Особливості калькулювання лісоматеріалів круглих

Визначення собівартості лісоматеріалів круглих здійснюється на знеособлений кубометр, без диференціації деревини по породах, сортиментах, розмірах, сортах. Це зумовлено тим, що всі перелічені види продукції виготовляються в єдиному технологічному процесі. Для визначення собівартості окремих сортиментів виділяють три групи сортиментів – ділова деревина, технологічні дрова, дрова, і присвоюють їм коефіцієнти відповідно 1,2; 0,55; 0,25. В залежності від існуючої технології та системі машин на підприємстві собівартість незавершеного виробництва на лісосіці та верхньому складі відповідно становить приблизно 40% та 70% від повної собівартості лісоматеріалів круглих на нижньому складі.

Особливістю визначення собівартості лісоматеріалів круглих є існування особливих калькуляційних статей – «Коренева плата» і «Витрати на лісогосподарські роботи та послуги, виконані за власні кошти».

У статті «Коренева плата» визначається плата за деревину на корені, яка залежить від диференціації деревини (велика, середня, дрібна, дрова), породи, лісотаксаційного поясу, розряду такс (залежить від середньої віддалі вивезення деревини).

Витрати на лісогосподарські роботи та послуги, виконані за власні кошти, включають витрати на основну та додаткову заробітну плату робітників, відрахування на соціальне страхування, паливно-мастильні матеріали, амортизацію основних фондів та інших необоротних матеріальних активів, інші витрати на проведенні рубань догляду за лісом, витрати на протипожежні, лісозахисні та інші заходи.

У статті“Основна заробітна плата” показується основна заробітна плата робітників, зайнятих на основних і допоміжних роботах на лісозаготівлі.

Стаття “ Витрати на утримання і експлуатацію обладнання” включає:

- заробітну плату робітників, зайнятих на підготовчих роботах (добування живиці, влаштування тимчасових об’єктів і споруд, лісоспусків, обігрівальних приміщень, пилкозаточних майстерень, бензозаправок, тимчасових гаражів і боксів та інших, об’єктів з строком експлуатації до двох років; будівництво тимчасових мереж і сезонних доріг; тимчасових споруд зі строком експлуатації до одного року);

- витрати на утримання і експлуатацію спеціалізованого технологічного обладнання, яке використовується на лісосічних роботах, нижньоскладських, лісозаготівельних операціях (бензо - і електропилок, сучкорізних пристроїв, трелювальних лебідок, стаціонарних і пересувних навантажувально - розвантажувальних механізмів)

- витрати на утримання і ремонт лісовозних доріг.

Стаття “Інші виробничі витрати” відображає: амортизацію основних засобів, яка не включена до витрат на утримання, експлуатацію обладнання (навантажувальні естакади); вартість ремонтних матеріалів, заробітна плата робітників та інші витрати, пов’язані з поточним і капітальним ремонтом основних засобів, амортизація яких відображається у даній статті; виробничі витрати на трелювання деревини з гір, навантаження лісопродукції в лісі, витрати на перевезення ії з верхнього складу на нижній та розвантажування на нижньому складі й інші витрати на нижньому складі; вартість деревини і матеріалів, витрачених на обладнання місць для стоянки і профілактичного обслуговування машин і механізмів.

Тема 5. ОПЕРАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ

5.1. Види оперативного планування.

5.2. Основні функції оперативно-виробничого планування.

5.3. Порядок складання місячних виробничих програм.

5.4. Порядок складання календарних планів –графіків.

Література до теми:

1. Морозов Ф.Н. Планирование производственной деятельности лесопромышленных предприятий: Уч. пособ. – М.:Лесн. пром-ть, 1986. 272 с.

2. Оксанич Э.Я., Соловий Б.И. Оперативно-производственное планирование в мебельном производстве: Уч. - пособ. – М.: Лесн. пром-ть, 1982. – 192 с.

3. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб.3-тє вид.- К.:Каравела, 2008. – 352 с.

Види оперативного планування

Планування на лісовому підприємстві поділяється на техніко-економічне та оперативне. Техніко-економічне буває перспективне та поточне. Поточне техніко-економічне планування передбачає розроблення річних та квартальних планів за основними техніко-економічними показниками, упорядкування нормативної бази підприємства, складання планових калькуляцій на продукцію, розрахунки економічної ефективності заходів з підвищення технічного рівня підприємства. Оперативне планування можна здійснювати для основних та допоміжних виробництв. Оперативне планування поділяється на календарне планування та диспетчерування. Оперативне планування на підприємстві полягає в організації виконання плану, безперервному контролі і регулюванні виробництва, координації роботи всіх структурних підрозділів підприємства. Тобто, оперативне планування є кінцевим етапом планування на підприємстві.

Об’єктами оперативного управління є підрозділи основного виробництва (цехи, бригади) та допоміжні виробництва (матеріально-технічного забезпечення). Оперативно-виробниче планування (ОВП) – це оперативне планування основного виробництва, яке включає планування роботи виробничих підрозділів (лісництв, лісопунктів, транспорту на вивезенні деревини, нижніх складів, лісопильних та цехів перероблення деревини, майстерських дільниць та бригад) на місяць, декаду, добу, зміну. Об’єктом ОВП є виробнича програма підприємства і кожного підрозділу в натуральних показниках.

Важливим на підприємстві є також оперативне планування допоміжних виробництв.

Календарне планування полягає в розробленні календарно-планових нормативів виробництва, складанні і доведенні до виробничих підрозділів виробничих програм на місяць і календарних планів-графіків, коректуванні цих завдань у процесі їх виконання.

Календарне планування здійснюється перед початком процесу виробництва. Іншою відмінною рисою є те, що календарне планування відображає розгортання планових завдань у часі, тобто, виготовлення деталей, готових виробів, забезпечення взаємозв’язку та погодження роботи виробничих підрозділів для забезпечення виконання поточних планів підприємства.

Календарне планування є продовженням техніко-економічного планування. Оскільки квартальні показники плану виробництва продукції не придатні для безпосередніх виконавців, оскільки не передбачають прив’язки до конкретного цеху, дільниці, робочого місця і операції виконуються у певному порядку. Тому показники цього плану вимагають узгодження у просторі та часі та відповідної деталізації: планова кількість виробів розділяється на необхідну кількість деталей (за об’єктами планування); завдання підприємства розподіляють між цехами, дільницями, лісосіками, робочими місцями (деталізація в просторі за виробничими підрозділами); завдання на квартал розбиваються на місяці, робочі дні, зміни (деталізація в часі).

Диспетчерування здійснює оперативний облік та контоль процесу виробництва, координує роботу структурних підрозділів підприємства.

5.2. Основні функції оперативного планування

У процесі оперативно-календарного планування виконуються наступні планові функції:

• визначається час виконання окремих операцій щодо виготовлення деталей виробів;

• здійснюється оперативна підготовка виробництва шляхом забезпечення робочих місць матеріаліалами, інструментами;

• ведеться систематичний облік, контроль, аналіз і регулювання виробничого процесу, попереджаючі або ліквідуючі його відхилення від планового графіка.

Таблиця 4

Основні функції оперативно-виробничого планування

Календарно-планові нормативи містять дані про кількість предметів праці у виробничому процесі, тривалість та періодичність знаходження предметів праці у виробничому процесі. До них відносять:

- розмір партії деталей;

- тривалість виробничого циклу;

- періодичність виготовлення продукції.