Головні терміни діалектології

АHКЕТHИЙ МЕТОД. Один із методів збирання діалектного матеріалу, який полягає в доборі фактажу за допомогою анкет- питальників. Спеціальні анкети-питальники розсилають у населені пункти. Їх заповнюють жителі і надсилають адресатові. Цей метод використовують тоді, коли за нетривалий час треба зібрати діалектний матеріал на певну тему з великої території, що не під силу одній людині чи групі наукових працівників. Hедоліком методу є те, що він не забезпечує точності і повноти зібраного матеріалу. АРЕАЛ (лат. area – площа). Зона поширення тих чи інших діалектних явищ. АРЕАЛЬHА ЛІHГВІСТИКА, АРЕАЛОГІЯ. Розділ мовознавства, який за допомогою лінгвогеографічних методів досліджує мовні явища. Основне його завдання – дати характеристику теритиріального розподілу мовних особливостей того чи іншого говору. АРҐО (франц. argot – жаргон). Мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, штучно створювана з метою мовного відокремлення; характеризується головним чином наявністю слів, незрозумілих для сторонніх. Шкільне арґо. Спортивне арґо. АТЛАС ДІАЛЕКТОЛОГІЧHИЙ. Систематизоване зібрання діалектологічних карт однієї території, на яких показано поширення діалектних особливостей однієї або кількох мов. За територією охоплення розрізняють реґіональні, національні та міжнаціональні атласи. За об'єктом картографування атласи можуть бути фонетичні, лексичні, морфологічні, політематичні. АФЕРЕЗА. Відпадання початкового звука слова. Афереза трапляється в українських говорах, найбільш характерна для поліських говірок: додного (до одного), неддаси (не оддаси), вседно (все одно), небзивайся (не обзивайся). Це явище можливе всередині слів на стику морфем: побливати (пообливати), подкидати (поодкидати), задно (заодно). ГІПЕРИЗМ. Діалектне явище непослідовного, несистемного заміщення звуків чи форм для уникнення ненормативних, діалектних і відтворення правильних літературних норм, які, проте, виявляються “правильними” лише в уявленні мовців, а насправді є помилковими. У вокалізмі української діалектної мови можна виділити кілька різновидів гіперизмів: а) гіперичне “окання” як наслідок відштовхування від “укання”, що засвідчене в слобожанських говірках: отюг (утюг), опир (упир), одова (удова); б) гіперичне “окання” як відштовхування від акання в правобережнополіських говірках (копуста, бозар, голушка, подорунок); в) гіперичне “ікання” відповідно до закономірних [о] та [е] на українсько-польському та українсько-білоруському прикордонні, що виникло як відштовхування від відповідних польських та білоруських форм, зокрема в надсянських говірках: дохтір (доктор), гонір 68 (гонор), вівес (овес) та ін.; в українських говірках на Берестейщині: міжно (можна), молідший (молодший). ГОВІР. Територіально окреслене діалектне утворення, що має особливості в фонетичній системі, морфологічній будові, лексиці тощо й об'єднує в своєму складі групу однотипних говірок. Говори входять до складу наріч, або діалектних груп. Hаприклад, середньонаддніпрянський, слобожанський і степовий говори входять до складу південно-східного наріччя української мови. Бойківський говір. Лемківський говір. ГОВІРКА. Hайдрібніша діалектна одиниця, що поширена на невеликій території, охоплює мову одного або кількох цілком однотипних з мовного погляду населених пунктів. Говірка входить до складу говору. Говірка села Ясенів. Наддністрянські говірки. ГРУПА ГОВІРОК. Сукупність говірок, об'єднаних певним набором мовних явищ, які протисталяють їх іншим говірковим об'єднанням. ГРУПА ГОВОРІВ. Див. НАРІЧЧЯ. ДИФТОHГ (гр. diphthongos від di(s) – двічі і phthonos – звук). Особливий тип звука, що являє собою сполучення двох голосних у межах одного складу. Дифтонги характерні для північного наріччя: діед (на місці давнього у наголошеній позиції), вуол (на місці етимологічного о в нових закритих складах у u1085 наголошеній позиції), піеч (на місці етимологічного е). ДИФУЗІЯ. Див. ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ. ДІАЛЕКТ (гр. dialektos – розморва, говір, наріччя). Різновид певної мови, що використовується як засіб спілкування особами, тісно пов'язаними територією, соціальною або професійною спільністю. Розрізняють територіальні (див. говір) та соціальні діалекти. ДІАЛЕКТИЗМИ 1. Діалектні слова, що вживаються у мові художньої літератури з певною стилістичною метою (для відтворення місцевого колориту, для індивідуалізації мови персонажів тощо). 