Частина І 4 page

- Все. Відбій. – і хлопець почув лише гудки.

- Що робити?! – з страхом подумав хлопець. – Її батьки за кордоном. Вони навряд чи допоможуть. Будемо складати гроші.

Дівчина не могла поворухнутися. Їй було дуже погано. Вона лише дивилась на покидьків, що її викрали.”Будеш сидіти ти тут. І ніхто тебе не почує. - непоганої вроди хлопець нахилився і понюхав її волосся й поцілував її у щоку. Лері це було дуже неприємно і вона почала пручатися – Все, я пішов. Не сумуй.” Хлопець грюкнув дверми, замкнув їх, сів у авто і поїхав…

Оля прокинулась вранці з чудовим настроєм. Сьогодні вихідний – у школу не треба. Дівчина зайшла на кухню, де сиділа мама.

- Я знаю, що в тебе сьогодні був Стас… - Оксана глянула в очі доньці.

- Як? – вона подивилась на матір з надією в очах. - То він був тут. – подумала в голос Оля.

- А ти ніби не знала – сказала лагідно мама. – Хто ж йому одчинив двері?

Оля з Оксаною подивились одна на одну й сказали одночасно: “Женя”…

18.

уло нелегко Дімі, а ще важче Валерії. Коли вони починали зустрічатись, то Лера одразу ж сказала, що вона не з бідної родини. “Скільки було чудових моментів у нашому спільному житті, а особливо знайомство з Стасом – хлопець зупинився. – Стас! Звичайно, він може допомогти. Але ні, не треба аби хто знав про те, що трапилось. Що ж робити. – хлопець був у безвиході. Хоча її батьки не бідні, але вони не мають нічого знати…”

Олена Друшкевич саме працювала. Їй одразу ж сподобалася ця робота – гроші непогані і, здається, хазяйка непогана. Вона підійшла до дзеркала й ледь-ледь посміхнулась. На якийсь момент її погляд зупинився на Стасові – Олена дивилась на нього через дзеркало. Помітивши, що Стас дивиться на неї, вона помахала рукою до відображення хлопця у дзеркалі. – Привіт.

Стас довго не роздумуючи підійшов до неї і вони почали гомоніти… Олена виявилась чудовою співбесідницею. Вони досить швидко знайшли спільну мову і розмовляли так, наче були вже знайомі років зі сто. Їхню розмову перебив прихід Варвари, в якої були сльози на очах. Але неважко було помітити її злість. Зайшовши в кабінет, Варя кинула сумочку на стіл, повішала пальто і швидко сіла в крісло. Поплакавши ще хвилин зо п’ять вона так-сяк опанувала себе. Обдумавши ситуацію, що склалася, вона викликала до себе Мар’яну з двома чашечками кави. Хвилини через три злість Варвари була цілком зрозуміла подрузі і по сумісництву секретарю. Сергій покинув її через те, що йому потрібно було поїхати за кордон налагоджувати зв’язки з закордонними партнерами. «Я настільки кохаю тебе, Варю, що мушу забути тебе задля своєї кар’єри, щоб не втомлювати тебе своїми поїздками. Вибач і прощай!... – Варя сплакнула – А в кінці мене поцілував востаннє і пішов… Скажи, за що я це заслужила, Мар’яно?» Але Мар’яна запропонувала поговорити зі Стасом, брат як не як. І Варя погодилась на це, хоча вона намагалась з ним не спілкуватись…

Оля йшла до Стаса поговорити про його нічний прихід. Вона зібралась і прийшла досить швидко. Вона, зайшовши в салон, запитала Олену, де можна знайти Стаса і та сказала, що він у Варі. Вона швидко знайшла кабінет і постукала, правда її ніхто не запросив і вона ввійшла до кабінету без запрошення. Перед її очима постала незрозуміла для неї картина: Стас стояв до неї спиною і цілувався з її тіткою. Оля не сказала жодного слова, а просто втратила свідомість. Тільки те, що щось впало відволікло Стаса від поцілунку і він обернувся назад.

- Оля?! Що з нею. Треба терміново викликати «Швидку».

