ІІ. Перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім:

1.1 статті 31 цього Закону щодо здійснення повноважень Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які вводяться в дію з 1 січня 2016 року;

1.2. положень статті 80 цього Закону щодо перевірки доброчесності суддів, а також положень статей 56, 75, 76, 79 цього Закону щодо моніторингу способу життя судді, які набирають чинності одночасно з введенням в дію законів, які визначають порядок здійснення перевірки доброчесності та моніторингу способу життя відповідних посадових осіб;

1.3. статей 127 та 128 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 1 січня 2016 року. Суддівська винагорода, нарахована судді відповідно до цього Закону з 1 січня 2016 року за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців. До 1 січня 2016 року суддівська винагорода та допомога на оздоровлення виплачується відповідно до статей 129, 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла до набрання чинності цим Законом;

1.4. статей 135 та 136 цього Закону щодо одноразової виплати у зв’язку з виходом судді у відставку, пенсійного забезпечення і довічного грошового утримання суддів у відставці, які вводяться в дію з 1 січня 2017 року. До 1 січня 2017 року пенсійне забезпечення і довічне грошове утримання суддів у відставці регулюється статтею 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла до набрання чинності цим Законом;

1.5. частини другої статті 140 цього Закону щодо визначення головних розпорядників коштів Державного бюджету України, які вводяться в дію з 1 січня 2016 року.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів:

2.1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) у статті 188-35:

назву і частину першу викласти в такій редакції:

«Стаття 188-35. Невиконання законних вимог Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів, її робочих органів, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів або членів цих органів щодо надання інформації

Невиконання законних вимог Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів, її робочих органів, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, членів цих органів щодо надання інформації, копій документів, а також порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо недостовірної інформації –

тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

2) після статті 217 доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 217-1. Відвід судді

Суддя не може розглядати справу і щодо нього застосовується відвід (самовідвід), якщо:

1) він є членом сім'ї, родичем чи свояком особи, яка бере участь у судовому процесі;

2) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, законом;

3) є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Суддя, який розглядав справу, не може розглядати ту ж справу в разі скасування судового рішення, ухваленого ним чи за його участю.

За наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

За тих же підстав відвід судді можуть заявити учасники провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Заява про відвід має бути вмотивованою. Відвід після початку судового розгляду можливий лише в разі, якщо підстава для нього стала відома під час розгляду справи по суті.

Питання про відвід розглядає і вирішує інший суддя цього суду, визначений автоматизованою системою документообігу суду.

Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування провадження, суд, який розглядає справу, має право залишити таку заяву без розгляду.

У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.

У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) одного чи кількох суддів із складу суду або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями»;

3) статтю 221-1 виключити;

4) пункт 9-3 частини першої статті 255 викласти в такій редакції:

«9-3) голова, заступник голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів (стаття 188-35 (у частині невиконання законних вимог Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів, її робочих органів)»;

5) у першому реченні частини четвертої статті 258 слова «крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу» виключити;

6) у назві глави 24-1 слова «міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною» замінити словами «міжнародною установою, компетенція якої визнана Україною»;

7) у статті 297-1:

у частині першій слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

у частині другій слово «судовою» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

8) у частині першій статті 297-2 слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

9) у пункті 3 частини першої статті 297-3 слово «судовою» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

10) у частині першій статті 297-4:

перше речення викласти в такій редакції:

«Заява про перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення подається безпосередньо до Верховного Суду України»;

у пункті 3 слова «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

11) у статті 297-5:

назву викласти в такій редакції:

«Стаття 297-5. Прийняття Верховним Судом України заяви про перегляд судового рішення»;

у частині першій та третій слова «Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» замінити словами «Верховного Суду України»;

пункт 4 частини четвертої викласти в такій редакції:

«4) є рішення про відмову у прийнятті справи до провадження за наслідками її розгляду, винесене з аналогічних підстав»;

у частині шостій слова «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

доповнити статтю частиною сьомою такого змісту:

«Результати проведених дій, зазначених у частинах другій-третій і шостій цієї статті, а також зміст вимог, викладених у заяві, суддя – доповідач представляє колегії суддів Верховного Суду України»;

12) статтю 297-6 викласти в такій редакції:

«Стаття 297-6. Допуск справи до провадження

Питання щодо допуску справи до провадження вирішує Верховний Суд України колегією у складі трьох суддів, які входять до судової палати з кримінальних справ. Персональний склад колегії суддів визначається автоматизованою системою документообігу суду. До складу колегії входить суддя-доповідач.

Питання щодо допуску справи до провадження і витребування матеріалів справи або відмову в такому допуску Верховний Суд України розглядає без виклику осіб, які брали участь у судовому процесі, протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви. За результатами розгляду суд постановляє обґрунтовану ухвалу, яку не може бути оскаржено.

У разі допуску справи до провадження суд, в якого витребувано матеріали справи, повинен скерувати ці матеріали до Верховного Суду України не пізніше трьох днів після отримання ухвали про допуск справи до провадження і витребування матеріалів справи.

У разі відмови в допуску справи до провадження копія ухвали про відмову в допуску разом із копією заяви та доданими до неї документами надсилається особі, яка її подала»;

13) текст статті 297-7 викласти в такій редакції:

«Суддя-доповідач протягом трьох днів з дня надходження матеріалів справи постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі.

