Результативність і ефективність виробництва

Тема 3

Питання 5:

Кінцевим результатом виробництва є створений продукт, який служить задоволенню потреб людей.

Тому судити про загальну результативність суспільного виробництва можна на основі зіставлення кількості і видів вироблених благ з потребами суспільства.

Працювати результативно – означає виробляти ті блага, які необхідні суспільству. Виходячи з цього, найбільш загальним показником результативності роботи суспільства є ступінь задоволення потреб.

Чим ближче цей показник до одиниці, тим результативніше працює суспільне виробництво.

До інших важливих оцінних показників суспільного виробництва, відносять економічну ефективність. Працювати ефективно означає виробляти необхідні суспільству блага найкращим чином. Традиційне розуміння економічної ефективності зводиться до проблеми “витрати – випуск”, тобто отриманий на виході результат виробництва порівнюється з витратами на вході. Загальна формула економічної ефективності:

Таким чином, ефективність передбачає використання суспільством обмежених ресурсів з максимальним результатом. Виходячи з цього визначення, конкретна задача перед виробництвом, може бути сформульована двояким чином:

1. Максимізація результату при використанні існуючих обмежених ресурсів.

2. Досягнення заданого результату при мінімізації витрат ресурсів

Крім цього, у економістів існує і більш загальне визначення економічної ефективності. У даному випадку термін «економічна ефективність» означає такий стан справ, при якому неможливо зробити жодної зміни, більш повно задовольняючої бажанням однієї людини, не завдаючи при цьому збитку задоволенню бажань іншої людини.

Ефективність, визначена таким чином отримала назву «ефективність Парето». Не дивлячись на складність визначення, воно фактично дуже близьке до традиційного розуміння ефективності. Якщо, наприклад, існує спосіб поліпшити своє становище, не завдаючи при цьому нікому збитку, то проходити повз таку можливість безглуздо або неефективно.

Поняття економічної ефективності має декілька додатків. Один з них відноситься до питання “як виробляти?”, тобто стосується ефективності виробництва.

Ефективність у виробництві - це така ситуація, коли при даних економічних ресурсах і існуючому рівні знань неможливо виробити більшу кількість одного товару, не відмовляючись при цьому від можливості виробляти деяку кількість будь-якого іншого товару.

Проілюструємо ефективність у виробництві на кривій виробничих можливостей.

Кожна точка на кривій виробничих можливостей. що представляє поєднання максимальних обсягів виробництва двох товарів, характеризує ефективність використання всіх існуючих ресурсів, тобто ефективне виробництво.

Будь-яка точка що знаходиться всередині кривої виробничих можливостей характеризує обсяг виробництва двох товарів при неефективному використанні існуючих ресурсів, тобто неефективне виробництво. Наприклад, точка К.

Під неефективністю розуміється, що ресурси використовуються не найкращим з можливих способів, в той час як є інші способи використання ресурсів, що дозволяють збільшити виробництво якого-небудь товару без скорочення виробництва іншого, або обох зразу.

У нашому прикладі, для збільшення ефективності виробництва необхідно здійснювати рухи з точки К у напрямі до кривої виробничих можливостей. При цьому, можливо, збільшення виробництва роботів без скорочення виробництва масла або збільшення виробництва масла без скорочення виробництва роботів, або ж обох товарів одночасно. Розв'язання цього питання так само передбачає необхідність зробити вибір напряму розвитку.

Будь-яка точка, що знаходиться поза кривою виробничих можливостей (наприклад, точка М), є привабливішою будь-якої точки, розташованої на кривій виробничих можливостей, але вона не досяжна при даній кількості ресурсів, даній технології виробництва і рівні знань.

Однак з часом під впливом позитивних тенденцій в пропозиції ресурсів, в науково-технічному прогресі і підприємництві, крива виробничих можливостей може зміститися праворуч і точка М виявиться досяжною (економічне зростання).

Це буде означати, що у суспільства збільшилися виробничі можливості, які забезпечують йому економічне зростання.

Економічне зростання - це здатність виробляти більший загальний обсяг продукції.

