Тема 1. Риторика як наука

Риторика як наука і навчальна дисципліна. Предмет і завдання риторики.

Переконання як предмет риторики. Основні поняття і категорії риторики. Основоположні розділи класичної риторики. Місце риторики як інтегральної дисципліни у колі інших наук про людину. Зв’язок риторики з теорією комунікацій, акторською майстерністю, стилістикою, психологією, лінгвістикою, філософією, етикою, естетикою, логікою, еристикою, конфліктологією, літературознавством, історією, соціологією, політологією, педагогікою тощо. Роль та проблематика приторки в сучасному суспільстві.

Тема 2. Основні етапи розвитку риторики. Неориторика.

Дві традиції визначення риторики в античні часи. Перша, риторика як “мистецтво переконання” (Арістотель), друга – “мистецтво говорити витончено” (Квінтіліан). Риторика як ораторське мистецтво. Публічні виступи із промовами.

Взаємозв’язок риторики та філософії у Давній Греції. Виховання “думки” та виховання “слова” – основа культури виховання (“пайдейя”) древніх греків. Три богині риторики: Пейто – богиня переконання та дві Ериди – богині суперечки. Перші теоретики і практики риторики – софісти. Засновник риторики – давньогрецький софіст – Горгій. Єдність філософії і риторики (софістичний ідеал). Критика софістичної риторики Платоном. Основні пункти теорії справжнього красномовства. Поняття доречності як суттєвого моменту виступу перед аудиторією. Засоби підвищення впливовості виступу. Порівняльна характеристика особливостей ведення бесіди з боку Сократа у діалогах “Горгій” та “Федр” з точки зору риторики як науки. Аналіз промови Лісія у діалозі Платона “Федр”.

Трактат “Риторика” давньогрецького філософа Арістотеля. Основна категорія риторики – переконання. Способи переконливості промов. Поняття риторичний трикутник: оратор – промова – аудиторія.

Традиція риторики у Давньому Римі. Аналіз твору “Оратор” Цицерона. Характеристика твору К. Тацита “Діалог про ораторів”. Причини занепаду красномовства за часів Римської імперії. Історична спадщина роботи М.Ф. Квінтіліана “Двадцять книг риторичних настанов”. Традиція розуміння риторики як мистецтва говорити витончено.

Красномовство в епоху Середньовіччя. Формування засад середньовічного європейського красномовства. Гомілетика як християнська риторика, зосереджена на тлумаченні Біблії через проповідь чи повчальну бесіду. Візантійська теорія риторики. Афанасій Александрійський (IIIIV ст.), Василь Великий, Григорій Богослов, Іоанн Златоуст. Новації в європейській риториці Нового часу. Герхард Фосс, Г. Хоум, П.-А. Лагарп, X. Блер, С.Ш. Дюмарсе.

Історія української риторики. Виникнення і характерні риси вітчизняної риторики. Словесна культура Київської Русі. Риторизм у мовотворчості Івана Вишенського, Григорія Сковороди. Риторика в Києво-Могилянській академії. Риторична спадщина Феофана Прокоповича. Роль Феофана Прокоповича у модернізації риторичної теорії.

Неориторика – сучасний етап розвитку риторики як науки. Провідні концепції періоду. Позначуюче (те, що позначає) та позначуване (те, що позначається) за Ф. де Соссюром. Семіотичність риторичних концепцій. Особливості передачі значення у повідомленні. Модель мовленнєвої комунікації Р. Якобсона. Функції комунікації: комунікативна, експресивна, апелятивна, фатична, метамовна, поетична. Аналіз твору Р. Барта “Риторика образу”. Аналіз рекламного повідомлення із застосуванням термінологія Р. Барта.

Риторика як семіотика буття. Виміри буття та виміри риторичної майстерності: риторика буденності, риторика граничних станів буття, метариторика. Поняття Словодії. Поняття “риторика вчинку”.