Центральні банки, їх походження, призначення та функції

Банки є одними з найстаріших і найбільших за активами фінансових посередників.

Історична наука не має достатніх відомостей про те, коли саме виникли банки, які операції вони виконували і що впливало на їх розвиток. На думку багатьох авторів, банк як особлива інституція товарного господарства виник не у зв'язку з розвитком товарно-господарських відносин (на ранніх стадіях товарного господарства), а тільки тоді, коли постала потреба в мережі спеціальних установ, які регулювали б заплутаний грошовий обіг і проводили у більших масштабах кредитні операції. Інші автори наводять докази більш раннього періоду виникнення банків. На їхню думку, вони вперше з'явилися ще за античного і феодального господарств, коли виникла потреба у посередниках за здійснення платежів.

Виникнення банківської справи історично пов'язане з потребою ринку у посередницькій діяльності з розміну й обміну цінностей, що виконували функцію грошей в обмінних і торговельних операціях. Потреба у розвитку банківських послуг посилювалась одночасно з розвитком і розширенням торгівлі. Поява грошей як універсального товару перетворила примітивний механізм бартерного обміну на обіг товару шляхом операції купівлі-продажу. Між виробником товару та його споживачем почали з'являтися різні посередники. На окремих етапах розвитку та розширення ринку (в широкому значенні цього слова) посередниками були, з одного боку, перекупники, купці або система торговельних послуг, а з іншого – міняйли, банкіри та фінансово-кредитна система.

Початок банківської діяльності належить до часів Давнього Вавилону, коли храми приймали внески на заощадження і видавали позики під відсотки, беручи в клієнтів письмові зобов'язання, або під заставу. Розвиток виробництва і торгівлі в середньовіччі сприяв відродженню банківської справи. У 1171 р. був заснований банк Венеції, а в XIV – XV ст. банкіри стали могутньою соціальною силою. У багатьох країнах Європи банки виникли завдяки розвиткові торгівлі, вони створювалися купцями для збереження грошей і здійснення розрахунків. Надалі банківська справа набуває інтенсивного розвитку і вдосконалення. Повноцінні гроші в банківських операціях поступово витісняються борговими розписками, записами на рахунках. Із розписок, іменних векселів виростає банкнота, розширюється застосування чеків.

Витоки банківської системи України можна віднести до середини XVIII ст. Початок діяльності українських банків був тісно пов'язаний з тими країнами, до складу яких на той час входили українські землі: Західна Україна – з Австро-Угорщиною та Польщею, Східна Україна – з Росією. Але безпосереднє формування банківської системи в Україні розпочалося з проголошенням незалежності і виходом зі складу СРСР у 1991 р.

В умовах ринкової економіки центральні банки, зазвичай, є установами юридично незалежними від виконавчих органів влади, їх головне призначення — забезпечення стійкості національної грошової одиниці й регулювання та координація діяльності грошово-кредитної сфери. У своїй діяльності центральні банки мають керуватися лише державними інтересами та чинним законодавством.

Можна виділити такі основні функції, притаманні центральному банку:— грошово-кредитне регулювання економіки;— емісійна функція;— "банк банків" і банкір уряду; — банківський нагляд.

Національний банк України відповідно до своїх функцій здійснює операції:

— надає комерційним банкам кредити;

— веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків;

— купує та продає цінні папери, що випускає держава;

— надає кредити банкам під заставу цінних паперів;

— купує та продає іноземну валюту;

— проводить операції з резервними фондами грошових знаків;

— організує інкасацію та перевезення грошових знаків й інших цінностей.