Економічна ефективність має додаток і до розподілу виготовленого продукту і економічних ресурсів. Наприклад, студенти їдуть на сільськогосподарські роботи в учгосп “Самарський”, і їм видали пакунки з сухими сніданками.

З цього прикладу можна зробити висновок, що розподіл будь-якої даної кількості благ може бути поліпшено шляхом добровільного обміну в результаті, якого переваги кількох людей будуть задоволені більш повно.

Тоді ефективність в розподілі означає ситуацію, при якій неможливо шляхом перерозподілу існуючої кількості благ більш повно задовольнити бажання однієї людини не завдаючи цим збитку задоволенню бажань інших людей.

Крім цього, правила розподілу впливають також і на спосіб дії суб'єктів економіки: по-перше, від правил розподілу багато в чому залежить пропозиція економічних ресурсів, так як це пов'язано з обіцяним або очікуваним доходом, по-друге, правила розподілу впливають і на підприємницьку активність (стимули або анті стимули).

Проблема ефективного розподілу ресурсів має істотний вплив і на майбутній потенціал суспільства. Це також можна проілюструвати за допомогою кривої виробничих можливостей.

До товарів поточного споживання відносять чисто споживчі товари (продукти харчування, одяг, предмети домашнього побуту).

До товарів, що забезпечують майбутній потенціал, відносять засоби виробництва (наукові дослідження і профілактична медицина). Всі вони є складовими компонентами економічного зростання.

Висновок: майбутній розвиток суспільства буде залежати від того, яку комбінацію товарів на кривій виробничих можливостей, ми виберемо в даний час. Просуваючись по кривій виробничих можливостей від альтернативи точки А до точки Е, суспільство фактично робить вибір на користь політики «більше зараз» за рахунок політики «набагато більше потім». І навпаки, просуваючись від альтернативи Е до А, суспільство вибирає політику зменшення поточного споживання, а ресурси, що вивільняються спрямовуються на виробництво товарів майбутнього (засоби виробництва: станки, обладнання і т.д.). Таким шляхом суспільство нарощує запас свого капіталу, що в майбутньому дозволить йому набагато збільшити обсяги виробництва.

Висновок: вибір точки на кривій виробничих можливостей служить основною умовою майбутнього положення цієї кривої.

Однак, ефективність – це не єдине питання, яке виникає при розв'язанні проблеми розподілу. Багатьох цікавить, чи є даний розподіл справедливим. Причому на практиці дуже часто питання справедливості переважає в дискусіях про розподіл (питання приватизації). Але єдиного розуміння справедливості в суспільстві не існує.

Є декілька концепцій і їх варіантів справедливості:

I. Вона виходить з того, що рівність добробуту є основа справедливості. Ідея цієї концепції полягає в тому, що всі люди за самим фактом своєї приналежності до людства, заслуговують того щоб отримувати приблизно рівну порцію товарів і послуг, що виготовляються в економіці.

Виділяють декілька варіантів цієї концепції:

1) Весь доход і багатство в суспільстві повинні розподілятися порівну між всіма.

2) Всі люди мають право на мінімально необхідний рівень доходу, тоді як всякий надлишок понад цього рівня, може розподілятися на основі інших критеріїв.

3) Певні блага, послуги, їжа і освіта, повинні розподілятися порівну і бути доступними для всіх в рівній мірі. У той час як інші товари і послуги можуть розподілятися не порівну.

II. Заснована на створенні в суспільстві для всіх рівних можливостей і будь-який розподіл доходів, що виник на цій основі і багатства вважається прийнятним (припустимим). У цьому плані рівність можливостей важливіше за рівність доходів. Ця концепція відповідає вимогам ринкового механізму. У сучасному суспільстві використовуються елементи обох концепцій в тій або іншій мірі.

Потрібно відзначити, що питання про ефективність розглядаються як частина позитивної економічної теорії, яка має діло з фактами і реальними залежностями, а питання справедливості це частина нормативної економічної теорії, яка виносить судження про ті гарні (хороші) або погані конкретні економічні умови і політики. Для економіста проблема ефективності важливіше, ніж проблема справедливості.