Ворошиловські стрілки

Били ми білогвардійців,

Шляхтичів і куркулів,

Й захищали, як виходить,

Друзів ми від ворогів.

А тепер, мов над покійним,

Ми голосимо всі дні:

– Ой, які ж були лихі ми!

Ой, які ж були дурні!

Ну а ті головорізи –

Ворошиловські стрілки –

Та як звикли грабувати,

Так і грабили вони.

А тепер на роздоріжжі

Жебраками стоїмо,

І гукаємо:

– Подайте

Остолопу на вино!

От яка тачанка мчалась

По аулах і містах.

Слава, слава яничарам,

Хай боронить їх Алах!

19.10.1989 р.

ВЛАДА

Сиджу і думаю собі

Про нашу рідну владу:

– Чому її майже ніхто

Не любить і не радий?

І відповів мені мій внук:

– Вона, як тітка Аза,

Жуйку вже вп’яте обіця –

А не дала ні разу.

17.10.1989 р.

Quot;ЩЕДРА" ВЛАДА

Не вірю я ні грама владі,

Бо для людей вона – як біль:

Як вас в в’язницю не посадить,

Посадить вас на хліб і сіль.

18.10.1989 р.

ЗВІДКИ РОКИ ВЗЯЛИСЬ

Звідки роки взялись?

Того й сам я не знаю,

Ну а я ще і досі

Когось виглядаю.

Виглядаю я волю,

Справедливість і гнів,

Щоб вони розтоптали

Наших всіх ворогів.

2.2.1998 р.

ПРО ОБІЦЯЛЬНИКІВ

Тим, хто багато обіцяє,

Чомусь не вірю, хоч убий,

А от чому? Це кожний знає –

Я недовірливий такий.

19.10.1989 р.

РОЗДУМИ ПРО ЧЕСТЬ

Коли дивлюсь на жирні страви,

Де свині ловлять хробаків,

Я ненавиджу ту державу,

Яка вирощує рабів.

Я ненавиджу ту систему,

Що породила біль і крик,

В якій в пошані – тільки дурні,

Віслюк, трамвай, і з возом бик.

Але й бики сьогодні інші,

І світ захоплень мають свій.

Бика розлютиш – покарає,

То ж жартувати з ним не смій.

Бо якщо ти його розлютиш,

То краще вже мерщій втікай,

Тому що вже не допоможе

Тобі ні Бог, ні танк, ні рай.

А ти, немов свиня, жируєш,

І знаєш "хі" та "ха‑ха‑ха",

Отож, живіть і не доводьте

Краще биків ви до гріха.

20.10.1989 р.