Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Уточнення низу виробу





При підрізанні низу виробу, йому надають певної форми. Для виконання цієї операції пілочки і спинки складають виворотом у середину, низом до робітника, суміщають бокові шви і зрівнюють плечові зрізи, зрізи пройм, горловини і краю борту. Лінію відгину низу і лінію обрізання намічають за допомогою лекала. На другу половинку виробу крейдові лінії копіюють шляхом їх перебивання. Потім низ виробу підрізають. У виробах з малюнком у смужку і клітинку намічання ліній виконується на кожній стороні пілочок і спинки окремо. Подальша обробка низу виробу залежить від способу з'єднання підкладки з верхом виробу і властивостей тканини.

 

4 Обробка низу у виробах з відлітною по низу підкладкою.

При відлітної підкладці зріз низу виробу обметують (у виробах з підвищеною сипучістю), висікають зубчиками на спеціальному пристрої (у виробах з товстих матеріалів що не висипаються) або обкантовують.

Припуск на обробку низу перегинають на виворот по наміченій лінії, заметують на спеціальній машині або вручну на відстані 5-7 мм від підігнутого краю і припрасовують. В навчальних цілях заметування можна виконувати двома строчками: першу на відстані 5-7 мм від низу, другу на відстані 10 мм від нижнього зрізу виробу.

У виробах з відлітною підкладкою припуск можна підшити на машині потайного стібка, або прикріпити за допомогою клейової плівки, ниткою, клейовою прокладкою.

 

а б

Рисунок 1 – Обробка низу виробу з прокладкою

Для збереження форми і виключення пролягання зрізів низу виробу рекомендується низ виробу обробляти з клейовими або не клейовими прокладками. Прокладку викроюють по формі низу виробу. Верхній зріз не клейової прокладки обметують. Прокладку укладають з вивороту припуску на обробку низу, так щоб нижній зріз на 1 мм не доходив до лінії згину, а верхній розташовувався на 20-30 мм вище краю припуску на обробку низу, і настрочують з боку припуску на обробку низу. Припуск низу виробу згинають у бік вивороту і заметують. Прокладку підшивають на машині потайного стібка (рис. 1а). Клейову прокладку також пришивають к припуску на обробку і прикріплюють за допомогою праски або пресу (рис. 1б).

 

5 Обробка низу виробу з пришитою по низу підкладкою.

В виробах з пришитою підкладкою і оздоблювальною строчкою припуск на підгин низу перегинають на виворот по наміченій лінії, заметують на спеціальній машині або вручну на відстані 5-7 мм від підігнутого краю і припрасовують. З лицьової сторони прокладають оздоблювальну строчку. Після з’єднання низу виробу з підкладкою зрізи припуску ( в виробах з оздоблювальною строчкою і без неї) прикріплюють до прикускам середнього шву спинки, відрізних бочков, бокових і інших швів.

 

Контрольні питання

1 Обробка бічних зрізів.

2 Обробка плечових зрізів.

3 Уточнення низу виробу.

4 Обробка низу у виробах з відлітною по низу підкладкою.

5 Обробка низу виробу з пришитою по низу підкладкою.

ЛІТЕРАТУРА

 

1 Т. Н. Реут, Р. Б. Конторер, А. И. Кочанова. Технология изготовления швейных изделий по индивидуальным заказам. – М.: Легпромбытиздат, 1989.с. 100-102

 

ЛЕКЦІЯ 30

Тема: Обробка та з’єднання коміра з горловиною.

План:

1. Характеристика комірів по конструкції.

2. Стадії обробки комірів.

3. Способи обробки нижнього коміру.

4. Шляхи вдосконалення обробки нижнього комір

1 Характеристика комірів по конструкції.

З того часу коли людина відкрила значення одягу, як засіб захисту від дії природи, залишалось небагато до тих пір, коли вона почала замислюватися про його естетичну функцію. Одяг став тим об’єктом, в якому людина змогла висловлювати свій художній світогляд. Така частина одягу як комір не завжди був характерною деталлю одягу. Майже до середніх віків коміру на одязі в загалі не було. Тільки у XIII віці з’являється вузька смужка у вирізі горловини, яка поступово перетворюється у комір стояк. З розвитком культури, розвивається мода, удосконалюється і ускладняється конструкція комірів. В залежності від часу коміри мають різну складність конструкції та форми.

Комір надає закінченого вигляду нашим виробам. Вибір форми та розміру коміру в значній мірі визначається напрямком моди, покроєм самого виробу, виду матеріалу і призначенням виробу. За допомогою комірів можна утворити ту чи іншу силуетну форму виробу. Як правило об’ємним виробам відповідають широкі коміри з високим стояком, і навпаки вироби малих об’ємів вимагають комірів невеликих розмірів.

Коміри в пальто, костюмах, плащах тощо відрізняються:

конструкцією – можуть бути відкладні (стояче-відкладні і плоско лежачі), комір стояк вертикальні і з нахиленням, відкладні з відворотом бортів, шаль, апаш. Такі коміри, як стояк, шаль, апаш можуть бути відрізними або суцільнокроєними з основними деталями пілочки і спинки;

формою – з овальними, гострими, тупими кінцями;

застосуванням матеріалів – коміри з основного матеріалу, з оздоблюваного матеріалу, з хутра;

способом обробки зрізів відльоту і кінців коміру – обшивним, обкантувальним швом і з підгинанням зрізів верхнього коміру.

 

 

Рисунок 1 – Відкладні коміри

 

 

Рисунок 2 – Відрізні стоячи коміри Рисунок 3 – Відкладні коміри з відворотом бортів.

 

 

 

Рисунок 4 – Коміри типу шаль, апаш.

 

 

Рисунок 5 – Комір стійка суцільно кроєний з пілочкою і спинкою

 

2 Стадії обробки комірів.

Обробка коміру складається з чотирьох стадій:

– обробка нижнього коміру;

– обробка верхнього коміру;

– з'єднання верхнього коміру з нижнім;

– з'єднання коміру з горловиною.

Послідовність обробки комірів залежить від його конструкції, виду і моделі виробу, матеріалів, які використовуються і способів кріплення деталей.

Тому дві останні стадії можуть мінятися місцями в залежності від виду виробу. Тобто спочатку нижній комір з’єднується з горловиною, верхній комір з’єднується з підбортами та зрізом горловини спинки, а потім верхні і нижній коміри з’єднуються між собою.

 

3 Способи обробки нижнього коміру.