- Так, звичайно. – Варя швидко взяла телефон – Алло. Це «Швидка»? Тут дівчині, років 18 стало погано. Адреса? Вулиця Лермонтова, 4/А. Так, звісно чекаємо. – Варя сказала Стасу, що лікар вже на місці. «Швидка» була майже поруч.

Через хвилин 15 Олю відвезли до лікарні…

Максим Каратов ввійшов з Дашею в ресторан і вони зайняли вільний столик. Даша була у довгій червоній вечірній сукні, а Каратов – у чорному костюмі. На їх столику стояли дві свічки. Дівчина замовила біле вино, а Максим – м’ясо, устриці і два овочевих салати. Вони їли мовчки.

- Дашо, як ти себе почуваєш? – почав він.

- Дякую, добре. – Даша себе трохи погано почувала (це було через вагітність, тому Максові нічого не сказала), бо хвилювалась.

- Ти знаєш… - почав Максим.

- Що трапилось? Ти так нервуєш…

- Це трапилось 27 листопада 2005 року. Наша перша зустріч, пам’ятаєш?

- Хіба це можна забути. Парк, прогулянка, я свою кішечку з дерева дістати не могла. І тут ти. Цікаво ми з тобою познайомились, оригінально.

- А пам’ятаєш, як я заблукав. Випадкова зустріч, а я на день народження запізнювався.

- Так, так. Зараз – вулиця Пушкіна,15, квартира № 21.

- Оце пам’ять. – здивувався Максим. – А як ти запам’ятала?

- Дуже просто, в тому будинку колишня однокласниця жила.

- Зрозуміло… - Макс задумався. Було що згадати. – До речі, ти не знаєш котра зараз година?

- Зараз подивлюся. 21:15.А що, кудись спішиш?

- Та, ні. Це я так… Заплющ очі.

- Добре, хоча не розумію навіщо.

- Боже, яка гарна в тебе рука. – Максим витягнув обручку. – Здається, тут не хватає однієї дрібнички.

- Як? Бути не може – я думала, що все в порядку. – і вона засміялася.

- А як щодо оцього?

- Щодо чого? В мене очі ж заплющені.

- Ой, забувся. – Каратов нервував. - Розплющ.

- Боже, що ти з мене хочеш? – і вона розплющила їх.

- Знаєш, я не романтик. Виходь за мене заміж.

- Я згодна. – швидко відповіла Даша.

- Так швидко. – здивувався Макс.

- Я просто тебе кохаю.

- Я теж. – і вони поцілувалися. - До речі, про дрібничку. – і він поклав на її долоню обручку.

- Яка красота. – Даша одягла. – І підходить. Знаєш розмір.

- Я про тебе не так багато знаю, лише меншу половину, гарну. А є ще краща. ЇЇ треба краще пізнати… Ходімо додому. Я спати хочу. Так втомився на сьогоднішній день.

- Спати? Чи кращу половину пізнавати? – Даша усміхнулася.

- Ну і це теж. Ходімо. І вони пішли…

Оля спала, а біля її ліжка сидів Стас, розмірковуючи над сьогоднішнім вчинком. Він ніяк не міг зрозуміти, чому поцілував Варю: щоб заспокоїти чи заздрив братові, якого кохала Варя. Кого він кохав: Олю (за її оригінальність) чи Варю (за елегантність). Стас нічого не міг зрозуміти - ясно було одне, він заплутався у своїх почуттях…

19.

іранка повівала теплом у палаті Олі. Приємний аромат троянд розбудив Олю. Вона розплющила очі і побачила Стаса, що мило спав на стільці біля неї. Напевно, було ще занадто рано. Дівчина глянула на годинник – лише 6 ранку, можна ще поспати. Але щось заважало. Вона ніяк не могла зрозуміти того, що трапилось вчора – вона не могла зрозуміти Стаса. Цілувався з однією, спілкувався з іншою – як це пояснити. Оля лишень хотіла розбудити його, але передумала: він мабуть і не спав всю ніч, а лише під ранок заснув. Вона саме так подумала, бо згадала історію, коли він був у лікарні. Дівчина оглянулась – і палата та сама (напевне, так мало бути). ”О, ні.”Оля різко пчихнула і тим самим розбудила хлопця. Стас, розкривши очі і нічого не кажучи, поцілував її у щічку… Десь через 15 хвилин всі непорозуміння зникли – хлопець все їй розповів. Оля лише сказала, що їй дуже жаль своєї тітки...

