Ветеринарній справі

Всі плани ветеринарних захо­дів повинні бути науково обґрунтованими. Розробляти їх потрібно з врахуванням епізоотичного і ветеринарно-санітарного стану господарства (місцевості), особливостей хвороб, біології їх збудників, умов зовнішнього середовища та інших чинників.

Планування і термін проведення ветеринарних заходів повин­ні відповідати об'єктивним закономірностям перебігу хвороби в тій чи іншій природнокліматичній зоні. Тому органи ветеринарної медицини ретельно вивчають крайову епізоотологію, враховують місцеві особливості і визначають найбільш відповідні заходи та оптимальні терміни їх виконання. В благополучних господарствах планові заходи мають переважно профілактичний характер, а в неблагополучних – вимушені, оздоровчі, які спрямовані на ліквідацію хвороби.

Плануючи ветеринарні заходи на наступний календарний термін, важливо критично проаналізувати результати аналогічних заходів за минулий рік. Спеціалісти ветеринарної медицини повинні звертати увагу на ефективність засобів і способів здійснення тих чи інших заходів. Засоби і методи, що забезпечують високий профілактичний або лікувальний ефект необхідно застосовувати ширше у ветеринарній практиці. Спеціалісти ветеринарної медицини повинні систематично слідкувати за розвитком ветеринарної науки, науково-технічного прогресу з різних спеціальних дисциплін, володіти даними ветеринарної статистики. При складанні планів слід вибирати найбільш економічні методи проведення запланованих заходів, аби при невеликих затратах коштів і праці отримати високий економічний ефект від проведеної роботи.

Отже, всі плани ветеринарних заходів повинні бути науково обгрунтованими. Розробляти їх потрібно з врахуванням епізоотичного і ветеринарно-санітарного стану господарства, особливостей перебігу захворювань, біології збудників та природної їх вогнищевості.

ПРИНЦИПИ ПЛАНУВАННЯ ВЕТЕРИНАРНИХ ЗАХОДІВ

При складанні планів ветеринарних заходів спеціалістам ветеринарної медицини необхідно дотримуватися таких принципів, як: єдність, комплексність, демократичність, виділення провідної (ведучої) ланки.

Єдність планів передбачає обов’язковість єдиного планування ветеринарних заходів на відповідній території незалежно від відомчого підпорядкування господарств, комплексів та інших підприємств. При плануванні необхідно суворо керуватись діючими інструкціями та методичними вказівками.

Комплексність передбачає поєднання в плані організаційно-господарських, зоотехнічних, ветеринарно-санітарних і спеціальних заходів. Одні ланцюги цього комплексу розраховані на підвищення природної та специфічної резистентності організму тварин до захворювання, другі спрямовані на виявлення, ізоляцію або знешкодження джерела збудника інфекції в навколишньому середовищі, треті – на лікування хворих тварин тощо. Лише комплексне здійснення всього об’єму робіт може гарантувати профілактику і ліквідацію заразних хвороб тварин.

Демократичність передбачає планування ветеринарних заходів знизу до верху, тобто розробку первинних планів необхідно починати з господарств різних форм власності, акціонерних товариств і інших підприємств та організацій агропромислового комплексу. В окремих випадках вищестоящі органи ветеринарної медицини дають вказівку про проведення конкретних заходів на запланований період.

Зведені плани заходів по областях, містах і районах узагальнюються, а потім затверджуються відповідними органами (державної ветеринарної медицини, виконавчої влади). Затверджений план набуває чинності і є обов’язковим щодо його виконання.

Виділення провідної (ведучої) ланки в комплексі планових заходів – це визначення першочергового, або головного заходу, без якого неможливе здійснення інших заходів передбачених цим планом. Наприклад, в планах по ліквідації туберкульозу ведучою ланкою є систематичне алергічне дослідження тварин з подальшою ізоляцією і забоєм реагуючих, проведенням дезінфекції та інших заходів.

ОСНОВНІ ВИДИ ПЛАНІВ ВЕТЕРИНАРНИХ ЗАХОДІВ

Залежно від терміну виконання у ветеринарній практиці прийняті такі види планів: перспективні, поточні та оперативні.

Перспективними є ті плани, які складають на тривалі терміни – від 2-х до 5-ти років, а саме:

– оздоровлення господарств або регіонів від хронічних інфекційних (туберкульозу, бруцельозу, лейкозу, лептоспірозу та ін.) або паразитарних (фасціольозу, піроплазмідозів тощо) хвороб;

– підготовка кадрів і підвищення їх кваліфікації;

– розвиток мережі ветеринарних установ;

– матеріально-технічне забезпечення і фінансування ветеринарних заходів;

– розвиток ветеринарної науки, впровадження її досягнень і передового досвіду у виробництво.

Перспективні плани, що включають фінансування, будівництво, матеріально-технічне забезпечення, обов’язково мають бути узгоджені з відповідним бюджетом (державним, обласним або районним).

Поточні (річні) плани ветеринарних заходів розробляють на один рік, при цьому показують виконання роботи щоквартально, або по місяцях. Складають такі плани керівники ветеринарної медицини державних установ і господарств різних форм власності. До поточних планів належать:

– план ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів;

– план ветеринарно-санітарних заходів;

– план профілактики незаразних хвороб тварин;

– план пропаганди ветеринарних знань;

– план ліквідації хронічних заразних хвороб тварин (при виникненні захворювання вперше);

– план будівництва і ремонту ветеринарних об’єктів;

– план підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини;

Додатково до цих планів щорічно складають плани матеріально-технічного забезпечення.

Оперативні плани ветеринарних заходів розробляють спеціалісти ветмедицини на певний календарний термін (на 1 або 2-3 місяці). Такими планами є:

– план ліквідації гострих інфекційних захворювань;

– календарний план роботи лікаря (установи) на квартал або місяць.

ПЛАН ВЕТЕРИНАРНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ТА