3.1 З'єднання частин нижнього коміру

Обробка нижнього коміру полягає у з'єднанні його частин і з’єднанні нижнього коміру з прокладкою.

Частини нижнього коміру зшиваються зшивним швом шириною 10 мм., шви розпрасовуються. У виробах з товстих тканин або з матеріалів що не обсипаються частини нижнього коміру з’єднують швом у стик на машині зигзагоподібної строчки. Шви з'єднання при такому способі обробки не розпрасовують.

Якщо нижній комір має відрізну стойку, то її пришивають до відльоту нижнього коміру, шви розпрасовують або розстрочують в залежності від виду матеріалу.

3.2 З'єднання нижнього коміру з прокладкою.

Наступною операцією з виготовлення нижнього коміру є з'єднання прокладки з нижнім коміром. Прокладка нижнього коміру, як правило, викроюється з двох частин і з’єднується з нижнім коміром нитковим або клейовим способом.

Клейове з’єднання прокладки з нижнім коміром (рис. 6а) виконується на пресах. Прокладка викроюється з тканини з клейовим покриттям. Зшивати частини прокладки непотрібно.

 

 

а б в

 

 


г д е

Рисунок 6 – Варіанти вистьобування нижнього коміру.

При нитковому способі з'єднання прокладку з’єднують з нижнім коміром на з’єднувальній машині або спеціальній машині потайного стібка. Спосіб з'єднання

залежить від виду виробу, тканини, моделі і встановлюється з технічним описом моделі.

На з’єднувальній машині вистьобування виконують з боку нижнього коміру. Прокладку нижнього коміру припосаджують. Першу строчку прокладають на відстані 12 мм від зрізу стояку, потім починають вистьобувати нижній комір від середини зигзагоподібною строчкою з відстанню між кутами 15-20 мм (рис. 6б). Така обробка застосовується зазвичай в чоловічих виробах з застібкою доверху.

Якщо у комірі піджаку треба посилити жорсткість стояку, необхідно вистьобувати ще й стояк. Для цього прокладають першу строчку, як в попередньому випадку, потім намічають лінію згину стояку і вистьобують комір у два прийоми: стояк вистьобують паралельно його зрізу, відстань між строчками 3-5мм (рис. 6в). Відльот нижнього коміру вистьобують зигзагоподібною строчкою з відстанню між кутами 10-15 мм.

У виробах з комірами м’якої форми прокладку можна з’єднувати на машині потайного стібка. Вузькі коміри вистьобують з боку прокладки (рис. 6г), посаджуючи її. Першу строчку прокладають паралельно зрізу стояку на відстані 12 мм., всі послідуючі паралельно першої на відстані 5-7 мм.

Широкі нижні коміри вистьобують на машині потайного стібка строчками, які прокладають паралельно середній лінії (рис. 6д). Відстань між строчками 5-7 мм. Якщо такі коміри мають виточки, то їх зшивають і розпрасовують.

Продуктивність праці при розташуванні строчок вздовж зрізу відльоту вище, ніж при поперечному, але при такому розташуванні строчок можливий зсув прокладки нижнього коміру.

Для стояче-відкладних комірів використовують комбінований спосіб, де необхідна жорсткість стійки і м’якість відльоту (рис. 6е). На ділянці стійки зєднання прокладки виконують на зшивній машині поздовжніми строчками зі сторони нижнього коміру. Відльот нижнього коміру вистьобують на машині потайного стібка зі сторони прокладки.

В зимових виробах з хутряним коміром в залежності від хутра і моделі обробка нижнього коміру має деяку особливість, що обумовлюється наявністю в нижньому комірі третього шару з ватину або з іншого утеплюючого матеріалу

В жіночих виробах і в виробах для дівчат до прокладки, яку вже з’єднали з нижнім коміром, прикріплюють на машині потайного стібка двома паралельними строчками прокладку з ватину. Якщо хутро має довгий волос і товсту шкіряну тканину, нижній комір обробляють без додаткового шару утеплюючої прокладки.

Якщо верхній комір з хутра і з’єднується з нижнім на кушнірській машині, зрізи нижнього коміру можна обкантувати смужкою з підкладочної тканини швом в підгін з закритим зрізом або спеціальною стрічкою.

В чоловічих виробах і виробах для хлопчиків прокладку з ватину з’єднують з клейовою прокладкою нижнього коміру. В цьому випадку прокладка з клейовим покриттям викроюється цілою без частин, з не клейового боку укладають шар утеплюючої прокладки і з’єднують на зшивальній машині зигзагоподібними строчками. Відстань між кутами 15-20 мм. Потім прокладку з’єднують з нижнім коміром на пресі.

При обробці нижніх комірів з неклейовою прокладкою на нижній комір укладають прокладку з ватину, покривають її прокладкою з бортової тканини і з’єднують на зшивній машині, строчки прокладають під кутом до середнього шву – ялинкою.

Після вистьобування нижній комір припрасовують з боку прокладки для усунення нерівностей і формують у відповідності з конструкцією і моделюю.

В жіночих виробах нижній комір припрасовують; в чоловічих піджаках і пальтах його відтягують по зрізу стояку вліво і в право від середини на 55-60 мм і запрасовують по лінії стояку.

Заключною операцією обробки нижніх комірів є їх обкрейдування і обрізання для встановлення остаточних розмірів і форми.

 

4 Шляхи вдосконалення обробки нижнього коміру.

При виборі методів обробки на будь який вузол, технологи завжди ставлять перед собою задачу знизити трудомісткість обробки вузла за рахунок застосування малоопераційної технології або впровадження сучасного обладнання, пристроїв малої механізації, уніфікованої технології. Застосовуючи малоопераційну технологію необхідно пам’ятати про якість виробу. Розглянувши з вами обробку нижнього коміру, можна сказати що найбільш ефективним способом є спосіб обробки нижнього коміру з клейовою прокладкою але і цей метод обробки вміщує декілька технологічних операцій. Тому можна сказати, що уніфікована технологія лиш частково вирішує питання по скороченню часу і операцій з виготовлення нижніх комірів. Для скорочення витрат часу по виготовленню нижніх комірів пропонується використовувати сучасні неткані матеріали типу фільц. Застосування цього матеріал дозволяє зменшити трудомісткість обробки нижніх комірів.

 

 

Контрольні питання

1 Характеристика комірів по конструкції.

2 Стадії обробки комірів.

3 Способи обробки нижнього коміру.