Суддя-доповідач упродовж п’ятнадцяти днів з метою підготовки справи до розгляду Верховним Судом України:

1) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;

2) надсилає копії ухвали про допуск заяви про перегляд судового рішення до провадження разом із копіями заяви учасникам судового розгляду;

3) визначає порядок розгляду справи: або в судовому засіданні з викликом осіб, які брали участь у судовому процесі, або за матеріалами справи без виклику осіб, які брали участь у судовому процесі;

4) здійснює інші заходи, необхідні для підготовки справи до розгляду;

14) текст статті 297-8 викласти в такій редакції:

«Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів судової палати з кримінальних справ.

Головуючий відкриває судове засідання, оголошує справу, яку суд розглядає, склад суду і роз'яснює особам, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, їхнє право заявити відвід, а також інші права та обов'язки.

Суддя-доповідач викладає зміст заяви та обставини справи.

Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень, та особи, які брали участь у судовому процесі, у разі їх прибуття в судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог.

Неприбуття сторін або інших осіб, які належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Верховний Суд України може в разі необхідності досліджувати докази і встановлювати обставини у справі.

Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати двох місяців з дня надходження матеріалів справи. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п’ятнадцять днів»;

15) пункт 3 частини другої статті 297-9 виключити.

2. 2. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст.56):

1) статтю 1 доповнити частиною такого змісту:

« Під господарським судом у цьому Кодексі розуміються окружні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховний Суд України, які уповноважені розглядати цивільні справи у сфері господарювання (господарські справи) відповідно до встановленої цим Кодексом підвідомчості і підсудності справ»;

2) у статті 2:

частину другу виключити;

у частині четвертій слова «порушує справи» замінити словами «відкриває провадження»;

3) статтю 2-1 викласти в такій редакції:

«Стаття 2-1. Електронний документообіг та автоматизований розподіл судових справ

В усіх випадках подання або надсилання процесуального документа учасником процесу або іншою особою, надсилання копій судових рішень такі документи направляються в письмовій формі або в електронній формі електронною поштою. Суд та інші особи повинні використовувати для цього офіційні електронні адреси. Офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки "@" та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, філії, представництва, для фізичних осіб – реєстраційний номер облікової картки платника податків. Доменним іменем є ім'я у домені mail.gov.ua. Офіційна електронна адреса прирівнюється до адреси місцезнаходження чи місця проживання і може використовуватися суб’єктами електронного документообігу для здійснення офіційного листування між ними відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» без необхідності застосування електронного цифрового підпису. Положення про офіційну електронну адресу затверджує Міністерство юстиції України.

Порядок здійснення обігу електронних документів між судом та учасниками судового процесу визначається положенням, яке затверджує Державна судова адміністрацією України.

Розподіл судових справ між суддями, визначення судді-доповідача, головуючого судді, формування колегії суддів здійснюється через автоматизовану систему відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

4) текст статті 4-4 викласти в такій редакції:

« Учасники судового процесу, а також особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в господарському суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в господарському суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.

Кожен має право знайомитися в установленому законодавством порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні справі. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.

Розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.

Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться з додержанням усіх правил господарського судочинства. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише учасники судового процесу, а в разі необхідності - експерти, перекладачі.

Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно необхідною або доступ до інформації обмежено з порушенням закону, суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому засіданні.

Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби, проводити в залі судового засідання фото- і кінозйомку, відеозапис, а також транслювати судове засідання. Суд своєю вмотивованою ухвалою може обмежити використання технічних засобів для фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання за клопотанням учасників судового процесу або якщо технічні засоби заважають судовому розгляду. Таке обмеження застосовується настільки, наскільки це потрібно для досягнення мети такого обмеження, але не може полягати у повній забороні використання відповідних технічних засобів.

Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення»;

5) у статті 4-6:

у частині першій слова «у місцевих господарських судах» замінити словами «в окружних судах з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

частину другу викласти в такій редакції:

«Перегляд в апеляційному порядку рішень окружних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснюють апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим колегією суддів у складі трьох суддів»;

у частині третій слова «здійснюється Вищим господарським судом України» замінити словами «здійснює Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

6) у частині третій статті 4-7 після слів «має право» доповнити словами «протягом п’яти днів після виготовлення повного тексту рішення»;

7) доповнити Кодекс статтями 12-1 і 12-2 такого змісту:

«Стаття 12-1. Передання справи з господарського суду до суду іншої юрисдикції

Якщо справа не належить до підвідомчості господарського суду, до якого подано заяву, суд передає справу за встановленою юрисдикцією не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви, а в разі виявлення цього після відкриття провадження – з дня винесення ухвали про припинення провадження і передання справи.

Якщо справа не підвідомча цьому господарському суду щодо частини вимог, то він передає за належною юрисдикцією засвідчені своїм підписом копії заяви і матеріалів, а також ухвали.

