Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розділ VI відповідальність за порушення законодавства України про музеї та музейну справу 5 page





Стаття 34. Статус територій, пов'язаних з охороною
культурної спадщини

Землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні
заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані
археологічні території, належать до земель історико-культурного
призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів
землекористування, проектів землеустрою, іншої
проектно-планувальної та містобудівної документації. { Частина перша статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2245-IV (2245-15) від 16.12.2004; в редакції Закону N 2518-VI
(2518-17) від 09.09.2010 }

Встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж
історичних ареалів населених місць не може бути підставою для
примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок
у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та
землекористувачами правил використання земель історико-культурного
призначення.

Стаття 35. Дозволи на проведення археологічних розвідок,
розкопок, інших земляних робіт

1. Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших
земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній
території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць,
а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться
під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається
виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього
дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини. { Абзац
перший частини першої статті 35 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок
надаються за умови дотримання виконавцем робіт вимог охорони
культурної спадщини та наявності у нього необхідного
кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою.
Порядок надання дозволів установлюється Кабінетом Міністрів
України.

Кваліфікаційні документи видаються кваліфікаційною радою -
колегіальним, незалежним органом, відповідальним за фаховий рівень
виконавця робіт. Порядок формування та діяльності кваліфікаційної
ради затверджується Кабінетом Міністрів України. До складу
кваліфікаційної ради входять відповідні фахівці наукових установ,
вищих навчальних закладів, громадських організацій.

Дозволи на проведення земляних (підводних) робіт на території
місць бойових дій, місць загибелі бойових кораблів, морських та
річкових суден, місць поховань померлих та померлих (загиблих)
військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у
війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території
України, надаються згідно з програмами, погодженими з відповідним
органом охорони культурної спадщини.

2. Виконавець археологічних розвідок, розкопок зобов'язаний:

 

забезпечити збереження виявлених під час досліджень об'єктів
культурної спадщини;

 

своєчасно здати звіт про дослідження органам, що видали
дозвіл та кваліфікаційний документ;

 

передати всі знайдені під час досліджень рухомі предмети,
пов'язані з нерухомими об'єктами культурної спадщини
(антропогенні, антропологічні, палеозоологічні, палеоботанічні та
інші об'єкти, що мають культурну цінність), на постійне зберігання
визначеній у дозволі установі для занесення до державної частини
Музейного фонду України;

 

передати польову документацію та звіт про проведені роботи до
архівного підрозділу державної наукової установи у порядку,
визначеному законодавством;

 

забезпечити належну консервацію об'єктів культурної спадщини,
що мають культурну цінність, упорядкування території після
завершення робіт. { Абзац шостий частини другої статті 35 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2518-VI (2518-17) від
09.09.2010 }

 

3. Відповідний орган охорони культурної спадщини може
призначати своїх уповноважених представників для здійснення
нагляду за проведенням археологічних розкопок. Виконавець
археологічних розкопок зобов'язаний сприяти представникам органів
охорони культурної спадщини у здійсненні нагляду за проведенням
розкопок.

 

4. Застосування металошукачів чи будь-якого іншого пошукового
обладнання або відповідної технології на об'єктах культурної
спадщини дозволяється тільки за наявності дозволу на їх
використання та підлягає обов'язковій реєстрації у відповідному
органі охорони культурної спадщини.

 

5. Власник або користувач земельної ділянки (у тому числі
орендар) у межах території пам'ятки, охоронюваної археологічної
території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць
згідно з розпорядженням органу охорони культурної спадщини
зобов'язаний не перешкоджати виконавцеві робіт, який має дозвіл на
проведення археологічних розвідок, розкопок на цій ділянці.

 

Власник або користувач (у тому числі орендар) земельної
ділянки, на якій проводяться археологічні розвідки, розкопки, має
право на відшкодування у повному обсязі шкоди, якої він зазнав у
зв'язку з проведенням таких робіт.

(Стаття 35 в редакції Закону N 2245-IV (2245-15) від
16.12.2004)

Стаття 36. Припинення земляних робіт у разі виявлення
знахідки археологічного або історичного характеру

 

1. Якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено
знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець
робіт зобов'язаний зупинити їх подальше ведення і протягом однієї
доби повідомити про це відповідний орган охорони культурної
спадщини, на території якого проводяться земляні роботи.

{ Частина перша статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

2. Земляні роботи можуть бути відновлені лише згідно з
письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини
після завершення археологічних досліджень відповідної території.

 

Стаття 37. Захист об'єктів культурної спадщини

 

Будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть
призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів
культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження
цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.

 

Роботи на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини
здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу
охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним
науково-проектної документації.

