Конфліктологія як наука та її галузь — юридична конфліктологія

Перехід від доведення права на існування конфлікту до поглибленого його вивчення у середині ХХ ст. знаменував виникнення науки конфліктології. З огляду на трагічні й руйнівні наслідки Другої світової війни увага конфліктологів спрямовувалась передусім на пошук засобів попередження та ослаблення конфліктів. Обговорення 1957 року проблем конфліктів Соціологічною асоціацією ЮНЕСКО стало організаційним поштовхом до створення конфліктологічних організацій і центрів. У розвитку конфліктології домінувало розуміння її як міждисциплінарної галузі знань. Вважалося, що її призначенням є об'єднання зусиль різних наук у вивченні конфліктів. У результаті пошуки єдиних концептуальних засад, створення загальної теорії конфліктів обмежувалися поясненням джерел і витоків конфліктних ситуацій. Теоретичні напрацювання виявилися надто абстрагованими від потреб практичної реалізації. Проте відбулася еволюція поглядів на конфлікт як суто негативне явище до його розуміння як невіддільного елемента суспільного життя. Накопичено певний досвід практичної роботи що до врегулювання конфліктних явищ, що допомагає не лише суттєво зменшувати негативні наслідки конфліктів, а й отримувати позитивний ефект.

Розвиток конфліктології спричинений практичними потребами сучасного політичного, економічного та адміністративного менеджменту, юриспруденції, дипломатії та інших сфер діяльності, де спостерігаються зіткнення інтересів протиборчих сторін.

Загальне уявлення про зміст конфліктології дає її етимологічне трактування як науки про конфлікт. Отже, предметом конфліктології є дослідження загальних законів і закономірностей виникнення й розвитку конфліктів, а також технологій, способів, методів вирішення, запобігання та управління ними.

Об'єкт конфліктології становлять конфліктні відносини між людьми, групами людей, соціальними спільнотами, організаціями, політичними органами, державами, міждержавними об'єднаннями.

Завдання конфліктології полягає у вивченні природи, сутності, функцій та механізмів соціальних конфліктів, умов їх виникнення та закономірностей розвитку, у розробці адекватних внутрішній природі та особливостям перебігу конфліктної взаємодії “технологій” урегулювання та розв'язання конфліктів.

Конфліктологія, досліджуючи конфліктні відносини між людьми, тісно пов'язана з іншими соціально+гуманітарними науками, які збагачують її знаннями методологічних та прикладних засад конфліктної взаємодії, конкретизують природу та механізми різних видів конфліктів.

Насамперед це суміжні галузі знань — соціологія, соціальна психологія, а також, політологія, економіка, історія, етнографія. Специфічну сферу конфліктної взаємодії у правовому полі допомагають вивчати юридичні дисципліни. У конфліктологічних дослідженнях широко застосовуються дані точних наук, методи математичного аналізу та статистики.

До основних завдань юридичної конфліктології належать:

1. Дослідження причин виникнення юридичних конфліктів.

2. Вивчення закономірностей їх розвитку.

3. Розробка рекомендацій щодо застосування юридичних засобів

з метою попередження конфліктів, зниження їх гостроти та вирішення.

Досліджуючи правові відносини, інститути й норми з точки зору використання їх для попередження та вирішення конфліктів, юридична конфліктологія тісно пов'язана із загальною конфліктологією, соціологією, теорією держави і права, філософією, соціологією права, політологією, загальною, соціальною та юридичною психологією.