Лера не могла ніяк оговтатись – вона була далеко від дому вже три дні, сьогодні четвертий. Дівчина страшенно сумувала за Дімою. Їй було дуже важко. Чому Діма нічого не робить? Де він, що з ним? Лера зараз думала і переживала за нього більше, ніж за себе, не дивлячись в якому вона положенні – зв’язана, голодна, в холоді. Але дівчина відчувала, що з нею щось не те. Вона тільки тут зрозуміла, наскільки сильно кохала його, наскільки сильно він був дорогий в її житті і скільки місця в її серці було лише для нього одного. Лера в думках дякувала долі за те, що з нею трапилось… Раптом дівчина почула дивні шерехи і вона почала кричати на допомогу. Добре, що її було почуто. Хвилини через три Валерія була звільнена. Двері відчинилися – перед її очима стояв Діма разом зі знайомим міліціонером Артемом. Він колись займався справою, коли Стас з Дмитром попали в аварію. Одним словом, Лера і Дмитро були особливо раді довгоочікуваній зустрічі. Вони кинулись одне одному в обійми і поцілувались. Артем навіть не здивувався. Він за ці три дні дуже багато дізнався. Коли Діма прийшов до нього по допомогу, Артем не зміг йому відмовити. Хлопець в деталях розповів все, що знав і друг-міліціонер допоміг йому… Через годинки дві, коли всі оговтались від подій, що трапились з Лерою, все стало на свої місця. Артем, Діма і Валерія сиділи на кухні і пили чай. Саме за розмовою Лера зрозуміла, що відбувалося тут під час її відсутності. Вона щиро подякувала Артемові і Дмитру, поцілувавши кожного в щоку. Пізніше дівчина пішла спати, тому що була дуже втомленою…

Даша сьогодні ночувала у брата. Дівчина розповіла йому, що завтра виходить заміж. Міша був дуже радим, але водночас і спантеличеним. Як весілля могло бути так швидко. Дівчина йому пояснила – зв’язки.

2 квітня нарешті настало – день весілля Лариси Маркової і Олександра Турчинова. Але це стало випадково датою весілля і Максима Каратова з Дашею Мармеладова. Коли друзі дізнались про це, то були раді, що так співпала доля. День був досить гарним для весілля. Журналістці Наташі сьогодні пощастило – буде що писати в наступний номер. Тим більше це буде цікаво – люди ж то відомі. Всі готувалися до одного весілля – сумісного. Дві пари заручених домовилися так, тому що коло знайомих було майже одним і тим самим. І справді, сьогоднішнє весілля було досить цікавим і, до того ж грандіозним. Не було Олі, яка вже була в школі і Сергія, який виїхав з міста по важливих справах. День пройшов у турботах, а вечір вдався на славу. Було все, починаючи столом і закінчуючи салютами. О 4-ій годині ранку наступного дня все закінчилось. Отже, ранок мав бути важким для всіх гостей свята.

Олена Друшкевич погано себе почувала останніми днями і вона вирішила зробити тест на вагітність. Дівчина не бачила, що він показав позитивний результат. Вона сьогодні прокинулась і, глянувши на годинник, зрозуміла, що вже запізнилася на роботу. Так як їй робота дуже подобалась, то вона дуже швидко зібралася і водій відвіз леді на роботу. Олена навіть не помітила, що тест взяла з собою. На роботі вона з’явилась дуже швидко. Першим, кого дівчина побачила, був Стас.

- Привіт, Стасе! – сказала вона поспіхом.

- Привіт. Тебе вже шукали.

- Хто? – Олена подумала, що це була начальниця і швидко направилась до кабінету Варі.

- Клієнти – сказав Стас, який не помітив, що співбесідниці не було. – Дивна якась, ну і куди вона пішла, не зрозуміло.

