Виробничі можливості і визначення альтернативної вартості

Тема 3

Питання 4:

Існування проблеми вибору означає, що використання певних ресурсів у виробництві одного товару спричиняє за собою втрату можливостей їх використання в будь-якому іншому виробництві (інших товарів).

Альтернативна вартість - цевартість, виміряна з точки зору втраченої можливості займатися найкращою з доступних альтернативних діяльностей, що вимагає того ж часу і тих же ресурсів.

Альтернативна вартість -це те, від чого необхідно відмовитися, щоб отримати бажане.

Проілюструємо проблему вибору на умовному прикладі. Для цього прикладу існує декілька допущень:

1. Економіка функціонує в умовах повної зайнятості і досягає повного обсягу виробництва.

Під повною зайнятістю розуміють використання всіх придатних для цього ресурсів (не простоює земля, обладнання, немає безробіття).

Повний обсяг виробництва передбачає, що ресурси, які застосовуються, використовуються найбільш ефективним способом.

2. Ресурси виробництва, є постійні як по кількості, так і за якістю.

3. Технологія виробництва є постійною (незмінною).

4. Передбачається, що в економіці виробляється 2 види товарів: товар виробничого призначення (роботи) і споживчий товар (вершкове масло).

Таблиця можливості виробництва роботів і масла.

і

Припустимо, що 5 млн. т. – це максимальна кількість масла, яка може бути вироблена при тих ресурсах, що є. В протилежному випадку, якщо масло не виробляти то буде випущено максимальна кількість роботів – 15 тис. шт. Це протилежні ситуації. При цьому може бути різна кількість проміжних комбінацій, які показують певні співвідношення виробництва масла і роботів.

Оскільки загальний об'єм (обсяг) ресурсів, що є обмежений, то буде обмежена і здатність економіки виробляти дані товари. Обмеженість ресурсів означає обмеженість випуску продукції.

Побудований за даними таблиці графік отримав назву “ крива виробничих можливостей ”.

Крива виробничих можливостей показує максимально можливі комбінації двох товарів, які можуть бути вироблені при повному і ефективному використанні ресурсів, що є.

Обмеженість випуску передбачає, що всяке кожне збільшення виробництва одного товару вимагає переведення частини ресурсів з виробництва іншого товару, і навпаки.

Кажучи інакше, при збільшенні виробництва одного товару необхідно буде відмовитися від виробництва певної кількості іншого товару.

Перехід від А до Б. Гранична альтернативна вартість виробництва додаткового 1 млн. т. масла передбачає відмову від виробництва 1 тис. роботів.

Гранична альтернативна вартість – цеальтернативна вартість виробництва додаткової одиниці товару при переході від однієї комбінації товарів до іншої, по кривій виробничих можливостей.

Поетапне визначення граничної альтернативної вартості при збільшенні виробництва масла, тобто при переході від альтернативи А до Е по кривій виробничих можливостей покажемо в таблиці.

Спостерігаючи за зміною значень граничної альтернативної вартості масла при поетапному переході від т. А до т. Е, можна помітити, що вона збільшується.

На основі цього був відкритий закон зростаючої альтернативної вартості, який свідчить, що по мірі збільшення виробництва певного товару, альтернативна вартість кожної його додаткової одиниці зростає, тобто кожного подальшого разу доводиться відмовлятися від виробництва все більшої кількості іншого товару.

Дія цього закону пояснюється тим, що економічні ресурси не придатні для повного їх використання у виробництві альтернативних товарів, тому що вони не мають рівної (однакової) продуктивності у всіх можливих процесах їх використання.

Де: D Y – зміна у виробництві товару Y

D X – зміна у виробництві товару Х;

Ця формула застосовується, якщо діє закон альтернативної вартості. Якщо закон не діє, то формула має такий вигляд:

На понятті альтернативна вартість заснований принцип порівняльної переваги, який вказує на ефективність розподілу праці. Принцип порівняльної переваги може бути застосовано в будь-якому масштабі: на одному робочому місці, між підприємствами і між країнами.

На початку для порівняння рівня виробництва товарів, що виготовляються, економістами використовувався термін “абсолютна перевага”.

Абсолютною перевагою володіє виробник, що використовує менший об'єм (обсяг) ресурсів, що використовуються на одиницю продукту, тобто той має абсолютну перевагу, у кого більш низькі витрати виробництва.

Трохи пізніше для обґрунтування вигідності торгівлі між країнами Давид Рікардо в своїй роботі «Принципи політичної економії і оподаткування» (1817р.) запропонував принцип порівняльної переваги. Давид Рікардо порівнює не абсолютний розмір витрат виробництва, а витрати упущених можливостей, тобто альтернативну вартість.

Порівняльна перевага - цездатність виконувати роботу або випускати товар за відносно меншою альтернативною вартістю.

Таким чином, для того щоб з'ясувати, хто володіє порівняльною перевагою, необхідно визначити для кожного альтернативну вартість товару і потім порівняти отримані результати. У кого альтернативна вартість товару менша, той і має порівняльну перевагу.

Принцип порівняльної переваги лежить в основі вигод, які приносить торгівля. Кожна людина або країна спеціалізуються в тій діяльності, в якій вони мають порівняльну перевагу. Результатом цього буде зростання загального обсягу виробництва, підвищення якості, зниження собівартості, а отже, і ціни, що дозволить підвищити життя всіх членів суспільства.

Крім граничної альтернативної вартості можна визначати сукупну або загальну вартість товару.

Альтернативна вартість усього виробленого товару, визначається в кожній конкретній точці і виражається у відмові від виробництва, в даний момент, певної кількості іншого товару, виходячи з виробничих можливостей. наприклад т. В (ВМ = 12 тис. роботів). Сукупна альтернативна вартість 12 тис. роботів = 3 млн. т. масла, в той час як сукупна альтернативна вартість виробництва 2 млн. т. масла = 3 тис. Роботів (15-12).

Позитивна економічна наука, показує які, є можливості, альтернативи і як вирішується проблема вибору. Питання, яка конкретна кількість масла буде виготовлятися в суспільстві, це проблема нормативної економічної теорії. Її рішення буде залежати від зробленого вибору конкретною людиною на конкретному робочому місці: керівників, менеджерів на підприємстві, керівників країни, а в загальному плані, тобто в цілому в суспільстві – від вибору, зробленого народом країни.