Суцвіття

В гербарій треба взяти рослини з різними видами суцвіть – простими і складними, ботричними та цимозними.

До простих належать такі:

1. Китиця – на видовженій головній вісі на рівних довжиною квітконіжках розташовані окремі квітки.

2. Колос – на видовженій вісі розташовані сидячі квітки.

3. Сережка – колос з пониклою віссю.

4. Качан– колос з товстою, м`ясистою віссю.

5. Щиток (простий) – на видовженій вісі суцвіття (дещо вкороченою порівняно з китицею) на квітконіжках різної довжини розташовані в одній площині квіти.

6. Зонтик (простий) – головна вісь вкорочена, квітконіжки мають однакову довжину.

7. Голівка – головна вісь вкорочена, на її верхівці зкупчені квітки, які не мають квітконіжок (або квітконіжки вкорочені).

8. Кошик – головна вісь розширена, потовщена.

Із складних ботричних суцвіть найбільш поширені такі:

1. Волоть – на головній вісі суцвіття розташовані китиці або колосовидні суцвіття.

2. Складний колос – на головній вісі сидять прості колоски.

3. Складний щиток – всі квітки внаслідок неоднакової довжини гілок суцвіть та квітконіжок знходяться приблизно на одному рівні.

4. Складний зонтик – на вкороченій головній вісі на ніжках рівної довжини вісі другого порядку несуть зонтик.

Є і інші складні суцвіття.

Прості цимозні суцвіття поділяються звлежно від кількості квіток, які утворюються під верхівковою квіткою: монохазій (під верхівковою одна квітка), дихазій (дві), плейохазій (більше двох). Складний монохазій поділяється на завиток та звивину залежно від особливостей галуження, складнідихазій та плейохазій являють собою сукупність простих суцвіть(рис.19).

Рис.19 Суцвіття (схема): 1-китиця, 2-колос, 3-початок, 4-качан, 5-зонтик, 6-голівка, 7-кошик, 8-волоть, 9-складний колос, 10-складний щиток,11-складнийзонтик, 12-простий монохазій, 13-простий дихазій, 14-простий плейохазій, 15-звивина, 16-завиток, 17-складний дихазій, 18-складний плейохазій.

Плоди

Студенти повинні не тільки вміти правильно визначати типи плодів, але й доводити свою точку зору. В цьому може допомогти наведена нижче таблиця для визначення основних типів плодів.

1. Плід сухий……………………………………………………2

-Плід соковитий………………………………………………11

2. Плід містить одну насінину…………………………………..3

-Плід містить багато насінин………………………………….7

3. Плід в основі вкритий плюскою з зрослих приквітників…...4

-Плюски немає………………………………………………….5

4. Оплодень дерев`янистий………………………..горіх

-Оплодень шкірястий…………………………….жолудь

5. Оплодень розростається у вигляді крильця……крилатка

-Оплодень не криловидний……………………………………6

6. Оплодень плівчастий, зростається із шкірочкою насінини, розвивається з одного плодолистика…………зернівка

-Оплодень шкірястий, розвивається з 2 плодолистиків……..

сім`янка

7. Плід утворений одним плодолистиком………………….………8

-Плід утворений двома та більше плодолистками…………….……9

8. Плід розкривається одним швом……………..листянка

-Плід розкривається двома швами…………….біб

9. Плід розкривається двома стулками знизу вгору (починаючи від плодоніжки), утворений двома плодолитками, має несправжню перетинку, до якої прикріплені насінини………………..…….10

-Плід розкривається іншим засобом і має іншу будову……

коробочка

10. Довжина перевищує ширину не більше, ніж в 2,5 рази………....

стручечок

Довжина перевищує ширину більше, ніж в 2,5 рази…………..…….

стручок

11. Плід містить одну насінину. Екзокарпій шкірястий, мезокарпій, як правило, м`ясистий, ендокарпій кісточкоподібний………..…

кістянка

-Плід містить багато насінин………………………………….……12

12. Весь оплодень однорідний, соковитий………ягода

-Оплодень неоднорідний…………………………………………….13

13 Екзокарпій багатий ефірними оліями………...померанець

-Екзокарпій ефірних олій не містить…………………………….....14

13. Ендокарпій хрящевидний…………………….яблуко

-Ендокарпій такий самий, як і мезокарпій, соковитий……………….

гарбузина.

Крім цих плодів треба розрізняти горішок – сухий однонасіний плід з верхньої зав`язі (у жовтеця, еспарцета, осоки), складні плоди (утворюються з апокарпного гінецея однієї квітки), супліддя (утворюються з суцвіття), дрібні плоди (сухі ценокарпні багатонасінні плоди, при дозріванні розпадаються на частини – двокрилтки клена), несправжні плоди (в утворенні яких беруть участь не тільки гінецей. але й інші частини квітки).

Плоди дуже різноманітні, тому не всі вони вкладаються в дану схему. Так, наприклад, існують однонасінні боби (буркун) та багатокістянки)бузина).

