Особливості коректування функціональної моделі

Таким чином, вихідними факторами, які впливають на визначення складу комплексу, видів діяльності, функціональні схеми є – повний історико-архітектурний аналіз фрагмента забудови і програма його реконструкції (фактори першого роду).

Нарешті, комплекс, що проектується, крім рангу і профилю, має набути конкретності: склад закладів, форму комплектації, місткість і основні групи приміщень. Якщо вміст комплексу уявити як набір видів діяльності і виокремити з них основні, то можна отримати наступні суттєві характеристики комплексу:

- переважний контингент відвідувачів;

- години найбільшого відвідування («пікового навантаження»);

- необхідні крупні групи приміщень та їх взаємозв’язок;

- необхідне технологічне забезпечення;

Слід брати до уваги наявність існуючих закладів, уникати дублювання функцій. Місткість комплексу визначається основними видами діяльності і залежить, від об’єму фрагмента, в цілому, та від об’єму окремих будівель. Інколи місткість комплексів певного профілю буде задана архітектурно-планувальним завданням. У цьому випадку, існуючий об’єм історичної структури и задана місткість объекта диктують вибір тих чи інших видів діяльності (занять, процесів). Крім того, існує певна оптимальна місткість різних видів закладів того чи іншого містобудівного рангу (нормативні вимоги, аналоги).

Сьогодні існує номенклатура видів діяльності, що відбувається в різних типах закладів, які знаходяться у заново спроектованих об’єктах (ідеальні нормативні вимоги). Оскільки при використанні історичної забудови ми не проектуємо нову будівлю, а фактично вирішуємо зворотню задачу, на цій стадії ми не можемо бути впевненими, що всі види діяльності, заняття і процеси, які є у складі комплекса, рівною мірою можуть бути забезпечені історичною структурою, навіть з урахуванням її можливої реконструкції. Тому всі види діяльності, заняття і процеси розділимо на три категорії:

- основні, тобто такі, які складають власне зміст комплекса і повинні бути представлені у будь-якому випадку. Тим самим визначається необхідна група приміщень;

- додаткові, тобто такі, які можуть варіюватися, бути в наявності не повністю, або зовсім не бути. Тим самим визначаємо групу приміщень, місткість яких і сама наявність є похідною від реальных можливостей, закладених у забудові;

- обслуговування і технологічні, тобто такі, які аж ніяк не складають змісту закладу, але, між тим, необхідні для його нормальної роботи. Це дає нам ще одну необхідну групу приміщень.

На даному етапі корисно скласти графічну функціональну схему закладу, яка б віддзеркалювала ідеальні вимоги до взаємозв’язку груп приміщень. Співставлення цієї схеми з планами поверхів будівель покаже, в якій мірі можна наблизитися до цих ідеальних вимог і допоможе знайти оптимальне рішення.

Питання, що розглядається, має ще один аспект. Не випадково для разміщення в історичній забудові рекомендуются, перш за все, багатофункціональні громадські комплекси, які мають достатню ступінь функціональної гнучкості. Практично, будь-який об’єкт, призначений для реалізації певного набору функцій, може виконувати ці функції у різний спосіб – це вже питання технології. Напрклад, функція навчання (передачі інформації) може здійснюваться у лекційному приміщенні, в індивідуальних кабінетах для прослуховування звукозаписів та пергляду відеозаписів, а може – в музейних залах (лекція-екскурсія), функція активного відпочинку молоді й підлітків може здійснюваться в танцзалі, в кімнаті для ігор та на відкритому повітрі.

Тому два заклади з аналогічним набором функцій можуть значно відрізнятися один від одного за складом приміщень. Ця обставина є однією з вирішальних в умовах активізації, пристосування історичної забудови. Якщо з певних міркувань обрано фрагмент історичної забудови, а ранг комплексу, його профіль і склад закладів визначені, то на етапі разміщення закладів в історичній забудові ідеальна функціональна схема закладу, як правило, починає деформуватися (коректуватися) під впливом особливостей забудови. Якщо ж та чи інша функція не может бути реалізована ідеальним чином, майже завжди можна знайти інший спосіб її втілення або знайти іншу функцію, що компенсує недоліки першої. Перш за все, потрібно передбачати багатоцільове використання окремих приміщень та їх ґруп.

Ще один важливий момент – часто особливості історичної забудови підказують форму реалізації тієї чи іншої функції або навіть визначають появу цієї функції.

На этапі розміщення комплексу закладів в історичній забудові, навіть при домінуючому значенні факторів другого роду (ідеальна функціональна модель), відчутно вплив факторів першого роду – характеристик історичної форми. Результатом цього этапу роботи повинно стати проектна пропозиція, де всі фактори будуть збалансовані. (Рис.10-13?????????).

Таким чином, в основу сучасного використання історичної забудови необхідно покласти наступні принципи:

1. Перший і головний – системний підхід до об’єкту, який проектується, що означає збереження, відновлення і розвиток його як історичної, функціональної і художньої цілісності.

2. Необхідно дотримуватись певної послідовності під час аналізу объекта і його розробці. Усвідомлення значущості кажного висновку і рішення, їх впливу на наступні кроки, тобто работа над об’єктом також являє собою системный процесс.

3. Максимально можливе зближення реально існуючої структури забудови і умовно необхідної, зближення шляхом «балансування» між допустимим ступенем будівельного втручання в забудову і можливістю корек­тування, «підгонки» функціональної схеми комплексу.

4. Відповідність образу будівлі, її історико-культурній цінності, рангу і значенню комплекса, що розміщується («єдність форми і змісту»). Як правило, суспільні сучасні функції в історичних будівлях, фрагментах забудови набувають більшої значності.

5. Обов’язкова реконструкція і переважне використання історичної забудови комплексним шляхом цілісним фрагментом, за єдиним проектом з метою разміщення багатофункціонального комплексу.

Історична забудова – не просто частина матеріальної культури, це певна історико-функціональна і художня ЦІЛІСНІСТЬ. Будь-яка дія з таким об’єктом повинна спиратися на сукупність знань, усі види анализу. Використання історичної забудови повинно бути підпорядковано ідеї збереження ЄДНОСТІ об’єкта, ідеї повного виявлення його історичної культурної, естетичної цінності.