4 Шляхи вдосконалення обробки нижнього комір

ЛІТЕРАТУРА

 

1 Т. Н. Реут, Р. Б. Конторер, А. И. Кочанова. Технология изготовления швейных изделий по индивидуальным заказам. – М.: Легпромбытиздат, 1989.с. 102-104

2 Литвинова И. Н., шахова Я. А. Изготовление женской верхней одежды. – М.: Легпромиздат, 1987. – 118-121

ЛЕКЦІЯ 31

Тема: Обробка та з’єднання коміра з горловиною.

План:

1 Обробка верхнього коміру

2 З’єднання верхнього коміру з нижнім обшивним швом

3 З’єднання верхнього коміру з нижнім швом у підгин

4 З’єднання верхнього коміру з нижнім після з’єднання нижнього з горловиною.

1 Обробка верхнього коміру

Обробка верхнього коміру полягає в декатируванні. Його зволожують і припрасовують, при необхідності відтягують по стійці і відльоту (в основному в чоловічих виробах). Також для чоловічих виробів характерна відрізна стійка у верхньому комірі. Стійку пришивають до коміру, шов розпрасовують, розстрочують або застрочують, розташовуючи його в сторону зрізу стійки.

До хутряних комірів з неміцною шкіряною тканиною пришивають прокладку з коленкору або бязі на машині потайного стібка або вручну з відстанню між строчками 3-4 см. Якщо хутряний комір має виточки, їх вирізають і зшивають швом у стик на кушнірській машині або вручну, заправляючи хутро у середину. При міцній шкіряній тканині прокладку не приметують, а пришивають по стійкі кромку для запобігання зрізів від розтягування. Для утворення об’ємності хутряного коміру на коленкор наметують ватин і пришивають до тканини косими стібками.

 

2 З’єднання верхнього коміру з нижнім обшивним швом

По кінцям і відльоту з’єднання виконується або обшивним швом на з’єднувальній машині з зигзагоподібною строчкою, або вручну. По послідовності обробки з’єднання верхнього коміру з нижнім виконують двома способами: до з’єднання нижнього коміру з горловиною або після. При першому способі комір збирають як самостійний вузол виробу; в порівнянні з другим способом можлива більша механізація обробки, але вимагається більш точна відповідність розмірів і форми верхнього коміра нижньому і горловині. Другий спосіб застосовують при обробці кінців і відльоту коміру швом у підгин. При обробці коміра одночасно з бортами нижній комір також спочатку з’єднують з горловиною, після чого одночасно обшивають борта і нижній комір підбортами і верхнім коміром, попередньо зшитим по розкепам або суцільнокроеним.

При з’єднанні верхнього коміру з нижнім обшивним швом його викроюють по краям обшиванні більше нижнього коміру на 3 – 5 мм, а по краю стійки – на 5 мм. Якщо комір обробляють без оздоблювальної строчки, припуск по краю відльоту збільшують до 10 мм для закріплення краю.. верхній комір накладають на нижній лицьовими сторонами всередину, зрівнюють зрізи по кінцям і відльоту і наметують косими стібками на відстані 10 – 15 мм від країв з посаджуванням верхнього коміру в кінцях. Посадку коміра спресовують. Комір обшивають зі сторони нижнього коміру. Шов розпрасовують і підрізають до ширини 3 мм. Комір вивертають і виметують, утворюючи з верхнього коміру кант шириною 1 – 2 мм. Оброблений комір пресують або припрасовують праскою (рис. 1а). При обробці коміру без оздоблювальної строчки шов обшивання з боку верхнього коміру не підрізають, а приклеюють за допомогою павутинки або клейової нитки до нижнього коміру, або на зшивній машині, або на машині потайного стібка, або вручну. Клейову нитку або павутинку настрочують на шов обшивання верхнього коміру, розташовуючи її з боку прокладки.

 

 


а б

Рисунок 1 – З’єднання верхнього коміру з нижнім

З’єднання верхнього коміру з нижнім обшивним швом виконують в основному в жіночих виробах, в виробах з плащових тканин, зі шкіри і замши.

3 З’єднання верхнього коміру з нижнім швом у підгин.

Верхній комір викроюють більше від нижнього по кінцях і відльоту на 12-15 мм більше ніж нижній, по стійки – на 5 мм. На нижньому коміру проводять лінію паралельну зрізу відльоту на відстані 10-12 мм. На лицьову сторону нижнього коміру накладають по наміченій лінії верхній комір лицьовою стороною вверх і настрочують його по відльоту на машині зигзагоподібною строчкою (рис. 1б). В комірах без гострих кутів настрочують по краю всього коміру, не доходячи до зрізу стійки в кінцях 2 – 3 см, Край коміру перегинають по кінцях і відльоту і заметують на спеціальній машині або вручну, не доходячи до зрізу стійки 2 – 3 см.

 

4 З’єднання верхнього коміру з нижнім після з’єднання нижнього з горловиною.

Такий варіант застосовують при виготовленні зимових пальт і піджаків. Оброблений нижній комір з’єднують з г8орловиною зшивним або накладним швом. Верхні краї підбортів розправляють і приметують до пілочок. На підбортах намічають лінії розкепів, ставлять в кінцях ліній поперечні контрольні відмітки. Підкладку і утеплюючи прокладку в зимових виробах розправляють по горловині і пришивають до шву вшивання нижнього коміру на зшивній машині або вручну.. Перед з’єднанням верхній комір уточнюють по нижньому і намічають на ньому лінії розкепів. Для цього верхній комір нак4ладають на нижній зі сторони прокладки лицьовою стороною вверх, так щоб він виходив по відльоту, кінцям і стійки на 1,5-2,0 см, за лінію розкепів – на 1,0-1,5 см. На верхній комір з підбортов копіюють крейдові лінії розкепів; ділянки розкепів обрізають, залишаючи припуск на шов 1 см.

Верхній комір з нижнім складають по краю стійки і зметують з підбортами, суміщаючи намічені лінії розкепів, і з підкладкою по горловині. При зшиванні коміру з підбортами строчку прокладають по наміченим лініям розкепів; при зшиванні з підкладкою одночасно вшивають кінці вішалки (рис. 2).

 

 


Рисунок 2 – З’єднання верхнього коміру з нижнім після з’єднання нижнього з горловиною.