Асоби поширення плодів та насіння також дуже різноманітні. Розрізняють автохорію (розсіювання плодів та насіннябез участі агентів поширення), анемохорія (розсіювання вітром), гідрохорію (водою), зоохорію (тваринами), антропохорію (людиною), До особливої групи належать рослини-балісти, які поширюютьплоди та насіння розкиданням. Встановити засіб поширення плодів та насіння бажано шляхом спостереження. Але це незавжди вдається. Тоді можна звернутися до літературних даних, наприклад до книги Р.Е. Лєвіної (1957)

Автохори: Vicie, Lathrus, Caragane, Lotus corniculatus, Geniste tinctorie, Euphorbie, Amaranthus retroflexus, Stipa, Pulsatilla та ін.

Анемохори: Salix, Populus, Tupha, Platanus, Inula, Tragopogon, Valeriana, Ulmus, Betula, Ailanthus altissima, Acer, Pinus, Trifolium, та ін.

Гідрохори: Sedum acre, Trapa natans, Aristolochia clematitis, та ін.

Зоохори:Cynoglossum, Ceratocephalus falcatus, Marrubium, Leonurus, Galium aparine, Asperugo procumbens, Achillea millefolium, Poligonum aviculare, Ortithogallum та ін.

Антропохори: Erigeron canadensis, Amaranthus retroflexus, Artemisia austriaca, Delfinium consolida, Bromus secalinus та ін.

ОПИС РОДИН РОСЛИН

В альбомі або зошиті повинні бути описані ті 10 родин, до яких належать 10 рослин, взятих для біоморфологічного опису.

Опис родин проводиться по наведеній схемі.

1. Кількість родів та видів в родині; кількість родів та видів, які зустрічаються в Україні (ці дані беруться з літературних джерел).

2. Життєві форми рослин родини.

3. Характеристика листків.

4. Типи суцвіть.

5. Квітки, їх формули.

6. Типи плодів.

7. Екологія рослин родини.

8. Поширення рослин родини.

9. Пракимчне значення рослин родини. Тут особливу увагі треба звернути на рослини нашої флори.

Описи рослин повинні бути ілюстровані малюнками, фотографіями.

ВИЗНАЧЕННЯ РОСЛИН

Визначення рослин являє собою найважчу частину практики. Його треба проводити акуратно, уважно і сумлінно.

Визначення бажано проводити на живому матеріалі, але можна це робити і з сухими рослинами, тоді при необхідності квіти розварюють (занурюють у воду, воду – в столову ложку або тигль, потім нагрівають на вогні до кипіння; як тільки вода закипить – об`єкт готовий для розглянення). Щоб використати для визначення живі рослини, їх в процесі екскурсії збирають в поліетиленовий пакет (паралельно при цьому збирають ті ж самі види в гербарну папку), потім їх занурюють у воду, тургор рослин відновлюється.

Визначить рослину – це знасить встановити латинську назву рослини та її систематичне положення. Науковими назвами є латинські. Тому при наукових дослідженнях українські та російські назви дуже часто не використовують. Але з точки зору майбутньої роботи в школі, з дітьмя, їм також треба приділяти увагу.

Визначати рослини треба лише по тим визначникам, які містять всі види, які зустрічаються в даному районі, тому визначення може бути об`єктивно безрезультатним.

Переважна більшість визначників побудовані за дихотомічн6им принципом: на кожному етапі визначення пропонується вибирати одне положення з двох. Таблиці для визначення складається з послідовно розташованих рівнів. Номера рівнів розташовані праворуч від їх тексту, по порядку номерів. Кожен рівень складається з твердження – тези, та протилежного твердження – антитези. Антитеза помічена знаком “-“. В процесі визначення треба вибрати або тезу, або антитезу – залежно від того, які ознаки підходять, та рухатися на наступний рівень, номер якого вказаний по закінченні тези або антитези. На наступному рівні подібна операція повторюється до тих пір, доки в кінці якої-небудь тези або антитези, замість номера не буде вказана назва родини, роду або виду. В більшості визначників по окремій таблиці визначають родину, по іншій – рід, потім – вид.

Хід визначення обов`язково фіксуються в щоденнику практики. Нижче для прикладу наведене визначення буркуна лікарського та зразок запису. Визначення проведене за “Визначнику рослин України” (1965).

1. Визначення родини: 1-9-15-16-42-48-49-73-92-93-94-96-99-110-111-112-132-136=родина Бобові LEGUMINOSAE

2. Визначення роду: 1-28-30-48-50-51-53-54-56-рід буркун Melilotus

3. Визначення видів: 1-2-5-6 вид Б. Лікарський M. officinalis (l.) Desr.

При наведенні латинської назви виду обов`язково повинно бути наведено прізвище автора, який запровадив дану назву, причому знаки пунктуації повинні бути такими ж, як у визначнику.

При повторенні видів одного роду починаючи з другої назви назву роду скорочують, пишуть тільки першу букву: Melilotus officinalis, M. albus.

РОЗДІЛ 4.

ВИВЧЕННЯ ФЛОРИ ТЕРИТОРІЇ.

