Ти за грошима не гонись

Я не спішив, але й не вірив,

Що швидко так життя пройде,

Хоч і надіявся, що Ліра

Мене в цім світі обжене.

Жить не спішив, проте незчувся,

Коли і молодість пройшла,

І досі, доле, я не знаю,

Чи ти пройшла, чи не дойшла?

Як жаль, що ми в житті не вічні

І що уже не молоді,

І що живем вже майже в січні,

Немов картопля в лободі.

Тому усі, хто молодий ще,

Ти за грошима не гонись,

Бо їх "вожді" щодня штампують,

Отож, дивись, не помились.

Краще збудуй просту хатинку,

Де будуть дітки татка ждать.

Нащо тобі ті хмарочоси

Й жінки, які усіх... хотять?

14.11.2002 р.

ЯКЩО ДОТОРКНУСЬ

Не доторкайсь до мене, бо не поручусь,

Що буде з тобою, якщо доторкнусь...

Бо знаю, кохана, коли доторнусь,

То хай би й кричала – а свого доб’юсь.

12.4.2002 р.

ХТО СКАЗАВ НА КУМА "САЛО"?

– Хто сказав: на кума "сало"?–

До Григорія Петро,–

Головне, аби стояло...

А кохать знайде кого.

17.11.2002 р.

ГОРБОКОНИК

Я так хотів, щоб ти лишилась,

Щоб заглянуло Сонце в сад,

І щоб не плакала гітара,

Що крає душу невпопад.

Я так хотів, щоб щебетали

В садку кохання пташечки,

Вони ж садок мій обминали

Й летіли далі. А куди?

Невже туди, де більша хата,

Де красувались "Жигулі",

Бо мій маленький "Горбоконик,"

Певно відлякував її.

Від того часу – зливи й зливи,

Від того часу йдуть дощі,

І тільки плачуть мокрі сливи,

Як струни ніжної душі.

Я так хотів, щоб ти лишилась,

І перестали вже дощі,

І більш не плакала гітара

В моїй закоханій душі.

8.6.2002 р.

І ЗНОВУ ОСІНЬ

І знову осінь. Й знову в лісі

Горять осінні багаття.

Й берізки, мов дівчатка голі,

Хлопців заводять в забуття.

Сонце їх пестить і цілує,

І обнімає цілі дні.

О, як же хочеться порою

Бути берізкою мені.

Щоб і мене так хтось поніжив,

Або хоча б поговрив,

Бо ось прийшов вже грудень місяць,

А я ще ніби і не жив.

Не жив, не ніжив, не сміявся,

Все працював та будував,

І що на старість пристарався –

Кучма і те останнє вкрав.

14.11.2002 р.