Шов в кінцях розкепів по підботу надсікають і на ділянках розкепів розпрасовують. Верхній комір відвертають лицьовою стороною у вверх, розкладають шов розкопа і фіксують його, наметуя по підборту на відстані 2-3 мм від шву (можна приколоти шпильками, рис. 3а). Шов вшивання коміру з підбортом і підкладкою пришивають до нижнього коміру, закріплюючи кінці вішалки. Комір відгинають на прокладку і наметують по лінії згину стійки (рис. 3б), залишають слабину тканини на перегин коміру, потім наметують по відльоту і кінцям (рис. 3в).

 

 


а б в

Рисунок 3 – З’єднання верхнього коміру з нижнім.

Зрізи верхнього коміру по відльоту і кінцях підрізають, залишаючи 1,0-1,2 см і обметують. Припуск верхнього коміру по відльоту і кінцям перегинають у бік нижнього коміру і заметують прямими стібками на відстані 8 мм від краю. Край підшивають на машині потайного стібка або вручну хрестоподібними стібками (в цьому випадку обметувати зрізи непотрібно

 

 

Контрольні питання

1 Обробка верхнього коміру

2 З’єднання верхнього коміру з нижнім обшивним швом

3 З’єднання верхнього коміру з нижнім швом у підгин

4 З’єднання верхнього коміру з нижнім після з’єднання нижнього з горловиною.

ЛІТЕРАТУРА

 

1 Т. Н. Реут, Р. Б. Конторер, А. И. Кочанова. Технология изготовления швейных изделий по индивидуальным заказам. – М.: Легпромбытиздат, 1989.с. 104, 106-108

2 Силаева М. А. Пошив изделий по индивидуальным заказам. – М: Издательский центр «Академия», 2006, стр. 292-297

 

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

 

Тема: З’єднання коміру з горловиною в жіночих демісезонних пальтах.

 

При з’єднанні обробленого коміру з горловиною верхній комір обрізають по краю стійки, залишаючи припуск по краю стійки відносно нижнього на перегин стійки величиною 5 мм, в кінцях коміру припуск зводять внівець.

Верхній комір краєм стійки складають з підбортами лицьовими сторонами у середину і зметують по лінії розкепів..потім вметують в горловину нижній комір у два прийоми, починаючи від середини по направленню до кінців. При цьому над плечовими швами посаджують нижній комір (на ділянці 15 мм по спинці від плечового шву і на 30–40мм по пілочці); горловину посаджують на ділянці 40–50мм нижче плечового шву і не доходячи 40–50мм до лінії напівзаносу.

Верхній комір зшивають з підбортами по лінії розкепів і вшивають нижній комір за один прийом строчкою 1 (рис. 1а, б). При зшиванні шви обшивання коміру в кінцях розкладають на дві сторони. Строчку прокладають зі сторони коміру. Середню ділянку верхнього коміру з’єднують подалі з підкладкою.

 

а б

Рисунок 1 – З’єднання коміру з горловиною

Шов вшивання нижнього коміру розпрасовують на спеціальній колодці. В уступах припуск шва коміру висікають. Щоб запобігти затягуванню, плечові шви підпарюють, не доходячи до строчки вшивання на 5 мм. Надлишки прокладки нижнього коміру і пілочок по шву вирізають, залишаючи 2 мм. Припуски швів розкепів з’єднують з припусками шва вшивання нижнього коміру клейовою павутинкою, на з’єднувальній машині або вручну (строчка 2, рис. 1б). Верхній комір приметують до нижнього по лінії стійки на спеціальній машині або вручну, утворюючи припуск на перегин. Кінці коміру і уступи лацканів скріплюють зі сторони нижнього коміру – п’ять - шість потайних стібків.

В обробленому комірі нижній комір можна з’єднати з горловиною не тільки зшивним швом, але і накладним швом. Таке з’єднання дозволяє виключити роз прасування і запрасування шва; з’єднання виконують на машині з зигзагоподібною строчкою, а в виробах з тонких тканин – на зшивній машині. Зріз нижнього коміру попередньо підгинають по краю стійки у бік прокладки і заметують. Нижній комір накладають на край горловини по крейдовій лінії, вметують і вшивають на відстані 2 мм від підігнутого краю. При вметуванні підкладають смужку тканини для послідуючого прикріплення до неї шву пришивання підкладки до верхнього коміру.

В виробах невсипучих тканин нижній комір з’єднують з горловиною на машині для зигзагоподібної строчки, не підгинаючи його по краю стійки. Настрочують зі сторони нижнього коміру, причому його прокладка повинна попасти під строчку.

При технологічній конструкції горловини і коміру можливий варіант обробки з вшиванням нижнього коміру на ділянках розкепів зшивним швом (рис. 2а), а на інших накладним (рис. 2б). Нижній комір на поперечній ділянці горловини вшивають одночасно зі зшиванням по лінії розкепів верхнього коміру і підбортів строчкою 1 (рис. 2а, б). Пілочки і підборта в кутах горловини розсікають , не доходячи до строчки на 3 мм, шви розпрасовують. На інших ділянках горловини нижній комір вшивають накладним швом (строчка2).

 


а б

Рисунок 2 – З’єднання коміру технологічної конструкції з виробом.

 

Контрольні питання

1 Правила з’єднання комірів з горловиною.

2 Варіанти з’єднання коміру технологічної конструкції з виробом.

ЛІТЕРАТУРА

 

1 Т. Н. Реут, Р. Б. Конторер, А. И. Кочанова. Технология изготовления швейных изделий по индивидуальным заказам. – М.: Легпромбытиздат, 1989.с. 104-105

ЛЕКЦІЯ 32

Тема: Обробка рукавів та з’єднання їх з виробом

План:

1 Покрої фасони та стадії обробки рукавів

2 Обробка переднього, ліктьового та нижнього зрізу рукавів.

3 Обробка верху вшивних рукавів зі шлицями

 

1 Покрої фасони та стадії обробки рукавів

Рукава у верхньому одязі, особливо в жіночих виробах, дуже ріхноманітні по конструкції і фасонам. В залежності від крою верхнього краю, рукава поділяються на вшивні, реглан, суцільно викроєні з пілочкою і спинкою, комбіновані.

По конструкції рукава можуть бути: одношовними (рис. 1а); двох шовними (передні і ліктьові шви, рис. 1б, верхні і нижні зрізи, рис. 1в); трьох шовними (верхній, передній і ліктьовий шов, рис. 1г); прямими, розширеними або звуженими до низу.

 


а б в г

Рисунок 1 – Види рукавів по корнструкції

Низ рукавів може бути гладкий, оформлюватися виточками, шлицями, манжетами, складками, хлястиками.

