Дослідницька діяльність молодших школярів як творчість

Якось відомого фізика Альберта Ейнштейна запитали: «Як робляться відкриття?» Ейнштейн відповів: «Однак: всім відомо, що оцього не можна. І раптом завітала така людина, яка знає, що це можна. Вона й робить відкриття». [13,с.240]Звісно, то був лише жарт. Але, мабуть, Ейнштейн вкладав у ньому глибший зміст. Адже річ не в тому, щоб «не знати». Знати треба! А у цьому, щоб «сумніватися», не брати на віру все, чого вчили. Несподівано з'являється людина, яку зупиняють звичні уявлення. Ось він робить відкриття.

Кожна дитина є спроможною і талановитою. Діти від природи допитливі і сповнені бажання вчитися і ще, як відомо, саме період їх життя молодших школярів відрізняється величезним прагненням творчості, пізнання, активної діяльності. [1,с.139]Але для того щоб виявити і розвивати у дітей ці таланти потрібно розумне і вміле керівництво дорослих.

Дослідницька поведінка - одне з найважливіших джерел отримання дитиною поглядів на світі. У педагогіці і психології - «дослідницьким навчанням» іменується підхід до навчання, побудований з урахуванням природного прагнення дитини до самостійного вивченню навколишнього світу.

Головна мета дослідницького навчання - формування здібності самостійно, творчо, освоювати, перебудовувати нові шляхи діяльності у будь-якій сфері людської культури.

Останні роки в школі діти перестають проводити досліди самостійно, завдяки новим комп’ютерним технологіям. У зв’язку з цим, у навчанні дитини значною мірою втрачається головна риса дослідницького поведінки - пошукова активність. Результатом чого стає втрата допитливості, здібності самостійно мислити, роблячи у результаті практично неможливими процеси самонавчання, самовиховання, отже, і саморозвитку.

Саме тому підготовка дитину до дослідницької діяльності, навчання його умінням і навичкам дослідницького пошуку набирає величезної ваги завданням освіти і сучасного вчителя.

Досліджувати, відкрити, вивчити - це зробити крок у незвідане і непізнане.

Діяльність дослідника - діяльність творча, а сам дослідник, безумовно, - творець.

Одне з поширених визначень творчості - визначення по продукту чи результату. Творчістю визнається усе, що приводить до створення нового. Творчості можна й потрібно вчити..

Вчені відзначають, що розвинути відразу сукупність властивостей, які входять у поняття «здібності», неможливо. Це тривала, цілеспрямована робота, і часткове використання творчих завдань не принесе бажаного результату. Тому завдання мають складати систему, що дозволить формувати як у творчій діяльності, і розвивати розмаїття інтелектуальних і творчих спромог дитини.[2,с.75]

Творча діяльність - діяльність дослідницька, і немає загальних універсальних правил чи схем, якими вона розвивається. І все-таки, попри це, фахівці з галузі вивчення дослідницького поведінки намагалися і намагається виробити прийоми і алгоритми, що дозволяють відшукувати істину.

Навчальне дослідження молодшого школяра, як і як дослідження, проведене дорослим дослідником, неминуче включає основні елементи: виділення і постановку проблеми (вибір теми дослідження); вироблення гіпотез; пошук і освоєння пропозицію можливих варіантів розв'язання; збір матеріалу; аналіз стану і узагальнення даних; підготовку й захист підсумкового продукту.[7,с.146]

Багатьом педагогам думка, що вони здатні пройти крізь ці етапи, видається сумнівною і навіть лякаючої. Але ці страхи й сумніви розсіюються відразу, щойно починається реальна дослідницька робота з дітьми.

Схема проведення дослідження з молодшими школярами виглядає так:

1. Актуалізація проблеми. Мета: виявити проблему і побачити напрям майбутнього дослідження.

2. Визначення сфери дослідження. Мета: сформулювати основні питання, яких ми хотів би знайти.

3. Вибір теми дослідження. Мета: позначити кордон дослідження.

4. Вироблення гіпотези.

5. Виявлення й систематизація підходів до вирішення. Мета: вибрати методи дослідження.

6. Визначення послідовність здійснення дослідження.

7. Збір та обробка інформації. Мета: зафіксувати отримані знання.

