Форми і засоби поточного та підсумкового контролю

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра міжнародного права

Затверджено

На засіданні Вченої ради університету

Протокол № ____ від ______________ 2013р.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з курсу “Вища освіта України і Болонський процес”

Для підготовки фахівців за ОКР магістр

Денної форми навчання

галузі знань 0304 «Право»

спеціальностей 8.03040101 «Право»

8.03040102 «Правоохоронна діяльність»

Статус дисципліни: нормативна

Ірпінь 2013

Робоча навчальна програма курсу “Вища освіта України і Болонський процес” складена на основі ОПП, затвердженої в 2012 році.

Автор К.В.Глущенко, доцент кафедри міжнародного права

Рецензенти Л.М. Касьяненко, д.ю.н., професор, завідувач кафедри фінансового права

Л.С. Воробьева, к.філ.н., доцент, завідувач кафедри філософіі та політології

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри міжнародного права,

протокол № ___ від „___” _______ 2013р.

Завідувач кафедри __________________

Розглянуто і схвалено на засіданні вченої ради юридичного факультету,

протокол № ___від „____”_____________ 2013р.

Голова вченої ради юридичного факультету __________________

Завідувач навчально-методичного відділу __________ Бойко – Слобожан О.О.

Реєстраційний №_______

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

На початку XXI століття суспільство наблизилось до розуміння трьох складових свого існування: 1) позитивний образ держави повністю залежить від рівня благоустрою її громадян; 2) благоустрій громадян обумовлений стабільністю політичних і економічних процесів в державі; 3) стабільність політичних і економічних процесів є результатом грамотного інвестування в науку, технології і освіту.

В умовах становлення і розвитку економіки інноваційного типу, якісно новим ресурсом процесу виробництва стають творчі здібності людей, здатних постійно регенерувати нові технології. Важливим фактором формування бажаних параметрів інноваційного ресурсу, з точки зору довгострокового зросту соціально-економічних, культурних, творчих стандартів суспільства, необхідно розглядати не стільки економічну, скільки соціальну політику уряду, направлену на розвиток творчих здібностей громадян. Теза про те, що інвестування в людину є двигуном прогресивного розвитку ринкової економіки був заснований і втілений в реальність в США за часів президентства Джона Кеннеди. Дмеймс Тобін – ідеолог економічної стратегії американського уряду США рекомендував не зупинятися на досягненні повної зайнятості, створенні максимальної конкуренції, а збільшувати інвестування в науку, технології і освіту. Результати продуманої економічної політики з’явились незабаром. Американська наука і освіта стали лідерами на ринку технологій і освітніх послуг. Представники академічної еліти зі всього світу зацікавились співробітництвом з науковими центрами США. В 1980- ті рр. європейські університети стали відчувати серйозні проблеми у зв’язку з низьким рівнем конкурентності своїх освітніх програм і відсутністю помітних результатів на ринку технологій. З метою відновлення колишнього впливу європейської освіти і науки в світовій системі, європейські університети виступили з ініціативою створення загального механізму університетського співробітництва, що переросло пізніше в міждержавне освітнє співробітництво і отримало умовну назву «Болонський процес». Так, в спільній заяві європейських міністрів освіти «Зона європейської вищої освіти», підписаної в м. Болонья 19 травня 1999 року було зазначено: «Ми повинні розглянути ідею збільшення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. Жиитєздатність і ефективність будь-якої цивілізації обумовлені привабливістю, яку її культура має для інших країн. ми повинні бути впевнені, що європейська система вищої освіти набуває всесвітнього рівня, який відповідає нашим екстраординарним культурним і науковим традиціям».

Реформи, які охопили європейські університети не могли залишити безучасними і держави Східної Європи, Кавказу і Середньої Азії. Отримавши в спадок від СРСР зруйновану систему освіти, знаходячись під впливом різноманітних традицій в освіті, ці держави опинились перед вибором: або на основі вже отриманого досвіду, а також досвіду сусідніх держав винайти нову продуктивну систему освіти, або включитись в безпрецедентний за розмахом «Болонський процес». Відчуваючи необхідність в якнайшвидшій переорієнтації на потреби ринкової економіки, розуміючи необхідність входження у всесвітній торговий простір більшість держав Східної Європи прийняли рішення про приєднання до Європейської зони вищої освіти.

Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок про те, що в кінці XX на поч. XXI ст. освітня політика все більше стала відходити від поняття «державна» (або національна) і набувати все більше універсальних рис.

Інтеграційні процеси в Европейській зоні вищої освіти розгортаються не на пустому місці. В різні роки у європейців виникали певні проблеми, обумовлені процесами внутрішньої міграції. Привабливість західноєвропейських економічних і соціальних програм не залишили байдужими громадян арабських, середземноморських держав, які в різний час адаптувалися в державах західної Європи.