Стадії обробки рукавів.

Незважаючи на різноманіття фасонів і конструкцій рукавів, процес їх обробки можна розбити на чотири стадії:

– обробка верху рукавів;

– обробка підкладки і з'єднання її з утеплюючою прокладкою;

– з'єднання верху рукавів з підкладкою та утеплючою прокладкою;

– з'єднання рукавів з проймою.

2 Обробка переднього, ліктьового та нижнього зрізу рукавів.

Обробка переднього зрізу рукавів.

Вшивні рукава більш розповсюджені. Зазвичай їх викроюють з двох частин – верхня і нижня. При наявності на верхній частині швів або складок обробку починають саме з них.

Після обробки рельєфів, складок обробляється передній зріз рукаву. Рукава складають лицем у середину, зволожують і відтягують передні зрізи до лінії переднього перекату. Відтягнутий передній край повинен перегинатися чітко по лінії переднього перекату. Ліктьовий зріз на ділянці ліктя спрасовують. В одношовних рукавах передній зріз відтягують, як і в двохшовних рукавах, тільки лінія перекату від переднього зрізу в цих рукавах знаходиться на відстані 8-10см. Передні зрізи двохшовних рукавів зшивають швом шириною 10-15 мм з боку верхньої частини; при наявності пат або хлястиків їх вкладають при зшиванні переднього зрізу по місцю розташування. Шов розпрасовують на столі або спеціальній колодці. При розпрасування праска не заходить за лінію переднього перекату рукаву.

Обробка нижнього зрізу рукаву.

Після уточнення довжини рукаву намічають лінії згину низу і шлиці. Для підвищення зносостійкості по нижньому краю прикріплюють клейову або неклейову прокладку.

Неклейову прокладку викроюють на 15мм більше ніж ширина припуску по низу рукаву. Її укладають так щоб нижній зріз прокладки доходив до лінії згину, а бічні сторони входили у шов зшивання ліктьових зрізів.

Прокладку пришивають на машині потайного стібка на відстані 10мм від її верхнього зрізу (рис. 2а). Можна пришивати хрестоподібними стібками.

Не клейову прокладку можна пришивати до припуску рукаву на з’єднувальній машині. Верхній зріз прокладки чітко укладають до лінії згину, нижній зріз виходить на 15 мм за нижній зріз рукава.

Клейову прокладку накладають клейовим покриттям на зворотну сторону припуску для обробки низу рукаву на 1мм нижче від наміченої лінії, другий зріз прокладки повинен співпадати зі зрізом припуску на підгін (рис. 2в). Прокладку з’єднують на пресі або праскою.

Для виробів з товстих тканин край клейової прокладки попередньо перегинають на 10мм на неклейову сторону і застрочують на машині. Прокладку укладають на рукав розташовуючи застрочений край у бік припуску і приклеюють за допомогою праски після зшивання ліктьових швів (рис. 2б).

 


а б в

 

Рисунок 2 – Обробка нижнього зрізу рукава

Обробка ліктьових зрізів рукаву.

Ліктьові зрізи зметують з боку верхніх частин, посаджують їх на ділянці ліктя. Посадку спрасовують. Зшиваю ліктьові зрізи з боку нижніх частин. Шви розпрасовують на спеціальній колодці. Якщо по моделі передбачено розтрочування ліктьових швів, їх обробляють до зшивання передніх зрізів.

3 Обробка верху вшивних рукавів зі шлицями

Шлиці являють елементом оздоблення рукавів. Їх обробляють в нижній частині швів. Шлиці бувають: витачні (рис. 3а), відлітні (рис. 3б), відкриті (рис. 3в) і в игляді розрізів (рис. 3г).

 

 


а б в г

Рисунок 3 – Види шлиць рукавів.

 

Обробка рукавів з витачною шлицею. Зшивають передні зрізи, намічають лінію підгину низу рукавів. Викроюють припуск на обробку шлиці. По низу рукаву прокладають прокладку.

Зметують, а потім зшивають ліктьові зрізи і припуски шлиці (рис. 4а). Розсікають кути в нижній частині рукава на верхньому і нижньому припусках шлиці.

Розпрасовують ліктьові шви до розсічек, а шлицю запрасовують на верхню частину рукава (рис. 4б). Припуск низу заметують. Рукав припрасовують з вивороту.

 

а б

Рисунок 4 – Обробка витачної шлиці

Обробка рукавів з відлітною шлицею. Зшивають передні зрізи рукавів, намічають лінію підгину низу у відповідності з ТУ. Викроюють припуск на обробку шлиці (рис. 5а). Ширина швів зшивання бокових сторін шлиці дорівнюється 1 см.. У відлітної шлиці шов зшивання низу по ліктьовому шву зміщують в бік верхньої частини рукава на ширину шлиці (1=11). Висікають припуск низу на передній частині на подвійну ширину шлиці, залишаючи вздовж лінії низу припуск на шов обшивання кута шлиці (0,5 – 0,7 см) і припуск на з’єднання по рипуску низу (1 см)

 


а б

 


в г

Рисунок 5 – Обробка відлітної шлиці

Обшивають кут шлиці на верхній частині рукава (рис. 5б). Потім роблять надсічку по лінії низу в куті а строчки обшивання, висікають кут б обшивання, зрізують кут в припуску шлиці.

Зшивають ліктьові зрізи, верхній і бокові зрізи шлиці, припуску низу рукава (рис. 1в), суміщаючи зрізи

Розсікають припуск шва нижньої частини рукава в куті а (рис. 5г). і припуск низу в куті б. Розпрасовують ліктьовий шов, шов зшивання припуску низу до надсічок, а шлицю запрасовують на верхню частину рукава. Низ заметують. Подальша обробка виконується у відповідності з ТУ.

Обробка рукавів з відкритою шлицею. Зшивають передні зрізи рукавів, намічають лінію підгину низу у відповідності з ТУ. Викроюють припуски на обробку шлиці. Дублюють припуски низу рукаву або пришивають не клейову прокладку. На верхній частині рукава намічають лінію зшивання кута шлиці (лінія повинна проходити під кутом 45о до лінії низу рукава через точку перехрещення лінії ліктьового шву і низу рукаву. Відкладають 0,5 – 0,7 см від лінії обшивання верхнього кута шлиці, зрізують надлишки тканини (рис. 6а).