У разі, коли в процесі розгляду справи її було віднесено до юрисдикції інших судів, цю справу розглядає і вирішує той господарський суд, який відкрив у ній провадження з додержанням правил підвідомчості, за правилами цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 12-2. Передання справи для визначення належної юрисдикції

Якщо господарський суд, якому передано заяву або справу із суду іншої юрисдикції, встановить, що справа не належить до підвідомчості господарських судів, то він вмотивованою ухвалою передає її разом з усіма матеріалами до Верховного Суду України для визначення належної юрисдикції. Верховний Суд України вирішує це питання відповідно до статей 111-29 – 111-32 цього Кодексу»;

8) у статті 13 слова «місцеві господарські суди» замінити словами «окружні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

9) частину п’яту статті 15 викласти в такій редакції:

«Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією зі сторін є окружний суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя, визначає Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

10) статтю 17 викласти в такій редакції:

«Стаття 17. Передання справи з господарського суду до іншого господарського суду

Господарський суд передає справу на розгляд іншого господарського суду, якщо:

1) під час вирішення питання щодо відкриття провадження або після відкриття провадження у справі з'ясувалося, що справа підсудна іншому суду;

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

3) реорганізовано суд, який розглядав справу.

Якщо в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, її розглядає і вирішує той суд, який відкрив у ній провадження з додержанням правил підсудності, якщо інше не встановлено законом.

У випадках, встановлених пунктом 2 частини першої цієї статті, справу має бути передано до господарського суду, найбільш територіально наближеного до цього господарського суду.

Питання про передання справи (а до відкриття провадження – позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами) суд вирішує ухвалою, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої цієї статті.

Якщо справа не підсудна цьому суду щодо частини вимог, то він передає за підсудністю засвідчені своїм підписом копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали.

Справу, передану з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядає господарський суд, до якого її надіслано.

Якщо господарський суд, якому передано заяву, встановить, що справа не належить до його підсудності, то він умотивованою ухвалою передає її разом з усіма матеріалами до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для визначення належної підсудності справи. Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішує це питання відповідно до статей 111-33 –111-36 цього Кодексу»;

11) текст статті 20 викласти в такій редакції:

«Суддя не може розглядати справу і щодо нього застосовується відвід (самовідвід), якщо:

1) він є членом сім'ї, родичем чи свояком особи, яка бере участь у судовому процесі;

2) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу;

3) є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Суддя, який розглядав справу, не може розглядати ту ж справу в разі скасування судового рішення, ухваленого ним чи за його участю.

За наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

За тих же підстав відвід судді можуть заявити сторони, прокурор, треті особи, що беруть участь у судовому процесі.

Заява про відвід має бути вмотивованою. Відвід після початку судового розгляду можливий лише в разі, якщо підстава для нього стала відома під час розгляду справи по суті.

Питання про відвід розглядає і вирішує інший суддя цього господарського суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування провадження, суд, який розглядає справу, має право залишити таку заяву без розгляду.

У разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду справу розглядає той же господарський суд тим же кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу»;

12) у статті 29:

у першому реченні частини першої слово «порушено» замінити словами «провадження у якій відкрито»;

у частині третій слова «провадження в якій уже порушено» замінити словами «в якій уже відкрито провадження»;

13) у статті 54:

частину першу доповнити словами «або подається в електронній формі згідно зі статтею 2-1 цього Кодексу»;

пункт 2 частини другої після слів «або місце проживання (для фізичних осіб)» доповнити словами «офіційні електронні адреси за їх наявності»;

14) у частині другій статті 58 слова «порушення справи» замінити словами «відкриття провадження у справі»;

15) у частині першій статті 59 слова «порушення справи» замінити словами «відкриття провадження у справі»;

16) назву розділу IX викласти в такій редакції:

«Розділ IX. Відкриття провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції»;

17) статтю 62 викласти в такій редакції:

«Стаття 62. Відмова у відкритті провадження

Суддя відмовляє у відкритті провадження у господарській справі, якщо:

1) заява не підвідомча господарському суду;

2) заяву не може бути розглянуто і вирішено в судовому порядку;

3) у провадженні господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;

4) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Про відмову у відкритті провадження суддя виносить ухвалу, яку надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви.

Суддя, відмовляючи у відкритті провадження на підставі непідвідомчості заяви господарському суду, відповідно до статті 12-1 цього Кодексу передає заяву і позовні матеріали до суду належної юрисдикції разом з копією своєї ухвали для вирішення питання щодо відкриття провадження. Якщо суддя відмовляє у відкритті провадження щодо частини вимог, то він передає до суду належної юрисдикції засвідчені своїм підписом копії заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали.

До ухвали про відмову у відкритті провадження, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали, крім випадків надіслання їх до суду належної юрисдикції.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження може бути оскаржено, крім випадку передання заяви до суду належної юрисдикції. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день звернення до господарського суду»;

18) у пункті 9 частини першої статті 63 слово «порушення» замінити словом «відкриття»;

19) у назві та тексті статті 63 слова «порушення» замінити словами «відкриття»;

20) у статті 80:

пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:

«1) справа не підвідомча господарським судам України»;

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

«Суд, припиняючи провадження на підставі непідвідомчості справи господарському суду, відповідно до статті 12-1 цього Кодексу передає її матеріали до суду належної юрисдикції разом з копією своєї ухвали для вирішення питання щодо відкриття провадження. Якщо суд припиняє провадження щодо частини вимог, то він передає до суду належної юрисдикції засвідчені підписом судді копії матеріалів справи, а також ухвали»;

21) статтю 87 викласти в такій редакції:

«Стаття 87. Вручення рішень та ухвал

Суд одразу після оголошення рішення (або його вступної та резолютивної частин) чи ухвали на вимогу сторони, прокурора, третьої особи, які брали участь у судовому процесі, вручає під розписку відповідне рішення або ухвалу.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин рішення суд надсилає повне рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в електронній формі відповідно до статті 2-1 цього Кодексу сторонам, прокурору, третім особам протягом двох днів з дня його складання. За зверненням осіб, які брали участь у судовому процесі, повне рішення вручається під розписку безпосередньо в суді.

