Розділ VI відповідальність за порушення законодавства України про музеї та музейну справу 3 page

8) організація розроблення та погодження відповідних програм
охорони культурної спадщини;

9) погодження відповідних програм та проектів містобудівних,
архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових,
земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток
місцевого значення, їх територій і зон охорони; { Пункт 9 частини
першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3038-VI
(3038-17) від 17.02.2011, N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

10) погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних
ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України
(2768-14); { Пункт 10 частини першої статті 6 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010;
в редакції Закону N 5395-VI (5395-17) від 02.10.2012 } { Зміни до пункту 10 частини першої статті 6 див. в Законі
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

11) виконання функції замовника, укладення з цією метою
контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію,
реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів
культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної
спадщини;

12) призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток
місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх
руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або
проведення будь-яких робіт;

13) надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках
місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та
в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини,
реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок,
розкопок; { Пункт 13 частини першої статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }

14) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток
місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх
територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за
відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом
охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим
Законом дозволів або з відхиленням від них;

15) надання відповідних дозволів на відновлення земляних
робіт;

16) погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого
значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим
особам у володіння, користування або управління;

17) укладення охоронних договорів на пам'ятки;

18) управління в порядку, встановленому законом,
історико-культурними заповідниками державного чи місцевого
значення; { Пункт 18 частини першої статті 6 в редакції Закону
N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }

19) подання пропозиції центральному органу виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини
про занесення відповідної території до Списку історичних населених
місць України; { Пункт 19 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

20) застосування фінансових санкцій за порушення цього
Закону;

21) забезпечення в установленому законодавством порядку
виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних
знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в
межах їхніх територій;

22) інформування центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про
пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження,
руйнування пам'яток, що знаходяться на їх території. { Пункт 22 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

23) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

2. До повноважень районних державних адміністрацій,
виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до
їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить:
{ Абзац перший частини другої статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

1) забезпечення виконання цього Закону, інших
нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на
відповідній території;

2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини
вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до
Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до
нього та про занесення відповідної території до Списку історичних
населених місць України;

3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до
інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих
пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та
проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних
ареалах населених місць;

4) забезпечення дотримання режиму використання пам'яток
місцевого значення, їх територій, зон охорони;

5) забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від
загрози знищення, руйнування або пошкодження;

6) організація розроблення відповідних програм охорони
культурної спадщини;

7) надання висновків щодо відповідних програм та проектів
містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень,
меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого
значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх
охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних
ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація
яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини;
{ Пункт 7 частини другої статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010, N 3038-VI
(3038-17) від 17.02.2011 }

8) організація відповідних охоронних заходів щодо пам'яток
місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх
пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи
проведення будь-яких робіт;

9) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток
місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх
територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за
відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом
охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим
Законом дозволів або з відхиленням від них;

10) надання висновків щодо відчуження або передачі пам'яток
місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами
іншим особам у володіння, користування або управління;

11) укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах
повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини
вищого рівня відповідно до закону;

12) забезпечення в установленому законодавством порядку
виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних
знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в
межах їх територій;

13) підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо
проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації,
музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної
спадщини, відповідного використання пам'яток та подання їх на
розгляд відповідному органу виконавчої влади;

14) популяризація справи охорони культурної спадщини на
відповідній території, організація науково-методичної,
експозиційно-виставкової та видавничої діяльності у цій сфері;

15) виконання функції замовника, укладення з цією метою
контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію,
реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів
культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної
спадщини;

16) підготовка пропозицій до програм соціально-економічного
розвитку відповідної території і проектів місцевого бюджету та
подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;

17) погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних
ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України
(2768-14); { Пункт 17 частини другої статті 6 в редакції Закону
N 5395-VI (5395-17) від 02.10.2012 }

18) інформування органів охорони культурної спадщини вищого
рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу
пошкодження, руйнування пам'яток, що знаходяться на їх території;

19) участь в організації підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації працівників у сфері охорони культурної
спадщини;

20) організація досліджень об'єктів культурної спадщини, які
потребують рятівних робіт;

