Текст доповіді

Зараховується робота обсягом від 5 до 7 сторінок набраних у редакторі WORD у роздрукованому вигляді. Шрифт Times New Roman 14. Міжрядковий інтервал 1,5. Поля з усіх сторін 20 мм. Доповідь має бути ілюстрованою.

Література:

1. Коцур В.П. Історія середніх віків: [у 2-х т.]. – Т.1. Раннє середньовіччя: курс лекцій. / В.П. Коцур, В.О. Балух. – Чернівці: Наші книги, 2009. – 496 с.

2. Пангелов Б.П. Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей: навч. посіб. / Б.П. Пангелов. – К.: Академвидав, 2010. – 248 с.

Тема 2.7. Створення фанфіку. Змалювання образу Пузиря очима персонажів трагікомедії «Хазяїн» (персонаж на вибір).

Питання для самоконтролю:

Завдання 1. Уважно прочитайте запропонований матеріал.

Фанфік, або фенфік (від англ. fan ‒ шанувальник і fiction ‒ художня література), ‒ текст, у якому використано ідеї, сюжет або (та) персонажі оригінального твору (здебільшого літературного або кінематографічного).

Якщо абстрагуватися від терміна «фанат», фанфіками можна вважати як численні варіанти народних казок, так і апокрифи, які свого часу успішно заповнювали змістові лакуни біблійних книг. Нині на веб-сайтах фанатів Гаррі Поттера, вампірської саги «Сутінки», серіалу «Зоряні війни» та фільму «Аватар» щодня з'являється по кілька сотень текстів.

Жанр сучасного фанфіка, бурхливий розвиток якого завдячує інтернету, є яскравим зразком медіатексту. Основні ознаки медіатексту такі: скерованість на масову аудиторію, динамічність сюжету, багатоплановість змісту, інтегральність з іншими медіапродуктами, включеність у загальне медіакультурне середовище.

Іншим видом творчості фанатів є фан-арт ‒ створення зображень за мотивами популярних творів живопису, графіки або мультиплікації.

З фанфіками не слід сплутувати римейки (від англ. remake ‒ букв. переробка) ‒ нові версії або інтерпретації мелодій, пісень, кінофільмів.

Літературні фанфіки представлено у вигляді оповідань, повістей, романів, віршів, п'єс. Питання, чи можна вважати фанфік жанром художньої літератури, досі перебуває у стані обговорення, зате жанром масової літератури його визнають одностайно.

Не слід забувати, що створені для викладення в інтернет, фанфіки створюються фанатами певного твору чи його автора для того, щоб їх прочитали інші фанати. Щоб гідно оцінити якість розміщеного в Інтернеті фанфіка, необхідно добре знати канон ‒ художній твір, який дав поштовх його створенню.

Існує чимала кількість інтернет-ресурсів, на яких детально пояснено, як скласти фанфік, яким чином розмістити його в мережі. Оголошуються конкурси фанфіків.

Годі говорити, що гідних уваги й поваги творів серед такого огрому фанфіків не так і багато. Проте така творчість має виразний позитив: для багатьох ‒ це спроба пера, вияв індивідуальності, натхненна й наполеглива праця над словом.

Ми пропонуємо вам як вид самостійної роботи з розвитку зв’язного мовлення створити фанфік, оснований на програмових художніх творах.

Існує багато творчих прийомів, які можна використати при створенні фанфіку: лист герою твору або письменнику; зустріч і розмова із персонажем твору в наші дні; розповідь про те, що могло статися з героями твору через багато років, POV (англ. рoint of view - точка зору) ‒ оповідання від першої особи, від імені одного з героїв твору-канона; RPF (англ. real person fiction ‒ реально існуюча особа) ‒ текст, персонажами якого є люди, які існували або існують реально: письменники, їхні сучасники та ін.; OC (від англ. оriginal сharacter ‒ оригінальний персонаж) ‒ текст, у якому діє персонаж, вигаданий самим фікрайтером; вписка (англ. self-insertation) ‒ введення фікрайтером у контекст фанфіка самого себе; кросовер (текст, у якому одночасно використовують реалії декількох творів-канонів) тощо.