Стороні, прокурору, третій особі, які не були присутні в судовому засіданні, судове рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в електронній формі відповідно до статті 2-1 цього Кодексу протягом двох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі. За їх зверненням судове рішення вручається під розписку безпосередньо в суді.

Якщо рішення або ухвалу вручено представникові, то вважається, що це рішення або ухвалу вручено й особі, яку він представляє.

Судове рішення вважається врученим, якщо воно:

1) вручене особі безпосередньо в суді під розписку;

2) доставлене за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомлених цією особою суду;

3) доставлене за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, або офіційною електронною адресою, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси;

4) повернуте як невручене адресату – у разі відсутності особи за адресою, повідомленою цією особою суду;

5) повернуте як невручене адресату – у разі відсутності особи за адресою чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси»;

22) у статті 91:

слова «господарського», «господарський», «господарському» виключити;

у частині четвертій слова «порядку, встановленого частинами другою, третьою» замінити словами «частини третьої»;

23) текст статті 92 викласти в такій редакції:

«Перегляд за апеляційною скаргою рішень та ухвал окружного суду з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснює апеляційний суд Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного окружного суду з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

24) у статті 93:

частину першу викласти в такій редакції:

«Апеляційна скарга подається на рішення місцевого суду протягом двадцяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду – протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим судом або з дня вручення особі, яка не була присутня під час оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня вручення особі повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу»;

у частині другій після слова «апеляційний» слово «господарський» виключити;

25) у частині першій статті 94:

в абзаці першому після слів «письмовій формі» доповнити словами «абов електронній формі згідно зі статтею 2-1 цього Кодексу»;

у пунктах 1-2 слова «господарського» виключити;

26) у частині другій статті 95 слово «господарського» виключити;

27) у першому абзаці частини першої статті 97 слово «господарським» виключити;

28) у частинах другій і третій статті 100 слова «господарський» і «господарського» виключити;

29) у статті 101 слова «господарський» і «господарського» виключити;

30) у статті 102 слова «господарського» виключити;

31) у пункті 1 статті 103 слово «господарського» виключити;

32) у статті 104:

у частині першій слова «господарський» і «господарського» виключити;

у частині третій:

у абзаці першому слово «господарського» виключити;

у пункті 1 слова «колегії суддів» виключити;

у пункті 6 після слів «порушенням правил» доповнити словом «підвідомчості»;

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

«Обставини, вказані у пунктах 6 і 7 частини третьої цієї статті, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, якщо учасник судового розгляду, який його оскаржує, не посилався на ці обставини в місцевому суді»;

33) у статті 105 слова «господарський» і «господарського» виключити;

34) у статті 106:

у назві і тексті статті слова «господарського», «господарський» виключити;

у частині першій:

пункт 3 викласти в такій редакції:

«3) про відмову у відкритті провадження у справі (крім ухвали про відмову у відкритті провадження у зв'язку із непідвідомчістю заяви господарським судам і передання заяви до суду належної юрисдикції)»;

пункт 4 виключити;

пункт 7 викласти в такій редакції:

«7) про припинення провадження у справі (крім ухвали про припинення провадження у зв’язку із непідвідомчістю заяви господарським судам і передання справи до суду належної юрисдикції)»;

у частині сьомій слова «прийнятті позовної заяви або» замінити словами «відкритті провадження у справі або прийнятті»;

35) у статті 107 слово «господарського» виключити;

36) текст статті 108 викласти в такій редакції:

«Судом касаційної інстанції є Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

37) у статті 109:

у частині першій слова «Вищого господарського суду України» замінити словами «Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

у частині другій слово «господарський» виключити, а слова «Вищого господарського суду України» замінити словами «Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

38) частину першу статті 110 викласти в такій редакції:

«Касаційну скаргу можна подати протягом одного місяця з дня:

1) оголошення постанови або ухвали апеляційного господарського суду;

2) вручення особі постанови або ухвали в разі відсутності особи під час її оголошення;

3) вручення особі постанови або ухвали в разі відкладення складення повної постанови чи ухвали апеляційного суду»;

39) у частині першій статті 111:

в абзаці першому після слів «письмовій формі» доповнити словами «абов електронній формі згідно зі статтею 2-1 цього Кодексу»;

у пункті 2 слово «господарського» виключити;

40) у пункті 2 частини першої статті 111-3 слово «господарський» виключити;

41) у статті 111-8 слова «Вищим господарським судом України» замінити словами «Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

42) у статті 111-10:

у частині першій та першому абзаці частини другої слова «господарського» виключити;

пункт 1 частини другої доповнити словами «колегії суддів»;

пункт 6 частини другої викласти в такій редакції:

«6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил підвідомчості, предметної або територіальної підсудності»;

доповнити частиною такого змісту:

«Обставини, вказані у пунктах 6 і 7 частини другої цієї статті, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, якщо учасник судового розгляду, який його оскаржує, не посилався на ці обставини в судах першої і апеляційної інстанцій»;

