Хід уроку

Тема 17: Планування музичних занять і облік результатів музичного

Виховання.

П Л А Н

1. Значення планування музичної роботи в школі.

2. Види планування.

3. Роль плану уроку в досягненні систематичності і послідовності в

роботі.

4. Планування музичних занять у загальному плані роботи школи.

5. Діагностика розвитку музичної культури школярів.

Ключові поняття: планування, види планування, критерії оцінювання, діагностика розвитку музичної культури школярів.

Завдання для самостійної роботи:

1. Самостійне опрацювання теми: “Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з предметів художньо-естетичного циклу”.

2. Поповнення методичної скарбнички варіантами уроків музики.

3. Розроблення планів різних типів уроків музики.

4. Реферат “Діагностика розвитку музичної культури молодших школярів” (індивідуальні завдання за вибором).

Форми контролю:

Перевірка конспектів, опитування

Огляд методичних скарбничок

Література:

1. Апраксина О. Методика музыкального воспитания в школе.- М.,1983.- С.168-172.
2. Дмитриева Л., Черноиваненко Н. Методика музыкального воспитания в школе.- М.,2000, 3е издание, с. 208-217.
3. Музыкальное образование в школе./ Под ред. Л.В.Школяр –М., Академия, 2001.-С.217-231.
4. Островський В., Сидір М. Уроки музики.1-4 класи.-Тернопіль.-2004
5. Печерська Е. Уроки музики в початковій школі. – К., 2001. - С.89-121, 157-166.
6. Ростовський О., Марченко Р., Хлєбнікова Л., Бервецький З. Музика. Програми та поурочні методичні розробки для загальноосвітніх шкіл. 1-4 класи. - Т., 2000.
7. Ростовський О., Марченко Р., Хлєбнікова Л.Уроки музики в 1-му класі/ ПШ. – 201. - №9, 11

1. Значення планування музичної роботи в школі.

Завдання музичного виховання молодших школярів вимагають старанного планування та обліку всієї роботи, щоб встановити зв'язок між видами музичної діяльності і формами її організації, забезпе­чити послідовність та успішність розвитку кожної дитини.

Програма «Музика» включає обсяг прак­тичних умінь і знань, навчальний матеріал, розподілений по семестрах.

Зміст музичного виховання має деякі особливості для кожної пори року.

Музичне виховання і розвиток мають різноманітні форми: уроки, позакласні заняття, розваги, свята, самостійна діяльність, використання музики в повсякденному житті. Відповідно музична діяльність дітей набу­ває характеру навчального, творчо самостійного, святково-розважального. Ось чому в плануванні треба передбачити ці своєрідні напрями. Деякі форми музичного виховання (уроки) плануються систематично і детально, інші (самостійна діяльність) мають епізодичний характер.

У зв'язку з тією обмеженою кількістю часу, яку має вчитель музики в школі, йому надзвичайно важливо так планувати всю роботу, щоб жодна хвилина не пропадала даром, щоб постійний рух уперед не вступав в протиріччя із закріпленням пройденого. Музичний «багаж», навички сприйняття і виконання музики накопичуються поступово. Домогтися найбільшої ефективності в цьому допомагає правильне планування уроків, позакласних музичних заходів. План забезпечує перспективу, уточнення того, що і коли доцільно дати дітям, що повинно скласти основу, «ключові знання» (Д. Б. Кабалевський), а що призначено в якості допоміжних «лісів», тих або інших доповнень.

Види планування.

У залежності від терміну (обсягу часу), на який розрахований план, він одержує свою назву: «перспективний», «річний», «семестровий», «поурочний». Перспективний план продумує і складає вчитель з урахуванням навчально-виховних завдань на весь період (4 роки).

Річний план знаменує собою зміст цілого ступеня у вихованні школяра. У ньому формулюються основні цілі руху від класу до класу і визначається «модель» учня, що завершує перебування в конкретному класі, а також «модель» учня, що закінчує початкову школу. По річних планах досить ясно можна побачити відповідність (або невідповідність) музичного і загального розвитку школяра. Річний план мобілізує увагу вчителя на рішення головних завдань кожного року навчання, обумовлених віковими особливостями і можливостями учнів, закономірностями самого музичного мистецтва, що розкривається в послідовному ускладненні.

