Фінансова автономія місцевих органів влади,показники,що їх визначають

Поняття фінансової автономії (ФА).

МФ і державні фінанси є нетотожними поняттями. МФ не входять до складу державних фінансів, хоча і тісно з ними пов’язані. Вони підпорядковані державним в тій мірі, в якій сучасна держава визначає обсяг функцій м-с та правове поле МФ.

Державні фінанси у багатьох перехідних формах проникають у фінанси місцевих органів влади та беруть участь у їх формуванні.

Отже, МФ або фінанси місцевих органів влади – це система формування розподілу та використання місцевою владою фінансових інститутів для забезпечення реалізації покладених на неї функцій і завдань.

ФА являє собою самоврядування у сфері фінансів. Це база самоврядування територіальних колективів, самостійність всіх рівнів місцевої влади.

Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган створює сам – обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами.

Відокремлення від завдань центральної влади завдань, що покладаються на місцеву владу, обумовлює потребу у таких фінансових джерелах, на які місцева влада може впливати.

Саме таких підхід передбачає Європейська хартія про місцеве самоврядування. Для країн, які підписали хартію встановлено вимогу визнавати наявність органів м-с, повноважених приймати рішення, що користуються широкою автономією щодо компетенції, порядку здійснення цих компетенцій, засобів, необхідних для виконання своєї місії.

Отже, ФА місцевих органі влади – це фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій.

Фінансова незалежність у сукупності з організаційною і адміністративною незалежністю є передумовами ефективного розв’язання завдань територіальних органів влади.

Отже, головним критерієм і передумовою, що засвідчує фінансову автономію місцевих органів влади є наявність права прийняття рішень у сфері власних фінансів. Якщо такого права законодавством не передбачено, то місцева влада фінансової автономії немає.

Межі та кількісні показники ФА.

Рівень ФА місцевих органів влади визначається системою кількісних показників:

1.Показник питомої ваги видатків на реалізацію власних повноважень – характеризує обсяг функцій, що забезпечуються органами м-с поза межами прямого державного контролю.

2. Показник питомої ваги обов’язкових видатків – характеризує обсяг завдань, що забезпечуються місцевими органами влади під контролем державної влади на рівні встановлених нею єдиних державних стандартів.

3. Питома вага видатків на фінансування делегованих повноважень – відображає обсяг завдань держ. влади, що делегуються нею для забезпечення місцевими органами влади.

4. Показник питомої ваги власних доходів у доходах місцевих бюджетів – вказує на ступінь залежності доходних джерел місцевих органів влади від їх власної діяльності і власних рішень та є найбільш універсальним показником рівня самостійності місцевих бюджетів.

5. Показник питомої ваги власних і закріплених доходів у доходах місцевих бюджетів – показує рівень самостійності місцевих бюджетів з урахуванням переданої їм державою на довгостроковій основі додаткової дохідної бази.

6. Показник питомої ваги доходів місцевих бюджетів від місцевих податків і зборів – характеризує частину доходів у бюджеті, що формуються за рахунок податків і зборів встановлених місцевими органами влади.

7. Показник питомої ваги незв’язаний субсидій в місцевих органах влади – відображає обсяг фінансової допомоги місцевим органам влади з боку держ влади, яка не обумовлюється конкретною метою і завданнями. Така допомога розглядається як засіб для зміцнення власної дохідної частини.

Важливим показником ФА є коефіцієнт податкоспроможності адмістративно-територіальної одиниці (АТО). Кп=Пт:Пк(сер), де Пт – податкоспроможність окремої територіальної одиниці; Пк(сер) – середня податкоспроможність в межах країни.

Пк території – це показник, що характеризує абсолютний обсяг ВВП, що виробляється в її межах на душу населення і який може бути об’єктом комунального оподаткування. При цьому, якщо Кп > 1, то територія є донором, а якщо Кп < 1, то це є територія-реципієнт.

Коефіцієнт податкоспроможності є показником автономії місцевого органу влади від заходів фінансового вирівнювання (його доходів і видатків), які здійснюються державою.

27.Менеджмент доходів місцевих бюджетів (ДМБ). ДМБ є фін. основою м/с і формуються за рахунок власних джерел та закріплених загально-держ. податків та ін. платежів. Як економ. категорія ДМБ виражають сферу економ. відносин суспільства, яка повязана з формуванням, розподілом та викор. фін. ресурсів регіонального рівня, які викор. місцевими органами для забезпечення поточних і перспективних завдань, щодо розвитку території. За економ.природою доходи місцевих органів влади под. на 3-ри групи: 1.власні ДМБ – включають доходи, які визначаються законодавством формуються і збираються на відповідній території і повністю належать певному органу м/с: це місцеві податки і збори, доходи від майна і підприємств, що належать до комунальної власності, від комуналь. кредитів та адміністративні, штрафні санкції; 2.закріплені доходи – повністю або частково зараховуються у певні види бюджету безстроково або на довготермінових засадах: єдиний податок з фіз. та юр. ос.; 3. регулюючі – кошти, які безоплатно передаються з ін. бюджетів з метою врегулювання доходів і видатків. Фактори, які впливають на доходи: 1.кількість та динаміка платників податків юр. і фіз. ос.; 2.показники темпів економ.зростання; 3.обсяг фонду оплпти праці по галузям економіки; 4.аналіз зменшеня заборгованості на виплати з/п на підпр. та бюджет. установах; 5.аналіз повноти зарахування до бюджету %, що сплачуються постановами банків за користування тимчасово вільними залишками бюджет. коштів; 6.аналіз запозичень та погашення позик; 7.аналіз взаємних розрахунків між бюджетами.

28.Фін. інструменти місцевого економ. розвитку. Фін. інструменти місцевого економ. розвитку – це засоби, важелі та механізми, які доступні місцевій владі і за допомогою, яких досягаються визначені завдання. Основні групи фін.інструмен.: 1.фін. організаційні інструменти повязані з організацією бюджет.відносин: програмно цільовий метод формування бюджету; фін. планування міжбюджетні трансферти і тарифно- цінова політика; 2. фіскальні інструмен. – місцеві податки і збори, залучення коштів на договірних засадах мається на увазі місцеві органи влади мають право на залучення коштів підпр., установ та організацій незалежно від форм власності, які розташовані на відповідних територіях, коштів населення, бюджет. коштів на будівництво, ремонт і утримання обєктів соц. та виробництво інфраструктури та на заходи щодо охорони природнього середовища; 3.місцеві запозичення – це операції, які повязані з отриманням бюджет.коштів на умовах повернення, платності, строковості в результаті яких виникають зобовязання органів м/с перед кредиторами; 4.інструменти фінансування – тендери, соц.замовлення – місцева громада формує комплекс пріорітетних соц. проблем вирішення яких неможливе або ускладнене силами тільки апаратом місцевої влади, заснування комунальних підпр., кредитування.