Зшивають кут на верхній частині рукава, склавши припуск шлиці і низу лицьовими сторонами всередину по наміченій лінії, не доходячи до зрізів на 1,0 – 1,5 см.

На нижній частині рукава кут шлиці обшивають швом, який дорівнюється ширині шва зшивання бічних зрізів шлиці (рис. 6б). Для цього відгинають припуск низу на лицьову сторону рукава, суміщають бічні зрізи низу. Строчка обшивання не доходить до зрізу низу на 1,0 – 1,5 см (для забезпечення можливості пришивати підкладку на машині).

 

 


а б

Рисунок 6 – Обробка відлітної шлиці

Зшивають ліктьові зрізи і одночасно зшивають припуск шлиці швом шириною 1 см. Розсікають кут на верхньому припуску шлиці нижньої частини рукава. Розпрасовують ліктьовий шов до надсічок, а шлицю запрасовують на верхню частину рукава. Низ рукава заметують. Подальшу обробку виконують у відповідності з ТУ.

Обробка шлиці у вигляді розрізу. Зшивають передні зрізи рукавів, намічають лінію підгину низу рукавів у відповідності з ТУ. Викроюють припуски на обробку шлиці. Дублюють припуск низу рукава або ставлять не клейову прокладку на припуски низу рукава. На верхній і нижній частині рукава намічають лінію зшивання кута шлиці (лінія повинна проходити під кутом 45о до лінії низу рукава, рис. 7а).

 

 


а б в

Рисунок 7 – Обробка шлиці у вигляді розрізу.

Зшивають кути, не доходячи до зрізів на 1,0 – 1,5 см (рис. 7б). Кути зрізують,залишаючи припуск на шов 0,5 – 0,7 см (рис. 7б).

Зшивають ліктьові зрізи, заходячи за верхній зріз припуску шлиці на 1,0 – 1,5 см. Розпрасовують шов, шлицю припрасовують (рис. 7в). Заметують низ. Подальша обробка у відповідності з ТУ.

 

Контрольні питання

1 Покрої, фасони рукавів верхнього одягу

2 Стадії обробки рукавів верхнього одягу.

3 Обробка верху рукавів (переднього, ліктьового та нижнього зрізу рукавів).

4 Обробка верху вшивних рукавів з витачними шлицями.

5 Обробка верху вшивних рукавів з відлітними шлицями.

6 Обробка верху вшивних рукавів з відкритими шлицями.

7 Обробка верху вшивних рукавів зі шлицями у вигляді розрізів

ЛІТЕРАТУРА

 

1 Т. Н. Реут, Р. Б. Конторер, А. И. Кочанова. Технология изготовления швейных изделий по индивидуальным заказам. – М.: Легпромбытиздат, 1989.с. 111-113

2 Силаева М. А. Пошив изделий по индивидуальным заказам. – М: Издательский центр «Академия», 2006, стр. 303-313

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

Тема: Обробка рукавів з манжетами: зі з’ємними манжетами, з нез’ємними манжетами.

Манжети виконують роль оздоблення рукавів. Форма їх повинна відповідати формі рукавів, коміру, кишень. Манжети бувають відкладні і пришиті.

По конструкції відкладні манжети поділяються на відрізні (замкнуті і незамкнуті, з’ємні і нез’ємні) і суцільнокроєні з рукавами. З’ємні манжети з’єднують з рукавом після її обробки, нез’ємні – в процесі обробки низу рукава.

Пришиті манжети можуть бути з застібками і без неї.

Обробка рукавів з нез’ємними манжетами. Манжети суцільнокроєні з підкладкою, обробляють з прокладками або без них. Якщо підкладка відрізна, зазвичай застосовують прокладку, що дозволяє закріпити шов обшивання манжети.

При обробці замкнутих відкладних манжетів з відрізною підкладкою спочатку зметують і обшивають верхній край (строчка 1, рис. 1а). Обшивання виконують зі сторони підкладки. Потім манжету перегинають поперек і за один прийом зшивають бічні зрізи манжети і підкладки (строчка 2), шов розпрасовують. Підкладку відгинають на виворот манжети і розправляють. Шов обшивання манжети виметують, випускаючи з манжети кант в 2-3 мм, манжету припрасовують. По верхньому краю прокладають оздоблювальну строчку. Якщо вона не запроектована, шов обшивання пришивають до прокладки на машині потайного стібка (строчка 3) або закріплюють клейовою павутинкою, прокладеною по припуску шва зі сторони, що прилягає до прокладки, до виметування країв.

а б

Рисунок 1 – Обробка рукавів з нез’ємними манжетами.

З’єднання обробленої нез’ємної замкнутої манжети з рукавами виконується після з’єднання передніх і ліктьових зрізів рукавів і підкладки. Манжету надягають на рукав і прикріплюють до нього шпильками або приметують. Підкладку манжети пришивають до низу рукава (строчка 1, рис. 1б). Припуск на підгин низу манжети перегинають по наміченим лінії згину і заметують (строчка 2) на спеціальній машині або вручну, низ припрасовують. Рукава вивертають на виворот, зрізи підгину низу манжети складають лицьовими сторонами всередину з нижнім зрізам підкладки і зшивають (строчка 3).

Шов прикріплюють до рукаву на машині потайного стібка (строчка 4) або за допомогою клейової павутинки. Рукав вивертають на лицьову сторону, виправляють, низ рукава припрасовують. Верхній край манжет відгинають і прикріплюють до рукавів над швами потайними стібками на відстані 3 – 5 см від верхнього краю.

Рисунок 2 – З’єднання з рукавами нез’ємної замкнутої манжети, суцільнокроєною з її підкладкою,
б
З’єднання з рукавами нез’ємної замкнутої манжети, суцільнокроєною з її підкладкою, можна виконати до з’єднання ліктьових зрізів рукавів і бічних сторін манжети. Манжету разом з прокладкою пришивають до зрізів низу розгорнутого рукаву (ліктьові шви не зшиті, строчка 1, рис. 2а,б). До зрізу підкладки манжети пришивають підкладку рукава строчкою 2. Ліктьові зрізи верху рукава і підкладки, зрізи манжети зшивають (строчка 3, рис. 2а). Шов розпрасовують. Манжету перегинають вздовж навпіл, розправляють підкладку рукава. Шов пришивання манжети прикріплюють до шву пришивання підкладки (строчка 4, рис. 2б) або клейовою павутинкою.