Визначивши основні цілі даного року навчання, учитель забезпечує їхнє досягнення шляхом визначення змісту і засобів його доведення до учнів за більш короткі терміни — навчальні семестри. Звичайний зміст по семестрах намічається в програмі, де зазначено, які знання і навички варто дати учням за цей термін, на якому матеріалі. Учитель же, виходячи з цього, намічає поурочний план дій. Однак у програмі, розробленій під керівництвом Ростовського, учителеві пропонуються зразкові поурочні плани на семестр. Це значить, що, виходячи зі змісту кожного уроку і теми семестру, йому треба самому визначити, до чого він повинний привести своїх вихованців наприкінці кожного семестру і року в цілому.

Кожен етап плану має свою мету і значення, але, мабуть, основне, робоче навантаження несе семестровий план, що намічає систему уроків, що забезпечують виконання завдань семестру (а отже, і всього року). Плани на семестр у тім або іншому конкретному класі враховують реальні умови роботи з ним. Добре продуманий семестровий план допомагає розумній ліквідації «білих плям», що маються в музичному вихованні учнів. Тому, збігаючись по основних задачах, наприклад у всіх четвертих класах даної школи, семестрові плани конкретних четвертих класів можуть відрізнятися друг від друга і матеріалом, і термінами його проходження. Так, у «запущеному» четвертому класі визначений час піде на заповнення відсутніх знань і навичок, але все-таки в підсумку план дозволить прийти до кінцевої мети, наміченою програмою. Чітке планування допомагає вчителеві не упустити що-небудь зі змісту програми. Наприклад, на початку року треба організувати дитячий колектив, звертаючи особливу увагу на культуру поведінки, зібраність, зосередженість дітей на уроках музики, щоб досягти успішного виконання на­вчальних завдань.

Педагог перевіряє рівень музичного розвитку кожної дитини, визначає шлях її подальшого розвитку. Перевірка проводиться на уроках, позакласних за­няттях і у вільний від занять час.

Далі визначаються завдання виховання в усіх видах музичної діяльності — співи, рухи, слухання музики.

Приклад. Схема план-конспекту уроку музики (за О.Я.Ростовським)

Методична розробка уроку музики студента IV курсу музично - педагогічного факультету

Іванова Сергія Павловича 4 клас, перша чверть, урок N1

Тема чверті (уроку): Музика мого народу.

Тип уроку: заглиблення в тему.

Зміст уроку: розкриття нового для дітей жанру української народної пісенної творчості - жартівлива і жартівливо - танцювальна пісня.

Основний матеріал (репертуар) уроку: Українські народні пісні «Сіяв мужик просо», «Та орав мужик край дороги». «Грицю. Грицю, до роботи». «Дощик».

М.Калачевський. Українська симфонія (друга частина).

Мета уроку: підвести учнів до осягнення художньо-естетичної сутності народних жартівливих пісень, їх характерних особливостей; до висновку, що пісні цього жанру стали вираженням віри народу в свої сили, що в них відбиті кращі якості людини праці – її розум, спритність, дотепність, оптимізм.

(мету уроку можна підрозділяти на освітню, виховну, розвиваючу).

Засоби забезпечення уроку (обладнання): аудіо касета, магнітофон, фортепіано, таблиця з нотним записом пісні.

План уроку

1 Організаційний момент. Музичне вітання (2 хв.)

2.Розспівування (5 хв.)

3.Українська народна пісня «Сіяв мужик просо» - розучування (10 хв.)

4.Українська народна пісня ^«Та орав мужик край дороги» - слухання (5 хв.)

5.Українська народна пісня «Грицю, Грицю, до роботи" - виконання (5 хв.)

6.Українська народна пісня "Дощик" - слухання (3 хв.)

7.М.Калачевськпп. Українська симфонія (друга частина)- слухання(12хв.)

5. Підведення підсумку уроку. (3 хв.)

Хід уроку

Організаційний момент. Звертаю увагу на порядок у класі, на готовність учнів до уроку. Музичне вітання "Добрий день!" провожу на ступенях 30-ВІ-ЙО. Ручними знаками показую ступені, на яких учні вітаються з учителем у відповідь. Домагаюся, щоб вітання дітей було інтонаційно точним і світлим (примітним) за звучанням (при необхідності використовується гармонійна настройка Т-Д6/5 - Т).

Розспівування починаю і виконання у повільному темпі на legato звукової послідовності V-VI-V-IV-III-II-I-V-I на склади ля, до, мі зі зміною висотного положення і ритмічного малюнку. Інтонаційно правильному співу дітей сприятиме запис на дошці ступенів та їх показ ручними знаками. •

Наступна вправа виконується у жвавому темпі на поп legato і staccato на ті ж склади; II-IV-V-V-VI-VI-V-IV-VI-VI-III-II-II-I. Ставиться завдання домогтися легкого, наспівного й рухливого звучання.

Пропоную учням послухати народну пісню «Сіяв мужик просо». Який характер пісні? Як він пов’язується з її з тістом?

Визначивши з учнями жартівливий характер пісні, розповідаю їм, що жартівливі пісні, численні за кількістю та різноманітні за тематикою, становлять значний розділ української народної пісенності. В них відчутне привілля для веселощів, іронії_, дотепу, без яких українець не може жити.

На відміну від ліричних пісень про кохання та родинне життя, які можуть використовуватися і гуртом і на самоті, жартівливі пісні

потребують аудиторії, бо розраховані на співучасть, на те, щоб дотеп, жарт був почутий, радував і веселив слухачів.

Розучуючи за нотним текстом і ручними знаками пісню "Сіяв мужик просо", вкажу на її характерні особливості; жвавість, простоту мелодії, чіткість ритму, повторність окремих мотивів, виразне розмежування фраз цезурами. Швидкому засвоєнню мелодії пісні сприятимуть вправи, які виконувалися під час розспівування - вони побудовані на тих же ступенях, що й мелодія пісні. Ставлю завдання виразити у співі жартівливий характер пісні. Учні мають самі визначити, чи вдалося їм у співі виразити зміст пісні. Робота над

піснею буде припинена ще до того, як учні втомляться або втратять до неї цікавість.

Пропоную учням пригадати, які жартівливі народні пісні вони розучували на уроках музики («Чи не той то Омелько», «Дівка Явдошка», «Грицю, Грицю, до роботи». «А продай, бабусю, бичка», «Соловеєчку, сватку, сватку» та ін.) Про кого і про що в них розповідається?

(підвести їх до думки про широкий настроєвий діапазон цих пісень - від добродушного гумору до в'їдливого глузування.

Пропоную школярам прослухати пісню "Та орав мужик край дороги" і визначити, у чому виявляється її жартівливий характер. Чим приваблює виконавців і слухачів ця пісня⁷ Відповіді учнів на це запитання дадуть змогу продовжити бесіду про народні жартівливі пісні.

Звергаю увагу дітей на те що в жартівливих піснях постійно звучить протиставлення бідних і багатих, щедрих і жадних, роботящих і ледарів, скромних і хвалькуватих, примітних і незугарних, кмітливих і недотеп, красивих і поганих на вроду. Даю завдання пригадати народні пісні, в яких є такі протиставлення.

Учні, звичайно, назвуть також пісню «Грицю, Грицю, до роботи», яку вони розучували у 3 класі. Тому природною буде пропозиція викопати цю пісню на уроці. Ставлю завдання досягти виразної передачі жартівливого характеру цієї пісні. З'ясовую, чим подобається школярам ця пісня.

Повідомляю дітям, що жартівливі пісні часто виконуються як приспівки до танцю. Танцювальні пісні мають ті ж особливості, що й жартівливі пісні, здебільшого виконуються соло або хором у супроводі народних інструментів. Ілюстрацією послужить народна танцювальна пісня "Дощик", яку учні послухають у виконанні тріо бандуристок.

Наступним прикладом стане народна танцювальна пісня «Дівка в сінях стояла», сповнена м'якого, але задирливого гумору. Показую учням, як у цій пісні у формі діалогу передано побутову сценку між дотепною дівчиною і парубком-боягузом, що не хоче виходити на побачення, бо у дівчини «батько лихий, мати лиха, миші лихі».

Ознайомлення учнів з піснею «Дівка в сінях стояла» дає змогу перейти до слухання другої частини "Української симфонії»Г М. Калачевського, в якій використана мелодія цієї пісні.

Після слухання музики звертаю увагу школярів на те, як звучить народна мелодія на початку твору, весь час змінюючись і розкриваючись новими гранями, як вона змінюється у середньому епізоді (мінорний лад), як варіаційно розвивається у заключному епізоді.

Узагальнюючи матеріал уроку, підводжу дітей до висновку, що у жартівливих піснях знайшов вияв природний гумор українського народу, відбилися його кращі якості - розум, спритність, дотепність. Жартівливі пісні були і залишаються дійовою виховною силою, висміюючи все, з чим не мириться народне уявлення про людську поведінку, і тим самим утверджуючи здорові морально - естетичні погляди на життя.

3. Роль плану уроку в досягненні систематичності і послідовності в роботі.

План уроку – це письмове формулювання його етапів, мети і завдань, фіксація музичного і додаткового матеріалу.

Сценарій уроку – докладний виклад його ходу з визначенням музичних прикладів, формулюванням запитань до учнів і можливих відповідей, описом методів і прийомів навчання, домашнього завдання.Велике значення має і поурочний план, де намічається зразковий хід уроку, «дозування» тих або інших видів діяльності, завдань. Але при цьому важливо пам'ятати, що план уроку, навіть «розписаний по хвилинах», повинен забезпечувати його цілісність. Так, наприклад, вказівка в плані уроку: «Поняття про сильні і слабкі долі (5 хв)» - зовсім не повинна означати, що на уроці, витративши 5 хвилин на назване поняття, учитель перейде до чогось іншого. Саме це поняття він повинен дати на основі сприйняття дітьми музики, що виконується, що може вилитися й у 20 хвилин. Але ці 20 хвилин будуть музичною діяльністю, висновком якої буде визначення виразного значення чергування ударних і ненаголошених звуків, Просто в бюджеті часу уроку вчитель повинен врахувати декілька хвилин на цей висновок, на визначення поняття, встигнути його зробити.

Н. Л. Гродзенська, що надзвичайно вільно проводила свої уроки, вважала, що план необхідний для того, щоб передбачити весь зміст уроку, точно його представляти, але реалізація змісту плану не повинна бути твердою, тим більше будуватися по «розділах»: 5 хвилин —грамота, 5 хвилин — розспівування, 10 хвилин — показ і початок розучування нової пісні і т. д. У цьому визначена умовність поурочного планування, тому що виконання плану залежить від сполучення різних об'єктивних і суб’єктивних моментів (стану класу, учителя, індивідуальних особливостей учнів і т.д.), що не може бути передбачене у всіх можливих варіантах. План уроку — це канва, по якій учитель творчо «вишиває» його зміст.

Перш ніж іти в клас, учитель проводить значну підготовчу робо­ту. Він вивчає навчальну, методичну і музикознавчу літературу, прослуховуе музичні записи, які повинні прозвучати на уроках, удо­сконалює на фортепіано чи іншому "музичному інструменті виконання музичних творів і фрагментів з них, акомпанемент пісні, що вивчати­меться на уроці, опановує вокальну партію пісні так, щоб вільно во­лодіти музичним матеріалом, добирає наочні й інші посібники для уро­ка, продумує характер майбутнього уроку, робить записи, виготовляє; плакати чи інші допоміжні засоби.

Підготовка вчителя до уроку розглядається у навчальних докумен­тах і в педагогічній літературі як його прямий професійний обов’язок, як одна з найважливіших складових частин професійної діяльності, а вміння правильно підготуватися до уроку - як частина педагогічної техніки.

Учитель організуй всю роботу з предмета на основі програми. Вона починається з перспективного планування педагогічного процесу в кож­ному класі. Знаючи розклад занять, вчитель, співвідносячи програмні вимоги для даного класу з кількістю уроків у кожному семестрі, повинен точно встановити конкретний зміст кожного уроку і відобразити цей зміст у своїх робочих планах.

У плані має бути відображено послідовність форм музичної діяль­ності на уроці, зміст кожного розділу уроку. Вчитель мусить продума­ти взаємозв’язок форм музичної діяльності, щоб урок не "розпадався" на окремі не зв’язані частини. Для цього необхідно визначити зв’язок між музичним матеріалом з розучування пісні, слухання музики, а на їх основі - музичної грамоти. До музично-теоретичних положень слід підібрати короткі яскраві.музичні приклади, на яких діти можуть зрозуміти, що таке тривалості звуків, регістри, висотне положення звуків, напрям руху мелодії, дво- чи тридольність такту та ін. Зміст уроку має забезпечувати зв’язок з пройденим і подальшим.музичним матеріалом. До пісні, що розучуватиметься на уроці, вчитель добирає чи ство­рює вокальні вправи для розспівування і опанування складних місць мело­дії. Вправою може стати і фрагмент пісні або спеціально складений му­зичний уривок, який відповідає завданням уроку.

