Сучасні форми організації виробництва матеріальних благ

Сучасна промисловість, як самостійна галузь суспільного виробництва виникла з відділенням ремесла від сільського господарства. Пройшовши стадії простої кооперації праці і мануфактури, ремесло перетворилося в велику машинну промисловість, яка на сучасному рівні розвитку поділяється добувну і обробну.

В добувній – людина безпосередньо діє на природу і одержує сировину для обробної промисловості. До добувної відноситься гірничодобувна, лісозаготівельна, рибодобувна, гідроелектростанції та ін.

Обробна промисловість перероблює сировину, яку одержує від добувної промисловості і від сільського господарства, перетворює в готовий продукт, придатний для використання як засіб подальшого виробництва, або як предмет споживання. В її склад входять металургія, машинобудування, хімічна, текстильна, харчова та інші галузі.

За ознаками економічного призначення продукції промисловість поділяється на: ту, що виготовляє засоби виробництва (група А), або тяжка, і промисловість предметів споживання (група Б), або легка і харчова.

На основі однорідності призначення продукції що виробляється або за спільністю сировини що використовується, всю промисловість поділяють на галузеві (комплексні) групи. Наприклад, харчова промисловість об’єднана за спільністю призначення продукції, хімічна – за однорідністю технологічного процесу, металообробна і деревообробна – за спільністю сировини що використовується.

Галузеві групи підрозділяють на галузі, які представляють собою сукупність підприємств, що випускають однорідну за призначенням продукцію. Наприклад, в металообробній промисловості розрізняють енергетичне і транспортне машинобудування, приладобудування, верстатобудування та ін.

В свою чергу галузі промисловості поділяються на види виробництва. Транспортне машинобудування, наприклад, підрозділяється на локомотиво-будування, вагонобудування, суднобудування та ін.

Загальна класифікація промисловості включає біля двадцяти галузевих груп, до складу яких входять більше 130 галузей, і безліч видів виробництва.

Ці цифри постійно змінюються в результаті розвитку промисловості і поглиблення її спеціалізації.

Основними формами організації промислового виробництва є:

– концентрація – це зосередження засобів виробництва, робочої сили і випуску продукції на все більш великих підприємствах. Дає можливість зниження собівартості продукції, модернізації і зменшення питомих капіталовкладень, більш економним витратам робочої сили;

– комбінування – форма організації, при якій випускаються різні продукти, об’єднані на одному підприємстві – комбінаті. Характеризується технологічною і територіальною єдністю та постійними зв’язками між виробництвами, що входять до його складу. Комбінат має єдину енергетичну базу і паливне господарство, загальну ремонтну базу та ін., об’єднаний єдиною структурою управління.

Розрізняють три види комбінування:

1. Складене на основі послідовних стадій обробки сировини; наприклад, текстильні комбінати в складі прядильних, ткацьких, і оздоблюваних цехів; металургійні – об’єднують виробництво чавуну, сталі, прокату.

2. Засноване на використанні відходів виробництва; наприклад, виробництво цементу з доменних шлаків на металургійних підприємствах, виробництво сірчаної кислоти на базі сірчистих газів в кольоровій металургії або використання деревних відходів для виготовлення гідролізного спирту.

3. Яке виникає на базі комплексної переробки сировини або палива; наприклад, електрохімічне використання палива, тобто одночасне використання його для виготовлення хімічних продуктів і енергії; одночасне - електроенергії і тепла на теплоелектроцентралях; видобування декількох металів з однієї руди.

Комбінування сприяє комплексному використанню сировини, палива та утилізації відходів, зменшує транспортні витрати, знижує собівартість.

Спеціалізація промисловості – це процес суспільного розподілу праці, при якому відбувається виділення і відокремлення галузей, зосереджених на виробництві окремого готового продукту або його частини, а також на виконанні окремої технологічної операції.

Спеціалізація буває трьох видів:

1. Предметна – з виробництва певного готового продукту (наприклад взуттєва фабрика).

2. Подетальна – з виробництва частини продукту, окремих деталей (наприклад, підшипниковий завод).

3. Стадійна (технологічна) з виконання окремої виробничої операції (наприклад, ливарний завод, прядильна фабрика).

В промисловості найбільш розвинена предметна спеціалізація. Наприклад, по мірі розвитку машинобудування з нього виділялося верстатобудування, виробництво машин для різних галузей, авіаційна промисловість та ін. З розвитком спеціалізації пов’язані масовість і поточність, використання спеціалізованого обладнання, механізація і автоматизація виробництва, що обумовлює його високу ефективність.

Кооперування – це тісні виробничі зв’язки між окремими підприємствами і галузями промисловості, які спільно беруть участь в виготовленні певного готового продукту.

Спеціалізація і кооперування тісно пов’язані одне з одним. Відповідно трьом видам спеціалізації відповідають три види кооперування:

1. Предметне (агрегатне) – головне підприємство, що випускає кінцевий продукт, одержує від підприємств-суміжників готові вироби або агрегати (наприклад, двигуни).

2. Подетальне – головне підприємство одержує деталі та вузли (наприклад, поршні, радіатори).

3. Технологічне – одне підприємство поставляє іншому напівфабрикати або виконує для нього окремі операції (наприклад, виробництво поковок, штамповок, виливок).

Кооперування в промисловості надзвичайно ефективно, особливо, в межах одного економічного району.

Здійснення виробничих процесів вимагає постійної взаємодії підприємств як однієї галузі так і різних. Зв’язки можуть бути:

– технологічні (наприклад, постачання води, пару через відповідні комунікації) – здійснюються між підприємствами, розміщеними максимально близько одне від одного;

– виробничі (поставка деталей, вузлів, інструмента) – здійснюються при максимальних контактах між постачальником і споживачем;

– економічні – не потребують постійної територіальної близькості (наприклад, поставки палива, сировини, машин, обладнання).

Виробниче кооперування потребує стандартизації технологічних процесів і окремих видів продукції що поставляється (стандарт має силу закону). Це забезпечує виготовлення виробів з чітко визначеними властивостями, якістю і розмірами. Зі стандартизацією тісно пов’язані:

– нормалізація – дотримання єдиних норм і вимог до типів, марок, розмірів, параметрів, якості продукції в масштабах цілих галузей промисловості;

– уніфікація – використання при виробництві машин та інших виробів однотипних деталей та вузлів, обладнання, інструменту, матеріалів та ін.

Все це в комплексі дозволяє використовувати типове проектування підприємств однотипним обладнанням, обходиться дешевше і швидше.

Такі загальні форми організації матеріального виробництва існують в промисловості ХХ ст.