ЗМІЦНЕННЯ САМОДЕРЖАВСТВА ЗА ЧАСІВ ІВАНА IV

У першій половині XVI ст. в житті Московії сталися суттєві змі-ни. Між окремими князівствами були ліквідовані кордони. Феодали припинили міжусобні війни. Помітні зрушення сталися в економіч-ному житті країни. Створено сприятливі умови для подальшого роз-витку господарства і різних ремесел. Зростали обсяги як внутріш-ньої, так і зовнішньої торгівлі. Вдосконалювалася грошова система. Основною грошовою одиницею став рубль, а дрібною монетою — дєньга. З 1534 р. було запроваджено нову монету — копійку, що дорівнювала двом дєньгам. Уряд запровадив нові податки, провів новий опис земель. Єдиною одиницею поземельного оподаткування стала соха (ділянка землі від 170 до 440 га). У державі помітно посилився вплив дворянства, сформувалася помісна система земле-володіння.

У 1505—1533 рр. в Московській державі правив великий князь московський Василь III Іванович. 25 серпня 1530 р. народився його син Іван, якому й судилося стати наступником Василя III. За часів малолітства нового правителя в країні фактично володарювали бояри.

У 1533—1538 рр. керівництво країни здійснювали мати Івана Олена Глинська та її уряд. Саме тоді бояри розпочали боротьбу за владу. Їх не влаштовувало правління Глинської і вони, кінець-кін-цем, її отруїли. У 1538—1547 рр. владу мали боярські сім’ї Бєльсь-ких і Шуйських. В ці часи централізована система управління значно послабилася, а свавільства бояр зросли.

16 січня 1547 р. в Успенському соборі Кремля відбулося «він-чання на царство» Івана IV, яке провів московський митрополит Макарій. Вважалося, що цей обряд зрівнював першого царя Моско-вії із західноєвропейськими імператорами.

Самостійне правління царя Івана IV тривало 37 років (1547—1584 рр.). Воно розпочалося з трагічної події, про яку він потім напише: «І вніде страх в душу моя і трепет в кості моя».

Червневого дня 1547 р. в Москві спалахнула сильна пожежа, яка, окрім великих матеріальних збитків принесла чималі людські жерт-ви. У ній загинуло понад чотири тисячі чоловік. Іван IV та його наб-лиження встигли виїхати і сховатися в с. Воробьові. Розлючений московський люд усю відповідальність за стихійне лихо поклав на родичів царя Глинських. У місті почалося повстання, яке вдалося придушити з великими труднощами.

У 1547—1560 рр. за Івана IV діяв уряд — Вибрана рада на чолі з думним дворянином Олексієм Адашевим. Саме цей орган провів у державі суттєві реформи (перетворення).

У Москві почали скликати Земський собор — нову станово-представницьку установу, куди входили представники різних соціа-льних станів: бояри, дворяни, священики, купці, за винятком селян. Там вирішували найважливіші справи, насамперед про війну і мир, збирання податків тощо.

Перший Земський собор було скликано 1549 р. Він прийняв рі-шення скласти новий Судебник (затверджено в 1550 р.) і чітко сфор-мував програму реформ середини XVI ст. Як установа, Земський собор проіснував до 80-х років XVII ст. За підрахунками спеціалістів відбулося десь 50 його скликань.

Уряд створив нову систему центральних органів управління — прикази, чисельність яких з часом збільшувалася. Кожен з них зай-мався чітко визначеними справами. Найважливішими були: Поміс-ний (землеволодіння феодалів); Посольський (зовнішня політика); Розрядний (призначення воєвод, визначення дворянського жалуван-ня, збирання дворянського ополчення).

Серед військових перетворень особливо помітним було ство-рення нового, постійного війська, озброєного ручною вогнепальною зброєю, переважно пищалями. Його ще називали стрілецьким. В 1556 р. прийняли «Уложення про службу», за яким дворянин міг починати військову службу з 15 років і передавати її в спадщину.

Помітно змінилося й церковне життя. 1551 р. з ініціативи царя був скликаний «Стоглавий» собор. Серед його рішень були: запро-вадження церковного нагляду за літописанням й іконописанням, прийняття загальноросійського списку святих, заборона спілкування з іноземцями тощо. Церковним служителям було заборонено займа-тися лихварством. Ченцям дозволили вживати вино, пиво і мед, але заборонили пити горілку.

У 1565—1572 рр. Іван IV проводив особливу політику, яку потім назвали опричниною. Він поділив країну на дві частини: опричнину і земщину. За формою це було поверненням до часів феодальної роздробленості, але по суті переслідувало мету знищити її залишки в Московській державі. Цар не спинявся ні перед чим. Почалися масо-ві погроми, страти, заслання. Зокрема, у 1570 р. опричне військо на чолі з Іваном IV розгромило Новгород і деякі інші міста. За деспо-тизм московського царя назвали Грозним. Опричнина не тільки заб-рала багато людських життів, а й підірвала господарство країни. Вона призвела до утвердження одноособової влади царя — само-державства.

1581 р. цар-самодержець заборонив переходи селян від одного господаря до іншого. Це означало скасування Юрієвого дня — єди-ного дня, коли такі переходи до цього дозволяли.