ДРАМАТУРГІЯ УРОКУ МУЗИКИ, ТИПИ УРОКІВ МУЗИКИ

Драматургія в музиці (музична драматургія) — система виражальних засобів та прийомів втілення драматичної дії у творах музично-драматичного жанру — опері, балеті, опереті. Поняття музичної драматургії також вживають стосовно творів інструментальної музики, що не пов'язані зі сценічною дією. В основі музичної драматургії лежать загальні закони драми як одного з видів мистецтва:

— наявність яскраво вираженого головного конфлікту;

— його розкриття в боротьбі сил дії та протидії;

— певна послідовність етапів розвитку драматичного задуму (експозиція, зав'язка, розвиток, кульмінація, розв'язка).

Ці загальні закономірності знаходять своє відображення в музичних творах:

— у співвіднесенні головних образів;

— наявності між ними подібності, контрастності, конфліктності;

— послідовності появи та розвитку цих образів, формотворення;

— використання засобів виразності.

Прийнято вживати поняття "драматургія" стосовно побудови й структури уроку музики. Про це вперше став наголошувати Д. Кабалевський, який, порівнюючи створення навіть шкільної програми з композиторським процесом написання музики, вказував, що шкільну програму він створював ніби великий симфонічний твір..., часто сприймав нові "навчальні теми" як нові музичні теми, а розвиток різних тем відчував, як музичний розвиток з усіма своїми падіннями й наростаннями, із своїми повтореннями, контрастами, кульмінаціями [2,194].

Метод, названий методом емоційної драматургії, вимагає від учителя уміння співвіднести план уроку, що пропонується у програмі, з конкретними умовами навчання, намітити певну "емоційну драматургію" уроку і реалізувати її у процесі заняття [1,12].

У програмі підкреслюється, що цілісність уроку музики як уроку мистецтва— необхідна умова його організації й проведення. Дане положення стосується підбору й розподілу музичного матеріалу, зіставлення різних видів і форм музичних занять.

Рівень музичного розвитку класу допоможе вчителеві обрати ту чи іншу форму музичного заняття. Практика показує, що склад учнів кожного класу специфічний за своєю психологічною характеристикою, рівнем життєво-музичного досвіду. Тому кожен клас знаходиться в умовах, що відрізняють його від іншого. Функції уроку, передусім виховна — допомогти школярам успішно нагромадити, "увібрати" в себе духовний досвід, що міститься в музиці.

Аналіз матеріалу програми показує, що уроки будуються в основному за двома принципами: емоційного контрасту і послідовного збагачення й розвитку того чи іншого емоційного тону уроку, закладеного в самій музиці. Виходячи з цього, задача полягає в тому, щоб співвіднести принцип побудови уроку, що пропонується в програмі, з конкретними умовами, із рівнем загального в музичному розвитку учнів.

Метод емоційної драматургії допускає у разі необхідності зміну послідовності творів, запланованих програмою на урок. Треба, однак, врахувати, що сама перестановка матеріалу не забезпечує успіху. Важливо, як учитель зуміє налаштувати учнів на кульмінацію уроку. Можна чудово виконати пісню "Бабак" у кінці уроку, але не змогти підготувати дітей, перевести їх від контрастної, легкої за характером веснянки до глибокої лірики Бетховена. У результаті, незважаючи на перестановку матеріалу, кульмінації не відбудеться.

Завжди потрібно мати на увазі, що для сприйняття духовно багатої музики, яка звучить навіть у відмінному виконанні, необхідна особлива психологічна настройка, установка на сприйняття твору. Вона знаходить вираження у розповіді вчителя про історію створення, "біографію" твору, у спрямованості учнів на сприйняття загального характеру музики (а не на формальний її аналіз!) і навіть в інтонації вчителя, яка повинна бути співзвучна настрою музики. Важливу роль відіграє і те, як учитель організує учнів після того, як відлунає музика. Нехай школярі трохи помовчать, ніби "потримають музику в собі", а вчитель не поспішає продовжувати урок. Перехід цей повинен бути м'яким, "у тональність" твору.

Важливо визначити найкраще (в умовах даного класу) поєднання форм і видів музичного заняття. Враховуючи особливості кожного класу, вчитель може в кожному конкретному випадку вносити корективи в драматургію одного й того ж уроку: міняти місцями види діяльності, музичні твори.