43) у пунктах 3-4 частини другої статті 111-11 слова «господарського» виключити;

44) у статті 111-13:

у частині першій та другій слова «господарського», «господарський» виключити;

у частині першій після слів «апеляційного суду» додати слова «в господарських справах»;

у частині третій слова «прийнятті позовної заяви» замінити словами «відкритті провадження у справі або прийнятті»;

45) у статті 111-15:

у частині першій після слова «прокурор» доповнити словами «особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки»;

у частині другій слова «постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція» замінити словами «ухвалила рішення міжнародна установа, компетенція»;

46) текст статті 111-16 викласти в такій редакції:

«Заяву про перегляд судових рішень господарських судів може бути подано виключно з таких підстав:

1) неоднакове застосування однієї і тієї ж норми матеріального та (або) процесуального права в подібних правовідносинах судами (судом) касаційної інстанції;

2) встановлення міжнародною установою, компетенція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань, якщо для усунення такого порушення необхідно переглянути рішення національних судів»;

47) у частині другій статті 111-17 слово «судовою» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

48) у частині другій статті 111-18:

пункт 3 викласти в такій редакції:

«3) конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування одних і тих же норм права у подібних правовідносинах, якщо заяву подано на підставі, встановленій пунктом 1 статті 111-16 цього Кодексу»;

у пункті 4 слово «судовою» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

49) у частині першій статті 111-19:

перше речення викласти в такій редакції:

«Заява про перегляд судових рішень господарських судів подається безпосередньо до Верховного Суду України»;

пункт 3 викласти в такій редакції:

«3) копії різних за змістом судових рішень, у яких має місце неоднакове застосування одних і тих же норм права в подібних правовідносинах, – у разі подання заяви на підставі, встановленій пунктом 1 статті 111-16 цього Кодексу»;

у пункті 4 слова «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

50) у статті 111-20:

назву викласти в такій редакції:

«Стаття 111-20.Прийняття Верховним Судом України заяви про перегляд судового рішення»;

у частинах першій та третій слова «Вищого господарського суду України» замінити словами «Верховного Суду України»;

у пункті 4 частини четвертої слова «Вищого господарського суду України» виключити;

у частині шостій слово «судовою» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

доповнити частиною такого змісту:

«Результати проведених дій, зазначених у частинах другій-третій і шостій цієї статті, а також зміст вимог, викладених у заяві, суддя – доповідач представляє колегії суддів Верховного Суду України»;

51) статтю 111-21 викласти в такій редакції:

«Стаття 111-21. Допуск справи до провадження

Питання щодо допуску справи до провадження вирішує Верховний Суд України колегією у складі трьох суддів Верховного Суду України, які входять до судової палати з цивільних справ. Персональний склад колегії суддів визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу. До складу колегії входить суддя-доповідач.

Питання щодо допуску справи до провадження і витребування матеріалів справи або відмову в такому допуску Верховний Суд України розглядає без виклику осіб, які брали участь у судовому процесі, протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви. За результатами розгляду суд постановляє обґрунтовану ухвалу, яку не може бути оскаржено.

У разі допуску справи до провадження суд, в якого витребувано матеріали справи, повинен скерувати ці матеріали до Верховного Суду України не пізніше трьох днів після отримання ухвали про допуск справи до провадження і витребування матеріалів справи.

У разі відмови в допуску справи до провадження копія ухвали про відмову в допуску разом із копією заяви та доданими до неї документами надсилається особі, яка її подала»;

52) текст статті 111-22 викласти в такій редакції:

«Суддя-доповідач протягом трьох днів з дня надходження матеріалів справи постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі.

Суддя-доповідач упродовж п’ятнадцяти днів з метою підготовки справи до розгляду Верховним Судом України:

1) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;

2) надсилає копії ухвали про допуск заяви про перегляд судового рішення до провадження разом із копіями заяви особам, які беруть участь у справі;

3) визначає порядок розгляду справи: або в судовому засіданні з викликом осіб, які брали участь у судовому процесі, або за матеріалами справи без виклику осіб, які брали участь у судовому процесі;

4) здійснює інші заходи, необхідні для підготовки справи до розгляду»;

53) статтю 111-23 викласти в такій редакції:

«Стаття 111-23. Розгляд справи Верховним Судом України

Верховний Суд України розглядає справу на своєму засіданні.

Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів судової палати з цивільних справ.

Справа про перегляд судового рішення у разі неоднакового застосування однієї і тієї ж норми права в подібних правовідносинах різними судами касаційної інстанції розглядається на спільному засіданні відповідних палат Верховного Суду України за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів кожної палати.

Головуючий відкриває судове засідання, оголошує справу, яку суд розглядає, склад суду і роз'яснює особам, які беруть участь у судовому процесі, їхнє право заявити відвід, а також інші права та обов'язки.

Суддя-доповідач викладає зміст заяви та обставини справи.

Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень господарських судів, та особи, які брали участь у судовому процесі, у разі їх прибуття в судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог.

У разі якщо такі заяви подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Для з'ясування сутності норми матеріального та (або) процесуального права, яка неоднаково застосована, можуть заслуховуватися пояснення представників органів державної влади.

Неприбуття сторін або інших осіб, які належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Верховний Суд України може в разі необхідності досліджувати докази і встановлювати обставини у справі.

Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати двох місяців з дня надходження матеріалів справи. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п’ятнадцять днів»;

54) текст статті 111-24 викласти в такій редакції:

«За наслідками розгляду справи Верховний Суд України приймає одну з таких умотивованих постанов:

1) про повне або часткове задоволення заяви;

2) про відмову в задоволенні заяви.

Суддя, який не погоджується з постановою, може висловити окрему думку, що додається до постанови.

Постанова Верховного Суду України є остаточною. Вона може бути предметом перегляду лише на підставі, визначеній пунктом 2 статті 111-16 цього Кодексу»;

55) текст статті 111-25 викласти в такій редакції:

«Верховний Суд України задовольняє заяву в разі встановлення порушення господарським судом принципів і норм права у розглянутій справі в межах однієї з підстав, визначених статтею 111-16 цього Кодексу.

Задовольняючи заяву, Верховний Суд України може:

1) скасувати судове рішення суду касаційної інстанції та залишити в силі помилково скасовані судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій;

2) змінити судове рішення, що було предметом перегляду;

3) скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове судове рішення;

4) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і скерувати справу для продовження розгляду до суду першої, апеляційної або касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви має бути вмотивованою»;

56) текст статті 111-28 викласти в такій редакції:

«Висновки щодо застосування принципів та норм права, викладені у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для застосування судами загальної юрисдикції та суб'єктами владних повноважень у відповідних правовідносинах.

Суд може відхилитися від таких висновків Верховного Суду України, вмотивувавши таке відхилення у судовому рішенні.

Постанову Верховного Суду України має бути опубліковано на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня її прийняття»;

57) доповнити Кодекс розділом XII-3 такого змісту:

«Розділ XII-3 Визначення суду належної компетенції для розгляду справи

Глава 1. Визначення належної юрисдикції

Стаття 111-29. Ініціювання розгляду питання про належну юрисдикцію

Господарський суд може ініціювати питання про належну юрисдикцію для розгляду справи перед Верховним Судом України у випадку, визначеному статтею 122 цього Кодексу, шляхом надсилання відповідної ухвали разом із матеріалами до Верховного Суду України.

Стаття 111-30. Підготовка до розгляду питання про належну юрисдикцію

Ухвала господарського суду разом із матеріалами, що надійшли до Верховного Суду України, реєструються в день надходження та не пізніше наступного дня передаються судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

Суддя-доповідач протягом десяти днів здійснює підготовку до розгляду питання про належну юрисдикцію:

1) визначає спірні питання, які повинен вирішити Верховний Суд України;

2) з’ясовує наявність попередньої судової практики з цих питань;

3) готує пропозиції щодо визначення юрисдикції, а також конкретного суду, якому має бути скеровано справу для розгляду.

Стаття 111-31. Розгляд питання про належну юрисдикцію

Верховний Суд України розглядає питання про належну юрисдикцію на своєму засіданні без виклику і повідомлення осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від його складу, визначеного законом.

Строк розгляду Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня надходження матеріалів.

Стаття 111-32. Постанова Верховного Суду України про визначення належної юрисдикції

За результатами розгляду питання про належну юрисдикцію Верховний Суд України приймає постанову, в якій визначає належну юрисдикцію та вид судочинства для розгляду справи і скеровує відповідні матеріали до відповідного суду для прийняття до свого провадження. У разі скерування справи до суду, який відмовив у відкритті провадження або припинив провадження у справі, Верховний Суд України одночасно скасовує відповідну ухвалу.

Постанова Верховного Суду України має бути вмотивованою. Висновок Верховного Суду України щодо визначення належної юрисдикції є обов'язковим для судів загальної юрисдикції у цій справі, а також в аналогічних справах.

Постанову Верховного Суду України має бути опубліковано на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня її прийняття.

Глава 2. Визначення належної підсудності справи

Стаття 111-33. Ініціювання розгляду питання про належну підсудність справи

Господарський суд може ініціювати питання про належну підсудність справи перед Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у випадку, визначеному частиною другою статті 17 цього Кодексу, шляхом надсилання відповідної ухвали разом із матеріалами до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Стаття 111-34. Підготовка до розгляду питання про належну підсудність справи

Ухвала господарського суду разом із матеріалами, що надійшли до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, реєструються у день надходження та не пізніше наступного дня передаються судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

Суддя-доповідач протягом десяти днів здійснює підготовку до розгляду питання про належну підсудність справи:

1) визначає спірні питання, які повинен вирішити Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

2) з’ясовує наявність попередньої судової практики з цих питань;

3) готує пропозиції щодо визначення підсудності справи, а також конкретного суду, якому має бути скеровано справу для розгляду.

Стаття 111-35. Розгляд питання про належну підсудність справи

Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглядає питання про належну підсудність справи у складі колегії з п'яти суддів на своєму засіданні без виклику і повідомлення осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Строк розгляду питання Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ не може перевищувати двадцяти днів з дня надходження відповідних матеріалів.

Стаття 111-36. Постанова Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про належну підсудність справи

За результатами розгляду питання про належну підсудність справи Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ приймає постанову, у якій визначає належну підсудність справи та скеровує відповідні матеріали справи до суду для прийняття до свого провадження.

