженню підлягають лише рішення, ухвалені палатою. Найчастіше рішення Суду переглядається, якщо є кілька окремих думок суддів палати, які не погодилися з рішенням більшості.

Одразу після ухвалення рішення, палата надсилає його сторонам із роз’ясненням права на оскарження. Кожна сторона у разі незгоди з рішенням палати може оскаржити його протягом трьох місяців до Великої палати. Для цього потрібно подати письмове клопотання щодо передання справи до Великої палати. У клопотанні слід зазначити важливе питання, що стосується тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї, або важливе питання загального значення, яке, на Вашу думку, вимагає розгляду Великою палатою.

За результатами розгляду клопотання Суд може:

1. відхилити клопотання (в такому разі рішення палати стає остаточним та не може бути оскаржене);

2. задовольнити клопотання і провести перегляд справи у Великій палаті.

Рішення Великої палати є остаточним, не підлягає оскарженню та має бути виконано.

Рішення Суду підлягає виконанню з дня, коли воно набуває статусу остаточного.

За загальним правилом рішення, яке ухвалене палатою, стає остаточним після закінчення трьох місяців з дня його ухвалення за умови, що жодна зі сторін не оскаржила його до Великої палати.

Рішення палати по суті справи може стати остаточним й раніше цього строку, якщо обидві сторони повідомлять Суд про відсутність намірів оскаржити його до Великої палати.

У тих випадках, коли сторона подала клопотання про перегляд рішення палати у Великій палаті, і таке клопотання не було задоволене, це рішення стає остаточним з дня постановлення ухвали про відмову у перегляді справи Великою палатою.

Якщо справа переглядалася Великою палатою, її рішення стає остаточним з моменту ухвалення.