Міжнародне гуманітарне право: поняття та джерела

право (право війни, право збройних конфліктів) - сукупність міжнародно-правових норм і принципів, які регулюють захист жертв війни, а також обмежують методи і засоби ведення війни.

Міжнародне право збройних конфліктів кодифіковано в Гаазької конвенції, Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. і Додаткових протоколах до них 1977 р., резолюціяхГенеральной Асамблеї ООН та інших документах.

Окремі обмеження, встановлені міжнародним гуманітарним правом, поширюються і на збройні конфлікти неміжнародного (внутрішнього) характеру

гуманітарне право утворюють дві підгалузі (гуманітарне право в мирний час і гуманітарне право в період збройних конфліктів), а також міжгалузеві інститути та норми (інститут консульського захисту громадян, норми про відповідальність індивідів за злочини міжнародного характеру і т.д.)

Норми гуманітарного права - переважно договірні норми. Однак певну роль грає міжнародно-правовий звичай. Значна роль звичаю в гуманітарному праві в період збройних конфліктів, яке часто ще називають «законами і звичаями війни».

Крім договорів і звичаїв, норми гуманітарного права зафіксовані і в деяких документах міжнародних конференцій і нарад, зокрема, в документах НБСЄ (Заключний акт 1975 р., Підсумковий документ Віденської зустрічі 1989 р., Документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ 1990, Паризька хартія для нової Європи 1990 року та ін.)

Узагальнюючи викладене, міжнародне гуманітарне право можна визначити як сукупність міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють питання забезпечення та захисту прав і свобод людини як у мирний час, так і в період збройних конфліктів, що регламентують співробітництво держав у гуманітарній сфері, правове становище всіх категорій індивідів, а також встановлюють відповідальність за порушення прав і свобод людини.