Олена ввійшла в кабінет, де нікого не було. Вона підійшла до столу і вирішила написати пояснювальну. Листок чистого паперу стояв на столі, а ручки не було. Дівчина поставила на стіл свою сумку та почала шукати ручку. Випадково зачепивши ліктем власну сумку, що стояла на документах, вона скинула ці ж документи. Складаючи на стіл, Олена помітила два тести. Вона подумала, що власний тест випав з сумки і поклала його назад, а другий поставила на те місце, де стояв стосик документів. Вона зрозуміла, що власниця салону зробила тест і їй стало цікаво – наче Варя ні з ким не зустрічалася. Так і не знайшовши ручку, вона дістала власну і написала пояснювальну.

Десь через годину Варя повернулася на робоче місце і помітила пояснювальну, тому викликала Олену.

- Олено, ну і як так можна. Лізти туди, куди тебе не просять. – Варя мала на увазі, що листок був взятий без дозволу. Але звідки вона могла знати, що Олена буде говорити про зовсім інше.

- Вибачте, я не хотіла. Це взагалі випадково сталося. – Олена подумала, що Варя знає про знаходження тесту, але звідки.

- Ще й до того всього запізнення на роботу.

- Ну, я просто проспала. Себе зранку погано почувала. Я ж написала.

- Я розумію, Олено. Всі ми люди – можемо себе погано почувати. Але я сподіваюсь, що більше такого не трапиться. Навіщо ж було брати без дозволу цей листок.

- Який листок? Ви що. Хіба ви не про тест питаєте?

- Схоже, ми про різні речі розмовляємо. А звідки ти знаєш про тест.

- Та, це така історія. – І Олена розповіла.

- Зрозуміло. – Варя була здивована, що вони обоє одночасно зробили тест. – До речі, я так і не побачила результату. Глянути. Нічого собі – я вагітна. А в тебе що? – запитала Варя, побачивши, що Олена дивиться свій тест. Вона не була вагітною

20.

ерез кілька хвилин Стас зайшов до Варі з посмішкою на вустах. Але побачивши, що на Варі лиця не було, хлопець стривожився. Погомонівши з Несторовою у нього зовсім зник настрій. Але він одразу сказав, що Олю кидати не буде. Йому вже вистачило того, що Даша теж була вагітною від нього. Стас довго не сидів біля неї, а швидко пішов, тому що клієнти чекали на нього. Під час своєї роботи хлопець задумався – ні, треба щось робити. Але що? – ось запитаннячко. Зрозуміло, що Олі він нічого не скаже…

В Олі сьогодні день був дуже складним – перший тест. З російської мови та літератури. Проблема. Ще й вдома чекають проблеми. Адже мама проти її вступу в інститут культури і мистецтв. За словами мами, дочка повинна стати журналісткою. А Олі зовсім не подобаються такі професія, вона - творча натура. Оля сиділа на підвіконні і помітила, що до неї наближається гурт її подружок, які заповзято щось обговорюють.

- Неся (так називали її подружки через прізвище - Несторова), що трапилося? – запитала Яна Калініна.

- Та нічого. – сказала з сумом Оля.

- Ти налаштуйся на позитивний лад. Скоро тести здавати. А ти похнюпила носа.

- А що це ви обговорюєте? – поцікавилась Оля, стараючись не думати про всілякі проблеми.

І дівчата розповіли їй, що їхній однокласник зустрічається з двома дівчатами одночасно і сам не знає про це – вони ж близнючки. Дівчата розповіли їй ще жменьку цікавих пліток, щоб розвеселити власну подругу. Просто дивно було бачити Олю в поганому настрої.

- Знайшла! – радісно сказала Олена Варі. – Знайшла зачіпку.

- Що знайшла, яку зачіпку. Нічого не зрозуміло. – сказала Варя, відволікаючись від роботи.

- Я все зрозуміла, Варю. – Олена зупинилася в мить свого щастя. – Тобто, Варваро Олексіївно.

- Та що трапилося. Не муч.

- Одним словом, я переплутала тести. – сказала Олена і подумала, що скаже Варя, у неї в руках вся влада.