21) застосування фінансових санкцій за порушення цього
Закону;

22) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

3. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим,
обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні
адміністрації, відповідний виконавчий орган сільської, селищної,
міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної
спадщини та громадськістю про стан збереження об'єктів культурної
спадщини. { Статтю 6 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2947-VI
(2947-17) від 13.01.2011; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

4. Голови обласних, Київської та Севастопольської міських,
районних державних адміністрацій та сільські, селищні, міські
голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників
відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з
органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до
закону. { Стаття 6 в редакції Закону N 2245-IV (2245-15) від
16.12.2004 }

Стаття 6-1. Порядок надання дозволів, погоджень і висновків
органами охорони культурної спадщини

Дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом,
надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.

Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу,
погодження чи висновку приймається органом охорони культурної
спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи
юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.

Набуття суб'єктом господарювання права на провадження
будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об'єктах
культурної спадщини за декларативним принципом забороняється. { Закон доповнено статтею 6-1 згідно із Законом N 2518-VI
(2518-17) від 09.09.2010 }

Стаття 7. Науково-методичні ради, консультативні ради з
питань охорони культурної спадщини

1. Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо
розроблення основних напрямів розвитку охорони культурної
спадщини, обговорення найважливіших програм, проектів з питань
охорони культурної спадщини центральні органи виконавчої влади, що
забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері
охорони культурної спадщини, орган виконавчої влади Автономної
Республіки Крим створюють науково-методичні ради з провідних
учених і висококваліфікованих фахівців-практиків. { Абзац перший
частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 } Склад науково-методичних рад і положення про них
затверджуються відповідно центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони
культурної спадщини та органом виконавчої влади Автономної
Республіки Крим. Витрати на роботу цих рад здійснюються
зазначеними органами охорони культурної спадщини. { Абзац другий
частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

2. Для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної
спадщини на територіях областей, міст Києва та Севастополя, інших
населених пунктів органи охорони культурної спадщини обласних,
Київської та Севастопольської міських, районних державних
адміністрацій можуть створювати консультативні ради з провідних
учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

Консультативні ради діють на підставі типового положення, що
затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
{ Абзац другий частини другої статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

Склад консультативної ради затверджується керівником
відповідного органу охорони культурної спадщини. Витрати на роботу
цих рад здійснюються зазначеними органами охорони культурної
спадщини.

Стаття 8. Залучення фахівців та населення до охорони
культурної спадщини

1. Органи охорони культурної спадщини можуть залучати до
роботи за їхньою згодою досвідчених фахівців у сфері охорони
культурної спадщини, а також громадян на правах громадських
інспекторів для спостереження за станом зберігання та використання
пам'яток, їхніх територій і зон охорони, охоронюваних
археологічних територій, історичних ареалів населених місць.

2. Органи охорони культурної спадщини можуть винагороджувати
залучуваних фахівців та громадян на правах громадських
інспекторів, а також відшкодовувати їм витрати, пов'язані з
виконанням доручень щодо охорони культурної спадщини, за рахунок
коштів, призначених для фінансування охорони культурної спадщини в
порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
культурної спадщини. { Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

Стаття 9. Доступ до об'єктів культурної спадщини

Право безумовного доступу до об'єктів культурної спадщини з
метою їх обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером
та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання
відповідних даних, наукового вивчення мають особи, уповноважені на
це органами охорони культурної спадщини.

Власник об'єкта культурної спадщини або уповноважений ним
орган, особа, яка набула права володіння, користування чи
управління, виконавець реставраційних робіт зобов'язані допускати
уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для
виконання ними своїх обов'язків до об'єктів культурної спадщини та
на їхню територію.

Стаття 10. Сприяння органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування діяльності щодо охорони
культурної спадщини

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування
сприяють:

діяльності Українського товариства охорони пам'яток історії
та культури, інших громадських, науково-дослідних, проектних
організацій, установ та підприємств різних форм власності щодо
охорони культурної спадщини;

підприємствам будівельних матеріалів і виробів,
спеціалізованим організаціям та майстерням щодо виконання робіт з
ремонту, реставрації, реабілітації пам'яток;

підготовці фахівців з охорони культурної спадщини.

