Аналіз суспільних витрат та переваг-суть та етапи

Про аналіз вигід і витрат (АВВ) говорять, як правило, коли йдеться про рішення стосовно розміщення суспільних ресурсів. загальні принципи аналізу вигід і витрат є універсальними для будь-яких економічних рішень.

Аналіз вигід і витрат іноді розглядають лише у вузькому розумінні - як метод оцінювання ефективності інвестиційних проектів, що реалізуються у суспільному секторі. Такий підхід не є цілком вірним. Можливості застосування АВВ є значно ширшими. Фактично йдеться про можливість здійснити кількісний аналіз (тобто кількісно оцінити чисті суспільні вигоди) того чи іншого варіанту державної політики. Державна політика тут розуміється як план дій, спрямований на досягнення певних суспільних цілей.

Основний принцип аналізу вигід і витрат, пов'язаних з певним рішенням, є гранично простим. Якщо необхідно відповісти - приймати деяке рішення Х чи відмовитись від нього, критерій є наступним: необхідно здійснювати рішення Х, якщо вигоди, пов'язані з цим рішенням, перевищують вигоди найкращого альтернативного рішення, і відмовитись від рішення Х у протилежному випадку. Якщо цей критерій застосовується до всіх рішень, що приймаються, суспільство отримає максимальні можливі вигоди у межах існуючих можливостей. Тим самим, найкраща альтернатива рішенню Х може розглядатись як витрати, пов'язані з цим рішенням, якщо дана альтернатива втрачається при прийнятті Х. Таким чином, критерій прийняття рішень може бути сформульований також наступним чином: рішення Х приймається, якщо вигоди, пов'язані з Х перевищують витрати, що виникають при реалізації цього рішення.

Основними етапами аналізу вигід і витрат того чи іншого рішення стосовно розподілу та напрямів використання суспільних ресурсів є наступні:

1) Визначення рівня аналізу - локального, регіонального, національного чи глобального (міжнародного), тобто - чиї саме вигоди і витрати необхідно брати до уваги. Це залежить як від рівня прийняття рішень - наприклад, йдеться про місцеву владу чи центральний уряд, так і від особливостей проекту, що розглядається, - чиї інтереси і наскільки істотно він зачіпає. При локальному чи регіональному аналізі приймаються до уваги лише вигоди і витрати місцевої спільноти (чи резидентів даного регіону). Для рішень загальнодержавного рівня важливо врахувати вигоди і витрати для суспільства в цілому.

2) Визначення наявних альтернатив. Ґрунтовний аналіз вигід і витрат можливий лише за умови, якщо розглянуті альтернативні можливості. Альтернативи в дійсності можуть бути багатовимірними: в першу чергу - прийняття проекту чи відмова від нього, негайна реалізація чи відкладення на майбутнє, склад ресурсів, які будуть використані, напрями використання та розподілу результатів тощо. Кількість альтернатив може бути надзвичайно великою, тому важливо обмежитись реалістичною кількістю найбільш важливих альтернативних варіантів.

3) Визначення переліку наслідків прийняття рішення та вибір способу кількісного вимірювання кожного з наслідків. До наслідків відносяться як обсяги ресурсів, які необхідно витратити для реалізації рішення, так і результати проекту, які можуть виражатись у збільшенні доступних до використання у суспільстві благ (товарів та послуг, натуральних ресурсів, часу), підвищення якості та доступності суспільних благ, збереженні людських життів.

4) Кількісне оцінювання кожного з наслідків. На етапі кількісного оцінювання важливо не просто адекватно і реалістично визначити кількісні показники по кожному з наслідків, але й здійснити підрахунок окремо для кожного інтервалу часу на протязі строку реалізації рішення.

5) Присвоєння вартісних оцінок для кожного з очікуваних наслідків. Йдеться про необхідність привести всі наслідки до єдиного - вартісного - виміру. Лише за цієї умови можливе зваження суспільних витрат і вигід і кількісна оцінка суспільної ефективності проекту.

6) Визначення поточної (сьогоднішньої) вартості вигід і витрат. Просте підсумовування вартісних оцінок наслідків рішення не може дати вірного результату, тому що як для окремого індивіда, так і для суспільства в цілому має значення - коли саме виникають ті чи інші вигоди і витрати - сьогодні чи у майбутньому. Тим самим необхідним етапом аналізу є сумірення вигід і витрат у часі або, що теж саме, - підрахунок поточної вартості (дисконтування) майбутніх вигід та витрат. Це передбачає необхідність визначення суспільної ставки дисконту.

7) Підсумовування сьогоднішніх вартостей вигід і витрат - визначення чистої приведеної цінності рішення. Чиста приведена цінність у аналізі вигід і витрат є мірою чистих суспільних вигід проекту. Обиратись повинна та альтернатива, яка забезпечує найбільшу чисту приведену цінність.

8) Здійснення аналізу чутливості. Аналіз проекту - це оцінювання майбутніх вигід і витрат, які не можуть бути визначені цілком точно, тому що залежать від значного числа випадкових факторів. Аналіз чутливості передбачає обчислення впливу різноманітних випадкових факторів на чисту приведену цінність проекту. Крім того важливе здійснення аналізу чутливості по відношенню до вартісних оцінок вигід і витрат та суспільної ставки дисконту.