- Так-так-так. А ну докладніше, бо одним словом не вийде.

- Добре. Я сьогодні після випадку пішла до лікарні і зробили повторний тест – він був позитивним. Отже, ти не вагітна. Ось так.

- Ура! –крикнула Варя і обійняла Олено. - Ти – молодець. Одразу розібралася в ситуації. Ціную, хвалю.

Після розмови з Оленою на душі Варі полегшало. Все добре. Дівчина одразу хотіла подзвонити подрузі Лорі, але згадала, що та проводить медовий місяць на Гаваях.

Оля дописувала твір на тему «Молодість жила і буде жити.». Написавши роботу, вона здала її і пішла в парк, де провела третину дня, чекаючи на Стаса. Він завжди повертався додому біля парку. О 17 годині вони нарешті зустрілися. Стас був дуже радий їхній зустрічі. Вони піднялися до його оселі. Оля вперше була в нього вдома – тут було затишно, хоч і холостяцька квартира. Стас запропонував подивитися відео з дня народження Діми і Оля почала дивитися його, поки Стас був на кухні. Через хвилин 15 стіл був накритий і вони вечеряли. Під час вечері вони розмовляли на різні теми, жартували, згадували гарні пісні.. Раптом подзвонив телефон до Стаса. Він вийшов з кімнати і поки його не було, Оля подзвонила до Яни, щоб та прикрила в разі чого, бо мама вже дзвонила і дівчина сказала, що вона у Яни.

Виявляється, до Стаса подзвонила Варя і сказала, що трапилось насправді. Стас був радий, що все так чудово вирішилось. Він ввійшов до кімнати, де Оля встигла доїсти свою вечерю.

- І хіба так можна. Я не вмію їсти сам, так що допомагай доїдати і мені. Йди до мене.

- Йду, біжу, їсти так хочу. – Оля пожартувала і підійшла до нього. Стас поцілував її і вони доїли вечерю разом.

- Сподіваюсь, тобі сподобалось? – запитав її хлопець.

- Так, звичайно. Вечеря була смачна. Мені сподобалось. – відповіла Оля.

- Це добре, бо я не кулінар, готувати чогось особливого не вмію… - засоромився Стас.

- Правда, все було смачно. Якщо хочеш краще оволодіти кулінарним мистецтвом, давай в наступний раз щось приготуємо разом.

- А хто тобі сказав, що буде наступний раз? – сказав хлопець з усмішкою і поцілував її.

Цілувались вони довго і пристрасно. Стас тільки посміхався і продовжував її цілувати. Він пам’ятав, що пообіцяв тьоті Оксані, Олиній мамі, що буде тримати себе в руках. Раптом подзвонив телефон.

- Ало, Оля. Це Яна. Швидко до мене. Твоя мама направляється сюди.

- Як мама? Ти що? – Оля була в паніці.

- Ось якось так. Несю, швидко до мене. Не витрачай даремно час.

- Добре. Біжу. – і Оля дуже швидко зібралась і разом зі Стасом побігли до таксі, яке відвезло її до Яни.

- Все, сонечко. До завтра. – сказав Стас і поцілував її на прощання.

Оля сиділа з Яною і пила каву. До кімнати ввійшла Олина мама і вони разом пішли додому. Все виявилось дуже просто. Олина мама йшла з роботи і вирішила зайти за донкою – все ж по дорозі…

21.

ласно було в місті для містера Кембері. Все в нього чудово виходило – книга в новій місцевості швидко писалася. Тільки одна річ турбувала його – знайти племінницю, яку він так і не знайшов у квартирі Несторових. ЇЇ батьки загибли в автокатастрофі і тому їй життя було нелегким, все вона мусила робити сама. Письменник був впевнений, що їй потрібна буде допомога кого-небудь з близьких. Але де її шукати – Джозеф уявлення не мав. Але не хотілося сидіти, склавши руки. Він тільки знав, що її звуть Варвара Несторова. І більше нічого. Він подзвонив до Наташі - журналістки і все розпитав про дівчину на ім’я Варвара Несторова, бо Женя йому зовсім нічого не сказав про Варю і взагалі щось наплів. Звідки ж знати, чи цей іноземець правду говорить. Сьогодні ранок був чудовим і настрій Джозефа відповідав йому, тому він зібрався і поїхав до салону

- Доброго дня! – привітався Джо з працівниками і зняв шляпу, яку він дуже любив носити. – Вибачте, молодий чоловіче. – звернувся він до Стаса. – А де я можу знайти Варвару Несторову.