Втім, слід пам'ятати, що між фанфіком, розміщеним у мережі, та фанфіком ‒ творчою роботою з літератури, існує суттєва різниця.

Між текстом, викладеним у мережі, та текстом, записаним у зошиті, існують значні відмінності. Ви маєте виявити не лише знання, а й розуміння та особистісне сприйняття програмового твору, бути фанатом якого вам зовсім не обов'язково. Така робота надасть вам можливість виявити фантазію, дати простір уяві, висловити не лише думки та оцінки, а й спричинені художнім твором емоції та переживання.

Завдання 2. Створіть фанфік (обсяг – 1-2 аркуша), змалювавши образ Пузиря очима персонажів трагікомедії «Хазяїн» (персонажа оберіть самостійно).

Тема 2.10. Проблематика поеми «Мойсей» І. Франка. Пролог до поеми – заповіт українському народові

Питання для самоконтролю:

Завдання 1. Прочитайте поему І. Франка «Мойсей» (скорочено).

Завдання 2. Прочитайте критичний матеріал.

Справжньою вершиною поетичного генія Франка стала поема «Мойсей» (1905). У ній зреалізувалися найважливіші політичні, філософські, етичні й ес­тетичні погляди автора.

Поетові довелося жити, певно, у найтяжчу для мислячої людини епоху – епоху духовних зрушень і потрясінь. У статті «Одвертай лист до галицької укра­їнської молоді» Франко сформулював найважливіше завдання для себе, для провідної верстви того часу і – ще більше – нашого: «Перед українською інте­лігенцією відкривається тепер, при свобідніших формах життя в Росії (ідеться про лібералізацію під час Революції 1905 р.), величезна дійова задача – витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суцільний культурний організм, здатний до самостійного культурного й полі­тичного життя...»

Саме ця проблема – формування нації – є основоположною в поемі «Мойсей». Поштовхом для написання твору стала Революція 1905 р. в Російській імперії. Франко дійшов висновку: розпочинається епоха руй­нування імперій, старого несправедливого суспіль­ного устрою. Відтак поневолені народи матимуть шанс на визволення. Треба зробити все, щоб україн­ська нація також була готовою гідно скористатися цим шансом.

Творчий задум заходився під час перебування поета 1904 р. у Римі. Його глибоко вразила скульп­тура Мойсея, створена на початку XVI ст. Мікеланджело Буонарроті.

Тема й проблематика. За основу сюжету взято біблійну історію про старозавітного пророка Мойсея, який вивів єврейський народ з єгипетської неволі.

Іван Франко (з передмови до твору): «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні».

У творі порушується широке коло загальнодуховних і національних проблем, які, на думку Франка, є життєво важливими для українців:

1. Народ може стати нацією тільки з вірою в Бога, у його доброту й мудрість, а також у своє високе покликання й щасливе майбутнє.

2. Треба бути готовими на тяжкі випробування й жертви заради свободи.

3. Смертельно небезпечно для народу спокушатися на підступні обіцянки лука­вих псевдовождів, бо насправді єдина їхня мета – влада, вони ведуть до катастрофи.

4. Істинні духовні провідники в жодному разі не повинні впадати у відчай і зневіру, бо посіяні ними в людських душах зерна правди й добра рано чи пізно проростуть.

Жанр і композиція. Символічний зміст твору має глибокий філософський підтекст, отже, за жанром це філософська поема-притча.

Композиційно «Мойсей» складається з прологу й двадцяти пісень.

Цікаво, що пролог був написаний пізніше за поему й, так би мовити, вимушено. Під час друкування книжки сталася помилка: перші кілька сторінок залишилися чистими. Видавець запропонував Франкові написати якесь вступне слово, щоб за­повнити місце. На другий день поет приніс не передмову, а геніальний поетичний пролог. Він став своєрідним коментарем, який увібрав основні ідейно-філософські настанови твору, головні проблеми, а також громадянський і національно-визвольний пафос. Пролог промовисто засвідчує, що поема спроектована в сучасну для автора українську дійсність, адже в ньому Франко (який у цьому разі цілком ототожнює себе з ліричним героєм) безпосередньо звертається до рідного народу:

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу,

Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу...