Досвід показує, що від використання на уроці протягом тривалого часу одного і того самого виду учбової музичної діяльності, учні емоційно і фізично втомлюються. Урок перестає бути для них цікавим, відповідно, спадає й інтерес до музики. Ті види діяльності, що потребують активної роботи мислення та уяви (слухання музики, теоретичне вивчення музики), варто планувати в першій половині уроку, а ті, що активізують роботу голосового апарату, моторику рук (спів, музикування, рухи) — із другої половини уроку.

Одним із правил драматургії уроку є зауваження про те, що найбільш глибокі за змістом твори краще усього прослуховувати на початку уроку, а твори, що несуть сильне емоційне збудження, -— у кінці.

Головним критерієм драматургії уроку, на думку Б.Рачиної, є цілісність уроку, підпорядкованість усього матеріалу єдиній ідеї. Музична ідея (про що говорив Д.Кабалевський) мусить бути стрижнем драматургічного розвитку уроку, розвиватись подібно до формотворення у музиці. Так урок, побудований у формі рондо, зручний як для закріплення основного матеріалу, так і для засвоєння форми рондо. Урок-варіація на тему програми може стати основою для творчого засвоєння теми, здійснення різних підходів до її розкриття, до вирішення проблеми, поставленої перед дітьми. Тричастинна репризна композиція сприятиме закріпленню основної ідеї уроку на новому, вищому рівні (динамічна реприза)

Дуже важливими моментами є кінець уроку, форми роботи, матеріал, емоційна атмосфера, продуманість кожного слова.

Опрацювання учителем емоційної драматургії уроку є необхідною умовою засвоєння учнями теми та матеріалу уроку, зацікавленого ставлення до уроку музики та різних видів музичної діяльності.

До особливостей драматургії уроку музики слід віднести нетрадиційну структуру поєднання традиційних видів діяльності та музичних творів: різноманітні ігрові форми, казкова й концертна форми, форми наукової конференції чи диспуту, лекції чи пісенно-танцювального практикуму.

Подібні форми спонукають продумувати нові літературно-музичні чи лекційні епізоди і послідовність етапів уроку, що позначається на кінцевому результаті й типі уроку музики.

Різноманіття уроків музики викликає різноманіття їх типів. Від типології у свою чергу залежить його планування, структура. Здавна до уроку музики застосовувався термін "комбінований", або в залежності від переваги виду діяльності визнавали типи — урок сприйняття, урок тренування, урок формування умінь та навичок.

Сьогодні, за умови тематичного планування уроків музики в загальноосвітній школі, в залежності від ступеня розкриття теми семестру визначають наступні типи уроків музики: вступний, урок-поглиблення теми, урок-узагальнення теми.

Крім цього Е. Печерська запропонувала нестандартну типологію уроків музики: урок-вікторина, урок-конкурс, урок-концерт, урок-інтерв'ю, урок-подорож, картинна галерея, урок-КВК. Такі типи уроків у своїй структурі містять ті ж самі форми роботи (види діяльності), що й стандартні уроки. Але нестандартність ситуації, що вони створюють, підвищують зацікавленість і активність учнів.

План-конспект уроку музики

Тема семестру:

Програмові завдання:

Тема уроку:

Зміст уроку:

Мета уроку:

Завдання уроку:

Тип уроку:

Література:

Наочно-дидактичні засоби:

Хід уроку:

4. Планування музичних занять у загальному плані роботи школи.

Крім планування визначених занять, велике значення в
музичному житті школи має і планування позакласних
заходів. План допомагає уникати поспіху, штурмівщини в
роботі. Заздалегідь знаючи, що, коли, ким буде виконуватися, школярі беруть активну участь у цьому, виявляють свою ініціативу. План недоцільно складати надмірно великим і включати в нього тільки підготовку будь-яких нових заходів. Відомо, що діти люблять сприймати вже знайоме, а повторення будь-якого заходу (як і сприйняття) може бути
більш якісним, якщо воно не формально і проводиться цікаво. Участь у колективних заходах несе в собі й певну виховну цінність, привчає школярів до відповідальності перед іншими за проведену роботу.
Зіставлення щорічних планів музичних заходів дозволяє
робити об'єктивні висновки про удосконалення естетичного виховання учнів.