Обробка пришитих незамкнутих манжетів і з’єднання їх з рукавами. В залежності від моделі по низу рукавів обробляють виточки або зборки. Після обробки переднього шву на рукава по допоміжному лекалу намічають місця розташування виточок. Потім їх зшивають і розпрасовують або запросовують в залежності від моделі.

Якщо по низу рукава передбачені зборки, після обробки переднього шва рукава по його низу прокладають дві машинні строчки з послабленою верхньою ниткою і самими рідкими стібками: одну, відступив від нижнього зрізу рукава на 3 – 4 мм, а другу – на 8– 10 мм. Потім строчки стягують і рівномірно розподіляють зборки. Довжина нижнього зрізу рукава зі зборками повинна відповідати довжині манжети.

На виворотну сторону манжети накладають прокладку (якщо вона передбачена в технічному описі моделі) з таким розрахунком, щоб зрізи прокладки розташовувалися від наміченої лінії перегину на відстані 2 мм. Закріплюють прокладку по середині деталі на спеціальній машині або клейовим способом за допомогою праски. Обробку бокових кінців манжети виконують аналогічно обробці хлястиків (намічають кути з одного краю та обшивають, з другого обшивають, перегнувши манжету лицьовими сторонами у середину (рис. 3а).

Підготовлену манжету з’єднують з низом рукаву, суміщають зрізи і лицьові сторони, і пришивають разом з прокладкою по рукаву швом шириною 10мм, рівномірно розподіляючи зборку. Шов пришивання запрасовують і бік рукава. Потім зшивають ліктьові зрізи рукавів, не доходячи до низу 8 – 10 см (проріз для зручності застібання манжети, рис. 3б). шви зшивання розпрасовують. Припуск манжети відгинають в середину по наміченій лінії на виворотну сторону і заметують на спеціальній машині, відступивши від перегину на 10-15 мм. Після пришивають підкладку до під манжети і по розрізах рукавів.

Рисунок 3 – Обробка пришитих незамкнутих манжетів і з’єднання їх з рукавами.

Обробка з’ємних манжетів з тканини. З’єднують манжети з підкладкою по верхньому зрізу і обробку бічних зрізів (строчка 1, 2 і 3, рис. 4а). виконують також саме, як і в нез’ємній манжеті. По нижньому краю зріз підкладки і манжети підгинають всередину і заметують, вкладаючи клейову павутинку. Припрасовують манжету, одночасно приклеюють зрізи по нижньому краю. Замість приклеювання нижній край манжети можна підшити вручну косими стібками (строчка 4).

При з’єднанні з’ємної манжети з рукавом повністю оброблену манжету надягають на остаточно оброблений рукав так, щоб нижній край манжети виходив за край низу рукава на 2мм. Манжету приметують прямими крізними стібками посередині її ширині, а потім пришивають до низу рукавів потайної строчки. Верхній край відвертають і манжету прикріплюють до рукаву у чотирьох місцях потайною строчкою.

 


а б

Рисунок 4 – Обробка з’ємних манжетів

Обробка з’ємних манжетів з хутра. При виготовлені хутряних манжетів на підприємствах індпошиття і ремонту одягу їх частіше за все роблять з’ємними, замкнутими. Тонку шкіряну тканину хутра зміцнюють прокладкою, яку пришивають до підкладки строчкою 1 (рис. 4б). Верхній край хутряної манжети обшивають (строчка 2) підкладкою. Край виметують, випускаючи з манжети кант. Шов відгинають у бік підкладки і настрочують разом з прокладкою (строчка 3) на відстані 2 мм від строчки обшивання. Якщо шкіряна тканина хутра вимагає особливого зміцнення, прокладку прикріплюють до неї шляхом вистьобування на машині потайного стібка або вручну в цьому випадку строчка 3 не виконується.

Бічні зрізи манжети і підкладки зшивають за один прийом. Нижній зріз підкладки прикріплюють строчкою 4 до хутряної манжети також ручним способом або на машині потайного стібка. Нижні зрізи хутряної манжети загинають на підкладку і пришивають (строчка 5) ручним способом. Оброблені манжети з’єднують з рукавами також, саме, як і з’ємні манжети з тканини.

Контрольні питання

1 Класифікація манжетів по конструкції.

2 Обробка відкладних манжетів і з’єднання їх з рукавами.

3 Обробка пришитих замкнутих пришитих манжетів і зєднання їх з рукавами.

4 Обробка пришитих незамкнутих манжетів і зєднання їх з рукавами.

5 Обробка нез’ємними манжетів.

ЛІТЕРАТУРА

 

1 Т. Н. Реут, Р. Б. Конторер, А. И. Кочанова. Технология изготовления швейных изделий по индивидуальным заказам. – М.: Легпромбытиздат, 1989.с. 115-118

2 Литвинова И. Н., шахова Я. А. Изготовление женской верхней одежды. – М.: Легпромиздат, 1987. – 143-146

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

 

Тема: Обробка підкладки рукавів. З’єднання підкладки з утеплючою прокладкою та верхом рукава.

Обробка підкладки рукавів. Передні зрізи підкладки зшивають по верхній половинці, посаджуючи нижню. Ліктьові зрізи зшивають по нижній половинці, посаджуючи верхню на ділянці ліктя. Підкладку рукавів припрасовують, запрасовують ліктьові і передні зрізи на сторону верхніх половинок.

З’єднання підкладки рукавів з утеплюючою прокладкою. Для зимових виробів підкладку зшивають тільки по переднім зрізам, потім з’єднують з утеплюючою прокладкою. На утеплюючи прокладку накладають підкладку так, щоб вона виходила за нижній зріз утеплюючої прокладки на 2,5-3 см. Підкладку з’єднують з утеплюючою прокладкою двома машинними строчками, прокладаючи першу з них на відстані 10-12 см від зрізу окату (строчка 2, рис. 1а), другу – на 4-5 см від нижнього зрізу (строчка 3, рис. 1а). Підкладку разом з утеплюючою прокладкою складають лицьовою стороною в середину і зшивають по ліктьовим зрізам, при чому на ділянці 12-15 см від окату рукава підкладку і утеплюючи прокладку зшивають окремо.