9) Здійснення аналізу розподілу вигід проекту між різними соціальними групами і підрахунок (при необхідності) зважених оцінок суспільної ефективності.

10) Вибір рішення з найбільшими чистими суспільними вигодами.

17.Управління доходами держ.бюджету (Д.Б.) Доходи Б.- це частина централізованих ресурсів держави, які необхідні для виконання нею відповідних функцій та виражають економ. відносини, що виникають у державі з підприємствами, обєднаннями, організаціями та громадянами в процесі формування бюджет. фонду Укр. Формування доходів Б. здійснюється за рахунок внутр. і зовн. джерел на основі викор. різноманітних методів. Внутр. джерелами є: вироблених в країні ВВП та нац. багатства.

Зовн. джерела - це надходження доходів до Б. на основі міжнародного перерозподілу доходів і фін. ресурсів. Фактори, що впливають на формування доходів Д.Б.Укр.: 1стан економ. конюктури, 2 стан податкового законодавства, 3 міська фін. дисципліна субєктів господарювання, 4 наявність значних пільг в оподаткуванні, 5 міська конкурентно здатність продукції, 6 інфляційні процеси.

18.Заходи по управлінню доходами бюджетів (Б.). Етапи управління доходами Б.: 1 бюджет.планування, 2 аналіз поточного стану надходження доходів до Д.Б.Укр., 3 аналіз стану виконання Д.Б. за доходами порівняння планових та фактичних показників і факторів, що призвели до відхилень, 4 контроль та моніторинг процесу формування доходів Б..

19.Управління видатками держ.бюджету (Д.Б.) Видатки Б. – це економ відносини, які виникають з звязку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави та його викор. на здійснення програм та заходів передбачених Б. З точки зору викор. централізованих у Б. коштів його видатки под. на: 1 держ. споживання – це видатки на утримання держ. апарату та формування доходів Б. у цій частині, що являє собою плату з боку суспільства за послуги, що надаються державою у сфері управління державою, 2 бюджет. фін. юр. і фіз. ос., 3 фін. діяльність держави. Розрізняють видатки – це кошти, що спрямовуються на здійсненя програм та заходів передбачених відповідним Б. та витрати – це видатки Б. та кошти, що спрямовуються на погашення основної суми боргу, що виникає у процесі фінансуванні Б..

Напрямки використання коштів бюджетів обумовлюються цілим переліком факторів, основними з яких є:

- необхідність виконання державою своїх функцій;

-необхідність забезпечення збалансованого розвитку окремих регіонів;

-утримання держ. установ та правоохоронних органів.

Класифікація видатків бюджету здійснюється за багатьма ознаками, зокрема:

1. за рівнем бюдж. с-ми:

- видатки, які фінансуються тільки з місцевих бюджетів;

- видатки, які фінансуються тільки з держ. бюджету;

- видатки, які розмежовуються між держ. і місцевими бюджетами.

2. за формою бедж. фінансування:

- видатки по кошторисно-бюджетному фінансуванню;

- бюдж. інвестиції;

- бюдж. кредити;

- міжбюдж. трансферти.

3. за цільовим призначенням:

- капітальні (розвитку);

- поточні (на споживання).

4. за галузями ек. та соц. сфери, які передбачають фінансування конкретних галузей або сфер сусп. діяльності (промисловість, будівництво, транспорт, сільське господарство, освіта, охорона здоров’я та ін.).

У БКУ виділяють поняття: видатків та витрат бюджету.

Видатки бюджету включають кошти на здійснення програм та заходів, які передбачені у відповідному бюджеті.

Витрати бюджету включають видатки, а також кошти для надання кредитів з бюджету, погашення боргу, розміщення бюдж. коштів на депозитах та придбання ЦП державою.

У БКУ затверджено розмежування видатків між рівнями бюдж. с-ми на основі принципу субсидіарності та наближення до безпосередніх споживачів цих послуг.

Відповідно всі видатки бюдж. с-ми поділяються на 3 групи:

1. видатки, які фінансуються виключно з ДБ, визначаються функціями держави і включають в себе: видатки на забезпечення конституційного ладу, діючого режиму, суверенітету держави, судочинства, міжнар. діяльність – неделеговані видатки (ст. 87 БКУ);

2. видатки, які визначаються завданнями та функціями держави і частково можуть бути передані на фінансування МБ-ів для забезпечення найбільш ефективного їх виконання – делеговані. Вони включають: видатки на освіту,охорону здоров’я, соц. захист, соц. забезпечення, фіз. Культуру, спорт, культуру і мистецтво.

Делеговані держ. видатки розмежовуються між рівнями МБ-ів і поділяються на 3 групи:

1) видатки на функціонування бюдж. установ та реалізацію заходів для забезпечення першочергового надання гарантованих послуг, які розташовані найближче до споживачів;

2) видатки на функціонування бюдж. установ та реалізацію заходів для забезпечення надання основних гарантованих послуг для усіх громадян України; видатки фінансуються з міст обл. підпорядкування та районних бюджетів;

3) видатки на функціонування бюдж. установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України; дана група фінансується з обл. бюджетів (ст.88-90).

3. власні видатки МБ-ів – це видатки, які визначаються функціями та повноваженнями місцевих органів влади, мають місцевий характер і фінансуються з МБ-ів.