Патогенез хвороби

Хворобу викликає ДНК-вмісний вірус роду Лепоріпоксвірусів.

В організм вірус проникає через шкіру, слизові оболонки органів дихання і кон'юнктиву. Лімфатичними судинами вірус потрапляє в регіональні лімфатичні вузли, а потім в кров'яне русло і розноситься в різні органи і тканини тіла. Репродукція вірусу відбувається в печінці й селезінці, звідки він знову проникає в кров (вторинна віремія) і заноситься в шкіру і слизові оболонки, викликаючи пухлинні вузлики і набряки. Утворення вузликів пов'язане з вогнищевою проліферацією клітинних елементів сосочкового шару дерми (фібробласти, зернисті базофіли тощо). Згодом клітини, що формують вузлик, піддаються слизовій дистрофії з утворенням слизових пухлин-міксом, обмежених досить товстою фіброзною капсулою. Вміст пухлини - драглистий слиз.

При шкірному зараженні вірус приблизно через 48 год. попадає по лімфатичних судинах у регіональний лімфовузел, а через 72 години - у кров'яне русло і потім локалізується в печінці і селезінці. Після інтенсивної репродукції в паренхімі печінки й у селезінці розвивається вторинна віремія, внаслідок якої виникають вогнища ураження в шкірі і слизистих оболонках. Вірус виявляється в шкірі і сім'яниках на 4-ту добу, у кон'юнктиві й в області зовнішніх статевих органів - через 5 діб. При ускладненому перебігу хвороби розвивається гострий катар органів дихання.

У сироватці крові кроликів, заражених вірусом міксоми, виявлена до появи нейтралізуючих антитіл антикомплементарна активність, що вказує на присутність імунних комплексів (антиген - антитіло - комплемент) у крові наприкінці інкубаційного періоду вірус зберігається 3 міс, в трупах-сім днів, у землі до 10 тижнів, у шкурках висушених при 15-20 °С до 10 міс. У замороженому стані зберігається більше двох років.