Організаційно-правові засади діяльності комерційних банків

Світове господарство переживає якісно новий етап розвитку, для якого характерні як глобалізація соціально-економічного розвитку, так і зростаюча економічна взаємозалежність різних країн світу. Більшість країн світу розвиваються за моделлю відкритої зовнішньому світу економічної системи. Прискорена глобалізація світової економіки відбувається у галузі світової торгівлі, іноземних інвестицій, ринків капіталу, причому вона вимагає вирішення нових економічних завдань, відповідної державної політики щодо визначення сукупності внутрішньодержавних довгострокових чинників динамічного й ефективного розвитку України. Нині Україна визнана країною з ринковою економікою, але це не означає, що вона повною мірою може скористатися наявними моделями банківських систем країн – лідерів світової економіки для подальшого розвитку банківської справи.

Важливе місце у банківській системі України займають комерційні банки. Комерційний банк (у широкому розумінні) – це юридична особа, яка функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій всі банки крім центрального по суті називаються комерційними. Комерційний банк (у вузькому розумінні) – це фінансовий посередник грошового ринку, який виконує комплекс базових банківських операцій та має на меті отримання максимального прибутку.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що комерційний банк – це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Однією з важливих функцій банку є посередництво в кредиті, яке здійснюється шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються у процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Головним критерієм перерозподілу ресурсів є прибутковість їх використання позичальником. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції. У результаті відбувається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, що відповідає ринковому типу відносин. Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони зменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі. Банки залучають засоби, що можуть бути віддані в позичку, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованості своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених у банку. Друга найважливіша функція комерційних банків – стимулювання нагромаджень у господарстві. Адже виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, банки мають не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, а й формувати ефективні стимули до нагромадження засобів, що в свою чергу утворюються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Створенню гарантій надійності розміщення накопичених ресурсів слугує формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів у комерційних банках. Третя функція банків – посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами. Платіжний механізм – структура економіки, що здійснює "обмін речовин" у господарській системі. Методи платежу поділяються на готівкові і безготівкові. У великому обігу домінують безготівкові платежі і розрахунки. Наявна також велика розмаїтість видів безготівкових розрахунків: переказний вексель, банківська тратта, простий вексель, чек.

Комп'ютерна революція мала великий вплив на характер і технологію грошових розрахунків, розвитку набули дві системи автоматизованих розрахунків: "роздрібні" системи електронних розрахунків і міжбанківські системи перекладу засобів.

Вирішальну роль у функціонуванні системи відіграють комерційні банки з трансформаційною функцією, яка містить декілька напрямів:

– трансформацію ризиків: банки можуть звести ризики своїх вкладників та акціонерів до мінімуму за допомогою диверсифікації активних операцій, створення резервів, диверсифікації відсоткових ставок залежно від ризико- вості кредитів, страхування депозитів тощо;

– трансформацію строків: мобілізація значних обсягів короткострокових коштів і їх поповнення, з чого банки одержують можливість спрямовувати їх частину в довгострокові позички та інші довготривалі активи;

– трансформацію капіталу: мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки одержують можливість акумулювати великі маси капіталу для реалізації масштабних проектів;

– просторову трансформацію: акумулювання ресурсів з багатьох регіонів і з інших країн, спрямовуючи на фінансування проектів одного регіону, однієї країни, одного об'єкта, що полегшує балансування попиту і пропозиції на грошовому ринку у будь-якому місці світового ринку.

Однією з важливих функцій банків є їх здатність "робити гроші" – розширювати кредитні ресурси народного господарства. Банки називають "фабриками кредиту". Надаючи позичку під боргові зобов'язання своїх клієнтів, які забезпечені товарно-матеріальними цінностями, що не є грошима, банк зараховує їх на рахунок позичальників і тим створює можливість надходження в обіг нових сум грошей. Отже, дуже важлива роль в економіці країни належить кожному окремому банку, а ще важливіша – всій банківській системі. Усі функції тісно пов'язані між собою та дають змогу комерційному банку бути органом, що емітує платіжні засоби для обслуговування кругообігу капіталу в процесі виробництва й обміну товарів.

Таким чином, у найбільш агрегованому вигляді, з позицій забезпечення вирішення основних цілей і завдань, покладених на банки, можна виокремити такі групи функцій: – платіжно-розрахункова; – ощадно-капіталотворча; – кредитно-інвестиційна.