Педагогічні оцінки на уроках музики

Педагогічна оцінка як важливий засіб музичного навчання і виховання школярів. Головне призначення оцінки - викликати у дітей прагнення пізнати музику, стимулювати зацікавлене ставлення до музичних занять, тактовно вказати на недоліки у музичній діяльності.

Принципова відмінність між оцінкою колективних форм занять музикою та оцінкою індивідуальних особливостей і особливостей кожного учня окремо. Оцінювання дітей за кінцевим результатом: засвоєння теми семестру: наскільки вони відчули й розуміли основну тему. Зв'язок оцінки успіхів учнів з оцінкою результатів педагогічної праці вчителя музики.

Критерії оцінки розвитку музичної культури дітей, їх музичних здібностей, виконавської діяльності, музичного сприймання: інтерес до музики і безпосередній емоційний відгук на неї: висловлювання дітей про сприйнятий або виконаний твір; уміння користуватися набутими знаннями, виконавськими навичками; виявлений художній смак; виразність, грамотність співу тощо.

Складність такого оцінювання, висування на перший план оцінки активності, самостійності, самобутності, старанності й емоційності відгуку дітей на музику. Оцінка за колективну діяльність. за індивідуальні досягнення, за окремі види навчально-музичної діяльності. Ставлення до негативних оцінок на уроці музики. Аргументація оцінки.

Теорією і практикою навчання встановлені такі вимоги до органі­зації контролю за навчальною діяльністю учнів:

І. Індивідуальний характер контролю, що вимагає здійснення конт­ролю за роботою кожного учня, за його особистою навчальною діяльністю, не допускає підміни результатів навмання окремих учнів резуль­татами роботи колективу і навпаки,

2. Систематичність, регулярність проведення контролю на усіх етапах процесу навчання, поєднання його з іншими аспектами навчальної діяльності учнів. Порушення цієї вимоги погіршує ставлення учнів до навчання, негативно впливає на якість знань.

3. Різноманітність форм проведення, що забезпечує виконання -навчальної, розвиваючої, виховної функції контролю, підвищення ін­тересу учнів до його проведення і результатів.

4. Всебічність, яка полягає у тому, що контроль повинен охоплю­вати всі розділи навчальної програми, забезпечувати перевірку теоре­тичних знань, інтелектуальних і практичних умінь і навичок учнів.

5. Об'єктивність контролю, що виключає суб’єктивні й помилкові оціночні судження і висновки вчителя, засновані на недостатньому знанні дітей або упередженому ставленні до деякого з них.

6. Диференційований підхід, що враховує специфічні особливості навчального предмета і окремих його розділів, атакож індивідуальні "якості учнів, вимагає застосування відповідно до цих особливостей різної методики проведення контролю і педагогічного такту вчителя.

7. Єдність вимог учителів, які контролюють за навчальною діяль­ністю учнів певного класу.

Основними видами контролю є поточний, періодичний і підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється вчителем у повсякденній навчальній роботі, в основному на уроках. Він проводиться за допомо­гою систематичного спостереження вчителя за роботою класу в цілому і кожного учня зокрема, перевірки знань, вмінь і навичок, отриманих уч­нями при вивченні нового матеріалу, його повторення, закріплення і практичного застосування.

Цей вид контролю має велике значення для стимулювання в учнів потягу д) систематичної самостійної роботи над підвищенням своєї му­зичної.культури, підвищення інтересу до навчання і почуття відпові­дальності за доручену вправу.

Періодичний контроль проводиться звичайно після закінчення логіч­но закінченої частини, розділу програми чи в кінці навчального періоду./семестру чи року/ з урахуванням результатів поточного контролю. Він складається з перевірки навчальної діяльності учнів із засвоєння порівняно великого обсягу матеріалу.

Підсумковий контроль проводиться наприкінці кожного року.

Методи контролю - способи, за допомогою яких визначається резуль­тативність навчально-пізнавальної діяльності учнів і педагогічної ро­боти вчителя. Це планомірне, систематичне спостереження вчителя за ро­ботою учнів на уроках і поза ними. На уроках музики найчастіше викори­стовуються усні й практичні методи контролю, письмовим методам не слід надавати суттєвого значення.

