Оподаткування міжнародної діяльності транснаціональних корпорацій

транснаціональна корпорація — це група компаній приватної, державної або змішаної форм власності, що розташована в різних країнах, при цьому одна чи більше з цих компаній може суттєво впливати на діяльність інших, особливо у сфері обміну знаннями і ресурсами

Важливою складовою світової фінансової системи є фінанси транснаціональних корпорацій. Фінанси ТНК — це система грошових відносин, що виникають у процесі господарської діяльності і необхідних для формування і використання капіталу, доходів і грошових фондів. Капітал (пасиви балансу) є джерелом утворення активів (позазворотних і зворотних).

Визначенню податкових умов діяльності ТНК належить особливе місце у фінансовій політиці корпорації. Це пов’язано з тим, що ТНК діють у різних податкових системах. Податкові системи країн розташування структурних підрозділів ТНК і країни національної належності материнської компанії відрізняються за багатьма параметрами, зокрема за податками на доходи і рівнем податків.

Оподаткування впливає на такі основні сфери політики ТНК, як:

- іноземне інвестування;

- форма організації структурного підрозділу за кордоном;

- форма фінансування і кредитування;

- стратегія переказів грошових коштів;

- стратегія управління валютними ризиками.

Зазвичай при операціях іноземного інвестування стягуються такі податки: податок на операції; податок на приріст капіталу; податок на дохід на іноземні інвестиції.

Податок на операції, порівняно з іншими податками, здебільшого невеликого розміру і може бути:

- пропорційним обсягу угоди;

- пропорційним розміру комісійних (у країнах, де брокери беруть комісійні);

- фіксованим.

Податок на приріст капіталу стягується в країні інвестора. Приріст капіталу розраховується як різниця між ціною продажу та купівлі цінних паперів.

Податок на дохід на іноземні інвестиції сплачується юридичною особою однієї країни резидентові іншої країни. Бажання обох країн стягувати цей податок призводить до виникнення проблеми подвійного оподаткування. З метою врегулювання даної ситуації укладаються міжнародні угоди, згідно з якими інвестор отримує в країні інвестування дохід за вирахуванням податку, а також податковий кредит. У власній країні оподатковується загальний обсяг іноземних доходів за вирахуванням податку, що було стягнено в країні інвестування.