Для врегулювання правових питань, які виникають у зв’язку з відмінностями в системах освіти, в рамках європейського співтовариства були прийняті такі міжнародно-правові документи як: Європейська конвенція про еквівалентність дипломів 1953 р.; Європейська конвенція про еквівалентність періодів університетської освіти 1956 р.; Європейська конвенція про академічне визнання університетських кваліфікацій 1959 р; Міжнародна конвенція про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і наукових ступенів в арабських і європейських державах басейну Середземного моря 1976 р; Конвенція про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і наукових ступенів в державах європейського регіону 1979 р.; Європейська конвенція про загальну еквівалентність періодів університетської освіти 1990 р.; Конвенція про визнання кваліфікацій, що відносяться до вищої освіти в європейському регіоні, прийнята в Ліссабоні 11 квітня 1997 р. Ці міжнародно-правові документи стали основою для формування принципів європейської освітньої інтеграції і розвитку напрямів співробітництва держав в сфері вищої освіти.

У рамках курсу «Вища освіта України і Болонський процес» викладач повинен намагатися реалізувати наступні комплексні цілі:

- дослідити основні передумови, цілі та завдання Болонського процесу, участі в ньому України;

- ознайомити студентів з нормативно-правовим забезпеченням Болонського процесу на загальноєвропейському рівні та в Україні;

- проаналізувати основні елементи Європейської кредитно-трансферної системи як основного механізму формування загальноєвропейського простору вищої освіти;

- узагальнити досвід та визначити перспективи запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України.

Основними завданнями курсу є:

- формування творчого системного мислення студента, спроможного застосувати отримані в процесі вивчення курсу «Вища освіта України і Болонський процес» знання у фаховій і щоденній діяльності;

- виховання творчого, самостійного підходу в оформленні власної наукової позиції.

Вимоги до знань та вмінь студентів:

• висловлювати, обґрунтовувати і відстоювати власну позицію стосовно подій та явищ, пов'язаних з входженням України у Болонський процес;

• визначати тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі, відмінність та подібність систем вищої освіти України та країн Європи;

• аналізувати подальші дії для досягнення цілей Болонського процесу;

• формувати інформаційний пакет ЕСТS;

• складати структурно-логічні схеми, навчальні плани спеціальностей та індивідуальні навчальні плани студента за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу;

• розробляти шкали оцінювання навчальної діяльності студента та моделі моніторингу якості освіти в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Форми і засоби поточного та підсумкового контролю

В основу концепції курсу закладено модульний принцип, тобто вона побудована як послідовність взаємопов’язаних елементів. Навчання передбачає два етапи: етап засвоєння знань та етап їх застосування. Методика викладання дисципліни характеризується орієнтацією на кожну особистість, розрахована на формування творчих навичок праці, засвоєння комплексних за своїм характером змістових блоків.

Такий підхід сприяє активізації навчальної діяльності слухачів і збільшує питому вагу корисних знань, що мають знайти застосування в практичній діяльності. На семінарських заняттях студенти закріплюють теоретичні знання, набуті на лекціях та в результаті індивідуальної і самостійної роботи з літературою, навчаються застосовувати теоретичні знання на практиці.

Контроль роботи студента є необхідним компонентом навчального процесу, який має за мету визначення реального рівня професійної підготовки студента, а також надання необхідних рекомендацій, що сприяють подальшому розвитку творчої особистості студента. Логічним завершенням процесу контролю є процедура оцінювання.

Висновки стосовно знань та вмінь студентів робляться виходячи з того, наскільки він:

1. Опанував матеріал прослуханих лекції;

2. Ознайомився з літературою, що рекомендується викладачем;

3. Готовий до самостійного аналізу на практичному занятті;

4. Активно працює під час обговорення матеріалу на лекції і практичному занятті;

5. Успішний у роботі над письмовим контрольним завданням і в період індивідуальних занять із викладачем.

До заходів, що сприяють контролю знань студентів, належать поточний та підсумковий контроль знань.

Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських та практичних занять, виконання самостійної та індивідуально-консультативної робіт і має на меті перевірити рівень засвоєння студентами навчального матеріалу дисципліни.

Контроль під час семінарського заняття може бути реалізованим: у формах тестування, за результатами роботи над індивідуальним і груповим проектом, участі в обговореннях, виступу з доповіддю.

Самостійна робота студента включає такі види діяльності:

- робота з літературою та підготовка до підсумкового модульного контролю;

- виконання розрахункових робіт;

- написання ессе;

- консультації.

Підсумковий контроль здійснюється під час поточного модульного контролю.

Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни складається з суми балів отриманих студентом за поточний контроль, індивідуальне завдання, самостійну роботу, підсумкову модульну контрольну роботу.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за семестр, дорівнює 100 балам.

Оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни здійснюється на основі результатів підсумкового модульного контролю (ПМК).

Завдання підсумкового модульного контролю оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів (включно).

Середній бал успішності студента визначається як середньозважена від суми балів семестрових контролів, отриманих студентом протягом вивчення навчальної дисципліни, передбачених навчальним планом у поточному семестрі.