Поштовхом до прологу, очевидно, стала «пісня» Мойсея (Второзаконня. 32: 1-47), якою пророк перед смертю звертається до громадян Ізраїлю. В обох текстах є безпосереднє звернення до народу, посвята йому, провіщення його майбутнього.

Франків пролог – це стислий художній літопис історії українського народу, духовно-філософське її осмислення. Оглядаючи минуле України, поет бачить у ньому не тільки «облудливу покірність усякому, хто зрадою і розбоєм» його скував, а й вияв духовної снаги. Ціною величезних втрат і жертв народ здобував собі волю. Поет упевнений, що всі ті жертви не даремні:

Вірю в силу духа,

І в день воскресний твойого повстання...

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольнім колі,

Труснеш Кавказ,

впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

У сюжеті поеми чітко вирізняються чотири частини.

У першій частині (пісні І-XI) наростає конфлікт, що виливається в проти­стояння пророка й народу. Сорок літ Мойсей вів гебреїв через пустелю до «землі обітованої» (обіцяної Богом), сам свято вірив у Божу поміч і запалював, нади­хав своєю вірою серця людей. Однак зрештою народ нестерпно стомився і зневі­рився. Він уже нічого не хоче, крім їжі й відпочинку. Тепер нащадки дорікають батькам, які колись вирішили вийти з єгипетського рабства на пошуки щастя й свободи. На заклики Мойсея не забувати про високу мету вони роздратовано відповідають: «Наші кози голодні», обирають жалюгідне існування посеред пустелі («Нам і тут непогано»). Отже, зневіра, цілковите зосередження на мате­ріальному перетворює народ на натовп. Цим користуються фальшиві пророки Авірон і Датан: щоб сподобатися людям і відібрати владу в Мойсея, вони поту­рають занепадницьким, дрібнокорисливим настроям.

Аби врозумити гебреїв, Мойсей розповідає легенду про те, як дерева вибирали собі царя (це фактично програма життя самого автора). Цю притчу письменник взяв із Біблії. Як терен, що зголосився служити іншим деревам (вродливій пальмі, величному кедрові, тужливій березі), аби вони жили краще, так і Франко проголосив ідеалом свого життя служити народові на його шляху до заповітної мети.

І все ж невдячний, засліплений утомою й оманою лжепророків народ зрікається, проганяє від себе Мойсея.

У другій частині поеми (пісні ХІІ-ХVІІІ) Мойсей по-філософськи осмислює свою сорокарічну місію духовного провідника, шукає причини поразки. Насампе­ред намагається знайти вину в собі. Проте демон пустелі Азазель (глас відчаю в душі самого Мойсея) провокує його на якусь мить зневіритися, засумніватись у своєму покликанні, у мудрості Бога: «Одурив нас Єгова».

У третій частині (пісня XIX) приходить розплата за сумніви. З бурі (з душев­ної бурі сум'яття Мойсея) до нього обізвався Господь, відкрив свою логіку. Він вів гебреїв таким довгим і тяжким шляхом, щоб вони зміцніли духом, навчилися бути господарями земних скарбів, а не їхніми рабами. Уже незабаром гебреї знайдуть обіцяний край. Проте Мойсей через свою навіть миттєву зневіру не ввійде в нього. Він помре на порозі нового життя, щоб стати пересторогою тим, хто «рветься весь вік до мети і вмирає на шляху».

Частина четверта (пісня XX). Одначе велика соро­карічна праця Мойсея не минає дарма. Муки сумління, викликані смертю провідника, знову пробуджують у ду­шах людей віру, самосвідомість і прагнення йти до мети, заповіданої Мойсеєм. Гебреї страчують підлих спокусни­ків Авірона й Датана (так закінчується доля всіх лукавих вождів). Знаходиться новий провідник, гідний Мойсея, – «князь конюхів» Єгошуа. Під його проводом народ знову вирушає в дорогу.