- Коридором праворуч і треті двері з лівого боку. – чемно указав дорогу Стас.

- Дякую. – Джо прислухався поради хлопця. Він постукав у двері і відкрив їх. Перед ним сиділа гарна дівчина, дуже схожа на свою матір, Катерину. Тільки очі і усмішка були від батька, Олексія.

- Good morning, Mr. Kemberi. I glad to see you in our cosmetic salon. – Сказала вона, згадавши англійську.

- Good morning. – сказав Кембері, думаючи, що вона впізнає у ньому письменника. Зразу видно – читає пресу. Але він не думав, що знову доведеться на англійській розмовляти. – Are you Warwara Nestorowa?

- Так – машинально сказала Варя на рідній мові.

- А я – твій дядько…

- Що? Який дядько. Що ви таке кажете? – здивувалася Варя. – Ви відомий письменник – Джозеф Кембері. І взагалі, ви ж маєте говорити англійською.

- Добре, нехай буде так. А ім’я – Денис Кімбровський щось каже вам.

- Стоп. Дядя Деня живе за кордоном з дружиною і двома синами…. В Англії. І ви в Англії.

- Так-так-так. Це і є я. Але ти мене не впізнаєш, ти ж мене бачила 13 років назад.

- Дійсно, це так. О це чудасія. Ну тоді почнемо спочатку. Здрастуйте, дядьку. Як ваше здоров’ячко? Як поживаєте?

- Дякую, добре. – і він обняв племінницю. – Привіт. Розповідай, як справи…

Оля зі Стасом сиділи в кафе і розмовляли. Дівчина похвалилася, що тести р російської здала на 169 балів, а з історії – 154 бали. Цих балів було достатньо для вступу до інституту культури і на журналістику. Вона вже поговорила з мамою. То тепер вона буде вчитися там і там. На журналіста – заочно. Стас був дуже радий за неї. Але рівно через 4 місяці доля відкине Олю аж у Москву і він буде знову сам (швидше за все).

Лера сьогодні ночувала у Діми востаннє – нарешті ремонт у її квартирі закінчений і можна повертатись. Вона вже хотіла швидше додому, тому що сумувала за кошеням, яке було під опікою сусідки, сумувала за домом, як вона буде без Діми. Що робити – додому треба вже зараз збиратись. Лера зібрала всі свої речі, але нікуди не йшла. Раптом вона почула брязкіт ключів Діми. Хлопець зайшов до кімнати з букетом білих троянд. Вони цілувались, не відпускаючи одне одного..

Джозеф забрав свої речі з готелю і переїхав жити до Варі. Дівчина була дуже рада, коли він згодився зі своїм переїздом. Звичайно рада, переконувала його півгодини. Вечір 5 квітня запам’ятався Варі дуже добре, тому що він був дуже веселим. Зібралася вся родина – Оксана з дітьми, Варя і дядько Деня. Вирішили, що всі ночують у Варі. Але вийшов форс-мажор: одному місця не вистачало. Оля сказала, що піде ночувати до Яни. Оксана не була проти – Яна все ж таки краща подруга Олі. Оля зібралася і пішла, але її швидко наздогнала Варя.

- Передавай Яні від мене привіт.

- Добре, тьотю, передам. Все, я побігла.

- Так. І ще нагадай Яні, щоб не запізнювалась на роботу, клієнтів багато – І Варя посміхнулася. Оля зупинилась.

- Стоп! – зупинила себе дівчина. - А звідки Ви знаєш, що я йду до Стаса. – запитала дівчина.

- Дорогенька моя. Я ж вчилася на психолога, тому й знаю.

- Упс. І що робити.

- Нічого, нічого не робити. Тільки ночувати. Зрозуміла.