Стаття 11. Участь підприємств, закладів науки, освіти
та культури, громадських організацій, громадян
в охороні культурної спадщини

Підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та
культури, громадські організації, громадяни сприяють органам
охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної
спадщини, можуть встановлювати шефство над об'єктами культурної
спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у
здійсненні заходів з охорони об'єктів культурної спадщини і
поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної
спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю,
залучають громадян до її охорони.

Українське товариство охорони пам'яток історії та культури
сприяє залученню широких верств населення до участі в охороні
культурної спадщини, здійснює пропаганду культурної спадщини і
законодавства про її охорону, громадський контроль за її
збереженням, використанням, консервацією, реставрацією,
реабілітацією, музеєфікацією та ремонтом, сприяє роботі органів
охорони культурної спадщини.

Незалежні групи спеціалістів з ініціативи об'єднань громадян,
органів охорони культурної спадщини, а також інших органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за рахунок їх
власних коштів або на громадських засадах можуть здійснювати
громадську експертизу з питань охорони культурної спадщини.
Висновки даної експертизи можуть враховуватися органами виконавчої
влади та органами місцевого самоврядування при прийнятті
відповідних рішень згідно із законом. (Стаття 11 в редакції Закону N 2245-IV (2245-15) від
16.12.2004)

Стаття 12. Екскурсійне відвідування пам'яток

Органи охорони культурної спадщини забезпечують по можливості
вільний доступ до пам'яток з метою їх екскурсійного відвідування,
якщо вони вважаються придатними для цього. Власник пам'ятки або
уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння,
користування чи управління, зобов'язані за погодженням з органами
охорони культурної спадщини організувати такий доступ. Порядок
цього доступу встановлюється охоронними договорами. Р о з д і л III

Стаття 13. Державний реєстр нерухомих пам'яток України

1. Об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності
відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної,
історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають
реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих
пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та
місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток
(1760-2001-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із
занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його
складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється
правовий статус пам'ятки. { Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2245-IV (2245-15) від 16.12.2004, N 2518-VI (2518-17) від
09.09.2010 }

2. Не підлягають державній реєстрації об'єкти, що є сучасними
копіями існуючих пам'яток або спорудами (витворами), створеними за
старовинними проектами чи науковими реконструкціями, в тому числі
масові тиражовані копії.

Стаття 14. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру
та внесення змін до нього

1. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та
внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії
пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:

а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету
Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;
{ Пункт "а" частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно
із Законами N 2947-VI (2947-17) від 13.01.2011, N 5461-VI
(5461-17) від 16.10.2012 }

б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів
охорони культурної спадщини або за поданням Українського
товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських
організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони
культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання
подання. { Пункт "б" частини першої статті 14 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

2. Об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його
реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної
спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта
культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної
спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або
уповноважений ним орган (особу).

Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються
рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об'єктів культурної спадщини (z0528-13)
визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
{ Абзац третій частини другої статті 14 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 2947-VI (2947-17) від 13.01.2011, N 5461-VI
(5461-17) від 16.10.2012 } { Частина друга статті 14 в редакції Закону N 2518-VI (2518-17)
від 09.09.2010 }

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони культурної спадщини видає власнику
пам'ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію
об'єкта культурної спадщини як пам'ятки. { Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони культурної спадщини надає органу
виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони
культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської
міських, районних державних адміністрацій, відповідним виконавчим
органам сільської, селищної, міської ради витяги з Реєстру щодо
пам'яток, які розташовані на їхніх територіях. { Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }
{ Стаття 14 в редакції Закону N 2245-IV (2245-15) від
16.12.2004 }

Стаття 15. Вилучення пам'ятки з Реєстру

Вилучення пам'ятки з Реєстру здійснюється лише у разі:

якщо пам'ятку зруйновано;

якщо пам'ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових
формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного
шару і при цьому не виявлено об'єктів культурної спадщини, які
підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому
використанню;

якщо пам'ятка втратила предмет охорони. (Стаття 15 в редакції Закону N 2245-IV (2245-15) від
16.12.2004)

Стаття 16. Інформування про об'єкти культурної спадщини,
занесені до Реєстру

1. Інформування про об'єкти культурної спадщини, занесені до
Реєстру, провадиться шляхом:

публікації Реєстру та внесених до нього змін;

надання інформації, що міститься в Реєстрі, у відповідь на
запит на інформацію; { Частину першу статті 16 доповнено абзацом
третім згідно із Законом N 1170-VII (1170-18) від 27.03.2014 }

встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших
інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їхніх
територій незалежно від форм власності.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію
Реєстру та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному
виданні та на своєму офіційному веб-сайті. { Частина друга статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012, N 1170-VII (1170-18) від
27.03.2014 }

Р о з д і л IV

Стаття 17. Суб'єкти права власності на пам'ятки

Пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у
державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права
власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.

Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під
водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною
власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної
частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку,
визначеному законодавством.

Право власності на скарб, що є пам'яткою, визначається в
порядку, встановленому Цивільним кодексом України (435-15).
{ Статтю 17 доповнено частиною згідно із Законом N 997-V
(997-16) від 27.04.2007 }

У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку,
обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення
про її державну реєстрацію.

Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у
державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну
власність в установленому законом порядку, за винятком земельних
ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх
битв. (Стаття 17 в редакції Закону N 2245-IV (2245-15) від
16.12.2004)

Стаття 18. Здійснення права власності на об'єкти культурної
спадщини, що є пам'ятками

1. Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком
пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими
актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником
або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи
управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності
погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
{ Абзац перший частини першої статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2245-IV (2245-15) від 16.12.2004 }

{ Абзац другий частини першої статті 18 виключено на підставі
Закону N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }

Пам'ятка може бути приватизована лише за умови укладення
майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної
спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому
охоронного договору на пам'ятку (її частину) з викладенням його
істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам'ятки,
робіт, які майбутній власник зобов'язується провести на пам'ятці з
метою утримання її в належному стані. { Частину першу статті 18
доповнено абзацом згідно із Законом N 574-VI (574-17) від
23.09.2008 }

Перелік пам'яток, які не підлягають приватизації,
затверджується Верховною Радою України.

Пам'ятка національного значення, що перебуває у державній чи
комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може
надаватися у користування за погодженням з центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони
культурної спадщини. { Абзац п'ятий частини першої статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

2. Особі, яка набула права володіння, користування чи
управління пам'яткою, за винятком наймача державної або
комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю
пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без
погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. { Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }

Стаття 19. Грошова оцінка пам'ятки

Кожна пам'ятка має майнову цінність, що обчислюється у
грошовій одиниці України. Пам'ятки підлягають грошовій оцінці за
нормативами і методиками, що затверджуються Кабінетом Міністрів
України.

Стаття 20. Право привілеєвої купівлі пам'яток

1. У разі продажу пам'ятки (крім пам'ятки, яка не підлягає
приватизації) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у
письмовій формі повідомити про це відповідний орган охорони
культурної спадщини із зазначенням ціни та інших умов продажу.
(Частина перша статті 20 в редакції Закону N 2245-IV (2245-15)
від 16.12.2004)

2. Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують
формування та реалізують державну політику у сфері охорони
культурної спадщини має право привілеєвої купівлі пам'ятки
національного значення. Орган виконавчої влади Автономної
Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних,
Київської та Севастопольської міських, районних державних
адміністрацій та відповідний виконавчий орган сільської, селищної,
міської ради мають право привілеєвої купівлі пам'ятки місцевого
значення. У разі відмови від здійснення цього права чи
нездійснення його протягом місяця з дня одержання повідомлення
власник або уповноважений ним орган має право на продаж пам'ятки.
{ Абзац перший частини другої статті 20 в редакції Закону
N 2245-IV (2245-15) від 16.12.2004; із змінами, внесеними згідно
із Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 } Право привілеєвої купівлі пам'ятки не застосовується, коли
покупцем пам'ятки, яка перебуває у приватній власності, є діти,
дружина і батьки або, за їх відсутності, брати і сестри, а також
дід та бабка як з боку батька, так і з боку матері, і небожі та
небоги продавця.

Стаття 21. Примусове відчуження або викуп пам'яток

1. Якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам'ятки
їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони
культурної спадщини робить власнику пам'ятки відповідне
попередження. { Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }