Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
РОЗВИТОК РОСІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII стДля економіки Росії першої половини XVIII ст. характерними бу-ли насамперед значне зростання великої мануфактурної промисло-вості, збільшення обсягів внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Прискорений розвиток мануфактурного виробництва був пов’я-заний з військовими потребами країни. До середини XVIII ст. вже було понад 600 мануфактур — металургійних, текстильних та ін. Серед нових галузей промисловості виділялося будівництво морсь-ких кораблів. З’явилися мануфактури, пов’язані з виробництвом парусного полотна, канатів, сукна. Почали випускати вироби із скла, фарфору, фаянсу, фарби, шовкові стрічки тощо. Проте на ма-нуфактурах переважали кріпосницькі порядки, працю найманих ро-бітників майже не використовували. Розвиток промислового виробництва, здобуття Росією виходу до Балтійського моря сприяли зростанню її внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Були збудовані канали, що з’єднали Волгу з Невою. З різ-них кінців країни до Санкт-Петербурга купці звозили, а потім пере-правляли в інші держави різні товари, зокрема льон, прядиво, шку-ри, полотно тощо. Значення Архангельська в зовнішній торгівлі Ро-сії помітно зменшувалося. Уряд Петра I проводив політику меркан-тилізму (тобто регулювання зовнішньої торгівлі). Експорт російсь-ких товарів (або їх вивіз) перевищував імпорт (ввіз) іноземних. Економічне зростання Росії за часів Петра I було пов’язано з гігантськими трудовими зусиллями її народу. В умовах посилення феодально-кріпосницького гніту загострювалися й соціальні супе-речності, що часом переходили в збройні конфлікти. Восени 1707 р. в Росії спалахнула нова Селянська війна під про-водом Кіндрата Булавіна. Її учасниками були кріпосні селяни, коза-ки, посадські люди. Повстання почалося на Дону, де з великою зав-зятістю розшукував і повертав утікачів на старі місця полковник Долгорукий. У жовтні 1707 р. Булавін з повстанцями напав на нього і знищив увесь його загін разом з командиром. Незабаром налякані старшини донського козацтва розбили повсталих. Булавін встиг схо-ватися в Запорозькій Січі. Весною наступного року повстання спалахнуло знову. Булавін з’явився на Дону і підбурив незадоволених. Повстанці оволоділи Черкеськом — головним містом донського козацтва. Ненависних старшин було страчено. Військовий круг обрав Кіндрата Булавіна отаманом Дону. З часом Селянська війна охопила велику територію. Повстанці здобули кілька перемог над урядовими військами, захопили Царицин, оточили Саратов. Вони здійснили похід на Азов, але ово-лодіти містом не зуміли. Використовуючи їхню невдачу, заможні козаки організували змову. На початку липня 1708 р. змовники на-пали на Булавіна і під час перестрілки вбили його. Урядові каральні загони до кінця 1708 р. придушили повстання. За Петра I відбулися суттєві реформи в управлінні державою. Зокрема, зміцнилася влада на місцях. У 1708 р. країну було поділено на 8 губерній: Московську, Інгерманландську (райони Прибалтики і Карелії з Санкт-Петербургом), Архангельську, Казанську, Київську, Смоленську, Азовську і Сибірську. На чолі їх стояли губернатори, які керували місцевими військами і управляли чималою територією. Кожна губернія поділялася ще на 50 провінцій. У 1711 р. було створено Сенат (тобто найвищий законодавчий, розпорядчий і виконавчий орган при цареві) на чолі з генерал-проку-рором, якого Петро I називав «государевим оком». Натомість Бояр-ську думу було ліквідовано. У 1718—1721 рр. замість півсотні приказів було створено 12 ко-легій на чолі з їхніми президентами. Кожна колегія займалася чітко визначеною ділянкою державного управління: Колегія закордонних справ — зовнішніми відносинами; Військова колегія — армією; Адміралтейств-колегія — флотом; Юстиц-колегія — судом; Камер-колегія — збиранням податків; Штатс-колегія — видатками; Ревізіон-колегія — контролем за фінансами; Берг-колегія — гірничою промисловістю; Мануфактур-колегія — іншими галузями промисловості; Комерц-колегія — торгівлею; Вотчинна колегія — дворянським землеволодінням; Духовна колегія (або Синод) — церковними справами. На правах колегії з 1720 р. існував Головний магістрат, який завідував російськими містами. У 1721 р. Петра I проголосили російським імператором, що свідчило про подальше посилення самодержавної влади царя. У 1722 р. було запроваджено «Табель про ранги», що визначав систему чинів і порядок просування на державній службі — війсь-ковій і цивільній (усі чини поділяли на 14 класів). Завдяки реформам Петра I сформувалася Російська імперія як велика європейська держава. Створення регулярної армії і флоту, проведення активної зовнішньої політики зробили можливим утвер-дження Росії на берегах Балтійського моря. Внаслідок зростання ма-нуфактурної промисловості і торгівлі було врешті-решт покладено край її економічній ізоляції, а створення централізованої системи управління на чолі з імператором означало остаточне оформлення в Росії абсолютизму.
|