Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні (за науковими працями проф. А.М. Мірошниченка)

Відповідати за Монографією Мірошніченко

Визначення колізії в правовому регулюванні земельних відносин.

У вітчизняній правовій доктрині земельне право прийнято 14 Поняття, зміст і види колізій в правовому регулюванні земельних відносин визначати як систему норм, що регулюють земельні відносини при цьому слід пам’ятати, що значна кількість земельно-правових норм може мати “подвійну прописку”, будучи одночасно нормами інших галузей права. Що ж стосується розуміння терміну “земельні відносини”, воно заслуговує на більш детальний розгляд. У ст. 2 земельного кодексу (далі – зк) україни земельні відносини визначені як “суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею”, тобто відносини власності на землю. Такий підхід справедливо критикується у доктрині. Вказується, що земельними слід визнавати, окрім відносин власності, ще багато інших різновидів суспільних відносин: відносини із охорони та відтворення земель [274, с. 15], їх раціонального використання та здійснення управління у сфері земельних відносин [535, с. 74–75], застосування юридичної відповідальності за земельні правопорушення тощо.

Цікаво, що у російській Федерації у проекті основ земельного законодавства, що обговорювався верховною радою рФ у 1993 році та наступних проектах основ також пропонувалося визнати земельними відносинами відносини щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. Такий підхід було піддано аргументованій критиці російськими науковцями.

Було цілком вірно вказано, що “таке вузьке розуміння земельних відносин не дозволяє достатньо повно розкрити їх зміст, що включає відносини із використання землі як природного об’єкту та ресурсу, а також положення, пов’язані із втручанням держави (насамперед адміністративним) у відносини земельної власності та інших прав на землю для забезпечення державних та муніципальних потреб” [219, с. 62].

Положення законодавства слід сприймати в системі. земельне законодавство як система спростовує положення ст. 2 зк україни, фактично регулюючи набагато ширше коло суспільних відносин, ніж окреслено у цій статті. Фактично, слід визнати, що вміщене у ст. 2 зк україни узагальнення теоретичного характеру є хибним 3. Більш адекватною існуючому правовому регулюванню видається загальновизнана в доктрині земельного права україни точка зору, за якою земельними вважаються відносини, що пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель (земельні відносини). звідси з необхідністю випливає і визначення земельно-правової норми – як норми права, що регулює 3К не кажучи вже про те, що вміщення подібних положень, позбавлених регулятивного значення, у законі є очевидною техніко-юридичною помилкою.

151.1. Поняття та зміст колізій в правовому регулюванні земельних відносинсуспільні відносини, що пов’язані із використанням, охороною чи відтворенням земель і не можуть бути застосовані одночасно.

У правовій доктрині, особливо російській, можна зустріти широке розуміння предмету земельного права (або “права нерухомості”), як такого, що охоплює, окрім земельних, ще й містобудівні, гірничі, водні та лісові відносини [340, с. 53]. Подібні погляди йдуть своїм корінням ще у часи радянського земельного права, коли, наприклад, пропонувалося “поєднання усіх галузей законодавства про землю, ліси, води, надра та ін. у єдиний Звід законів про землю та її ресурси на основі загальних принципів земельного права у широкому смислі слова” [465, с. 39]. такий підхід нам видається надто широким, його доцільність спростована історичною логікою розвитку земельного права, з якого ще у 1960-х рр. виокремилася правова охорона природи, а у 1980-х рр. – окремі галузі природоресурсного права [468, с. 47].

Виходячи з усталеного розуміння земельних відносин та земельноправових норм, а також із поданого вище аналізу загального поняття “правова колізія”, колізію в правовому регулювання земельних відносин (для лаконічності пропонуємо як синонім вживати термін “земельно-правова колізія”) можна визначити як відмінність або суперечність між приписами правових актів, що регулюють ті самі суспільні відносини, пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель. Як видається, саме таке розуміння можна вважати більш-менш усталеним для сьогоднішньої правової науки. Використання даного терміну саме у такому розумінні відповідає обраному автором предмету та межам дослідження.

в и с н о в к и.

1. автор виходить з того, що правові поняття не можуть оцінюватися з точки зору їх істинності чи хибності, “правильності” чи “неправильності”. визначаючи зміст того чи іншого поняття, можна лише з більшою чи меншою точністю зафіксувати існуюче розуміння цього поняття. крім того, можна запропонувати певне розуміння якогось поняття, керуючись мотивами доцільності.

виходячи із наведених міркувань, у даній роботі буде використовуватися порівняно усталене розуміння колізії в правовому регулюванні земельних відносин як розбіжності між правовими приписами, що поширюються на ті самі суспільні відносини, пов’язані із використанням

1.2. КласифіКація Колізій в правовому регулюванні земельних відносин

У правовій доктрині проблематика класифікації правових колізій є ґрунтовно розробленою.

завданням даного дослідження є насамперед застосування загальнотеоретичних підходів саме до земельно-правових колізій. На наш погляд, найбільш ґрунтовна та всебічна класифікація правових колізій була запропонована М.о. власенком (дана класифікація фактично знайшла повну підтримку у наступних працях з проблематики правових колізій [355, с. 74–75; 240, с. 185; 582, с. 157]). На думку дослідника, можливими є класифікації правових колізій за такими основними критеріями: залежно від властивостей та особливостей норм, що конфліктують (темпоральні, просторові, ієрархічні, а також змістовні) [205, с. 27], з позиції системи права та системи законодавства, із врахуванням ступеню зіткнення правових норм (суперечності та відмінності) [205, с. 27]. також М.о. власенко виділяє явні та приховані колізії [205, с. 51].

Погоджуючись із с.П. Погребняком, вважаємо за доцільне поділяти колізії також за критерієм їх допустимості на т. з. логіко-структурні дефекти (деформації) та “доброякісні” колізії [447, с. 8] (за термінологією в.І. ан- дрейцева – “негативні” та “позитивні”, або “прогресивні” [154, с. 57]).

Існують Існують і погляди, за якими колізії слід поділяти також на прості та складні (колізійні склади), на об’єктивні та суб’єктивні – за факторами, що їх спричинили (о.Ю. Буяков [198, с. 12], Б.в. Яцеленко [595, с.

98], Г.І. дутка [240, с. 156], д.д. Лилак [355, с. 76]), колізії між нормами однієї статті нормативного акта; колізії між нормами різних статей одного акта; колізії між нормами різних нормативних актів (о.Ю. Буяков [198, с. 13], Г.І. дутка [240, с. 156]), дистанційні (якщо неузгоджені норми відокремлені одна від одної більш чи менш великими ділянками тексту) та контактні (Г.І. дутка [240, с. 156]).

Усі наведені класифікаційні критерії використовуватимуться нами при досягненні мети та вирішення завдань даного дослідження. Разом із тим, на деяких із наведених класифікацій слід зупинитися більш детально.

У першу чергу це стосується класифікації земельно-правових колізій “в залежності від властивостей та особливостей норм, що конфліктують” (на темпоральні, просторові, ієрархічні та змістовні).