Образ Мойсея. Мойсей постає в поемі як істинний духовний провідник, який цілком присвятив своє життя рідному народу. Він вів євреїв крізь пустелю стільки років, щоб вони позбулися рабської психології, сформованої в єгипетській нево­лі. В образі Мойсея чимало рис вдачі самого автора – передусім розуміння місії духовного вождя.

Мойсей Франка, як і герой Мікеланджело, – по­стать мужня, багата на внутрішню силу й духовну велич. Внутрішній світ Мойсея найкраще розкривається у вигнанні: на самоті в болісних роздумах він спочатку утверджується у вірі, а потім зневіряється, піддавшись спо­кусі демона Азазеля.

Молитву Мойсея на горі під табором поет зобразив у дивовижний спосіб, використавши тінь як художній образ: силует проводиря видається гігантським, зачаровані люди спостерігають за цим дивом, сонце створює ефект вознесіння Мойсея, а коли небесне світило сідає, то знову величезна тінь пророка покриває людей, ніби прощаючись із ними й заповідаючи їм істину.

Завдання 3. Складіть конспект прочитаного, спираючись на наступні пункти плану.

1. Поема “Мойсей” – одна з вершин творчості І.Франка.

2. Проблематика твору: історичний шлях нації, визначна особистість як її провідник, пробудження національної свідомості, історичної пам’яті.

3. Пролог до поеми – заповіт українському народові.

4. Образ Мойсея.

Розділ № 3 «Українська література початку ХХ ст. Ранній модернізм»

Тема 3.4. Розробка пошуково-дослідницького проекту «Разом з Коцюбинським відкриваємо світ Гуцульщини»

Питання для самоконтролю:

Завдання. Підготувати пошуково-дослідницький, творчий проект за повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Для цього потрібно об’єднатися у запропоновані нижче групи, у кожній з груп обрати керівника, який регулярно повідомлятиме викладача про хід підготовки проекту, зібрані матеріали, консультуватиметься з ним.

1. Група «художників» ілюструє твір М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», представляє ілюстрації професійних митців, картини відповідної тематики, власні малюнки, коментує їх зміст.

2. Група «поетів» аналізує співанки Марічки, представляє власні твори на тему повісті.

3. Група «географів» досліджує гуцульський край з географічної точки зору.

4. Група «істориків» досліджує історію карпатського краю.

5. Група «етнографів» досліджує звичаї, обряди, побут гуцулів (одяг та ін.), зображені у творі.

6. Група «діалектологів» працює над мовою повісті, зокрема діалектизмами.

7. Група «міфологів» більш детально розповідає про міфічних істот, згаданих у творі.

8. Група «кінокритиків» порівнює повість М. Коцюбинського та однойменний кінофільм С. Параджанова.

9. Група «акторів» показує гуцульські танці, коломийки, інсценівки на тему повісті, художнє читання.

10. «Журналісти» можуть випустити стіннівку, відеогазету.

11. Група «кмітливців» готує вікторини, кросворди тощо.

Увага! Робота зараховується лише у тому разі, якщо підготовлені матеріали запропоновані у друкованому та електронному варіантах.

Тема 3.7. Викриття фальшивого народолюбства в оповіданні В. Винниченка «Малорос-євпропеєць»

Питання для самоконтролю:

Завдання 1. Прочитайте оповідання В. Винниченка «Малорос-європеєць».

Завдання 2. Законспектуйте критичний матеріал.

Оповідання «Малорос-європеєць» (1907) блискуче викриває українського панка Коростенка, який перед репетитором свого сина хизується запровадженими в своєму господарстві технічними новаціями. Він гадає, що двері в будинку, які автоматично одчиняються й зачиняються, кухонна машина, яка перемішує тісто, вивели його в ряд «європейців». Панок весь час торочить про осягнення ним європейської культури, про подолання «азіатчини» в господарюванні. Це один з тих ліберальних балакунів, яких висміювали і Панас Мирний та Михайло Коцюбинський, Леся Українка та Володимир Самійленко. Коростенко із запалом доводить, що селяни бідують не від безземелля, а від відсутності знань. Розмовляє поміщик якоюсь «кумедною» мовою, щоб показати свій «малоросійський» патріотизм.