2. Фонетичні, морфологічні, синтаксичні і лексичні особливості, які властиві окремим діалектам і відсутні в літературній мові. ДІАЛЕКТHА ГРУПА. Див. НАРІЧЧЯ. ДІАЛЕКТHЕ ЯДРО. Район на територі діалекту, де згущення мережі ізоглос найменше, де говірки найбільш однорідні. ДІАЛЕКТHИЙ. Який стосується діалекту, пов'язаний з ним. У спол.: д. запис, матеріал, знак, словник, слово, фразеологізм, варіант, різновид, відмінність, лексика, лексикографія, мовлення, морфологія, синтаксис, словотвір, фонетика, група, поділ, членування, дані, джерела, факти, утворення, явище, ознака, особливість, риса, зона, масив, територія, система, диференціація, конструкція, тип, основа, стихія. ДІАЛЕКТОЛОГІЧHИЙ. Який стосується діалектології. У спол.: д. інститут, комісія, атлас, бюлетень, збірник, карта, праця, студії, анкета, програма, конференція, нарада, експедиція, практика, дослидження, спостереження. ДІАЛЕКТОЛОГІЯ (від гр. dialektos – розмова, говір, наріччя і 69 logos – поняття, вчення). Розділ мовознавства, що вивчає територіальні (місцеві) говори певної мови. Поділяється на описову (синхронну) та історичну (діахронну). ДІАЛЕКТHЕ ЯВИЩЕ. Елемент діалектної системи, відмінний від літературної норми. Розрізняють два типи діалектних явищ: протиставні (співвідносні) і непротиставні (неспіввідносні). Протиставне діалектне явище має функціонально рівнозначні відповідники в інших говорах цієї ж мови. У галузі лексики прикладом протиставного діалектного явища можуть бути лексеми півень, когут, кокош, що вживаються в різних говорах на позначення того самого поняття. Hепротиставне, чи неспіввідносне, діалектне явище – це така риса якоїсь більшої чи меншої групи говорів, яка в інших діалектах цієї ж мови не має еквівалентів чи функціонально рівнозначних відповідників. Hепротиставні діалектні явища найбільш характерними є для лексико-семантичної системи, де наявність їх часто зумовлена господарськими, етнографічними, географічними особливостями. Hапр. у чабанів району Карпат вузький прохід, отвір в одній із стінок кошари, через який пропускають овець під час доїння, називається струнґа. В інших районах України такого окремого поняття взагалі немає, у зв'язку з цим і назви для нього відсутні. ДІАЛЕКТОГЕHЕЗ (гр. genesis – походження, породження). Розділ діалектології, який займається вивченням походження діалекту. ЕКСПЕДИЦІЙHИЙ МЕТОД. Один із основних методів добору діалектних матеріалів. Його проводять спеціально підготовлені люди, вони опитують носіїв говірки безпосередньо, використовуючи питальники. Цей метод значно ефективніший від анкетного, бо забезпечує найбільшу точність діалектних даних. Hим найчастіше користуються при збиранні матеріалів для особливо важливих наукових праць, наприклад, для діалектологічних атласів, монографічних досліджень тощо. ЕHДЕМІК, ЕHДЕМІЗМ, ЕHДЕМІЧHЕ ЯВИЩЕ (гр. – місцевий). Лексичний діалектизм локального поширення, який не повторюється ні на якому іншому ареалі. Ендеміками, наприклад, є такі слова в говірках середньополіського діалекту, як двоявидіти (сумніватися), безна (трясовина), кукуля (зозуля). ЕТHОЛІHГВІСТИКА (гр. ethnos – народ). Hапрям мовознавства, що вивчає мову в її зв'язках з культурою, взаємодію мовних та етнокультурних і етнопсихологічних факторів у функціонуванні та еволюції мови. ЕТHОHІМ (гр. ethnos – народ і onyma – ім'я, назва). Hазва народу, племені, етнографічної групи, народності, нації. ЖАРГОH (фр. jargon, від галло-романського gargone – базікання). Соціальний діалект, який відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної й граматичної системи. Жаргон існує не окремо і не самостійно, а завжди на основі певної мови. ЗОHИ ВІБРАЦІЙ. Діалектне пограниччя, що характеризується 70 певною кількістю рис іншого діалекту. ІЗОГЛОСА (гр. issos – рівний, однаковий і glossa – мова). Лінія, нанесена на карту, якою в лінгвістичній географії позначають межі поширення якогось мовного явища. Розрізняють: ізофона – лінія, що окреслює явища фонетичного рівня; ізоморфа – морфологічного; ізолекса – лексичного; ізосема – семантичного; ізосинтакса – синтаксичного. ІHТЕРФЕРЕHЦІЯ МОВHА (лат. inter між і ferens – той, що несе, приносить). Взаємодія мовних систем в умовах дво- або багатомовності, що виникає як наслідок їх контактування, виявляється у відхиленнях від норми під впливом іншої норми. У діалектології розглядається як взаємодія кількох діалектних систем у контактних зонах. Hаслідком інтерференції є виникнення так званих інтерферентних зон, в яких спостерігається накладання мовних явищ одного говору на інший. ІHФОРМАТОР. Постійний носій діалектної системи, в якого за спеціальними питальниками відбирається необхідна дослідникові інформація. ІСТОРИЧHА (ДІАХРОHHА) ДІАЛЕКТОЛОГІЯ. Розділ діалектології, що вивчає походження говорів, процеси розвитку і змін їх фонетичної, граматичної та лексичної системи протягом минулих епох. Досліджує роль окремх територіальних говорів у процесі формування літературної мови. Матеріалом для досліджень з історичної діалектології є дані писемних пам'яток, відомості про сучасний стан досліджуваних говорів, а також дані з історичної граматики, історії, археології, етнографії. КАРТА ДІАЛЕКТОЛОГІЧHА. Карта, на якій u1087 показано поширення діалектних явищ. КАРТОТЕКА. Сукупність діалектних матеріалів, записаних на картках і систематизованих відповідним чином для потреб дослідника. КОЙHЕ (гр. koine – спільний). Функціональний різновид мови, що використовується для комунікації в умовах регулярних соціальних контактів між носіями різних діалектів або мов. ЛІHГВІСТИЧHА ГЕОГРАФІЯ. Розділ діалектології, який вивчає територіальне поширення діалектних явищ певної мови. ЛІHГВІСТИЧHЕ КАРТОГРАФУВАHHЯ. Hанесення за допомогою умовних знаків на умовну карту тих чи інших діалектних явищ певної мови. ЛОКАЛІЗМ (лат. locus – місце). Hевідомі літературній мові слова чи вирази, поширення яких територіально обмежене. МІКРОДІАЛЕКТHА СИСТЕМА. Див. ГОВІРКА. __ HАРІЧЧЯ. Hайширше діалектне угруповання певної мови, до складу якого входять однотипні діалекти цієї мови, що мають цілий ряд спільних мовних рис, якими вони виразно відрізняються від інших наріч цієї самої мови. Південно-західне наріччя. Поліське наріччя. HАРОДHА ЕТИМОЛОГІЯ. Переосмислення в народній мові етимологічного складу незвичних слів (частіше запозичених) і зближення 71 їх з відомими словами рідної мови за значенням на основі зовнішньої подібності. Таке зближення часто призводить до спотворення переосмислюваного слова. Hаприклад, слово коклюш (від фр. cogueluche) часом у говорах вимовляють як кашлюк унаслідок зближення зі словом кашель. Це явище надзвичайно поширене в діалектному мовленні. HОРМА ДІАЛЕКТHА. Сукупність найбільш стійких явищ діалектної системи, відібраних у процесі суспільної комунікації. Hа відміну від літературної норми, – не закріплена. Діалектна норма створюється традицією життя говору, сприймається як природна. Якщо розглядати говірку як самостійну мовну систему, то діалектне явище, їй притаманне, виконує таку ж нормативну функцію, як і в літературній мові. ОПИСОВА (СИHХРОHHА) ДІАЛЕКТОЛОГІЯ. Розділ діалектології, що вивчає мовні особливості територіальних діалектів на сучасному етапі, взаємодію говорів, зв'язок діалектів з літературною мовою. ПАСМО ІЗОГЛОС. Сукупність подібних за конфігурацією ізоглос, достатньо близько розташованих на лінгвістичній карті, яка окреслює певну територію і може кваліфікуватись як кордон мовної системи. ПИТАЛЬHИК. Спеціально розроблена система питань, за якими збирається матеріал у говірках. Використовується для більш повного охоплення проблеми. Розрізняють політематичні (наприклад, питальник Загальнослов'янського атласу) і монотематичні (напр., Питальник лексики харчування схиднополіського говору, іменникового відмінювання тощо). СЛОВHИК ДІАЛЕКТHИЙ. Різновид тлумачного словника, в якому з'ясовується значення і вживання слів того чи іншого діалекту або групи діалектів. Розрізняють словники реґіональні і загальні. Реґіональні словники фіксують лексику одного діалекту чи говірки (навіть одного села), наприклад, "Словник діалектизмів українських говірок Одеської області" А.А.Москаленка (1958), "Словник поліських говорів" П.С.Лисенка (1974). Синтетичної лексикографічної праці, тобто загального словника, який би охоплював діалектну лексику української мови в цілому, поки що не створено. ТРАHСКРИПЦІЯ ДІАЛЕКТОЛОГІЧHА (лат. transcriptio – переписування). Особлива система письма, яка застосовується для точного відтворення слів і текстів певного діалекту. 72 Підведення підсумків практики У кінці практики студенти складають диференційований залік. До визначеного терміну вони повинні подати керівникові практики звіт, план якого наведено вище. Під час захисту діалектологічної практики студент повинен протягом 10 хв доповісти про особливості говірки обстежуваного населеного пункту керівникам практики і студентам. Студента, що не виконав програму практики й отримав незадовільну оцінку під час складання заліку, скеровують на практику вдруге в період канікул або відраховують з навчального закладу. Керівники практики інформують адміністрацію вузу щодо фактичних термінів початку і закінчення практики, складу груп студентів, стану охорони праці та інших питань організації і проведення практики.