Поняття про флору та методи її вивчення. Флорою називають сукупність видів рослин, які населяють ту чи іншу територію. Так, можно говорити про флору цілого материка або окремої країни, області, регіону, про флору вузько обмеженого місцезростання (луки, дільниці схилу, лісу, та ін.). вивчити флору певної території – це означає скласти повний перелік, інвентар знайдених на ній видів рослин.

Вивчення флори потребує знання морфології рослин та навиків в їх визначення. На літній практиці студентів ІІ курса цій роботі приділяється значна увага. Флористичне обстеження території або її певної ділянки завжди необхідне і при геоботанічних роботах.

Визначення рослин деяких систематичних груп. Студент ІІ курсу повинен добре визначати рослини всіх груп, які відіграють суттєву роль в рослинному покриві луків, степів та лісів. Починаючи визначення цих рослин, студент повинен відновити в пам`яті одержані в курсі систематики знання про них.

Наводимо деякі практичні вказівки до збирання та визначення злаків та осок.

Збираючи злаки та осоки, необхідно пам`ятати, що особина являє собою кущ аб систему пов`язаних між собою парциальних кущів. До складу куща можуть входити як квітконосні, так і вегетативні пагони різного вигляду – видовжені, вкорочені (розеткові, напіврозеткові), надземні, підземні (кореневища). Листки на цих пагонах можуть бути неоднаковими за формою та будовою.

При морфологічному аналізі злаків необхідно виявити суттєві для визначення ознаки: тип суцвіття, будова колоска, особливості листків (пластинка, її форма, піхва, міра зростання її країв, язичок) на квітконосних та вегетативних пагонах з`ясовують: розташування в суцвіттях (колосках) чоловічих та жіночих квітів, форму, вид, забарвлення колосків, їх положення на квітконосі; відмітити форму листків, наявність піхвових листків (без пластинок) на квітконосах та вегетативних пагонах, наявність кореневищних пагонів.

Визначення рослин в неквітучому стані. Маючи на меті повне вивчення флори хоча б невеликої ділянки території, доводиться мати справу з рослинами, які знаходяться в різних фенологічних станах: частина зібраних на визначення рослин біде без квітів та плодів. Щоб визначити їх, доводиться використовувати: а) порвняння з “еталонним” гербарієм; б) спеціальні визначники рослин різних груп за вегетативними органами.

Вивчення флори на маршрутах екскурсій та при виконанні самостійних робіт. Флористичне обстеження території ведеться студентами протягом всієї практики і може бути спеціальною самостійною роботою. При вивченні флори маршрути екскурсій повинні проходити по місцях з різними умовами рельєфу, водопостачання, грунту і т.п.

Плануючи спеціальні маршрути для вивчення флори, треба прагнути до того, щоб відвідати більше різних місцезростань рослин: обстежити долину річки, струмка або рівчака, степові схили, лісові угруповання. Якщо в районі є долина великої річки, водна має бути детально обстежена, тому що в ній зустрічається ряд місцезростань, яких немає поза долиною: заплава з прирусловим валом, круті схили терас і берегів та ін. Щоб добре дослідити долину, треба зробити декілька перетинів її в різних місцях. Рівчаки треба обстежити вздовж та поперек по обох схилах, тому що вони мають різну експозицію та по різному освітлюються і прогріваються.

Дуже цікавими є для флористичного обстеження залізничні насипи та узбіччя: тут можна зустріти рідкісні та заносні види рослин.

Таким чином, при складанні і виконанні маршрутів флористичного обстеження, треба дотриматися двох правил: відвідати більше різних місцезростань. а в межах кожного – пройти більший шлях.

По ходу екскурсії необхідно записувати в блокнот назви всіх рослин, які зустрічаються, при тому види, які викликають сумніви, збирати в гербарій, записуючи орієнтовну назву або умовний номер в тимчасову етикетку. Потім уточнена назва записується в список.

Під час камеральної обробки матеріалів визначають зібрані рослини і уточнюють назви, в список заносяться повні (бінарні латинські) назви видів. За повню назвою обов`язково ставиться прізвище автора (скорочено, як наведено у визначнику).

При маршрутних дослідженнях неможливо за короткий термін виявити повну флору території, тому що в певний момент обстеження тільки частина видів знаходиться в такому стані, який можна впізнати – з повним розвитком вегетативних та генеративних органів, з квітками та плодами; в той час, коли одні види цвітуть, інші ще знаходяться в стані проростків, або не розвернули типових надземних пагонів; коли зацвітають пізні види, ранні можна уже не впізнати. Тому виявлення повної флори потребує досліджень в різні сезони – з ранньої весни до пізньої осені.

Маючи список флори, проводять його аналіз за певними параметрами:1) систематична обробка списку флори; 2) екологічний аналіз; 3)виявлення рідкісних рослин, які потребують охорони; 4) виявлення видів. Які мають господарське значення; 5) Ареалогічний аналіз флори

ТЕМИ САМОСТІЙНИХ РОБІТ

Тема 1. Загальний огляд флори району практики (або місця проживання студента).