{ Частина друга статті 37 в редакції Законів N 2245-IV (2245-15)
від 16.12.2004, N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }

З метою захисту об'єктів археології, у тому числі тих, що
можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення
земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом
України (2768-14), погоджуються органами охорони культурної
спадщини.

{ Частина третя статті 37 в редакції Закону N 2245-IV (2245-15)
від 16.12.2004; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2518-VI
(2518-17) від 09.09.2010; в редакції Закону N 5395-VI
(5395-17) від 02.10.2012 }

Р о з д і л VII

ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 38. Джерела фінансування охорони культурної спадщини

 

Фінансування охорони культурної спадщини здійснюється за
рахунок коштів загального і спеціального фондів Державного бюджету
України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів.

 

Джерелами фінансування заходів у сфері охорони культурної
спадщини можуть бути кошти власників пам'яток чи уповноважених
ними органів або осіб, які набули права володіння, користування чи
управління пам'ятками, кошти замовників робіт, передбачених
статтями 22 і 37 цього Закону, благодійні внески та пожертвування,
у тому числі валютні, на охорону культурної спадщини та інші
джерела, не заборонені чинним законодавством.

 

Стаття 39. Фінансові обов'язки суб'єктів права власності на
пам'ятки

 

Власник пам'ятки або уповноважений ним орган, особа, яка
набула права володіння, користування чи управління нею, забезпечує
збереження, утримання в належному стані, консервацію, реставрацію,
реабілітацію, музеєфікацію та ремонт пам'ятки за власні кошти,
якщо інше не передбачено відповідним договором або законом.

 

Стаття 40. Спеціальні кошти на фінансування охорони
культурної спадщини

 

1. Спеціальними коштами на фінансування охорони культурної
спадщини є кошти спеціальних фондів Державного бюджету України,
бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Порядок
формування та використання цих коштів встановлюється Законом
України про Державний бюджет України на відповідний рік та
Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними
та міськими радами.


{ Частину другу статті 40 виключено на підставі Закону
N 2856-VI (2856-17) від 23.12.2010 }


3. Кошти на фінансування охорони культурної спадщини не
підлягають вилученню.

 

4. Органи охорони культурної спадщини є розпорядниками
спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.

 

Стаття 41. Використання спеціальних коштів на фінансування
охорони культурної спадщини

 

1. Спеціальні кошти на фінансування охорони культурної
спадщини можуть використовуватися на:

 

консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт,
збереження, охорону, облік, захист, популяризацію об'єктів
культурної спадщини;

 

наукові дослідження у сфері охорони культурної спадщини;

 

розроблення та реалізацію або допомогу в розробці та
реалізації програм і проектів щодо охорони культурної спадщини;

 

ведення документації, автоматизованої інформаційної системи
банку даних про об'єкти культурної спадщини;

 

заходи щодо поширення інформації про охорону культурної
спадщини;

 

підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів
у сфері охорони культурної спадщини;

 

допомогу об'єднанням громадян, національним меншинам в
охороні культурної спадщини;

 

міжнародне співробітництво у сфері охорони культурної
спадщини;

 

інші заходи щодо охорони культурної спадщини, які не
суперечать чинному законодавству.

 

2. Забороняється витрачати кошти, призначені для фінансування
охорони культурної спадщини, на посередництво у здійсненні заходів
у сфері охорони культурної спадщини та будівництво (створення)
нових будівель, споруд (витворів). (Частина друга статті 41 в
редакції Закону N 2245-IV (2245-15) від 16.12.2004)

 

Стаття 42. Пільгове оподаткування у сфері охорони культурної
спадщини

 

Держава здійснює політику пільгового оподаткування у сфері
охорони культурної спадщини.

 

Р о з д і л VIII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 43. Кримінальна відповідальність за незаконне
проведення пошукових робіт на об'єкті
археологічної спадщини, знищення, руйнування або
пошкодження об'єктів культурної спадщини

 

За незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок,
інших земляних чи підводних робіт на об'єкті археологічної
спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або
пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи
притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до
закону.

{ Стаття 43 в редакції Закону N 2518-VI (2518-17) від
09.09.2010 }

Стаття 44. Відповідальність юридичних осіб за порушення
законодавства про охорону культурної спадщини

 

Відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на
юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи
замовником робіт, такі фінансові санкції:

 

за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати
або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній
археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам
населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

 

за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання,
використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих
вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх
до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

 

за неподання, несвоєчасне подання або подання явно
недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних,
будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт
об'єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

 

за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу
від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму
використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. { Частину першу
статті 44 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 2518-VI
(2518-17) від 09.09.2010 }

 

Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування
фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

 

Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної
спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.