Як «поміщик новітньої формації», Коростенко довго і нудно просторікує про те, що наука принесе людям щастя, що аграрне питання можна розв'язати тільки через застосування машин. Та словесна полова не може приховати його гнобительського нутра: панкові не подобається, що Дума «розгарячає дуже інстинкти селян». Автор досягає справжнього ефекту у викритті «малороса-європейця», коли показує, як Коростенко, сприйнявши весільний похід за селянський бунт, розстрілює з кулемета невинних людей. Саркастично закінчується оповідання: «Слово малороса-європейця» «машинним робом» (тобто кулеметною чергою) було сказано «старій нашій неньці Україні».

Відомо, що аналогічний сюжет використав Михайло Коцюбинський в пізніше написаній новелі «Коні не винні».

Дійсно, головний герой оповідання «Малорос-європеєць» пан Коростенко ніби й прогресивний чоловік, ніби й добрий, ніби й де­мократ, ніби й українофіл, машинізував усе, щоб полегшити працю своїх робітників, але так чи інакше він виявляє своє єство ліберала-демагога. Його слова і справи неспівмірні. Фінал вочевидь виявляє сутність Коростенка. І прізвище йому автор добирає відповідне – пов'язане з хворобою, що роз'їдає тіло людини.

У цьому оповіданні поєднались риси експресіоністичного та імпресіоністичного письма. Експресивність виявляється у ре­акціях Коростенка на навколишню дійсність – нервозну, збу­джену. Його образ до певної міри гіперболізовано, чим автор хотів виявити своє ставлення до подібних явищ, відтворити свою реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності. Прикметно, що в оповіданні органічно сприймаються і засоби імпресіоністично­го письма. Так Винниченко змальовує дорогу, спостереження за навколишніми пейзажами репетитора, котрий їде в село Бідненьке до малороса-європейця, тобто до Коростенка. Вихва­ляння малороса своїми статками й досягненнями перед голод­ним з дороги репетитором відтворює атмосферу протистояння гуманного й лицемірного, щирого та фальшивого.

Завдання 3. Дайте визначення поняттям «імпресіонізм», «експресіонізм».

Тема 3.9. Створення фанфіку за романом О. Кобилянської «Земля»

Питання для самоконтролю:

Завдання 1. Перечитайте завдання 1 у темі 2.7.

Завдання 2. Створіть фанфік за романом О. Кобилянської «Земля», самостійно обравши творчий прийом (лист герою твору або письменнику; зустріч і розмова із персонажем твору в наші дні; розповідь про те, що могло статися з героями твору через багато років, POV (англ. рoint of view ‒ точка зору) ‒ оповідання від першої особи, від імені одного з героїв твору-канона; RPF (англ. real person fiction ‒ реально існуюча особа) ‒ текст, персонажами якого є люди, які існували або існують реально: письменники, їхні сучасники та ін.; OC (від англ. оriginal сharacter ‒ оригінальний персонаж) ‒ текст, у якому діє персонаж, вигаданий самим фікрайтером; вписка (англ. self-insertation) ‒ введення фікрайтером у контекст фанфіка самого себе; кросовер (текст, у якому одночасно використовують реалії декількох творів-канонів)).

Тема 3.14. Драма «Бояриня» – єдиний твір Лесі Українки присвячений безпосередньо українській історії

Питання для самоконтролю:

Завдання 1. Прочитайте драму «Бояриня» Лесі Українки.

Завдання 2. Розгляньте сюжетну канву твору, визначте основні елементи композиції.

Експозиція – знайомство родини козацького старшини Олекси Перебійного з сином його бойового побратима Степаном – боярином.

Зав’язка – згода Оксани на одруження.