Постанова Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ має бути вмотивованою. Висновок Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо визначення належної підсудності справи є обов'язковим для господарських судів у цій справі, а також в аналогічних справах.

Постанову Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ має бути опубліковано на офіційному веб-сайті цього суду не пізніш як через десять днів з дня її прийняття»;

58) друге речення статті 116 доповнити словами «або електронною поштою відповідно до статті 2-1 цього Кодексу»;

59) у статті 122-2:

частину першу доповнити словами «або в електронній формі згідно зі статтею 2-1 цього Кодексу»;

пункти 2 і 3 частини другої доповнити словами «офіційна електронна адреса за наявності»;

60) у статті 122-8:

частину першу доповнити словами «або в електронній формі згідно зі статтею 2-1 цього Кодексу»;

пункт 3 частини другої доповнити словами «офіційна електронна адреса за наявності».

2.3. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 40-41, 42, ст.492, із наступними змінами):

1) у статті 6:

частину восьму викласти в такій редакції:

«8. Учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, використовувати портативні аудіотехнічні засоби, проводити в залі судового засідання фото- і кінозйомку, відеозапис, а також транслювати судове засідання. Суд своєю вмотивованою ухвалою може обмежити використання технічних засобів для фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання за клопотанням учасників цивільного процесу або якщо технічні засоби заважають судовому розгляду. Таке обмеження застосовується настільки, наскільки це потрібно для досягнення мети такого обмеження, але не може полягати у повній забороні використання відповідних технічних засобів»;

перше речення частини дев’ятої викласти в такій редакції:

«Рішення суду проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення»;

2) статтю 11-1 викласти в такій редакції:

«Стаття 11-1. Електронний документообіг та автоматизований розподіл судових справ

1. В усіх випадках подання або надсилання процесуального документа учасником процесу або іншою особою, надсилання повісток, копій судових рішень такі документи направляються в письмовій формі або в електронній формі електронною поштою. Суд та інші особи повинні використовувати для цього офіційні електронні адреси.

Офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки "@" та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, філії, представництва, для фізичних осіб – реєстраційний номер облікової картки платника податків. Доменним іменем є ім'я у домені mail.gov.ua. Офіційна електронна адреса прирівнюється до адреси місцезнаходження чи місця проживання і може використовуватися суб’єктами електронного документообігу для здійснення офіційного листування між ними відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» без необхідності застосування електронного цифрового підпису.

Положення про офіційну електронну адресу затверджує Міністерство юстиції України.

2. Порядок здійснення обігу електронних документів між судом та учасниками судового процесу визначається положенням, яке затверджує Державна судова адміністрацією України.

3. Розподіл судових справ між суддями, визначення судді-доповідача, головуючого судді, формування колегії суддів здійснюється через автоматизовану систему відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

3) після статті 15 доповнити новими статтями такого змісту:

«Стаття 15-1. Передання справи до суду іншої юрисдикції

1. Якщо справа не належить до цивільної юрисдикції, суд передає заяву чи справу за встановленою юрисдикцією не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви, а в разі виявлення цього після відкриття провадження – з дня постановлення ухвали про закриття провадження і передання справи.

2. Якщо справа не належить до цивільної юрисдикції щодо частини вимог, суд передає за належною юрисдикцією засвідчені своїм підписом копії заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали.

3. У разі, коли в процесі розгляду справи її було віднесено до юрисдикції інших судів, її розглядає і вирішує той суд, який відкрив провадження, з додержанням правил юрисдикції, за правилами цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 15-2. Передання справи для визначення належної юрисдикції

1. Якщо суд, якому передано заяву або справу із суду іншої юрисдикції, встановить, що справа не належить до цивільної юрисдикції, то він вмотивованою ухвалою передає її разом із усіма матеріалами до Верховного Суду України для визначення належної юрисдикції. Верховний Суд України вирішує це питання відповідно до статей 360-8 – 360-11 цього Кодексу»;

4) у частині третій статті 19 після слова «може» доповнити словами «протягом п’яти днів після складення повного рішення»;

5) у статті 24:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішує суд, який розглядає справу»;

доповнити частиною такого змісту:

«3. Питання про відвід (самовідвід) розглядає і вирішує інший суддя цього суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.

Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування провадження, суд, який розглядає справу, має право залишити таку заяву без розгляду»;

6) перше речення частини п’ятою статті 74 доповнити словами «або надсилається електронною поштою відповідно до статті 11-1 цього Кодексу»;

7) пункт 3 частини першої статті 96 викласти в такій редакції:

«3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за правочином, учиненим у письмовій формі»;

8) пункт 2 частини другої статті 98 доповнити словами «офіційні електронні адреси заявника та боржника за наявності»;

9) частину першу статті 104 доповнити словами «або електронною поштою відповідно до статті 11-1 цього Кодексу»;

10) у статті 105:

частину другу доповнити словами «або в електронній формі згідно зі статтею 11-1 цього Кодексу»;

пункт 2 частини третьої доповнити словами «а також офіційні електронні адреси (за наявності)»;

11) текст статті 107 викласти в такій редакції:

«1. Усі справи, що належить вирішувати за правилами цивільного судочинства, розглядають місцеві загальні суди».