- Дякую. – Оля зраділа – Я з Яною домовлюся, а ви щось придумаєте. Ви найкраща тьотя в світі. Я побігла. – і вона поцілувала тьотю.

- Звичайно, я найкраща, коли щось роблю корисне для неї. А я ж була так сама. – подумала Варя.

- Знаєш.. – почала Оля. Вона сумнівалась. – А Ви мамі нічого не скажете. Вона в мене сувора – навіть коли я справді ночую у Яни, вона полюбляє таке влаштувати.

- Та що ти кажеш? Думаєш, я не знаю. – Варя посміхнулась. – Все буде нормально. Нічого не скажу, бо ще на мене сердитись буде. Типу: ти все знала і нічого не сказала.

- Дякую. – Оля зраділа. – Все ж Ви найкраща тьотя в світі.

Оля побігла до Стаса. Все йому стисло розповіла. Хлопець постелив їй у вітальні. Дівчина лягла і швидко заснула…

22.

ранку Оля відчула біля себе Стаса, який сидів з принесеним сніданком для неї в постіль. Їй це сподобалось і вона поцілувала його. Вони погомоніли трішки і Оля пішла до квартири тьоті, яка все знала про її похід до “Яни”. І думка про те, що Варя знала все, лякала Стаса, все ж таки Варя була чудова – розумна, красива, успішна дівчина, лише один недолік – його начальниця.., все ж могло бути по-іншому. Але він не міг дозволити собі стосунків з людиною вищою по статусу.

Вдень приїхав Серж з радісною новиною - Стас може поїхати з ним у Німеччину. Хлопець зрадів, але що робити, коли він тут залишить кохану дівчину і улюблену роботу. Проте йому потрібен якийсь час, що зрозуміти кого він по-справжньому кохає – Олю чи Варю. Він вирішив взяти тайм-аут. Проте щось його бентежило – щось було не так. Стас підозрював, що можливо братик щось хоче йому влаштувати. Серж полюбляв такі приколи. Все ж Несторов себе заспокоїв і вирішив, що характер брата змінився. Можливо Серж подорослішав. А ось Стас знав – у нього все завжди під контролем, а Німеччина стане чудовим шансом розібратися в своїх почуттях, а може все розпочати з чистої сторінки. Саша Турчинов разом з дружиною Ларисою повернулись із Гаваїв радісними і дуже щасливими. Вдома їх чекав грандіозний сюрприз – подарунок від Макса Каратова (власний будинок на обочині міста, вірніше ключі від нього).

Макс з Дашою повернулись двома днями пізніше – вони відпочивали в Франції. Приїхавши, Макса теж чекав сюрприз – приїзд його мами, вже здорової і щасливої. Даша була на другому місяці вагітності, але грошової допомоги від Стаса не приймала. Навіщо, коли чоловік достатньо заробляє.

Сьогодні Мар’яна на роботу не вийшла – вона була вдома. Разом з чоловіком і сином. Нарешті сім’я помирилася. Правильніше сказати син помирив маму з батьком. Тимчасово він перестав ходити до мами додому, а з власної квартири перестав виходити – йому зараз так було важко. Лера все ж таки перебралася до власної квартири, то тепер він навіть не дзвонив їй. Переломний момент в житті. Зате почав ремонтувати автомобілі.

Варвара переконала дядька жити тут. Тому на осінь сюди приїдуть жити дружина дяді Дені і два брати. Тому Варвара затіяла вдома невеличкий ремонт і всі жили в Оксани вдома, а Оля пропадала в основному у Яни.

Знайомий міліціонер Артем допомагав виплутуватися з усіляких неприємних історій, хоча його вже не раз позбавляли премії. А Паша, який колись викликав міліцію врятувати Стаса з Дімою, виїхав з міста на пошуки кращої долі. Марина, сестра Каратова, стала топ-моделлю і тому зараз їй було чим займатись. Женя почав ремонтувати автівки разом з Дімою…

Стас подумавши таки поїхав у Німеччину, але з Олею він все ж таки продовжував спілкуватись по Інтернеті. Але що буде далі – він сам не знав…