НАРОДНІ МАСИ В НІМЕЦЬКІЙ РЕФОРМАЦІЇ

Поширення в Німеччині загальнонародного протестантського руху (тобто такого, що підтримував Реформацію) супроводжува-лося захопленням церковних земель, закриттям монастирів і вигнан-ням ченців. Навіть Мартін Лютер злякався і закликав народ до поко-ри владі. Проте його засудив інший священик — Томас Мюнцер, який заявив: «Якщо послідовники Лютера не хочуть іти далі нападок на попів і ченців, то їм не слід було братися за справу».

Мюнцер став вождем народної Реформації (руху, спрямованого на полегшення долі трудового народу). Він мріяв установити «царст-во Боже на землі» — такий порядок, коли не буде ні багатих, ні бід-них. Тому закликав збройною боротьбою знищити феодальні поряд-ки, передати владу народу, встановити рівність і справедливість.

Значне посилення феодально-кріпосницького гноблення призве-ло до Великої Селянської війни в Німеччині. Збройний виступ селян почався у Шварцвальді влітку 1524 р. Воєнні дії розгорнулися май-же на всій території, а переважали у Швабії (літо 1524 — грудень 1525 рр.) та Франконії (кінець березня — червень 1525 р.). Повс-танці об’єднувалися в загони, громили замки і монастирі, знищува-ли списки феодальних повинностей.

Найвідомішими програмами (тобто викладами мети і вимог) повсталих селян були лист Томаса Мюнцера та його прибічників, програми «12 статей» і Хейльбронська.

Томас Мюнцер та його прибічники запропонували всім вступити до християнського об’єднання, запрошували багатих відмовитись від багатств і розділити долю з бідними, закликали знищити всі замки і монастирі. Їхній лист мав найрадикальніший характер, а його втілення в життя спричинило б повну ліквідацію феодально-кріпосницького гноблення і побудову суспільства повної майнової рівності.

6—7 березня 1525 р. у м. Меммінгені на з’їзді керівників шести швабських селянських загонів було прийнято програму «12 статей». Її головними вимогами були: ліквідація особистого кріпосного права, зменшення феодальних повинностей, вибори священиків. Ця програма передбачала пом’якшення феодально-кріпосницьких від-носин.

9—12 травня 1525 р. повстанці Франконії прийняли Хейльброн-ську програму, що пропонувала посилити владу імператора і позбавити князів незалежності, запровадити загальні для всіх закони, включала вимогу ліквідації кріпацтва за викуп.

Подальша трагічна доля Томаса Мюнцера пов’язана з діяльністю комуни в м. Мюльхаузені (17 березня — 25 травня 1525 р.). Під час однієї з битв вождь народної Реформації потрапив у полон. Згодом йому було завдано жорстоких тортур і за наказом князів страчено. Мюльхаузенська комуна була розгромлена.

Німецькі феодали об’єднали свої зусилля в боротьбі з повс-талими селянами і поступово перехопили військову ініціативу. Їхній полководець Трухзес придушив повстання спочатку у Франконії, а потім у Швабії. Саме до цього закликав Лютер, який пізніше писав: «Я, Мартін Лютер, вбив усіх загиблих у повстанні селян, тому що наказував вбивати їх. Кров їхня та впаде на мою голову! Але я зро-бив це тому, що Господь наказав мені так казати».