12) текст статті 116 викласти в такій редакції:

«1. Суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо:

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передання справи за місцем його проживання (перебування);

2) під час вирішення питання щодо відкриття провадження або після відкриття провадження у справі з'ясувалося, що справа підсудна іншому суду;

3) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

4) реорганізовано суд, який розглядав справу.

Якщо в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, її розглядає і вирішує той суд, який відкрив у ній провадження з додержанням правил підсудності, якщо інше не встановлено законом.

2. У випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті, справу має бути передано до суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

3. Питання про передання справи (а до відкриття провадження – позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами) суд вирішує ухвалою, крім випадку, встановленого пунктом 4 частини першої цієї статті.

4. Якщо справа не підсудна цьому суду щодо частини вимог, то він передає за підсудністю засвідчені своїм підписом копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали.

5. Справу, передану з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядає суд, до якого її надіслано.

6. Якщо суд, якому передано заяву або справу, встановить, що справа не належить до його підсудності, то він вмотивованою ухвалою передає її разом з усіма матеріалами до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для визначення належної підсудності справи. Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішує це питання відповідно до статей 360-12 – 360-15 цього Кодексу»;

13) у статті 119:

частину першу доповнити словами «або в електронній формі згідно зі статтею 11-1 цього Кодексу»;

пункт 2 частини другої доповнити словами «а також офіційні електронні адреси (за наявності)»;

14) у частині третій статті 121 пункт 4 виключити;

15) у статті 122:

у абзаці третьому частини третьої слова «повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу» замінити словами «передає заяву до іншого суду за належною підсудністю»;

частину шосту доповнити словами «крім випадку передання заяви до суду належної юрисдикції»;

після частини сьомої доповнити новими частинами такого змісту:

«8. У разі відмови у відкритті провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини другої цієї статті, суд відповідно до статті 15-1 цього Кодексу передає заяву і додані до неї матеріали до суду належної юрисдикції разом з копією своєї ухвали для вирішення питання щодо відкриття провадження. Суд надсилає особі, яка подала позовну заяву, копію такої ухвали.

Якщо суд відмовляє у відкритті провадження щодо частини вимог, то він передає до суду належної юрисдикції засвідчені своїм підписом копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали.

9. У разі непідсудності справи цьому суду суд відповідно до статті 116 цього Кодексу передає своєю ухвалою позовну заяву разом із доданими до неї матеріалами. Суд надсилає особі, яка подала позовну заяву, копію такої ухвали»;

16) частину сьому статті 130 викласти в такій редакції:

«7. Попереднє судове засідання у справах позовного провадження є обов’язковим. Питання про необхідність його проведення у справах окремого провадження вирішує суддя під час відкриття провадження у справі»;

17) частину першу статті 131 викласти в такій редакції:

«1. Сторони, заявник та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі; якщо попереднє судове засідання у справі окремого провадження не проводиться, - до початку розгляду справи по суті»;

18) частину другу статті 206 викласти в такій редакції:

«2. Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, суд відповідно до статті 15-1 цього Кодексу передає її матеріали до суду належної юрисдикції разом з копією своєї ухвали для вирішення питання щодо відкриття провадження»;

19) текст статті 222 викласти в такій редакції:

«Стаття 222. Вручення судового рішення особам, які брали участь у справі

1. Суд одразу після проголошення рішення (або його вступної та резолютивної частин) чи ухвали на вимогу особи, яка бере участь у справі, вручає під розписку копію відповідного рішення або ухвали.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин рішення суд надсилає особам, які беруть участь у справі, повний текст рішення протягом двох днів з дня його складання рекомендованим листом з повідомленням про вручення або електронною поштою відповідно до статті 11-1 цього Кодексу.

За зверненням осіб, які беруть участь у справі, повне рішення вручається під розписку безпосередньо в суді.

2. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі рекомендованим листом з повідомленням про вручення або електронною поштою відповідно до статті 11-1 цього Кодексу. За їхнім зверненням судове рішення вручається під розписку безпосередньо в суді.

3. Судове рішення вважається врученим, якщо його:

1) вручено особі безпосередньо в суді під розписку;

2) доставлено за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

3) доставлено за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, або офіційною електронною адресою, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси;

4) повернуто як невручене адресату – у разі відсутності особи за адресою, повідомленою цією особою суду;

5) повернуто як невручене адресату – у разі відсутності особи за адресою чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо копію рішення вручено представникові, то вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

4. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначені цією статтею.

5. Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством»;

20) у статті 228:

частину першу доповнити словами «або в електронній формі згідно зі статтею 11-1 цього Кодексу»;

пункт 2 частини другої доповнити словами «офіційні електронні адреси (за наявності)»;

21) у частині четвертій статті 231 слова «з дати постановлення» замінити словами «з дня вручення особі копії»;

22) у частині першій статті 293:

пункт 4 доповнити словами «(крім випадку передання заяви до суду належної юрисдикції)»;

пункт 6 виключити;

пункт 14 доповнити словами «(крім випадку передання заяви до суду належної юрисдикції)»;

23) текст статті 294 викласти в такій редакції:

«1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 209 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня вручення копії повного рішення.

2. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня вручення копії ухвали»;

24) у статті 295:

частину першу доповнити словами «або в електронній формі згідно зі статтею 11-1 цього Кодексу»;

пункти 2 і 3 частини другої доповнити словами «офіційна електронна адреса (за наявності)»;

25) статтю 304-1 виключити;