 

 


а б в

Рисунок 1 – З’єднання підкладки рукавів з утеплюючою прокладкою і з рукавом

З’єднання вшивних рукавів з підкладкою. Підкладку з’єднують з рукавом до вшивання рукавів у пройми або після їх вшивання. Перед з’єднанням з підкладкою або з підкладкою і утеплючою прокладкою рукава верху припрасовують зі сторони нижніх частин, не вивертаючи на лицьову сторону. Підкладку або прокладку з утеплючою прокладкою пор низу рукава пришивають на машині (строчка 3, рис. 1б). При цьому нижні зрізи підкладки складають з припуском на підгин низу рукавів лицьовими сторонами в середину, суміщаючи ліктьові шви, і зшивають швом шириною 1,5 см. В рукавах з відлітними шлицями на ділянці шлиць підкладку з утеплючою прокладкою підшивають ручним способом. Шов пришивання підкладки пришивають до прокладки рукавів на машині потайного стібка (строчка 4), або в ручну, або прикріплюють за допомогою клейової павутинки. Ліктьові шви підкладки або підкладки з утеплюючою прокладкою прикріплюють до ліктьових швів верху рукава на зшивній машині. Строчку закінчують, не доходячи до лінії окату на 8-10 см і до лінії низу – на 7-8 см. Потім рукав вивертають на лицьову сторону, підкладку або підкладку з утеплючою прокладкою у середині рукаву розправляють і приметують по окату навколо косими стібками на відстані 10-12 см від окату рукава. Надлишки підкладки по окату рукавів обрізають, залишаючи припуск в верхній частині в 1,0 см, по виїмки нижньої половинки 2-2,5 см. Утеплюючи прокладку підрізають врівень зі зрізами окату рукаву.

Можливі і інші варіанти з’єднання з рукавами утеплючої прокладки і підкладки. а саме, до зрізів прикуска на підгин низу рукава можна одночасно пришити на зшивній машині зшиту по переднім зрізам підкладку рукавів, клейову і утеплюючи прокладку (строчка 1, рис. 1в). Підкладку перегинають і настрочують на утеплюючи прокладку строчкою 2. Рукава верху перегинають по лінії підгину низу і припрасовують, приклеюючи клейову прокладку до припуску на підгин низу верху.

Верх рукавів без шлиць і з вибачними шлицями (рис. 2) після примірки можна обробляти одночасно з підкладкою. В цьому випадку підкладку, що з’єднана строчкою 1 по передньому шву, пришивають (строчка 2) до низу рукава, який находиться в розгорнутому вигляді. Ліктьові шви верху і підкладки зшивають одночасно строчкою 34 в рукавах з вибачною шлицею при цьому зшивають припуск на шлицю. Шви в верхньому і нижньому кутах надсікають. Ліктьові шви розпрасовують, шлицю запрасовують. По лінії підгину низу рукава (рис. 2в) заметують (строчка 4) і шов пришивання підкладки прикріплюють до прокладки (строчка 5). Подальша обробка аналогічна попередній обробці.

 

 


а б в

Рисунок 2 – З’єднання рукавів з підкладкою до зшивання ліктьових швів

ЛІТЕРАТУРА

1 Т. Н. Реут, Р. Б. Конторер, А. И. Кочанова. Технология изготовления швейных изделий по индивидуальным заказам. – М.: Легпромбытиздат, 1989.с. 113-115

2 Литвинова И. Н., шахова Я. А. Изготовление женской верхней одежды. – М.: Легпромиздат, 1987. – 138-140

ЛЕКЦІЯ 33

Тема: Обробка рукавів та з’єднання їх з виробом

План:

1 З’єднання класичних рукавів з виробом

2 Обробка пройм в виробах з вшивними рукавами.

 

1 З’єднання класичних рукавів з виробом

Перед з’єднанням рукавів в пройми перевіряють і уточнюють лінії їх вшивання, контрольних знаків по проймі. На окатах рукавів ставлять контрольні знаки. Перевіряють симетричність рукавів по довжині, ширині, висоті окату. Перед вметуванням рукава вимірюють довжину пройми і висоту окату рукаву. Різниця в пользу окату може бути різною: від 4см до 8 см. Ця величина залежить від властивостей тканини, її волокнистого складу, особливостей фігури замовника. Пройму умовно ділять на чотири ділянки. Ділянка І – по 1,5 см в сторону пілочки і спинки від плечових швів

Ділянка ІІ – від кінця ділянки І до контрольного знака по пілочці.

Ділянка ІІІ – від кінця ділянки І до контрольного знаку по спинці

Ділянкка ІV – нижня частина пройми між контрольними знаками. Контрольні знаки утворюються в місцях перехрещення ліній перекатів на рукавів з проймою.

Рукав вметують в пройму по наміченим лініям зі сторони рукаву прямими стібками довжиною 8 мм, суміщаючи контрольні знаки. В чоловічих виробах вметування починають з лівого рукаву, в жіночих з правого.

Суміщають контрольні знаки на рукаві і проймі і вметують рукав з посадкою.

На ділянках І і ІV посадка мінімальна (механічна). Основна посадка робиться в верхніх частинах окату на ділянках ІІ і ІІІ, причому на ділянці ІІ посадка на 5-10 мм більше ніж на ділянці ІІІ. До контрольних знаків на проймі посадка окату рукаву поступово зводиться на внівець до мінімуму.

Правільність вметування, тобто розташування посадки, форму окату рукава, перевіряють на манекені або на фігурі замовника. Перевірив на манекені правильність вметування одного рукава, вимірюють по проймі відстань від бокового шву до переднього і ліктьового швів. Відповідно отриманим величинам ставлять контрольні відмітки на другій проймі. Другий рукав вметують, попередньо закріпивши його по контрольним відміткам. Посадку рукавів спресовують на спеціальній колодці по краю рукава шириною 20-30 мм. Вшивають рукава в пройми з боку рукавів.

Якщо шов окату рукавів повинен бути розпрасован, то при вшиванні рукавів під строчку зі сторони пілочок і спинки на ділянці довжиною 8-10 см від плечового шва підкладають смужку основної тканини, викроєну під кутом 45о до нитки основи. Шов вшивання рукаву на ділянці окату розпрасовують, відгинають смужку у бік виробу. Вшивні рукава з окатом, що мають защіпки, призбореність або збільшений припуск на посадку, вшивають в пройми, підклавши смужку бавовняної тканини шириною 20-25 мм, викроєну в поперечному напрямку.

Вшивання рукавів в виробах, що розкроюються по стандартних лекалах, можна виконувати на спеціальній машині без попереднього вметування. Правильність з’єднання досягається суміщенням контрольних надсічок на рукавах і проймах

 








Date: 2015-08-06; view: 915; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.079 sec.) - Пожаловаться на публикацию