Залежно від специфіки організаційних форм розрізняють фронталь­ний, груповий, індивідуальний, комбінований методи та самоконтроль

Серед учнів класу є діти, які мають музичне обдарування, із се­редніми здібностями, зовсім малоздібні. Дітей, абсолютно нездібних до музичного розвитку, сприйняття музики, оволодіння хоча б елемен­тарними основами музичної культури, немає. Знаючи і вірячи, що в жод­ного з учнів немає причини залишатися на все життя на нульовому рівні на шляху --до оволодіння музичною культурою, вчитель має визначити ме­жу, до якої може дійти в своєму розвитку учень.

Є ще один важливий аспект питання. Учні, з якими зустрінеться у своему класі вчитель, відрізнятимуться один від одного не лише за ступенем своїх музичних здібностей, а й різним ставленням до музики. Досвідчений педагог знає, що, ці якості нерозривно пов’язані й розви­ваються не лише на уроках музики, а й одночасно з розвитком духовного світу особистості учня в її цілісності.

Уроки мистецтва і уроки інших предметів відрізняються досить суттєво, відбиваючи відмінності, які існують між мистецтвом і. наукою, як різними формами відбиття дійсності. Перша, для всіх очевидна зако­номірність вивчення наукових предметів у загальноосвітній школі, міс­титься в можливості вимагати й отримувати від учнів точні відповіді, рішення, формули та ін. Ця точність визначається тим, що будь-яка ін­ша відповідь, інше рішення буде неправильним, заперечуватиме об’єктивну наукову істину.

Будь-яке намагання перенести цю закономірність на вивчення мистецтва у загальноосвітній школі не просто приречена на невдачу, - во­на невідворотно веде до формалізму.

На уроках музики не можна вимагати однозначного судження про музичний твір. Адже навіть серед професійних музикантів споконвіку ви­никали творчі суперечки з приводу змісту музики, її виражальних за­собів. Учитель мусить зробити все можливе для виховання любові й ін­тересу, до музики, розвитку здібностей учнів.

При оцінюванні відповідей учнів до уваги береться якість співу, виразність виконання пісні, розуміння елементів музичної мови і виразник засобів, повнота відповіді, володіння технічними, навичками відповідно до вимог програми, самостійність учня у розвитку творчої думки.

Високий рівень - учень співає правильно, виразно,, володіє основними знаннями з музичної грамоти і музичної літератури, застосовує основні терміни і поняття, передбачені програмою, його мова образна і виразна, він самостійно вирішує творчі завдання.

Достатній рівень - учень співає правильно, але з невеликими неточностями щодо темпу чи ритму; відповідь в цілому правильна, але не розкриті окремі елементи питання; власний приклад наводить за допомогою запитань вчителя; учень самостійно мислить і робить висновки та узагальнення з труднощами.

Середній рівень - учень співає з помилками, невиразно, неточно розуміє зміст і значення термінів, відповідь маловиразна, мова бідна, не вміє використовувати елементи музичної мови,.сприймати, порівнювати музику.

Початковий рівень ставити не рекомендується. Вчитель повинен шукати шляхи наближення учня до музики, розвитку його музичних здібностей, зацікавлення заняттями.

Опитування та оцінювання має допомагати прищеплювати любов до музики, створювати настрій на досягнення вищого ступеня розвитку музичних даних, сприяти вихованню соціальне значущих рис особистості.

Музика - єдиний шкільний предмет, де значна частина занять проходить у колективній формі. Це і хоровий спів, і колективне слухання музики, і колективна гра на музичних інструментах, і рух під музику.. Тому правомірно крім індивідуальної оцінки виставляти і колективну, урізноманітнюючи поділ на групи при оцінюванні.

Деякі відповіді на уроках музики звучать хором, коли вчитель певен, що відповідь буде єдиною. Треба заохотити одностайність дітей, це їм завжди приємно. Крім безпосередньо цифрових оцінок, варто оцінювати працю дітей на уроках і словесними оцінками, порівнюючи досягнутий ступінь музичного розвитку з минулим.