Розвиток дії – життя головної героїні в Москві, її неможливість вжитися в роль боярині.

Кульмінація – усвідомлення Оксаною власної бездіяльності, докір Степанові з приводу своєї і його пасивності.

Розв’язка – спустошення молодої української патріотки, готовність прийняти смерть як невідворотність долі.

Завдання 3. Письмово дайте відповідь на питання.

1. Які проблеми порушені у драматичній поемі «Бояриня»?

2. Посилаючись на текст, покажіть, якими постають дві родини (Перебійного і Степана)? Чому в сім’ї Олекси Перебійного батько й син по-різному ставляться до Переяславської ради і до клятви, даної російському цареві?

3. Які суспільного-політичні ідеали сповідувала Оксана?

4. Виразником яких поглядів був Степан?

5. Що вразило Оксану на чужині? Чи сподівалась вона, що її становище буде таким принизливим і тяжким?

6. Чи змінилося ставлення Оксани до свого чоловіка під час перебування в Москві?

7. Що найбільше гнітило головну героїню?

8. Чи сприймає героїня свою вимушену бездіяльність за зраду?

9. Яку хворобу виявив німець-лікар у Оксани? Що могло повернути її до життя?

10. Чому Оксана вважає повернення на Україну неможливим?

11. Чим покриті “чисті” Степанові руки? З чим порівнює їх Оксана?

12. Як ви розумієте останні слова Оксани? Яка головна ідея закладена в них?

13. Що призвело Оксану до загибелі? Ностальгія?

Завдання 4. Завершіть речення.

Оксана не змогла жити на чужині, бо...

Не змогла змиритись із принизливим становищем чоловіка, бо...

Не змогла піднестися над обставинами (вжитися на чужині), бо...

Завдання 5. Дайте відповідь на питання.

1. Як у драмі відтворено добу Руїни і руїну людських душ? В чому взаємозв’язок?

2. Як ви розумієте слова Оксани і матері Степана:

Оксана. Бувало, там, у батенька, все сниться, що я літаю... А тут не снилося ні разу.

Мати. Бач, любко, як сниться, що літаєш, то ростеш... тепер же ти вже не ростеш.

3. У чому трагедія українського народу?

4. У чому актуальність твору? (І зараз наше життя чимось нагадує руїну, а політичні дебати подібні до змагань за булаву українських гетьманів; і зараз багато українців перебувають на чужині).

Кожна людина сама будує своє щастя. І дехто мріє знайти його на чужині. Та якими б багатствами людина не володіла, виявляється, що для повноцінного, духовного багатого життя їй потрібно зв’язок із рідною землею. Пригадуєте Антея?

Тема 3.15. Втілення ідей символізму у творчості М. Вороного. Поезії «Іванові Франкові», «Блакитна Панна», «Інфанта»

Питання для самоконтролю:

Завдання. Законспектувати критичний матеріал з підручника, спираючись на запропонований план.

ПЛАН

1. Життя і творчість, багатогранна діяльність поета.

2. М. Вороний – “ідеолог” модернізації української літератури. Його творчість – перша декларація ідей і форм символізму.

3. Зміст і художні особливості поезії М. Вороного. Мотив необхідності для поета бути “цілим чоловіком” (“Іванові Франкові”).

4. Єдність краси природи і мистецтва (“Блакитна Панна”). Узагальнено-ідеалізований жіночий образ як сюжетний центр вірша.

5. Згадка про революцію як данина естетиці доби соціальних перетворень (“Інфанта”).

Розділ № 4 «Українська література 20-30-х рр. ХХ ст.»

Тема 4.1. Поетичний світ В. Сосюри. Його поезії «Білі акації будуть цвісти», «Васильки», «Любіть Україну»

Питання для самоконтролю:

Завдання 1. Коротко законспектуйте життєвий і творчий шлях В. Сосюри.

Завдання 2. Проаналізуйте поезію «Білі акації будуть цвісти».

Завдання 3. Проаналізуйте поезію «Васильки».

Завдання 4. а) виразно прочитайте поезію «Любіть Україну!»