8. Аналіз і узагальнення отриманих матеріалів. Мета: структурувати отриманий матеріал, використовуючи відомі логічні правил і прийоми.

9. Підготовка звіту. Мета: дати визначення основним поняттям, підготувати сполучення результатам дослідження.

10. Доповідь. Мета: захистити її публічно перед однолітками і дорослими, запитання.

11. Обговорення підсумків завершеною роботи.[3,с.204]

Педагоги найчастіше ставлять собі запитання, з чого і як розпочати роботу з дітьми у напрямі дослідницького навчання.

Навчати дітей молодшого шкільного віку спеціальним знань, умінням і навичкам, необхідним в дослідницькому пошуку, і навіть методам обробки отриманих матеріалів, непросто та практично не у спеціальної педагогічної літературі. При начебто достатку наукового матеріалу в розвитку творчого мислення учнів, доводиться визнати, що конкретного методичного і дидактичного матеріалу, що дозволяє будувати навчання молодших школярів із урахуванням розвитком творчої мислення немає. Існує безліч методичних посібників лише для середньої і старшої школи.

Однією з дієвих і найближчих напрямів є діяльність із розвитку мислення дитини на спеціальних заняттях. Ці заняття мають у різних школах різне найменування. Їх називають уроками логіки, розвитком творчого мислення, розвитку уяви та інші.[9,с.67] Але вони рідкість й їх методичне забезпечення також недостатньо.

Які ж навички та вміння необхідні у рішенні дослідницьких завдань? До них ми зараховуємо вміння бачити проблеми; вміння запитувати; вміння давати визначення поняттям; вміння класифікувати; вміння спостерігати; вміння проводити експерименти; вміння робити і висновок; вміння структурувати матеріал; вміння доводити і захищати свої ідеї. Зупинимося деяких із них.

Уміння бачити проблеми - властивість, характеризує мислення людини. Розвивається вона протягом тривалого часу, але що щодо його розвитку можна підібрати спеціальні вправи і методик, які значною мірою допоможуть у вирішенні цього складного педагогічної завдання.

Ось кілька відомих таких вправ: «Подивімося світ інакше»; «Складіть розповідь від імені іншої людину»; гра «Чарівні перетворення» та ін.

Із вмінням бачити проблеми тісно пов'язані вміння спостерігати. Вправи для розвитку уваги і спостережливості: «Парні картинки, містять відмінності»; «Знайди два однакових квадрата» та ін.

Однією із визначальних, базових умінь дослідника є вміння висувати гіпотези, робити припущення. Ці вміння можна спеціально потренувати. Ось проста вправу: «Висуніть гіпотезу (припущення), як птахи знаходять шлях на південь?» Гіпотези у разі можуть і такі: «Птахи визначають дорогу по сонцю і зіркам; птахи згори бачать рослини (дерева, траву та інших.)».

А може інша, особлива, неправдоподібна гіпотеза, провокаційна ідея: «Птахи точно знаходять шлях до південь оскільки вони ловлять спеціальні сигнали з космосу».

У розвитку вміння висувати гіпотезу допоможуть вправи на обставини. Зазначу, що з навчанні дітей робити припущення необхідно вчити їх використати такі слова: то, можливо; припустимо; скажімо; можливо; що, якщо...

Важливим умінням для будь-якого дослідника є вміння запитувати. Діти дуже люблять запитувати, і якщо їхню відмінність від цього систематично не відучувати, всі вони досягають високих рівнів у тому мистецтві.

Для розвитку вміння запитувати використовують різні вправи: поставити питання тому, хто був зображений на малюку; відповісти, які питання міг би поставити тобі той, хто був зображений малюнку; завдання, які передбачають виправлення чиїхось помилок, логічних, стилістичних, фактичних та інших.

Важливим засобом мислення є висновок чи умовивід. Щоб сформувати первинні навички і вміння робити прості аналогії можна скористатися такими вправами: скажіть, чим схожі: візерунки на килимі; обриси дерев надворі; старі автомобілі.[7,с.134]

Хотіла б виділити найважливіше вміння, необхідного кожній учневі - вміння виділити головну думку. Цим складним мистецтвом часто вже не володіють навіть студенти університетів, але навчати можна і треба навіть дітей.