(Стаття 44 в редакції Закону N 2245-IV (2245-15) від
16.12.2004)

Стаття 45. Порядок застосування фінансових санкцій за
порушення законодавства про охорону
культурної спадщини

 

Фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону,
накладаються керівником, заступниками керівника центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної
Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після
розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

{ Частина перша статті 45 в редакції Закону N 5461-VI (5461-17)
від 16.10.2012 }

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього
Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини,
складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено
акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати
письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що
стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта
надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові
санкції.

 

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається
протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у
частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових
санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі,
на яку накладено фінансові санкції.

 

Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у статті 44
цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного
бюджету.

(Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III
(2921-14) від 10.01.2002; в редакції Закону N 2245-IV
(2245-15) від 16.12.2004)

Стаття 46. Адміністративна відповідальність за порушення
вимог цього Закону

{ Назва статті 46 в редакції Закону N 2518-VI (2518-17) від
09.09.2010 }

1. За ухилення від підписання охоронних договорів на
пам'ятки, порушення режиму використання пам'ятки, порушення режиму
історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної
території, проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних
робіт на пам'ятці, зміну призначення пам'ятки, її частин та
елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та
в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу
охорони культурної спадщини, ухилення від передачі в установленому
порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих
предметів, пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини,
на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких
зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною
власністю і належать до державної частини Музейного фонду України,
а також за невиконання законних вимог посадових осіб органів
охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог
законодавства про охорону культурної спадщини або створення
перешкод для їх діяльності винні особи притягаються до
адміністративної відповідальності відповідно до закону.

{ Частина перша статті 46 в редакції Закону N 2518-VI (2518-17)
від 09.09.2010 }


{ Частину другу статті 46 виключено на підставі Закону
N 2245-IV (2245-15) від 16.12.2004 }


{ Частину третю статті 46 виключено на підставі Закону
N 2245-IV (2245-15) від 16.12.2004 }


4. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні
правопорушення.

 

Стаття 47. Відшкодування шкоди

 

1. Застосування фінансових санкцій, адміністративних стягнень
або кримінального покарання не звільняє винного від обов'язку
відшкодувати шкоду, завдану власникові пам'ятки або уповноваженому
ним органові, особі, яка набула права володіння, користування чи
управління пам'яткою, охоронюваною археологічною територією.

 

2. Шкода, завдана власникові пам'ятки або уповноваженому ним
органові, особі, яка набула права володіння, користування чи
управління пам'яткою, охоронюваною археологічною територією,
відшкодовується відповідно до закону.

 

3. Юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам,
їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом),
зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо
відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.

 

Р о з д і л IX

МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ У СФЕРІ ОХОРОНИ
КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 48. Міжнародні договори

 

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті,
що передбачені законодавством України про охорону культурної
спадщини, застосовуються правила міжнародного договору України.

 

Стаття 49. Подання про внесення пам'яток до Списку
всесвітньої спадщини

 

Подання про внесення пам'яток до Списку всесвітньої спадщини
здійснює Кабінет Міністрів України за рекомендацією центрального
органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та
Українського національного комітету Міжнародної ради з питань
пам'яток та визначних місць (ІКОМОС).

 

Р о з д і л X

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім
пунктів 2-4 частини четвертої розділу X, які набирають чинності з
1 січня 2001 року.

 

2. Кабінетові Міністрів України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом:

 

подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення
законів України у відповідність із Законом України "Про охорону
культурної спадщини";

 

розробити і привести свої нормативно-правові акти у
відповідність із цим Законом;

 

відповідно до компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

 

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їхніх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

 

3. Об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії
та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і
використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками
відповідно до цього Закону.

 

4. Внести до деяких законодавчих актів України такі зміни:


{ Підпункт 1 пункту 4 розділу X втрачає чинність з 01.01.2002
року на підставі Кодексу N 2768-III (2768-14) від 25.10.2001 }


{ Підпункт 2 пункту 4 розділу X втратив чинність на підставі
Кодексу N 2755-VI (2755-17) від 02.12.2010 }


{ Підпункт 3 пункту 4 розділу X втратив чинність на підставі
Кодексу N 2755-VI (2755-17) від 02.12.2010 }


{ Підпункт 4 пункту 4 розділу X втратив чинність на підставі
Кодексу N 2755-VI (2755-17) від 02.12.2010 }


5. Визнати такими, що втратили чинність:

 

Закон Української РСР "Про охорону і використання пам'яток
історії та культури" (3600-09) (Відомості Верховної Ради УРСР,
1978 р., N 30, ст. 426; 1984 р., N 7, ст. 145);

 

Постанову Верховної Ради Української РСР від 13 липня
1978 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про
охорону і використання пам'яток історії та культури" (3601-09)
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1978 р., N 30, ст. 427).


Президент України Л.КУЧМА

 

м. Київ, 8 червня 2000 року
N 1805-III

Начало формы

 

 

Date: 2015-10-19; view: 321; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию