Проблеми раціонального вибору і межа виробничих можливостей суспільства. Закон зростаючих альтернативних витрат

Проблеми раціонального вибору.

При організації виробництва вирішують з центральні проблеми економіки:

1. Що виробляти?

2. Як виробляти?

3. Для кого виробляти?

Межа виробничих можливостей суспільства

Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякій даний момент існує межа виробничих можливостей, виробничого потенціалу суспільства. У певний момент часу країна може виробляти лише певну кількість зерна, хліба, телевізорів, верстатів, палива. Якщо ми хочемо збільшити кількість одного продукту, то це можливо лише за рахунок змен­шення виробництва іншого продукту. П. Самуельсон називає цю обмеженість виробничого потенціалу країни межею виробничих можливостей.

Модель виробничих можливостей суспільства, яка побудована на наступних припущеннях:

1. Кількість та якість придатних для використання ресурсів обмежена;

2. Економіка функціонує за умови повного та ефективного використання ресурсів;

3. Технології незмінні;

4. В економіці виробляють 2 товари:

· Товар кінцевого призначення

· Товар виробничого призначення

Закон зростаючих альтернативних витрат.

За повного та ефективного використання ресурсів для виробництва додаткової одиниці одного товару слід відмовитися від іншого у все більшій кількості.

Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне виробництво. Товар та його властивості. Теорії вартості товару.

Форма суспільного виробництва - це певний спосіб організації господарської діяльності.

Натуральне господарство - такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.

Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

Товарне виробництво на відміну від натурального господарства є не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства.

В товарному господарстві між виробниками існують не безпосередні господарські зв'язки, а опосередковані через обмін продуктами їхньої праці як товарами. При цьому виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів.

Товар – продукт праці, який здатний задовольнити потреби людей і потрібен для обміну, куплі та продажу.

Властивості:

1. Споживча вартість – здатність товару задовільнити ту чи іншу потребу людини.

2. Мінова вартість – здатність товару до обміну. Пропорція за якою кількість одного товару обмінюється на кількість іншого товару.

Теорії вартості товару.

1. Теорія трудової вартості. В основі ціни лежить вартість праці, витрачена на виробництво товару.

2. Теорія витрат виробництва. Згідно з нею основу вартості та ціни товару складають витрати на засоби виробництва та капіталу.

3. Теорія 3-х факторів виробництва. Вартість товару формується на основі 3-х факторів виробництва: праця,земля,капітал.

4. Теорія граничної корисності. Передбачає, що вартість та ціна визначаються ступенем корисності останньої спожитої одиниці товару.

5. Поєднання цих теорій. Дозволило визначати ціну як єдність ціни попиту, що відображає граничну корисність товару та ціну пропозиції, яка визначається граничними витратами.

6. Закон вартості. Вартість та обмін товарів здійснюються на основі їх мінової та споживчої вартості і слугують основою для виробництва та обміну товару. Вартість складає основу ціни товару.

6. Економічна система, та взаємодія її суб’єктів у моделі економічного кругообігу. Типи і еволюція економічних систем. (я не знаю, что про эволюцию писать)

Економічна система - це сукупність взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих елементів економічної системи, які формують певну цілісність – економічну структуру, та мають загальну мету (мікроекономіка – підприємство, макроекономіка – економіка держави).

Структура економічної системи – це сукупність взаємопов’язаних підсистем та елементів системи.

Структура економічної системи у вигляді взаємозв’язків, які виникають між основними суб’єктами економіки:

1) домашнє господарство – це економічний суб’єкт, який функціонує як споживач товарів та послуг, є власником економічних ресурсів і може складатися з однієї або декількох осіб.

2) підприємство(фірма) – це самостійно господарюючий суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, комерційну та науково дослідницьку діяльність з метою максимізації прибутку.

3) держава – це економічний суб’єкт, представлений державною власністю та державним регулюванням, які формують державний сектор.

Типи економічних систем:

1) традиційна економіка: притаманна слаборозвинутим країнам з натуральною формою господарювання, низьким рівнем розвитку знарядь праці, системами управління, які зазвичай засновані на традиціях, звичаях і релігійних нормах.

2) чиста ринкова економіка(економіка капіталізму або вільної конкуренції): заснована на приватній власності та стихійному порядку координації економічної діяльності. Функціонує на основі ринкових механізмів, конкуренції і поведінка економічних суб’єктів мотивується особистими егоїстичними інтересами згідно принципу «невидимої руки Адама Сміта» і основні центральні проблеми економіки.

3) чиста планова економіка(адміністративно-командна система): державна власність відсутність конкуренції, висока витратоємність, жорстке централізоване управління. Вирішення центральних проблем за допомогою директивного планування.

4) змішана економіка: різноманіття форм власності та поєднання ринкових механізмів з державним регулюванням.

Американська модель: лібералізована система управління національною економікою, у якій основний акцент переноситься на ринкові регулятори економічних процесів; державне регулювання зводиться до використання правових і опосередкованих методів з метою створення «правил гри» і сприятливих умов для розвитку бізнесу. Домінують три інститути: -бізнес, уряд і робоча сила. Для США більш пасує назва «модифікована ринкова економіка».

Німецька модель: система управління національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів, насамперед конкуренції, і створенням на державному рівні ефективної системи соціального захисту громадян. Головна концепція, покладена в основу цієї політики, отримала назву соціальна ринкова економіка. Сьогодні вона означає поєднання ринкової економіки з ретельно опрацьованою і витратною системою соціального забезпечення.